Охорона та реставрація
архітектурно-містобудівної спадщини.

Згідно з Основами законодавства України про культуру держава в особі ії органів влади і управління забезпечує охорону пам`яток історії та культури України, захист історичного середовища.

Відповідно до Законів України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" та "Про основи містобудування", Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів, Держбуд України здійснює державне управління в галузі охорони пам'яток містобудування і архітектури. Чинним законодавством визначено, що усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території України, охороняються Державою.

Україна, як член Конвенції "Про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини" зобов`язана забезпечувати охорону, збереження в належному стані культурної спадщини, що розташована на своїй території.

Облік пам`яток.

На сьогодні під державну охорону взято 15059 пам'яток архітектури і містобудування, з яких Софійський собор з ансамблем споруд та Києво-Печерська лавра, а також історичний центр м.Львова включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а понад 3 тисячі об`єктів належать до категорії пам`яток загальнодержавного значення. Решта - пам`ятки місцевого значення. Архітектурна спадщина поки що облікована по областях дуже нерівномірно:

Кiлькiсть пам'яток архiтектури i
мiстобудування, взятих пiд державну охорону.

В стадії підготовки знаходиться Державний реєстр національного культурного надбання (пам`ятки містобудування і архітектури), що розробляється відповідно до Основ законодавства України про культуру.

375 міст і селищ міського типу мають статус історичних, тобто містять цінну комплексну історико-культурну спадщину. Їх список затверджено Держбудом 1992 р.

46 найвизначніших ансамблів і комплексів історико-архітектурної спадщини оголошено державними історико-архітектурними та історико-культурними заповідниками. Восьми із них Указами Президента України надано статус національних.

Окрім цього, в Україні є 1399 міст і селищ та понад 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Загалом фонд історичних будівель і споруд у цих населених пунктах, за підрахунками наших фахівців, перевищує 70 тисяч об`єктів.

Законодавча база.

Загалом, пам'яткоохороннi питання нинi регулюються такими нормативними актами:
- Конституцiя України (статтi 54,66);
- Закон України "Про основи мiстобудування" (1992 р);
- Закон України "Про вiдповiдальнiсть пiдприємств, їх об'єднань, установ та органiзацiй за правопорушення у сферi мiстобудування" (1994 р);
- Кримiнальний кодекс України (статтi 89-91);
- Закон України "Про основи державної полiтики в сферi науки" (1991 р) (преамбула, стаття 3);
- Закон України "Про iнформацiю" (1992 р) (стаття 13);
- Декларацiя про державний суверенiтет України (1990 р.);
- Основи законодавства України про культуру (1992 р.).

Згiдно з Постановою Верховної Ради України вiд 12 вересня 1991 року "Про дiю актiв СРСР...", згiдно з якою "акти СРСР дiють на територiї України, оскiльки вони не суперечать Конституцiї України", застосовиються наступнi акти:
- Закон СРСР "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1976 р.);
- Закон УРСР "Про охорону i використання пам'яток iсторiї та культури" (1978 р.);
- Положення "Про охорону та використання пам'яток iсторiї та культури" (1982 р.);
- Постанова Ради Мiнiстрiв СРСР "Про подальший розвиток раянської архiтектури та мiстобудування" ( 1987 р.);
- Закон УРСР "Про освiту" (стаття 5)(1991 р.);
- Закон УРСР "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

Питань охорони iсторико-культурної спадщини тою чи iншою мiрою торкаються iншi нормативнi акти України, як-то:
- Закон України "Про власнiсть" (1991 р., зi змiнами i доповненнями 1992 р.);
- Постанова Верховної Ради України "Про право власностi на окремi види майна" (1992 р.);
- Закон України "Про приватизацiю невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)"" (1992 р.);
- Закон України "Про внесення змiн до Закону "Про приватизацiю майна державних пiдприємств" (1997 р.);
- Закон України "Про внесення змiн i доповнень до Закону України "Про приватизацiю державного житлового фонду" (1994 р.);
- Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження положення про Державний реєстр нацiонального культурного надбання" (1992 р.);
- Указ Президента України "Про нацiональнi заклади культури" (1994 р.);
- Указ Президента України "Про положення про нацiональний заклад (установу) України" (1995 р.);
- Указ Президента України "Про прiоритетнi завдання у сферi мiстобудування" (1997 р.);
- Указ Президента України "Про заходи щодо вiдтворення видатних пам'яток iсторiї та культури" (1995 р.);
- Закон України "Про музеї та музейну справу" (1995 р.).

Така обширна i розгалужена нормативна база не створює, однак, чiткого правового поля пам'яткоохоронної галузi. Бiльше того, у зв'язку з процесами роздержавлення i приватизацiї держава поступово втрачає всi важелi керiвництва пам'яткоохоронною сферою, не створивши натомiсть альтернативних механiзмiв недержавної пiдтримки цiї сфери.

1997 року Кабiнет Мiнiстрiв України внiс на розгляд Верховної Ради України розроблений Держбудом спільно з Мінкультури проект Закону "Про охорону культурної спадщини", яким передбачено комплекс заходів стосовно утримання, використання та реабілітації пам`яток, обов`язки фізичних та юридичних осіб, визначається структура органів охорони пам`яток, їх компетенція та інше.

Закон розглянуто в першому читаннi в груднi 1997 р. Зараз його пiдготовлено до другого читання й iснує невiдкладна потреба в його розглядi i прийняттi.

Нормативна-методична база.

Для повноцінного функціонування галузі необхідно оновити, а подекуди й створити заново нормативно-методичну базу охорони та реставрації пам`яток.

У першочерговому порядку необхідно розробити і прийняти:
- Положення про встановлення меж i режимiв використання iсторичних ареалiв населених мiсць та зон охорони пам'яток.
- Порядок ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
- Порядок оформлення охоронних договорiв та охоронних зобов'язань на нерухомi пам'ятки;
- Положення про Список iсторичних населених мiсць України;
- Положення про порядок оголошення i функцiонування заповiдникiв;
- Порядок та розмiри вiдрахувань за користування пам'ятками, за комерцiйну та iншу прибуткову дiяльнiсть в межах територiї пам'яток, вiдрахувань з прибуткiв туристичних органiзацiй;
- Порядок застосування штрафних санкцiй.
- Порядок тимчасового вивезення за межi України пам'яток iсторико-культурної спадщини;
- Порядок видання дозволiв на проведення археологiчних розкопок, розвiдок та iнших земляних робiт;
- Порядок визначення меж та використання зон охорони пам'яток.

Зрозумiло, що всi цi пiдзаконнi акти будуть прийматися лише пiсля введення в дiю нового Закону про охорону iсторико-культурної спадщини. Проте життя не стоїть на мiсцi i вирiшення нових практичних питань вимагає нагального прийняття нових пiдзаконних актiв, якi б формували сучасну нацiональну нормативну базу пам'яткоохоронної сфери.

Ще 1991 року Держбуд затвердив i 1992 року видав "Iнструкцiю до складання iсторико-архiтектурних опорних планiв iсторичних населених мiсць України". У цьому вiдомчому нормативному актi вперше в Українi унормовано роботу з iсторичним мiстом (поселенням) як цiлiсним середовищем. Тут же (додаток і 3) затверджено офiцiйний "Список мiст i селищ України з цiнною комплексною iсторико-культурною спадщиною" на 375 позицiй.

1998 року за погодженням з Мiнкультури та Фондом державного майна України Держбуд затвердив "Тимчасовий порядок погодження приватизацiї (вiдчуження) об'єктiв, що є пам'ятками мiстобудування i архiтектури мiсцевого значення". Рiк практичної роботи за цим нормативним документом показав, що вiн вимагає доопрацювання, особливо з урахуванням масової "клаптикової" приватизацiї iсторичних будiвель у великих мiстах.

Вiдтворення втрачених архiтектурних пам'яток спонукало Кабiнет Мiнiстрiв України доручити Держбуду розробити i затвердити вiдповiдний нормативний документ. "Порядок розробки, погодження та затвердження проектної документацiї на вiдтворення втрачених пам'яток iсторико-архiтектурної спадщини" ухвалено 22 квітня 1998 р..

В стадiї розробки перебувають ще кiлька вiдомчих нормативних актiв:
- Положення про порядок державного облiку пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Положення про органiзацiю зон охорони пам'яток;
- Положення про атестацiю спецiалiстiв-реставраторiв;
- Реставрацiйнi норми i правила;
- Державнi будiвельнi норми:
-Реставрацiя, регенерацiя i пристосування пам'яток мiстобудування та архiтектури;
- Склад, порядок розроблення, погодження i затвердження науково-проектної документацiї на ремонтно-реставрацiйнi роботи по пам'ятках мiстобудування та архiтектури.

Отже зараз розробляються i затверджуються тi нормативнi акти, потреба в яких є першочерговою. Водночас Держбудом розроблено i затверджено Концепцiю створення нормативної бази пам'яткоохоронної галузi, згiдно з якою необхiдно розробити понад 100 нормативних актiв, з яких 30 - першочергово. Паралельно ведеться робота iз створення "Мiсцевих правил охорони пам'яток iсторико-культурної спадщини", якi на базi загальнодержавних нормативних актiв враховували б регiональну специфiку.

Система органів, організації

У виконанні цих функцій Комітет взаємодіє з місцевими органами містобудування і архітектури.

В деяких регіонах України створено об`єднані комітети чи управління охорони історико-культурної спадщини. Це Автономна Республіка Крим, Одеська область, міста Київ і Львів.

На сьогодні служби охорони пам`яток містобудування і архітектури існують в частині обласних управлінь містобудування і архітектури. В Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Закарпатській і Житомирській областях підрозділів охорони пам`яток взагалі немає.

Для реалiзацiї державних пам'яткоохоронних заходiв Держбудом створено потужну i розгалужену систему науково-дослiдних, проектних i виробничих органiзацiй. Це інститути "Укрпроектреставрацiя" (Київ), "Укрзахiдпроектреставрацiя" (Львiв), їхнi пiдроздiли в областях України, Державний науково-технологiчний центр "Конрест", Державний НДІ теорії та історії архітектури, кiлька науково-дослiдних центрiв, 36 спецiалiзованих пiдрядних реставрацiйних органiзацiй, з яких 17 об'єднано в корпорацiю "Укрреставрацiя". У реставрацiї iсторико-архiтектурної спадщини, яка за останнi 50 рокiв перетворилася на окрему галузь господарства, зайнято близько 3,5 тисячi чоловiк (у виробничих пiдроздiлах), бiльшiсть з яких - майстри унiкальних спецiальностей.

Фінансування

Практично кожний об'єкт потребує проведення комплексу науково-дослідних і реставраційно-ремонтних робіт. Майже кожна пам'ятка знаходиться в незадовільному стані, а кожна десята в аварійному.

На незадовільний стан пам'яток архітектури і містобудування, особливо тих, що використовуються бюджетними установами або не знаходяться в господарському використанні, впливає значне скорочення державного фінансування реставраційно-ремонтних робіт. Так за 1993-1998 роки сума передбачених у Державному бюджеті коштів різко скоротилась і складає у 1995 році - 87 відсотків від обсягу 1993 року, у 1996 році - 75 відсотків, у 1997 році 64 відсотка.

Таблиця виділення бюджетних коштів
на реставраційно-ремонтні роботи по роках

Крім щорічного скорочення коштів державного бюджету в останні роки, фактично їх виділялось значно менше. Так у 1996р. передбачалось 6,3 млн.грн., фактично профінансовано 2,2 млн.грн., що становить 34,9%; у 1997р. - 6 млн. грн., фактично профінансовано - 5,3 млн.грн. ( 88%), у 1998 р.- 5 млн.грн., фактично профінансовано - 1,2 млн.грн. (24%).

Така ситуація призвела до виникнення заборгованості за виконані роботи у сумі 2,6 млн.гривень.

Постійне скорочення фінансування, накопичення з року в рік заборгованості призводить до невиконання передбачених обсягів реставраційно-ремонтних робіт на пам`ятках історії та культури, визначених в заходах щодо реалізації Указів Президента України, постанов та доручень Кабінету Міністрів України.

Враховуючи, що в даний час не створені відповідні правові умови для залучення різних інвестицій до справи охорони пам`яток, низьку фінансову спроможність користувачів пам`яток, Держбуд постійно ставить питання про необхідність передбачення щорічно до 2002 р. в Державному бюджеті кошти на реставрацію пам`яток архітектури в сумі 35-40 млн. гривень щорічно.

Основні заходи

Держбуд постійно бере участь у заходах, визначених Указами Президента України та урядовими рішеннями, серед яких найважливіші:
- підготовка відзначення 1100-річчя Галича;
- підготовка до 2000-ліття Різдва Христового;
- реставрація Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря;
- відтворення втрачених пам`яток:
Михайлівського Золотоверхого монастиря в м.Києві;
Успенського собору Києво-Печерської лаври.

Підготовлено до розгляду Довгострокову державну програму відтворення втрачених пам`яток. Кабінетом Міністрів України схвалено "Перелік пам`яток", а Комітетом - "Основні засади" їх відтворення. Розроблено і затверджено Кабінетом Міністрів України Комплексні програми реконструкції історичних центрів Львова, Глухова, Кам`янця-Подільського, в розрізі яких ведуться науково-дослідні і проектні роботи.

Комітет і підвідомчі установи та організації активно включилися в підготовчу роботу до відзначення 2000-ліття Різдва Христового - надаючи допомогу представникам релігійних конфесій і продовжуючи роботи з упорядження і реставрації архітектурних комплексів, пов`язаних з історією християнства.

Незважаючи на призупинення фінансування, створено ком`ютерну базу даних по втрачених пам`ятках архітектури України. Забезпечено підготовку і видання 4-го випуску щорічника "Архітектурна спадщини України". По лінії Національної прогами книговидання Мінінформу наші спеціалісти підготували до видання капітальну колективну монографію "Пам`ятки архітектури й містобудування України", яка вийде у світ у І кварталі 1999 року.

В минулому році оптимізовано структуру підвідомчих організацій: на базі Лабораторії "Конрест" і підриємства "Архфот" створено Державний науково-технологічний центр консервації та реставрації пам`яток архітектури. Провідні спеціалісти Центру взяли участь у проведенні двох міжнародних реставраційних виставок (Польща, Німеччина) і в проведенні міжнародної наради у Варшаві.

Досягнуто домовленості про співпрацю урядів України і Польщі в регенерації Національного заповідника "Кам`янець".

Проблемні питання

- якнайшвидше прийняття нового Закону "Про охорону історико-культурної спадщини";
- завершення Державного реєстру і формування нормативної бази (і кошти на це);
- формування системи державних органів охорони пам`яток містобудування і архітектури на рівні міст, областей, держави.

Та найсерйознiшою проблемою пам'яткоохоронної сфери сьогоднi лишається правове забезпечення недержавних iнвестицiй до справи утримання, охорони, реставрацiї та використання пам'яток iсторiї та культури. Шляхом прийняття рiзних, але взаємоузгоджених нормативних актiв необхiдно забезпечити:
- можливiсть легальної, цивiлiзованої приватизацiї пам'яток архiтектури та iсторико-меморiальних будiвель;
- юридичнi й фiнансовi гарантiї iнвестицiй в тi пам'ятки, якi не пiдлягають приватизацiї, а тому передаються в довгострокову оренду чи користування;
- вилучення з оподаткування сум, спрямованих цiльовим призначенням i використаних на охорону й реставрацiю пам'яток;
- звiльнення вiд оподаткування i надання субсидiй неприбутковим органiзацiям, що працюють в сферi охорони, реставрацiї та використання iсторико-культурної спадщини.

Вищеперелiченi правовi умови мають бути створенi найближчими роками, iнакше природний процес старiння об'єктiв iсторико-культурної спадщини може призвести до масового незворотного руйнування великих масивiв пам'яток вже на початку третього тисячолiття