архітектура / дослідження / О.Пламеницька / Початок мурованого будівництва ... / стор. 2

Класичний приклад поетапної реалізації схеми з наріжником демонструє замок в Язловці (див. мал. 2, № 11 та мал. З, № 9), в якому архаїчна схема наріжника другого будівельного етапу була продубльована на наступному, третьому будівельному етапі (пер. пол. XV ст.), але вже "дзеркально" по відношенню до первісного укріплення. Аналогічна "дзеркальність" спостерігається в розпланувальному рішенні замку в Сидорові (див. мал. 2, № 6 та мал. З, № 8), котрий ніколи не досліджувався фахівцями і на, нашу думку, помилково датований ХVІ-ХVП ст.

Особливістю найдавнішого ядра типового мисового замку в Бучачі (див. мал. З, № 4 та мал. 9, б) є заокруглений наріжник та невелика товщина оборонних мурів (близько 1,6 м). З внутрішнього боку наріжника Б.Ґеркен припускає наявність круглої вежі діаметром близько 6 м. Це укріплення дослідник датує кінцем XIV ст. (47)

Багато спільного з бучацьким має давнє ядро мисового замку в Скалі-Подільській (див. мал. З, № 1 та мал. 9, в), сформоване на базі трикутника, з наріжником, звернутим до закінчення мису. Відмінність полягає у вирішенні наріжника у формі зрізаного кута, в місці якого О.Чоловський припускає наявність вежі (48). Цікавим елементом є давня бійниця з внутрішньою камерою, що збереглася в південно-східному оборонному мурі наріжника. Зовні її щілиноподібний бойовий отвір має розміри 0,3 (0,35) х 0,8 (0,9) м та розширюється всередину, утворюючи в плані трапецію з більшою основою близько 0,7 м. В мурі під бійницею - гнізда від дерев'яних балок; ними могли бути або консолі бойової галереї, або перекриття гіпотетичної вежі. В рівні сучасної денної поверхні, на 3 м нижче описаної вище бійниці, міститься друга, щілиноподібна, але без камери, частково засипана зсередини.

Визначена Б.Ґеркеном група замків з наріжником - лише одна з кількох типологічних груп мисових укріплень, що були розповсюджені на Поділлі. Одначе, вона вельми характерна та архаїчна, в зв'язку з чим питання її датування здається нам важливим з точки зору проблеми хронології мурованого оборонного будівництва на Поділлі. Описані вище оборонні пристрої давніх ядер мисових замків, на нашу думку, пов'язані з часом розповсюдження каменеметальних машин -пороків, котрий розпочався близько середини XIII ст. Архаїчна типологія бійниць цих замків не є виключенням. З цієї точки зору безумовний інтерес становлять замки в Сутківцях, Зінькові, Сатанові, Токах, Сидорові, Раковці, а також Кам'янці-Подільському.

Дослідження замку в Сутківцях (49) виявлено, що первісне невеличке мисове укріплення середини XIV ст., що було обмежене з Ігапілля кам'яним муром з щілиноподібними бійницями, в другій чверті XV ст. трансформувалося в ранній регулярний замок. При цьому замкове подвір'я, яке па першому етапі розміщувалося між оборонним муром, що перетинав мис впоперек, та закінченням мису, перемістилося по інший бік муру, а колишня площадка замчища перетворилася на напілля (див. мал. 2, № 13). Такі зміни були викликані необхідністю розширення замку; внаслідок цього бійниці оборонного муру, що був використаний для нового укріплення, були переорієнтовані на 180°, а сам мур потовщений і надбудований.

Аналогічним шляхом йшла еволюція замку в Зінькові (мал. 10), в основі давнього мисового укріплення якого Є.Пламеницька вбачає вежу типу донжона (ХІII-ХIV ст.), яка пізніше, в 1430-ті рр., була включена в систему фортифікацій трикутного в плані замку. Давні ядра замків, що увійшли в структуру пізніших укріплень, знаходимо в замках Жванця, Панівців, Чорнокозинців, Сатанова (дослідження Є.Пламеницької). На нашу думку, аналогічні структури, що займаютъ найбільш висунуті в бік кінців мисів площадки, слід шукати також в замках Сидорова, Токів, Висічки, Раковця, Червонограда, Кудринців тощо.

В типологічному ряду середньовічних мурованих замків Поділля одне з провідних місць слід, на пашу думку, надати замку в Раковці, що знаходиться на правому березі Дністра, в межах сучасної Івано-Франківської області. Місцерозташування поза окресленою нами південною межею Поділля не може слугувати суттєвою перешкодою для розгляду раковецького замку саме в подільському колі об'єктів. Очевидна близькість до території Поділля, подібність тополандшафтної ситуації, історичних особливостей, на тлі яких формувалося поселення й укріплення, а також характер архітектури дають підстави відносити раковецький замок саме до подільського типу. Принагідно зауважимо, що оборонні укріплення по обох берегах Дністра деякі дослідники, па нашу думку, слушно вважають за "єдину систему оборонних пам'яток Пониззя" (50).

Місцеположення замку па середній терасі крутосхилу Дністра є дещо специфічним (мал. 11). Воно змушувало дбати про захист замкової площадки по відношенню до верхніх відміток крутосхилу. Деякі дослідники вважають вибір місця для замку невдалим, інші, навпаки, вбачають у ньому переваги для артилерійського обстрілу, зумовлені розміщенням гармат нижче гаданої цілі (51). На нашу думку, жодна з цих точок зору не враховує специфіки замку, вибір місця для якого був зумовлений двома чинниками: наявністю в південнно-східній частині тераси джерела питної води, а також традицією, притаманною саме подільським селам та укріпленням - маскуватися в тих випадках, коли природа не забезпечувала максимальної неприступності.

Для того, щоб оцінити переваги оборонної концепції Раковця, слід хоча б приблизно окреслити хронологічні межі формування замку, офіційне датування якого 1640-1650-ми рр. викликає цілий ряд сумнівів. Нерегулярна конфігурація плану укріплення є типовою для середньовіччя. Оборонні мурі та стіни веж завтовшки 1,6-2,1 м свідчать про їх появу в період, коли артилерія ще не мала вирішального значення при облозі фортець. Найдавніша і найкраще збережена шестикутна в плані семиярусна нежа тяжіє до архаїчного типу веж-,,стовпів". Рішення верхнього ярусу вежі (зокрема, характер гнізд від дерев'яних консолей) свідчить про те, що вежа мала зовнішню периметральну оборонну галерею (мал. 12).

Значний інтерес становить топологія бійниць вежі, які розміщені за доволі рідкісною системою, що дозволяла одному захисникові, не змінюючи позиції, вести обстріл в різних напрямках та рівнях (мал. 13). В інтер'єрі вежі бійниці, в межах одного бойового ярусу, розміщувалися двома паралельними рядами, один над другим, але зі зміщенням, в шаховому порядку; бойові отвори мали майже квадратову форму (близько 0,35x0,35 м). В товщі стін капали бійниць відхилялися одночасно по горизонталі від зумовлених тополандшафтною ситуацією секторів обстрілу, виходячи пазовій як квадратовими (близько 0,2x0,2 м), так і щілиноподібними (0,15x0,4 м) отворами. Особливістю бійниць нижнього ярусу був різкий ухил каналів догори для обстрілу крутосхилу. Можна стверджувати, що подібне рішення бійниць є давнім прототипом багатоканальних амбразур зі спільною камерою, появу яких пов'язують з XVI ст. (52) у вежі також наявні бійниці іншого типу - з одним спільним внутрішнім бойовим отвором та двома вузькими каналами, що розходяться назовні. Аналогічні бійниці мали й примикаючі до вежі оборонні мури: з боку замкового двору, їх бойові отвори були квадратовими (0,45x0,45 м), а з напілля - квадратовими та щілиноподібними, зі зміщенням по висоті.

Типологія описаних вище оборонних елементів репрезентує типово середньовічні військо-інженерні прийоми, що свідчить про набагато ранішній, ніж середина ХVII ст., час побудови замку. О.Чоловський наводить текст документу 1659 року, де вказується, що власник Раковця збудував замок " ... власним коштом, на новій основі, на скелі брусковій, на диспозиції мурів, але не дотримуючись ані висоти ані ширини цих мурів (підкреслення моє - О.П.) для оборони необхідних..." (53). з цього тексту випливає, що замок був збудований на рештках якоїсь значної споруди, але цей факт зумисно був прихований з метою прибільшення масштабу робіт. (Ситуація ототожнення великих ремонтів з побудовою замків була досить типовою). Все це дозволяє значно відсунути вглиб час появи давнього ядра замку з шестикутною вежею, датуючи його не пізніше, ніж серединою - другою половиною XIV ст.

В річищі реалізації загальної програми оборони Поділля проходив вельми активний процес інкастеляції храмів. Цей процес, притаманний всім країнам Європи, полягав в пристосуванні культових споруд для потреб оборони, перетворення їх на своєрідні замочки (54). Нам поки що невідомі дійсні масштаби процесу інкастеляції храмів на Поділлі (велика кількість церков, синагог та костьолів виявилася знищеною протягом останнього століття), одначе порівняно з іншими регіонами України тут збереглася певна група оборонних храмів (див. мал. 4), хронологія постання яких має відношення до теми статті.

Найдавнішими з ґрунтовно досліджених інкастельованих храмів на Поділлі є дві Покровські церкви - в селах Сутківцях та Шарівці. В будівельній біографії Сутковецької церкви Є.Пламеницька нараховує кілька етапів, перший з яких вона пов'язує з XIII - початком XIV ст. В цей час споруда була однонавовою одноапсидною і мала виключно культовий характер; до її будівництва, на думку дослідниці, були причетні вірменські майстри. В тому вигляді, в якому розпланування та конструктивна структура храма стали загальновідомими фахівцям (центричному, з майже квадратовою навою, центрально розміщеним стовпом, на який спираються склепіння, чотирма екседрами та периметральним оборонним поясом машикулі в рівні вінчаючого гзимсу), храм сформувався внаслідок інкастеляції вже наприкінці XIV - на початку XV ст. (мал. 14).,До цього ж періоду (XIV ст.) належить перший будівельний етап церкви в Шарівці, котра, одначе, сформувалася протилежним чином: до оборонної башти XIV ст. була прибудована у 1430-х рр. триконхова церква (дослідження Є.Пламеницької).

Інкастеляція храмів в Україні мала свої будівельні й інженерні традиції, котрі, на жаль, нам уже практично невідомі. Заслуговує на увагу спостереження ГЛогвина стосовно оборонної церкви в Підгайцях, дерев'яна бойова галерея якої, на думку вченого, відтворює стародавні прийоми рішення інкастельованих храмів, відомі за мініатюрами рукописів XIII-XIV ст. та іконами XV-XVI ст. (55) До цього належить додати, що інкастельовані храми, як правило, розміщуються в аналогічних замкам топографічних ситуаціях, чим також підтверджується стародавня традиція.

На завершення слід зупинитися на принциповому питанні хронології постання мурованих оборонних споруд на Поділлі. Безперечно, що процес утворення оборонної інфраструктури краю проходив в річищі загальноєвропейської військово-інженерної традиції. Цю тезу вичерпно пояснює А.Кирпичников: "Можно удивляться, как в условиях изнурительной борьбы воины и мастера Галицко-Волынской Руси и последний век ее самостоятельного существования сумели преобразовать вооружение, реформировать полковождение, ввести метательную артиллерию, перейти к каменному строительству укреплений. Взлет военного дела опирался на преемственность традиций". Водночас дослідник відмічає, що "военные новшества внедрялись в Юго-Западной Руси более быстрыми темпами, чем на севере страны", а також те, що "татарское нашествие не вызвало упадка русского военного дела - как на севере, так и на юге страны оно развивалось, пожалуй, с большей активностью, чем раньше" (56).

Розглядаючи муровані замки Поділля в порівнянні з укріпленнями історично пов'язаної з територією України Малопольщі, знаходимо цілу групу подібних за розпланувальною структурою мурованих мисових фортифікація. Це безбаштові замки в Чорштині (кін. ХІII -сер. XIV ст.), Оджиконю (1340-і рр.), а також замки з наріжником та вежею - в Хойніку (1350-1360-ті рр.), Ілзі (1340 р.), Роговці (1360-ті рр.) та ін. (57) Попри деякі відмінності (малопольські вежі круглі, а не квадратові), спільність оборонної концепції очевидна. Для нас, перш за все, важливо те, що ці замки виконані в кам'яній конструкції. При цьому мури малопольських замків грубші від мурів подільських укріплень, що "працює" па користь архаїчності останніх. Так, в Язловці вони завтовшки 1,0-1,2 м (вежа першого будівельного періоду), Сатанові - 1,1-1,2 м (давня кругла вежа), Кам'янці-Подільському - 1,4 м (давнє ядро у вежі Денній), Бучачі - 1,4-1,6 м (давнє ядро з наріжником), Панівцях - 1,45 м (давня північно-західна башта), Сутківцях, Скалі-Подільській та Раковці - близько 1,8 м, Сидорові, Чорнокозинцях та Жваїщі - близько 2 м. Малопольські замки мають дещо більші товщини стін: Роґовець - 1,4 м, Хойнік - 1,5 м, Оджиконь - 1,8 м, Чорштин - 2,2 м, Ілза - 2,7 м. Конструкція та товщина оборонних мурів - вельми характерна особливість; в сполученні з принциповою концепцією укріплень (мисовий тип, наявність наріжних укріплень), розпланувальними параметрами (малими розмірами веж, що не виступають або дещо виступають за лице мурів оборонного периметру), типологією бійниць (щілиноподібних або таких, що тяжіють до щілиноподібності), є можливим проводити порівняльний аналіз. Він демонструє, що розглянуті подільські замки за своїми топографічними, архітектурними, фукнціональними та конструктивними параметрами органічно вписуються в коло об'єктів, хронологічний діапазон яких визначається як початок - третя чверть XIV ст. При цьому треба підкреслити, що йдеться не про зародження мурованих замків як таких (ця дата вже відсунута принаймні до XI ст. внаслідок досліджень замку у Кам'янці-Подільському), а про певну кількісну тенденцію. Отже, нижня хронологічна межа розповсюдження мурованих укріплень на Поділлі може бути знижена до початку XIV ст.

Представлений нарис початків розвитку мурованого оборонного будівництва на Поділлі дозволяє ставити питання про перспективність подальших студій в цьому напрямку. Дослідження окремих замків Поділля дає всі підстави висловити припущення, що вже у XIV ст. мистецтво фортифікації нічим не поступалося європейському, розвиваючись в річищі найновіших досягнень військового досвіду. А в зв'язку з цим постає закономірне питання, чи правомірно досі вважати початковим в зародженні мурованих фортифікацій монгольський час, і чи не варто приділити увагу визначенню хронологічних та типологічних параметрів їх дійсно зародкової стадії. Можливо, це, в свою чергу, прояснить деякі нез'ясовані досі питання урбаністичного розвитку українських міст в малодосліджений з точки зору історико-архітектурної науки період ХШ-ХV ст.

ПРИМІТКИ

1 Кирпичников Л.П. Военное дело на Руси в ХІІІ-XVв.-Л., Наука, 1976.-С. 11.
2 Cuerquin U. Zamek Jazlowiecki // Studia i materialy do historii i teorii architektury i urbanistyki. - Warszawa, 1960. Б.Ґеркен відзначає, Ідо розв'язання проблеми будівельної історії кожного об'єкту можливе тільки за умови синтетичного опрацювання натурних та архівних даних. Одначе стосовно до середньовічних замків писемні джерела відіграють здебільшого допоміжну роль, оскільки джерелом інформації виступає сам об'єкт, від ґрунтовності досліджень якого залежить вірне розв'язання проблеми його будівельної історії.
3 Нариси історії архітектури Української РСР. (Дожовтневий період). - Київ, 1957. - С. 26,45, 57; История Украинской ССР. - Киев, 1982. - Т. 2. -С. 210; Развитие строительной науки и техники в Украинской ССР. - Киев, 1989. - Т. 1. - С. 56; Всеобщая история архитектуры. - М., 1968. - Т. 6. - С. 343; Овсійчук ПА. Українське мистецтво XIV - першої половини XVII століття. - Київ, 1985. -С. 22; Асеев Ю.С. Стили в архитектуре Украины. -Киев, 1989. - С. 21-22; Історія українського мисі спи". - Київ, 1967. -Т. 2. -С. 20-22.
4 Пламеницька Є.M. Про час заснування Кам'янець-Подільського замку-фортеці // Слов'яно-руські старожитності. - Київ, 1969. -С. 124-144; її ж. Початкові етапи будівництва Кам'янець-Подільського замку // Матеріали третьої Подільської історико-краєзнавчої конференції. - Львів, 1970. - С. 139-143; Пламеницька Є., Пламеницька О. Нова концепція формування системи фортифікацій Кам'янця-Подільського в аспекті визначення віку міста // Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Матеріали. -Кам'янець-Подільський, 1993. - С. 22-24; Багрий Р.С., Могытыч И.Р. Древнерусский город Львов в свете археологических и архитектурных исследований (1955-1956, 1975-1981 гг.) // Древнерусский город. - Киев, 1984. - С. 17.
5 Кирпичников А.И. Ладога и Переяславль Южный - древнейшие каменные крепости на Руси // Памятники культуры. Новые открытия. - М., 1977.-С.427,432.
6 Логвин ГЛ. Украинское искусство второй половины XIII - первой половины XIV ли. (Архитектура в системе художественной культуры). - РКП. Київ, 1978. - ДІФ НДІТІАМ, інв. № 1140.
7 Мацюк О., Штойко П. Картосхема оборонних споруд Західного Поділля // Тези доповідей VI-ої Подільської історико-краєзнавчої конференції (Секція дожовтневого періоду). -Кам'янець-Подільський, 1985. - С. 84-85.
8 Кордт В. Материалы по истории русской картографии. Вып. І. - Киев, 1889; Вып. ІІІ. - Киев, 1910. (Карты Польши и Венгрии Себастьяна Мюнстера, 1540 г.; карта Польши Вацлава Гродецкого, 1558 г.; карта Юго-Западной России Якова Гастальди, 1562 г.; карта Европейской Сарматии, Польши и Литвы Андрея Пограбиуса, 1570 г.; карта России Соломона Нейгсбауера, 1612 г.; карта Литвы Николая Хр. Радзивилла, 1613 г.; карта Польши и Литвы Г. де Боплана, ок. 1651 г.; карта Польши П.Сансона, 1655 г.).
9 Грушевский М. Южнорусские господарские замки в половине XVI века // Университетские известия. - Киев, 1890, февраль. - С. 1-33; Дорошенко Д. Про минулі часи на Поділлі (Коротка історія краю). - Хотин, 1992; Szajnocha K. Jadwiga i Jagiello. 1374 - 1413. - Warszawa, 1974. - T. l - 4. Dr. Antoni J. Zameczki podolskie na kresach multanskich. - Warszawa-Krakow, 1893; - T. l - 3. -Wyd. III; Czolowski A. Dawne zamki i twierdze na Rusi Halickiej. - Lwow, 1892; Czolowski A. Janusz B. Przeszlosc i zabytki wojewodztwa Tarnopolskicgo. - Tarnopol, 1926; Aflanazy K. Materialy do dziejow rezydencji. Cz. II. -Ziemie ruskie Korony. - Warszawa, 1990. - T. Vila, Vllb; -Warszawa, 1992. - T. IXa, IXb; - Warszawa, 1991. - T. Xa, Xb; Сіцінський Є. Оборонні замки Західнього Поділля. (Історично-археологічні нариси) // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. - Київ, 1928; Молчановский II. Очерк известий о Подольськой земле до 1434 года. (Преимущественно по летописям) // Сборник сочинений университета св. Владимира. -Киев, 1886. - Вин. VIII; Гульдман U.K. Памятники старины в Подолии. (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии). -Каменец-Подольский, 1901.
10 Guerqu'm В. Вказ. праця; Пламеницька Є.М. Про час заснування; Нельговський ЮЛ. Замок у Збаражі // Українське мистецтвознавство. - Київ, 1971. - Вип. 5. - С. 199-205; Логвин Г.Н. Замок у Хотині // Українське мистецтвознавство. - Київ, 1967. - Вип. 1. - С. 149-158; Тимощук Б.О. Середньовічний Хотин // Археологія. - Київ, 1977. - Вип. 22. - С. 29-39; Пламеницкая О А. Замок в Сутковцах // Архитектурное наследство. - Вып. 39. - M., 1992. - С. 148-155; Пламеницька Є. Нова концепція . .. ; Лопушинська Є. Меджибізька фортеця. Історія створення ансамблю в світлі останніх досліджень // Міжнародна конференція з проблем охорони фортифікаційних споруд в Україні. Матеріали. - Кам'янець-Подільський, 1993.-С. 13.
11 Pannonopm П.А. Военное зодчество Западнорусских земель X-XIV вв. // Материалы и исследования по археологии СССР. - Вып. 140. -Л., 1967.-С. 196-202.
12 Літопис Руський за Іпатським списком. -Київ, 1989 (карта-вкладка).
13 Молчановський H. Вказ. праця.-С. 101-102.
14 l'tolcmeai Claudii. Geografia e codicibus rccognovit, prolcgomcnis, annotationc indicibus tabulis instruxit. Carolus Miillerus. - Parisiis, MDCCCLXXXIII (1883). - C. I. - P. 434.
15 Багрянородный Константин. Об управлении империей. - M., 1991.-С. 157.
16 У с. Стінка па Тернопільщині, у Бучацькому районі, па схилах дністровського каньйону була досліджена. Вирубана у вапняковій скелі церква-святилище, У вівтарній частині якої було зафіксовано солярний знак у вигляді свастики, а на спінах - хрести й тамґоподібні знаки (див.: Арт/ох В. Деякі підсумки досліджень печерних пам'яток на території Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької областей // II Міжнародна когк}>срснція: Проблеми і методики в історичній археології. - Торонто. - Львів, 1992. - С. 3). Па придністровських скелях біля сіл Бакоти і Пагорян Кам'янець-Подільського району та села Лядапи на Вінничипі було досліджено петрогліфи у вигляді хрестоподібних фігур з відростками на кіпцях, солярні знаки і лунковидні заглиблення, які паралелізуються зі знаками па андезидових монолітах в Дітреу (Румунія), а також з зображеннями на скелях Писаного Каменя на Гуцульщині і датуються VIII-XI ст. з застереженням можливості більш раннього походження (див.: Бандрівський М.С. Про петрогліфи Середнього Подністрів'я // VII Подільська історико-краєзнавча конференція (секція археології): Тези доповідей. - Кам'янець-Подільський, 1987. -С. 60-61).
17 Федоров Г. Тиверцы. (Из итогов работы Славяно-Днестровской экспедиции ИИМК АН СССР в 1950 г.) // Вестник древней истории. - М., 1952.-№ 2.-С. 250.
18 Літопис Руський . . . -С. 8.
19 Молчановский //. Вказ. праця. - С. 32.
20 Пламеницька Є., Пламеницька О. Нова концепція ... -С. 23.
21 Paппoпopт П.А. Очерки но истории русского военного зодчества Х-ХІІІ вв. // Материалы и исследования по археологии СССР. -М.-Л., 1-956. -Вып. 52.-С. 138.
22 Буйских С.Б. Фортификация Ольвийского государства (первые века нашей эры). - Киев, 1991. - С. 20, 23, 39, 72, 96; Antonescu D. Introduce": in arhitectura dacilor. - Bucuresti, 1984. - P. 101, 121-122, 137.
23 Cichorius C. Die Reliefs der Traiahssaule. Die Reliefs des zweiten Dakischen krieges. - Berlin, 1990. -T. 1,2.-Tab. XCIX.
24 Вердум Ульріх фон. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 . . . через королівство Польське .. . Переклад з німецької І.І.Сварника // Жовтень. - 1983. - № 10. - С. 102; Шевич В. О монетах и медалях, находимых в земле Каменец-Подольской губернии // Подольские губернские ведомости. - 1855. - № 37. - 10 сентября. - Отдел II. - С. 195-199; Гравюра Кам'янця 1691-1695 pp. з написом німецькою мовою про приналежність міста до даків (ЛНБ ім. Стефаника. - Течка 23. - Колекція Павліковських, № 3460).
25 Лопушинська Є. Вказ. праця. - С. 13.
26 За даними архітектурно-археологічних досліджень (Є.Пламеницька, 1973 р.) давнє муроване ядро кременецького замку, в межах його найбільш висунутої до кінця мису частини, датоване IX ст. Матеріал не опублікований.
27 ПСРЛ, т. II Ипатьевская летопись. - M., 1962. - С. 794.
28 Молчановский ІІ. Вказ. праця. - С. 147. 29. Літопис Руський ... - С. 421 - 422. ЗО ПСРЛ, т. П. - С. 350. 31. Szajnoch К. Op. cit. - S. 199 - 200.
32 Там само. -С. 214.
33 ПСРЛ, т. 35. Летопись Рачинского. - М., 1980. - С. 160. Аналогічні за змістом тексти див. у Рум'янцівському, Євреєновському та Ольшевському літописах (ПСРЛ. - ї. 35. - С. 207, 228, 186). Слід звернути увагу, що в жодному з литовських літописів немає хронологічної прив'язки описуваних подій.
34 Там само.
35 Поппэ А. Материалы для терминологического словаря древнерусского строительного Вісла X-XV вв. - Вроцлав - Варшава - Краков, б/р. - С. 76.
36 Молчановский И. Вказ. праця. - С. 220 - 222.
37 Там само. - С. 207 - 209.
38 Дашкевич Я. Каменец - еще раз // Sonderdruck aus Russia Mwdievalis. - Munchen, 1984. - T. V, I. -P.S.
39 Молчановский H. Вказ. праця. - С. 220 - 222.
40 Szajnocha К. Op. cit. - S. 228,413.
41 Молчановский H. Вказ. праця. - С. 251.
42 Пламеницька Є. Дослідження Кам'янець-Подільського замку // Археологія. - 1975. - № 16. -С. 14-37.
43 Jablonowski A. zrodla dziejowe. - T. V. - Warszawa, 1877.-S. 17.
44 Архив Юго-Западной России. - Киев, 1893. - Т. VIII, ч. I. - С. 1-150.
45 Guerquin В. Op. cit. - S. 98.
46 Pannonopm П.А. Военное зодчество... - С. 141-148; Guerquin В. Ор. cit. - S. 98; Jamka R., I^enczyk G., Dobrowolski K. Badania wykopaliskowe w Piekarach w powiecie krakowskim. - Krakow, 1939. -S. 31,83.
47 Guerquin B. Op. cit. - S. 140.
48 Czolowski A. Dawne zamki... - S. 46.
49 Пламеницкая O.A. Замок в Сутковцах. - S. 153.
50 Рожко M. По дорозі на Галич // Пам'ятки України. - 1991. - № 2. - С. 62.
51 Guerquin B. Op. cit. -С. 145.
52 Нельговський ІО.А. Некоторые особенности ... - С. 95.
53 CzolowskiA. Dawne zamki... - S. 43.
54 Иодковский И.И. Церкви, приспособленные к обороне в Литве и Литовской Руси // Древности: Труды комиссии по сохранению древних памятников, состоящих при Императорском археологическом обществе. - М., 1915. - Т. VI. -С. 249-311; ТкачоуМА. Замкі Бсларусі (ХПІ-XIV ст.).-Мінск, 1977.-С. 62.
55 jloiauit Г.H. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. - Київ, 1968. - С. 315-317.
56 Кирпичников А.Н. Военное дело на Руси ... -С. 9Ul.
57 Guerquin Ii. Zamki w Polsce. - Warszawa, 1974. -S. 109, 120, 146, 209, 255.


Архітектурна спадщина України, № 1, 1994 р.