архітектура / реставрація

Олександр Лівінський

"КОНРЕСТ"

Науково-технологічне забезпечення реставраційної галузі

Україні зареєстровано понад 150 тисяч нерухомих пам'яток історії та культури, серед яких пам'ятки містобудування, архітектури, монументального мистецтва, історико-архітектурні й історико-культурні заповідники. Ця величезна спадщина потребує дослідження, збереження, реставрації та доцільного використання з урахуванням міжнародних норм, зокрема конвенцій, до яких приєдналася Україна.

Міжнародні організації, такі як ІКОМОС, ІККРОМ, визначають культурні й професійні норми в пам'яткоохоронній практиці. На них орієнтуються різні країни, зберігаючи свою національну спадщину. Україна належить до європейської спільноти і має за мету вийти на європейський рівень у галузі реставрації пам'яток історії та культури. Багатовікова культура України, її яскрава й драматична історія і не менш драматична доля архітектурно-мистецької спадщини потребують сформування такої національної пам'яткоохоронної галузі, яка б відповідала найвищим міжнародним професійним стандартам. Це завдання з огляду на теперішній стан економіки й культури нашої держави - непросте.

Реставрація пам'яток в Україні нині переживає складний період, зумовлений кризою науки і виробництва. Відбувається динамічна і, певною мірою, некерована поляризація інтересів держави, власників і користувачів, виробничників. Реставраційна галузь за останні роки обрала шлях акціонування і приватизації підприємств виробничих і почасти проектувальних. Це майже відразу позначилося на якості наукового забезпечення реставраційних робіт. Становище погіршилося від неопрацьованості нормативно-методичної бази реставрації. За цих обставин реальною стала загроза втратити той величезний науково-практичний потенціал і нагромаджений протягом десятиріч досвід, завдяки якому Україна в колишньому СРСР посідала одне з чільних місць за якістю й масштабом реставраційних робіт.

Розуміючи, що приватні структури не можуть визначати культурну політику в реставрації, що саме держава має забезпечити високий науково-методичний рівень і відповідний технологічний супровід цієї важливої і престижної галузі, Держбуд України у квітні 1998 року ухвалив створити Державний науково-технологічний центр консервації і реставрації пам'яток (ДНТЦ "Конрест"). Сформовано його на базі Державної науково-технологічної лабораторії консервації та реставрації пам'яток (НТЛ "Конрест") як провідну галузеву організацію з питань архітектурно-технологічного, науково-інформаційного, навчально-консультативного й нормативно-методичного забезпечення консервації і реставрації пам'яток містобудування, архітектури та монументального мистецтва.

На Центр покладено завдання виконувати комплексні архітектурно-технологічні дослідження пам'яток містобудування, архітектури (включно з археологічними залишками їх) та монументального мистецтва, опрацьовувати теоретичні й прикладні пошукові теми з методики дослідження і виробництва в галузі консервації та реставрації, організовувати навчання фахівців, проводити семінари, курси підвищення кваліфікації, стажування.

Центр виконує комплексні обстеження, архітектурно-технологічні дослідження та фіксацію пам'яток містобудування і архітектури; техніко-технологічні дослідження пам'яток монументального мистецтва; вивчає причини руйнації пам'яток і розробляє нові методи захисту їх від впливу шкідливих чинників (хімічних, біологічних, температурно-вологісних тощо); досліджує, апробує та сертифікує вітчизняні й зарубіжні матеріали і технології, що використовуються в практиці консервації та реставрації пам'яток; здійснює технологічну експертизу матеріалів і методів консервації і реставрації пам'яток; розробляє нові матеріали для реставрації за давніми рецептурами; провадить комплексні протиаварійні та консерваційно-реставраційні роботи на пам'ятках. (Прикладом таких робіт на особливо складних об'єктах є консервація стародавніх підмурків церкви Богородиці Пирогової та Михайлівського Золотоверхого собору в Києві).

Пріоритетний напрям діяльності Центру - дослідження стародавніх будівельних матеріалів і технологій. Науково-дослідну базу для виконання таких робіт в Україні нині має тільки Центр. Результати цих досліджень істотно впливають на формування концептуальних підходів до реставрації пам'яток. Яскраво ілюструють це дослідження Замкового мосту в Кам'янці -Подільському та муровань П'ятницької церкви в Чернігові, що проблематизували узвичаєні, але в цих випадках неефективні консерваційно-реставраційні методики. На основі вивчення стародавніх технологій зродилися нетривіальні пропозиції, як зберегти ці пам'ятки, їх і реалізовано в експериментальних концептуальних проектах.