архітектура / дослідження / Архітектурна спадщина України / 5 / О.Пламеницька / стор. 2

Погляди дослідників щодо формування Ринку суперечливі. Версію про прямокутний ринок 155x162 м (саме в таких межах він існував до 1945 р.; рис. 2) як про первісну структуру, що постала у XV ст. внаслідок "реалізації досвіду західних і польських міст" [39], приймає частина дослідників [40]. І. Винокур та М. Петров також вважають, що до утворення ринку в центрі міста у східній частині острова існувала давньоруська площа (торг), яка згодом зникла, поступившись у XV ст. місцем ринкам Польському та Вірменському [41]. П. Ричков, поділяючи погляд щодо збереженої до 1945 р. структури Ринку (155x162 м) як до первинної, датує її щонайпізніше кінцем XIV ст., відзначаючи разом з цим, що у XIV-XV ст. домінуючою ринковою структурою був квадрат [42]. А. Мандзій, ігноруючи відкриту в межах Ринку домонгольську житлову забудову і не беручи до уваги історичної топографії Вірменського ринку (з яром по його довгій осі), без жодних обґрунтувань стверджує, що центральний Ринок постав у XV ст. як центр "нового міста", розміщеного на периферії "старого міста"; ринком останнього був Вірменський ринок у теперішніх межах [43]. В наших публікаціях, на основі вивчення архівних писемних і картографічних джерел, аналізу хронології і локалізації знахідок домонгольського житла, а також ретроспективного метрологічного аналізу розпланування центру міста, стверджується присутність регулярності в розплануванні домонгольського етапу; зокрема висувається гіпотеза щодо існування квадратного ринку XII-XIII ст., що став основою післямонгольського, литовського ринку [44].

Формування квадратного ринку в центрі острова з точки зору теорії урбаністики виглядає закономірно. Там, де існувало перехрестя двох доріг, що сходилися під прямим кутом, найчастіше утворювався прямокутний або квадратний у плані ринок, а напрямки основних вулиць містобудівного каркасу визначалися напрямками цих доріг [45]. Прямокутник, як відомо, належить до найдавніших форм поселення та площі. Ортогональність напрямків вододілів та в'їздів до Старого міста не могла визначити іншої структури ринку, крім прямокутника, який зайняв єдину підвищену площадку в центрі острова.

Архітектурно-археологічними дослідженнями кам'янецького Ринку виявлено риси ортогональності вже в домонгольському (XII-XIII ст.) періоді - дві перпендикулярні лінії забудови, що співпали з червоними лініями середньовічного Ринку та напрямками вододілів острова [46]. Збіг дрібніших деталей опосередковано свідчить про спадкоємність регулярних принципів також на рівні розподілу кварталів на ділянки-парцели.

Регулярність післямонгольського розпланування західноукраїнських міст логічно пояснюється впливом західноєвропейської урбаністики XII-XIII ст., яку характеризує процес локації міст [47], що впродовж короткого часу, минаючи фази становлення й еволюції, охопив величезні терени Європи [48]. Регулярність домонгольських містобудівних структур, простежено археологічними й урбаністичними дослідженнями на теренах Західної України [49]; це підтверджує, що міста Південно-Західної Руси вже за часів Давньої Руси розвивалися на засадах європейської урбаністики. Саме цей висновок суперечить загальноприйнятій у радянському архітектурознавстві концепції давньоруського міста передусім як "русского города".

Доречно тут навести думку Ю. Асєєва: "Конец XII ст. в мировой архитектуре почти во всех странах Европы, в том числе Балкан и Кавказа, и ряда стран Азии, характеризуется началом новых стилистических направлений, связанных с разви-тием производительных сил в городах и выхо-дом на историческую арену городского сосло-вия. В странах Запад-ной и Центральной Европы зарождается го-тика. Во Франции готи-ческая архитектура к концу XII в. оконча-тельно складывается как архитектурный стиль. В Германии позднеро-манская рейнская архитектурная школа несет на себе черты настолько близкие к готической архитектуре, что дало повод исследователям назвать ее "Kolnische gotick"… Архитектуре всех направлений были свойственны новаторские тенденции в строительной технике, центрические (часто высотные) композиции, живописный характер форм, сменивший характерную для предшествующего времени графичность, развитая пластика фасадов. Все эти черты наблюдаются в новом стилистическом направлении древнерусской архитектуры, возникшем в городах, где бурно развивалось ремесленное производство … и чрезвычайно напоминают подобные же явления в готической архитектуре стран Европы … Исследования … дают все основания считать этот стиль явлением общерусским, а Киев … городом, где формировалась и развивалась архитектура этого направления. Все вышесказанное дает нам полное основание считать, что зодчество древнего Киева, равно как и вся древнерусская архитектура, развивалась общем потоке мирового архитектурного процесса и, не теряя своих особенностей, было активным соавтором этого процесса" [50].

Виникає закономірне запитання: чому схарактеризовані вище прогресивні тенденції європеїзації давньоруської архітектури не заторкнули урбаністики, яка за своєю суттю є більш соціальною і більшою мірою зумовленою економічними й політичними чинниками. Однак, за російською концепцією, заснування і розвиток міст Давньої Руси (з далеко ненаукових причин) залишилося на узбіччі потужної течії європейської урбанізації.

Дослідження останніх років цю концепцію спростовують. Зокрема регулярність давньоруського (давньоукраїнського) центру Кам'янця, простежена археологічно, стала предметом самостійного дослідження, яке привело до пошуків більш глибоких історичних зв'язків регіону Поділля з Європою [51].

Ринок, разом з оточуючими кварталами та внутрішньоквартальними вулицями (на сьогодні втраченими і реконструйованими нами за архівними та натурними даними), постає як симетрична структура з внутрішнім простором 216 x 216 м, яка ідеально покривається сіткою квадратів зі стороною 54 м (5 в напрямі північ-південь та 6 в напрямі схід-захід), причому кафедральна садиба своїми межами ідеально вписується в цей квадрат (рис. 8). На діагональному куті цього Ринку лежить садиба Домініканського костелу, первісна територія якої також наближалася до модуля 54 x 54 м. Внутрішньоквартальні вулиці периметральних кварталів, розташовані на осях північного, південного та західного боків Ринку, одночасно лежать на осях модульної сітки 54 x 54 м, яку ми вважаємо найвірогіднішою структурою, покладеною в основу.

І. Винокур та М. Петров, дотримуючись "проросійської" теорії розвитку українських міст (як пізніх "реплік" західної урбаністики), заперечують появу регулярного ринку раніше XV ст. Намагаючись "примирити" проросійську теорію з наявними фактами, вони пропонують концепцію містобудівної еволюції Кам'янця [59], що полягає у перманентних змінах принципової містобу-дівної структури, зокре-ма утворенні й зник-ненні міських ринків впродовж XII-XVII ст. Причому утворення ринків, що супровод-жується ліквідацією житлових кварталів, співпадає з періодами, коли населення міста, згідно з висновками самих же дослідників, збільшується (рис. 5). Така концепція не відповідає ані містобудівній логіці, ані джерельній базі Кам'янця. Урбаністична структура (і особливо ринкова площа) є доволі консервативною, й її трансформації обмежені багатьма чинниками. Тільки за умови їх сумарної дії відбуваються містобудівні зміни. Сельбищні зони міста формуються як мікропарафії храмів, храми виникають у містобудівних вузлах, останні визначаються топографією місцевості й зовнішніми шляхами. Зміна одного параметра спричинює зміну кількох інших. У містах подібні трансформації пов'язані з власністю на землю та будівлі одночасно великої кількості осіб. Навіть переміщення на один лікоть межі між сусідами спричинювало судові позови. Годі й говорити про переміщення ринків і ліквідацію кварталів і ділянок.

Отже вважаємо, що формування сельбищної зони міста йшло відцентровим шляхом, з поступовим зменшенням ринків і відповідним збільшенням (по мірі збільшення чисельності мешканців) сельбищних зон. Місце головного міського ринку було визначене, виходячи з топографії місцевості, вже на домонгольському етапі.

Наступний етап (друга половина XIII - початок XIV ст.) пов'язаний із заселенням вірменськими переселенцями південної частини міста, розташованої на стрімкому терасованому схилі, яка на той час майже не була заселена з огляду на складні умови для будівництва. Для призвичаєних до гірських умов вірменів це, однак, не було перешкодою. Первісна вулична мережа південної частини міста нині майже втрачена внаслідок містобудівних перетворень XVIII ст. Напрямки первісних вулиць фіксують лише підвали перебудованих в надземній частині будинків, мідьорит К. Томашевича та історичні плани міста.

Головною вулицею вірменського містечка була згадувана у вірменських джерелах вул. Попрічна, що з'єднала теперішній Вірменський бастіон з парафіяльним храмом вірменів - Благовіщенським. Вона утворилася як відгалуження від західної дороги і пройшла паралельно вододілу схід-захід, нижче за рельєфом [60]. З нею утворили перехрестя вулиці, які від південної брами йшли на північ: первісна Вірменська, що прямувала до Благовіщенської церкви, та вулиця невідомої назви, що з'єднала південну браму зі Старим Вірменським ринком (рис. 9, 10).

Старий Вірменський ринок ("antiquo circulo Armenorum", дослівно "давній Вірменський ринок") згадується у вірменському акті 1517 р. [61], отже, правдоподібно він утворився в початковій фазі формування колонії [62]. Прибульці-вірмени не мали можливості створити великий ринок майже в центрі українського міста. Через це вони організували свою невеличку (близько 40 x 90 м, тобто два шнури по 43,43 м) площу на прилягаючому з півночі до вул. Попрічної майданчику, однаково віддаленому від двох - західного та південного - в'їздів [63]. За архівними джерелами Старий Вірменський ринок знаходився "на міському валу", "навпроти руської церкви" [64]. Єдиним місцем, якому відповідають обидві характеристики, є рівна верхня тераса між теперішньою вул. Вірменською та пров. Комендантським [65]. Будинок вірменської ратуші, показаний К. Томашевичем посередині південної сторони нового Вірменського ринку, одночасно знаходився й на північно-західному розі Старого вірменського ринку. Це свідчить про його первісну орієнтацію на старий ринок. У XVI ст. старий ринок було забудовано; на перепаді терас залишилося широке перехрестя вул. Попрічної з провулком, що йшов від нового Вірменського ринку на південь (нині пров. Комендантський) (рис. 10).

Надання Кам'янцю Магдебурзького права можна віднести до другої третини XIV ст. Згідно з грамотою Корятовичів 1374 р., яка, на нашу думку, не була першим локаційним документом, а вносила поправки й доповнення до останнього, міщанам дозволялося судитися "за своїм правом своїми радниками" [66], отже, в українців та вірменів в цей час вже повинні були існувати відповідні адміністративні інституції [67]. На Ринку, що на той час становив квадрат 216 x 216 м площею 4,7 га, розбитий на основі модульної сітки 54,0 м, постав будинок литовсько-українського магістрату. Він знаходився в геометричному центрі Ринку [68], у створі осьових вулиць північного (вул. Стара Троїцька) та південного кварталів, становлячи центр радіально розміщеної системи сакральних і оборонних об'єктів міста, що сформувалася протягом наступного століття [69]. З точки зору геометрії, магістрат належить саме квадратному ринку 216 x 216 м, в якому ще не було західного та південного кварталу. Останній, правдоподібно, утворився на наступному етапі, коли князі Корятовичі грамотою 1374 р. ініціювали процес розбудови й залюднення міста, а отже виникла потреба у додатковій сельбищній території в центрі міста.

Парцеляцію ринків здійснювали "шнурами", що зазвичай дорівнювали 75 "ліктів" [70]. Документи про систему мір Кам'янця у XIII-XV ст. не збереглися, але за встановленим розміром "ліктя", уживаного в Кам'янці 1544 р. (0,579 м [71]), "кам'янецький шнур" дорівнював 43,43 м. Розмір Ринку XII-XIII ст. (216 x 216 м) був кратним одночасно чотирьом модулям по 54,0 м та п'яти "шнурам" 43,43 м (рис. 8). Разом з цим, при модулі "шнура" 43,43 м немає такого чіткого, як при модулі 54 м, збігу внутрішньоквартальних вулиць з модульною сіткою. Це свідчить, що Ринок розпланували раніше - ще на основі модуля 54 м і згодом пристосували до модуля 43,43 м.

Внаслідок містобудівної акції, пов'язаної з грамотою 1374 р., наприкінці XIV - на початку XV ст. на Ринку постав новий південний квартал, і розмір площі зменшився до 216 x 166 м [72]. Відповідно утворилися нові вісі симетрії та новий центр симетрії ринку, відносно якого вежа ратуші змістилася на південь (рис. 12).

Польський дослідник М. Лукач, користуючись опублікованим нами 1985 р. детальним планом забудови Ринку, але не приймаючи концепції його "допольського" походження, запропонував схему "маґдебурзької" парцеляції на основі "краківського" шнура - 45,5 м [73] (рис. 11). Міряючи Ринок у габаритах середини XVII ст. (176 x 155 м) архаїчним шнуром XIV ст. [74], дослідник зробив "натяжку" за рахунок неточності побудови схеми: знехтувавши "зайвими" 11 м та 17 м, він дістав контур, який не досягає лінії забудови ще на 17 м. М. Лукача отримані таким своєрідним способом результати задовольняють. Ми, однак, у цій неточній схемі вбачаємо підтвердження того, що західний квартал, як пізніший, не співвідноситься з жодною парцеляційною сіткою, а південний (який ми датуємо кінцем XIV - початком XV ст.), теж відхиляється від первісної геометричної схеми.

Важливим етапом формування середньовічної урбаністичної структури міста стало утворення нового Вірменського ринку (рис. 12). Це сталося наприкінці XIV ст. - на початку XV ст. в результаті освоєння незручної в топографічному відношенні місцевості на південь від згадуваного вище яру, що йшов від західного в'їзду пара-лельно вододілу. З обох боків яру проходили вулиці з односторонньою забудовою - з півночі давня укра-їнська, з півдня вірменська. Яр, як це завжди від-бувається у процесі життєдіяльності міста, впродовж понад двох століть засипали будівельним і побутовим сміттям, і поступово вулички обабіч нього злилися в єдину довгу площу з великою улоговиною посередині, показаною на мідьориті К. Томашевича (рис. 10). Сліди її досі існують. Внаслідок хаотичності формування забудови червоні лінії Вірменського ринку не мали геометричної чіткості: це показано на мідьориті та відзначено О. Сементовським [75]. Ринок набув форми довгої трапеції зі східною основою завдовжки в один "кам'янецький" шнур 43 м, західною, від якої починалася вул. Францисканська - близько 110 м (108,6 м становить два з половиною "кам'янецьких" шнури), та висотою - близько 300 м [76] (304 м становить сім "кам'янецьких" шнурів). Старий Вірменський ринок поступово забудували, і наприкінці XVI ст. він зник з карти міста.

Наприкінці XIV ст. містобудівна структура Кам'янця в основних рисах сформувалася. Але після 1434 р. знову виникла потреба у додатковій сельбищній території для новоприбулого польського населення. І знову було використано резерв площі головного українського ринку. Перша некапітальна забудова з'явилася у середринковому просторі: на відстані 15 м на захід від червоної лінії східного кварталу Ринку, в межах середринкового простору, в горілому культурному шарі завтовшки 0,25-0,55 м, датованому XV - початком XVI ст., виявлено залишки шести дерев'яних житлових будівель [77], які, однак, проіснували недовго. Не пізніше кінця XV ст. навколо магістрату постав забудований мурованими крамницями середринковий квартал (30 Ч x 60 м), а наприкінці XVI - на початку XVII ст. почав формуватися західний квартал Ринку (рис. 12), який вже не враховував старої модульної сітки. Відповідно габарити Ринку зменшилися до 166 x 155 м, його геометрія змінилася, і колишня вулиця Троїцька перемістилася відносно нової осі симетрії "південь- північ" на захід. За законами формування міських площ на новій осі симетрії ринку постала нова Троїцька вулиця, а на новому північно-західному куті - нова Татарська (що становила відгалуження від первісної Татарської, згодом Великої Єзуїтської вулиці). Через це будинок, що впритул стояв до східного прясла огорожі кафедральної садиби, опинився "впоперек Татарської вулиці" [78]. Незмінною залишилася вул. Зарванська, а з нею і східна межа Ринку. На новому південно-західному куті виникла вулиця, яка з'єднала Ринок з Вірменським ринком. Нову вісь симетрії південного кварталу Ринку зафіксувала нова вулиця - Шляхетська. Правдоподібно, що до турецької окупації 1672 р. старі та нові вулиці існували поруч, але в процесі відбудови міста після окупації між новою Татарською та новою Троїцькою вулицями утворився квартал, який поглинув стару вул. Троїцьку. Ці трансформації, не порушуючи ширини парцелей, заторкнули їхню глибину. З "відмиранням" старої вул. Троїцької торці будинків, що виходили на неї, опинилися в тилу кварталу, натомість тильні фасади стали головними по відношенню до нової Троїцької та Татарської вулиць. Залишки старої Троїцької вулиці та вулиці на південь від Ринку ще простежуються на планах 1773 р., 1800 р. (рис. 13) та деяких інших.

Не пізніше початку XVI ст. на ширшому західному кінці Вірменського ринку, в межах середринкового простору, утворився невеличкий квартал, в центрі якого вже 1533 р. стояла українська Вознесенська церква [79] (рис. 12 та рис. 10, літ. "Z"). В цей час було забудовано Старий Вірменський ринок. У зв'язку з розбудовою церкви Св. Ніґола та збільшенням її садиби, на початку XVII ст. вулиця Вірменська на відтинку південніше церкви Св. Ніґола розійшлася на два рукави; новий влився у Вірменський ринок, з'єднавшись з вулицею П'ятницькою, що на той час вже змінила трасування [80]. Старий, що проходив повз фасад вірменської Благовіщенської церкви і зливався з вул. Довгою, після 1700 р. припинив існування у зв'язку з руйнацією турками Благовіщенської церкви. Зміни заторкнули також квартал між старою вулицею П'ятницькою та Вірменською (нині Довгою). Під бруківкою дороги, на повороті нинішньої вул. П'ятницької, виявлено мури будинків, що підтверджує існування в її межах забудови [81]. Сучасна вул. П'ятницька утворилася у XVI - на початку XVII ст., а стару П'ятницьку вулицю поглинула садиба Домініканського кляштору, що розширилася на схід в період реконструкції кляштору, що відбувалася саме в цей час.

Руйнація житлового фонду в період 1672-1699 рр. деструктурувала вуличну мережу. Кількість мешканців міста значно скоротилася. Ті, хто поверталися після 1700 р., селилися в першу чергу в центральних частинах міста: дефіциту територій в цей час не було. Це спричинилося до збільшення сельбищних зон навколо ринків. Відповідно самі ринки зменшилися. Вірменські квартали в південній частині міста майже зникли, а Вірменський ринок, в якому під час окупації було знищено середринковий квартал, звузився у західній частині за рахунок збільшення північно-західного кварталу (рис. 12, показано пунктиром). Вдвічі збільшився середринковий квартал Ринку, що розширився у північному напрямку, симетрично до нових габаритів площі. Західний квартал набув завершеного вигляду. На місці Старої Троїцької та Старої Шляхетської вулиць, по червоних лініях північного та південного кварталів Ринку, постали будинки палацового типу, в результаті чого назавжди зникли сліди колишніх вулиць, що вли-валися в Ринок. Архітектурно-стилістичне вирішення цих двох будинків було подібним, що було спри-чинене їх симетричним розміщенням по відношенню до середринкового кварталу, який вони фланкували. Містобудівна продуманість такого вирішення, а також стилістика і довершеність архітектурних форм, споріднених з відомими прийомами Яна де Вітте, який у цей час жив і працював у Кам'янці, реконструюючи майже всі кляштори, а також деякі будівлі в їхньому оточенні (зокрема будинок католицької семінарії та будинок Подільського єпископа [82]), приводять до припущення щодо його авторства цих будівель (рис. 14). Не виключено, що Янові де Вітте належала й реконструкція будинків усієї північної сторони південного кварталу, а також деяких інших будинків Ринку, архітектурна палітра яких має характерні риси, притаманні творчому почерку де Вітте. Отже, післятурецька відбудова й реконструкція Ринку правдоподібно проводилася за певною архітектурно-містобудівною програмою, автором якої був Ян де Вітте.

У вірменській частині дотурецьке розпланування залишилося фрагментарно у трасуванні вул. Вірменської, Довгої й Тринітарійської. З перших "післятурецьких" планів видно, що забудова тут практично зникла (особливо на нижніх терасах). Її відновлювали окремими "хуторками", через що змінилося трасування деяких вулиць, а структура забудови набула садибного характеру. Зміну вуличної мережі спричинила також поява у вірменських кварталах великої (100 x 100 м) будівлі казарм. У XVIII ст. змінилася геометрія Вірменського ринку: зник середринковий квартал натомість збільшився північно-західний, через що ринок звузився (рис. 2, 13) [83].

Висновки. Аналіз етапів освоєння території та розпланування Кам'янця на фоні закономірностей динаміки чисельності населення міста демонструє цілком логічну картину поступового відцентрового розвитку урбаністичної структури міста. Його містобудівна концепція "замок-місто" сформувалася на початковій стадії еволюції, як і основний урбаністичний каркас, зумовлений топографічними особливостями острова.

Саме на початковій стадії, в XI-XII ст., а не пізніше (кінець XIV-XV ст.), як вважає дехто з дослідників, у місті сформувався соціотопографічний центр - український ринок, який у силу пізніших соціально-політичних змін перетворився на польський.

З точки зору урбаністики, давній український ринок протягом усього історичного розвитку міста відігравав роль ідейного (і водночас геометричного) центру. Розпланувальна еволюція ринку йшла шляхом зменшення незабудованого ринкового простору і утворення за його рахунок нових кварталів: місто постійно збільшувалося чисельно і потребувало додаткової сельбищної території. Зміна розмірів ринку спричинила переміщення його осей симетрії, а це в свою чергу стало причиною часткового перепланування прилеглих до Ринку кварталів.

Довгий Вірменський ринок утворився на території, непридатній для забудови шляхом поступового засипання яру, обабіч якого первісно проходили дві окремі вулиці. Останні з часом злилися в площу, яка в плані становила довгу трапецію з невеличким середринковим кварталом в західній частині. Після турецької окупації ця площа звузилася і дещо змінила геометрію, а середринковий квартал зник; причиною звуження було, як на попередніх етапах, збільшення прилеглих кварталів.

Появі Вірменського ринку передувало утворення в XIII-XIV ст. невеличкого Старого вірменського ринку, забудованого у XVI ст. Ця структура, виявлена і топографічно локалізована нами, певною мірою загадкова і малодосліджена і потребує подальшого вивчення. Безперечно, однак, що вона територіально належала саме вірменському кварталу на стадії його формування. На той час, коли утворився довгий Вірменський ринок, територія вірменського містечка розширилася, і ринок фактично опинився в її межах. Відомо, що у XVII ст. вірменська територія досягла домініканського кляштору і південного кварталу Ринку, тобто максимально наблизилася до центру міста [84].

Основні розбіжності нашої концепції з концепціями опонентів полягають у трьох принципових моментах.

Концепція російських дослідників, більш політична, ніж історична, значною мірою застаріла як науково, так і морально. Вона не узгоджується не тільки з дослідженнями Кам'янця-Подільського, але й інших західноукраїнських міст. І перегляд її потрібен не стільки з точки зору історії Кам'янця, скільки для коригування концепції еволюції українського містобудування.

Концепція І. Винокура і М. Петрова не враховує безперервності міського розвитку. Якщо дослідники проголошують існування якоїсь урбаністичної структури на якомусь етапі, вони повинні простежити її подальшу долю і пояснити причини її зникнення. Їхня концепція розглядає місто уривчасто і вибірково і не пояснює причин принципових містобудівних змін.

Концепція М. Лукача, з якою солідаризуються прибічники пізнього походження центрального (т. зв. "Польського") ринку, також розглядає місто, починаючи з певного (не першого) історичного періоду, в даному випадку - з XIV ст. М. Лукач, на жаль, тенденційно не помічає археологічно підтвердженого давньоруського етапу розвитку міста і зокрема його центру. Він просто не згадує про нього, і тоді перед дослідником постає чистий аркуш, на якому він конструює містобудівну еволюцію, відправними моментом якої є твердження, що Кам'янець в усьому наслідував Краків. Ця "вторинність", подана як аксіома, стала прокрустовим ложем, в яке не вмістилося чимало важливих фактів.

Втім, містобудівний розвиток Кам'янця-Подільського насправді є набагато цікавішим і багатограннішим. У цій статті ми зробили спробу внесення у концепцію урбаністичної еволюції міста чергових коректив, необхідність яких постала по мірі накопичення інформації. Гадаємо, ці корективи не останні.

1. Розпланувальна структура аналізується за топогеодезичною схемою 1930-х років у зв'язку з деформаціями розпланувальної мережі в період після 1945 р., коли значну частину середньовічного житлового фонду в центрі міста було розібрано з метою вивільнення території для нового будівництва.
2. Toіwiсski T. Town planning. Vol. I. Dewelopment of the town in the past. - Warszaw, 1948. - S. 119.
3. Мокеев Г. Я. Черты своеобразия в структурах городов восточных и западных славян // АН. - М., 1975. - Вып. 23. - С. 9-13.
4. Мокеев Г. Я., Меркулова И. Ю. Кашин XVI- XVII вв. и города сходного типа // АН. - М., 1988. - Вып. 36. - С. 172.
5. Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського з найдавніших часів до кінця XVIII століття (Методична розробка). - Хмельницький, 1983. - С. 10-11.
6. Слово "закром" походить від зберігання "за кромом".
7. В Кашині остріг лежить біля перешийку, маючи два виходи - до посаду на острові та до поля через перешийок. Посад відділений від острога торгом і сполучається з передмістями чотирма брамами (фактично чотирма мостами).
8. Локація - офіційне заснування міста з волі короля.
9. Pamмќ mмst. Mмstkй pamбtkovй rezervace v Иeskэch zemнch. - Praha, 1975. - S. 22.
10. Mruzek H.-J. M
11. Kuthan I. Gotickб architektura v jiћnнch Иechбch. Zakladatelske dнlo Pшemysla Otakara II. - Praha, 1975. - S. 160.
12. Pamмќ mмst… - S. 216.
13. Залишки цього яру існували ще наприкінці XVII ст. у центральній та західній частині Вірменського ринку: це виразно зафіксовано на мідьориті К. Томашевича (рис. 10), а також на серії історичних планів XVIII ст. Матеріали сучасної аерофотозйомки острова з комп'ютерною обробкою рельєфу (архів НІАЗ "Кам'янець") це підтверджують. Ніхто з дослідників не звернув уваги на цей важливий момент, який принципово змінює уяву про перебіг еволюції ринкових площ: адже територія Вірменського ринку з точки зору топографії довгий час була непридатна для утворення ринку. А. Мандзій, не враховуючи наявності яру, вважає саме Вірменський ринок первісним ядром міста (Mandzy A. An urban History of Early Modern Kamianets-Podilsky, Origins to 1672. A thesis submitted to the Faculty of Graduated Studies in partial fulfillment of the requirements for the degree of Doctor of Philosophy. Graduate Program in History York University. - North York; Ontario, 1998. - P. 74-75). П. Ричков, також не враховуючи яру, помилково розглядає цю територію як результат містобудівної локації, в основу якої було покладено прямокутник, видовжений по осі північ-північ острова (Рычков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков: Автореф. дис. … д-ра архит. - М., 1993. - С. 35, 42).
14. В цій праці оминаємо як таке, що не має для розглядуваної теми принципового значення, питання щодо утворення міста на початку нашої ери, яке становить предмет нашої авторської концепції і водночас - наукової дискусії. Основні позиції концепції викладено в праці: Пламеницька О., Пламеницька Є. Кам'янець-Подільський - місто на периферії Римської імперії: Найдавніша урбаністична структура і фортифікації // ПУ. - 1999. - № 4. - С. 1-80.
15. Стратиграфічні ознаки вулиці виявлено автором і Є. Пламеницькою 1981 р. при дослідженні поперечної траншеї на Вірменському ринку.
16. Пламеницька О. Християнські святині Кам'янця на Поділлі. - К., 2001. - С. 67-68, 107-108.
17. Йдеться про привілеї згідно з грамотою 1374 р.
18. Площу міста прийняли некоректно: 120 га включають місто на острові, схили, каньйон, частину Польських та Руських фільварків та замкові укріплення - тобто сучасні межі Національного історико-архітектурного заповідника. Територія давньоруського міста не покривала каньйону, фільварків і не мала відношення до терену, зайнятого фортифікаціями.
19. Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського… - С. 16, 21, 26, 32, 39.
20. Толочко П. П. Древний Киев. - К., 1983. - С. 188.
21. Там само. - С. 187.
22. Там само.
23. Там само. - С. 192.
24. Kozaczewski T. Program budowy њredniowiecznego miasta њl№skiego // Wielkoњж i program budowy miasta њredniowiecznego. - Wrocіaw, 1985. - S. 3-50.
25. Про давньоруський ринок йтиметься далі.
26. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле 1434 года (Преимущественно по летописям) // Сборник сочинений студентов Императорского университета св. Владимира. - К., 1886. - Вып. VIII. - С. 208-209.
27. Люстрация Каменецкого староства 1565 г. Capitaneatus Camenecensis // АЮЗР. - Ч. 7. - Т. 2. - С. 165-170; Lustracja wojewуdztw Ruskiego, Podolskiego i Beіzkiego 1564-1565. - Warszawa; Јуdџ, 1992. - Cz. I. - S. 200.
28. Толочко П. П. Древний Киев. - С. 191, 192.
29. Про наслідки перерозподілу міської території див.: Пламеницкая О. А. К вопросу об эволюции планировочной структуры Каменца-Подольского // АН. - М., 1986. - Вып. 37. - С. 48-57.
30. Przezdziecki A. Podole, Woіyс, Ukraina: Obrazy miejsc i czasуw. - Wilno, 1841. - S. 154; Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. - К., 1895. - С. 200-201.
31. Capitaneatus Camenecensis. Miasto Kamieniecz. 1903 // Жерела до історії України-Руси. - Льв., 1903. - Т. II. - Люстрації королівщин в руських землях корони. - С. 87-88.
32. Sіownik geograficzny krуlestwa polskiego i innych krajуw sіowiaсskich - Warszawa, 1882. - T. III. - S. 753.
33. Звертаємо увагу на те, що кількість будинків в місті "тримається" впродовж століття (1570-1670 рр.); це свідчить, що наприкінці XVI ст. основна вулична мережа вже була остаточно сформована і щільність забудови майже не змінювалася.
34. Про це див. нижче.
35. При Старий Вірменський ринок див. нижче.
36. Підрахунок за мідьоритом К. Томашевича 1673 р. Є підстави вважати (див. прим. 31), що ця цифра була актуальною і для періоду 1570 р.
37. Крикун М. Г. Люстрація Кам'янця-Подільського 1734 р. (до питання про житловий фонд українського міста у XVIII ст.) // Український археографічний щорічник. - К., 1993. - Вип. 2. - С. 228.
38. Archiwum Gіуwne Akt Dawnych, Warszawa. - Zb. Czoі. 465. - K. 96.
39. Див. прим. 2.
40. Нельговский Ю. А. О древней застройке города Каменца-Подольского // Проблемы современной архитектуры и историческое наследие Украины. - К., 1979. - С. 88-95; Ківільша Г. Б. Дослідження житлової забудови на Центральній площі в Кам'янці-Подільському // Тези доповідей VI Подільської історико-краєзнавчої конференції. (Секція історії дожовтневого періоду). - Кам'янець-Подільський, 1985. - С. 77-78; Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського…
41. Винокур І. С., Петров М. Б. Про початок планування і забудови посаду Кам'янця (XII-XIII століття) // Проблеми етнографії Поділля: Тези доп. наук. конф. - Кам'янець-Подільський, 1986. - С. 142. Дослідників не бентежить те, що попри усталену традицію розміщення торжищ поблизу в'їздів до міста, запропонований ними давньоруський торг опинявся на протилежному від в'їзду кінці острова і щоб дістатися до нього, треба було перетнути місто впоперек.
42. Рычков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… - С. 34, 42, 43.
43. Mandzy A. An urban History of Early Modern Kamianets-Podilsky… - P. 74 - 75. Див. також прим. 13.
44. Пламеницкая О. А. Особенности средневековой застройки центра Каменца-Подольского // АН. - М., 1985. - Вып. 33. - С. 52-61; Пламеницкая О. А. Основные итоги изучения градостроительного наследия средневекового Каменца-Подольского // Архитектурное творчество в Украинской ССР (Архитектурно-строительная наука и практика): Сб. - К., 1988. - С. 69-72.
45. Мокеев Г. Я. Черты своеобразия в структурах городов восточных и западных славян // АН. - М., 1972. - Вып. 23. - С. 6.
46. Пламеницька Є. М. Дослідження двох житлових будинків в місті Кам'янці-Подільському // Матеріали Другої республіканської наукової конференції з історичного краєзнавства / Інститут історії АН УРСР. - К., 1982. - С. 266-268; Винокур І. С., Петров М. Б. Історична топографія Кам'янця-Подільського… - С. 19.
47. Регулярне розпланування Вроцлава датують 1232 р., вважаючи локацію 1241 р. відбудовою міста на давніх засадах (Morelowski M. Rozwуj urbanistyczny Wrocіawia њredniowiecznego // Maieczyсski K., Morelowski M., Ptaszycka A. Wrocіaw - rozwуj urbanistyczny. - Warszawa, 1956. - S. 11-79; Kaџmierczyk J. Wrocіaw lewobrzeїny we wczesnym њredniowieczu. - Wrocіaw, 1970. - Cz. 1, 2). Вроцлав уважають за взірець локації Кракова 1257 р. (Mьnch H. Krakуw do roku 1257 wі№cznie // Kwartalnik Architektury i Urbanistyki. - 1958. - Z. 1. - S. 1-40).
48. Zagrodzki T. Regularny plan miasta њredniowiecznego a limitacja miernicza // Studia Wczesnoњredniowieczne. 1962. - T. V. - Z. I. - S. 3-86.
49. Регулярний Ринок Львова датують не пізніше 80-х рр. XIII ст. як приклад "передових принципів європейського містобудування" (Могитич Р. Яким був стольний Львів: До суперечки про львівське будівництво XIII - то XIV ст. // Дзвін. - Льв., 1991. - № 6. - С. 131-132), шляхи проникнення яких пов'язують з Польщею (Могитыч Р. И. К вопросу о планировке львовского средместья // АН. - М., 1988. - Вып. 39. - С. 138). У Звенигороді "спосіб формування парцеляції і забудови, характерний загалом для пізньосередньовічних галицьких міст і містечок, мав застосування вже з XII ст." (Могитич Р. Княжа доба у планувальній структурі західноукраїнських міст. Звенигород // Укрзахідпроектреставрація. Вісник. - Льв., 1995. - № 3. - С. 5-17; Могитич Р. І. Вулиця літописного Звенигорода // Археологія. - 1995. - № 4. - С. 140-143).
50. Асеев Ю. С. Зодчество древнего Киева X-XIII вв. в контексте мирового архитектурного процесса // Древнерусский город: Материалы Всесоюзной археологическитй конференции, посвященной 1500-летию города Киева. - К., 1984. - С. 9-10.
51. 1985 р. ми висунули гіпотезу, згідно з якою давньоруське регулярне розпланування було зумовлене гіпотетичним римським табором початку I тис. н. е., після якого залишилися топографічні сліди (Пламеницкая О. А. Особенности). В рамках цієї гіпотези дістали відповіді питання, пов'язані з наступністю розвитку давньоруського і середньовічного міста: а) генетичний зв'язок середньовічної й давньоруської парцеляції; б) ортогональна система розміщення давньоруських і середньовічних жител на Ринку. За наявності гіпотетичного римського табору топографічні сліди площадки (300 Ч 300 м або 1000 Ч 1000 футів) могли визначити регулярну структуру давньоруської площі, що постала на квадратному плані (Пламеницкая О. А. Особенности - С. 59-62). З часу публікації гіпотези не було висунуто аргументованих її спростувань, натомість з'явилися нові факти на підтвердження будівельного етапу з початку нашої ери: сааме цим етапом датуються рештки мурованих оборонних споруд в Старому замку та давнє ядро Замкового мосту (Пламеницька О., Пламеницька Є. Місто на периферії Римської імперії…). Поява мосту була зумовлена наявністю на острові поселення. В південно-західній частині Ринку, на глибині 4 м, автором знайдено кераміку початку III ст. (датування С. Буйських). Отже, гіпотеза щодо регулярності центру Кам'янця не зазнала засадничих коректив, і авторська реконструкція центру давньоруського Кам'янця на регулярній основі залишається актуальною.
52. Ця вулиця була забудована в середини XVIII ст. Нині не існує.
53. Західний квартал Ринку датується початком XVII ст. (Пламеницкая О. А. Особенности… - С. 53).
54. Південний квартал, сформувався в XIV ст. (див. нижче).
55. Рыбаков Б. А. Русские системы мер длины XI- XV веков: Из истории народных знаний // Советская этнография. - 1949. - № 1. - С. 73; Пилецкий А. А. Система размеров и их соотношений в древнерусской архитектуре // Естественнонаучные знания в Древней Руси. - М., 1980. - С. 69; Бондаренко И. А. К вопросу об использовании мер длины в древнерусском зодчестве // АН. - М., 1988. - Вып. 36. - С. 58.
56. Borowiejska-Birkenmajerowa M. Problem pierwszej lokacji Krakуwa z r.1257 w њwietle ostatnich badaс // Teka Komisji Urbanistyki i Architektury. - Krakуw, 1974. - T. VIII. - S. 31; Czerner O. Rynek Wrocіawski. - Wrocіaw, 1976. - S. 12.
57. Zalиik T. Urbanizmus stredovekйho mesta na Slovensku. - Bratislava, 1973. - S. 17, 23, 25; Kozaczewski T. O programie miast czeskich // Wielkoњж i program budowy miasta њredniowiecznego. - Wrocіaw, 1972. - S. 54.
58. Ричков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… - С. 43.
59. Якщо підсумувати окремі, розпорошені по різних публікаціях І. Винокура та М. Петрова уривчасті тези, то їхня концепція містобудівної еволюції Кам'янця виглядає наступним чином. На місці давньоруської торгівельної площі XII-XIII ст. (яка в XV ст. з невідомих причин зникає безслідно) утворюється квартал житлової забудови та вул. П'ятницька. Натомість у першій половині XV ст. (у період значного припливу польського населення до міста) частина житлових кварталів (тобто сельбищної території) ліквідується заради утворення одразу двох великих ринків - Польського й Вірменського, а між XV та початком XVII ст. на північній околиці міста (у період поступового збільшення населення міста) також за рахунок сельбищних територій утворюється третій ринок - Руський. Щоправда й він невдовзі також зникає безслідно (в жодних архівних джерелах його слідів немає).
60. Відтинки її існували ще наприкінці XVII ст. як частина вул. Шпитальної (в межах будинків №№ 2, 4, 6) та Миколаївський провулок.
61. Kiryk F. Z dziejуw poџnoњredniowiecznego Kamieсca Podolskiego // Kamieniec Podolski: Studia z dziejуw miasta i regionu. Tom I. - Krakуw, 2000. - S. 71.
62. Цю інформацію не використовували інші дослідники, які вважали, що сучасний Вірменський ринок є давньою первісною структурою, утвореною наприкінці XIV - в першій половині XV ст. В наших попередніх працях ми припускалися тієї самої помилки.
63. У XVIII ст. цей майданчик займала садиба губернатора, нині його займає пожежна частина.
64. Kiryk F. Z dziejуw poџnoњredniowiecznego Kamieсca Podolskiego… - S. 71.
65. Поблизу цього місця знаходився "вал". 1615 р. актові книги згадують, що "було зроблено заново [виділено нами. - О. П.] вал навколо дзвіниці церкви святого Ніґола…" (Vбsбry S. Armeno-Kipchak Parts from the Kamenets Cronicle // Akta Orientalia Hungarica. - 1969. - Vol. XII. - P. 142), що знаходилася поруч з означеною територією.
66. Молчановский Н. Очерк известий о Подольской земле… - С. 208.
67. Доцільно згадати про існування вже 1352 р. магістрату у Львові, діяльність якого забезпечували радники й війт; отже, діяла адміністративна структура на засадах маґдебурзького права (Могитич Р. Проблема початків львівського середмістя у світлі документів та історіографії // Урбаністично-архітектурні проблеми міст Галичини. Збірник наукових праць. - Льв., 1996. - С. 92).
68. П. Ричков, вважаючи розпланування ринку XVII ст. давнім, відносить асиметричну постановку в ньому ратуші до ранніх етапів розвитку ринків (Ричков П. А. Градостроительное искусство Западной Украины XV-XIX веков… - С. 44), в чому припускається помилки.
69. На дузі окружності радіусу 152 м (500 грецьких футів) з центром у вежі магістрату лежать давні ядра катедри, костелів Св. Катерини, Францисканського та Домініканського. На дузі окружності подвійного радіусу (305 м, 200 простих сажнів, 1000 грецьких футів) з тим самим центром лежать Троїцька та Йоано-Предтеченська церкви. Усі три в'їзди (міська брама Св. Анни на Замковому мості, північна та південна брами Стефана Баторія) лежать на дузі радіусу (600 м або 2000 римських футів) з тим самим центром. Вежа магістрату є центром урбаністичної структури міста, "пронизаної" концентричними колами 500, 1000 та 2000 футів, що уособлює систему ще не з'ясованих закономірностей. Це ілюструє тезу щодо цілого комплексу значень ринку як міської структури, яка має ще не осмислений нами сакральний і духовний зміст (Urbaсczyk P. Plac miejski - skutek czy warunek powstania miasta? // Kwartalnik Historii Kultury Materialnej. - 1992. - № 3. - S. 287-288).
70. Stamm E. Miary powierzchni w dawnej Polsce. - Krakуw, 1936. - S. 11.
71. Розмір "кам'янецького" ліктя (57,9 см) визначено Є. Пламеницькою за описом 1544 р. та даними натурних обмірів споруд. Треба відзначити відмінність цього ліктя (хоч і незначну) від краківського (58,6 см) і наближеність до хелмінського (57,6 см). У Хелмні з XIII ст. локаційною мірою був фламандський лан. Очевидно, цю міру ввели на Поділлі литовці ще в XIV ст., а Литва, як відомо, користувалася фламандськими мірами.
72. Враховано підземні частини підсінь будинків, що виступали перед фасадами південного та північного кварталів, а також скошеність південного кварталу; без підсінь цей розмір становить 176 м.
73. Јukacz M. Polokacyjna zabudowa przy Rynku Polskim w Kamieсcu Podolskim w њwietle wpіywуw zachodnioeuropejskich // Kamieniec Podolski: Studia z dziejуw miasta i regionu. Tom I. - Krakуw, 2000. - S. 121.
74. Дослідник не зазначив, що базовим розміром ліктя для шнура 45,5 м є "старий краківський лікоть" - 60,6 см, уживаний до другої половини XIV ст., а після впровадження маґдебурзьких норм зменшений до 58,6 см (Stamm E. Miary powierzchni w dawnej Polsce. - S. 35).
75. Сементовский А. Каменец-Подольский. - СПб, 1862. - С. 10.
76. Пламеницька О. Християнські святині… - С. 55-56.
77. М. Петров помилково відніс ці будівлі до давнього східного кварталу Ринку, який, на його думку, згодом було відсунуто (Петров Н. Б. Историческая топография Каменца-Подольского XII-XVIII вв.: Дис. … канд. истор. наук // Архів Інституту археології НАН України. - Ф. 12. - № 667).
78. Описание города Каменца, составленное коммиссиею, наряженною Каменецким старостою. 1700. Сентября 15 // АЮЗР. - Ч. 5. - Т. 1. - С. 560.
79. Пламеницька О. Християнські святині… - С. 110-112.
80. Там само. - С. 131.
81. Кам'янець-Подільська фундація. Перехідний звіт розкопок за 1996 р. Вул. П'ятницька. Ркп. - С. 18. - Фонди НІАЗ "Кам'янець".
82. Пламеницька О. Християнські святині… - С. 207-256; Пламеницька О. Будинок Подільського єпископа в Кам'янці-Подільському по вул. Францисканській, 2. Пам'ятка архітектури XVI, XVIII ст. Охоронний № 1641. - Історична записка. Ркп. - К., 2002. - 40 с. - Архів НІАЗ "Кам'янець".
83. Пламеницька О. Християнські святині… - С. 30.
84. Там само. - С. 169-170.