ПАМ'ЯТНИКИ МОРСЬКОЇ СЛАВИ В УКРАЇНІ

Калугін П.М.

Пам'ятники морської слави пов'язанi головним чином з iсторiєю створення й розвитку Чорноморського флоту. Його легендарний лiтопис насичений найважливiшими подiями, яскравими прикладами мужностi й героїзму, пам'ять про якi зберiгають сотнi монументiв, обелiскiв, стел i меморiалiв, пам'ятних дощок, установлених на територiї України.
Вони розповiдають про повну драматизму боротьбу Росiї за вихiд до Чорного й Азовського морiв, про подвиг росiйських людей задля створення сильного Чорноморського флоту, мужнiсть його морякiв, проявлену пiд час багатьох вiйськових кампанiй, особливо у Великiй Вiтчизнянiй вiйнi, вiдтворення сил флоту й освоєння Свiтового океану.
13(2) травня 1783 року у Кримську бухту в с. Ахтиар, на березi якої незабаром був заснований Севастополь, увiйшли вiйськовi кораблi Азовської флотилiї. Саме цей день вважається датою створення Росiйського Чорноморського вiйськового флоту.
На пам'ятному знаку на честь 200-рiччя заснування Севастополя є напис: "Тут у 1783 роцi закладено мiсто Севастополь - морська фортеця пiвдня Росiї". Архiтектори А. Гладков, Г. Кузьминський. Гранiт. 1983. Для керування флотом було створено Чорноморське адмiралтейство в Херсонi. На Жовтневiй площi мiста встановлений пам'ятник на честь створення Чорноморського флоту й перших корабелiв - макет вiтрильника на постаментi. Скульптори В. Шкурат, I. Бiлявий, В. Потребенко, архiтектори Ю. Тарасов, Г. Сикула. Мiдь, бетон, гранiтнi плити. 1972. На Одеському морвокзалi меморiальною дошкою (1965 р.: мармур) вiдзначено мiсце, де в 1794 роцi були закладенi першi споруди порту й мiста. Обелiск на честь 170-рiччя Херсонського суднобудiвного й судноремонтного заводу iм. Комiнтерну (1967 р.: нержавiюча сталь) встановлено на територiї цього пiдприємства, який почав свою трудову бiографiю в 1797 роцi. Керченський морський порт був побудований у 1821 роцi, про що свiдчить пам'ятний знак на вулицi Кiрова. Скульптор Р. Сердюк, архiтектори А. Морозов, А. Лiксо. Чавун, бетон. 1971.
Протягом усiєї своєї iсторiї Чорноморський флот успiшно виконував поставленi перед ним завдання. Завдяки цьому Росiя вiдiгравала активну роль у закавказькiй, балканськiй, близькосхiднiй й у цiлому європейськiй i свiтовiй полiтицi. Багато перемог флоту, що дiяв не тiльки в Чорному, але й у Середземному морi, безпосереднiм чином були пов'язанi з наданням допомоги болгарському й грецькому народам, з розвитком визвольного антиосманського руху на Балканах, з вирiшенням iнших загальноєвропейських полiтичних проблем.
У ходi росiйсько-турецької вiйни 1787-1791 рокiв росiйськi моряки нанесли супротивниковi ряд великих поразок, незважаючи на його кiлькiсну перевагу. У цiй вiйнi яскраво виявилося флотоведення адмiрала Ф.Ф. Ушакова, який командував ескадрою, а в 1790-1798 роках -Чорноморським флотом. У Херсонi iм'ям росiйського флотоводця названо проспект, на якому споруджений пам'ятник Ф.Ф. Ушакову. Скульптори М. Кравченко, А. Чубин. Бронза, гранiт. 1970.
Пiд час росiйсько-турецької вiйни 1828-1829 рокiв нев'янучою славою покрив себе бриг "Меркурiй". Екiпаж 20-гарматного брига "Меркурiй" пiд командуванням капiтана-лейтенанта А.I. Казарського протягом чотирьох годин вiв бiй iз двома флагманськими лiнiйними кораблями, якi мали 184 знаряддя. За вiйськову доблесть "Меркурiй" був нагороджений Георгiївським прапором, всi члени екiпажу одержали бойовi нагороди. Вiдтодi i донинi до складу Чорноморського флоту традицiйно входять кораблi й судна, що носять горде iм'я "Пам'ять Меркурiя". Понад пiвтора столiття у Севастополi на Матроському (Мiчманському) бульварi здiймається оригiнальний пам'ятник, на якому збереглися написи: "Казарському", "Потомству в приклад". Автор А. Брюлов. Бронза, чавун, iнкерманський камiнь. Макет античного судна триреми встановлений на високому постаментi (1834-1839 рр). Пiд державну охорону взятi могили А.I. Казарського й члена екiпажу "Меркурiя" Ф.Е. Спiрiдонова, що знаходяться на цвинтарi в м. Миколаєвi.
До середини ХІХ столiття Чорноморський флот був кращим вiтрильним флотом у свiтi. Пiд час Кримської вiйни 1853-1856 рокiв ескадра пiд командуванням вiце-адмiрала П.С. Нахiмова розгромила турецьку ескадру в Синопському бою (1853 р.). На честь цiєї перемоги севастопольцi влаштували урочисту зустрiч росiйським морякам на Графськiй пристанi, про що розповiдає меморiальна дошка, встановлена на цьому мiсцi. Мармур. 1948. На площi мiста, що носить iм'я П.С. Нахiмова, споруджено пам'ятник славному флотоводцевi. Скульптор Н. Томський, архiтектор А. Ареф'єв. Бронза, гранiт. 1959.
Із середини листопада 1854 року Севастополь став головною ареною бойових дiй Кримської вiйни. Англо-французькi й турецькi вiйська висадилися в Криму й рушили на мiсто. З моря пiдiйшов англо-французький флот. Частина кораблiв росiйського флоту була затоплена. Своєрiдною емблемою Севастополя стало зображення пам'ятника затопленим кораблям з написом на постаментi: "На згадку кораблiв, затоплених в 1854-1855 роках для загородження входу на рейд". Скульптор А.Г. Адамсон. Бронза, гранiт, дiорит. 1904.
За короткий час була створена ешелонована система укрiплень (бастiони, редути, люнети, ложементи) пiд керiвництвом вiйськового iнженера Е.I. Тотлебена. Багато з них збереглися й до нинi. Вони вiдзначенi меморiальними дошками. На Історичному бульварi споруджений пам'ятник генераловi Е. I. Тотлебену. Художник А. Бiльдерлiнг, скульптор I. Шредер. 1909. Вiдновлений у 1945 роцi пiд керiвництвом скульптора Л. Писаревського. Бронза, гранiт.
Чорноморськi моряки пiд керiвництвом адмiралiв В.А. Корнiлова, П.С. Нахiмова й В.I. Істомiна героїчно боролися на сушi.
Серед легендарних героїв часiв першої оборони Севастополя значиться iм'я матроса Петра Кiшки. Багаторазовi вилазки хороброго юнака в стан ворога завжди закiнчувалися успiшним поверненням з цiнною iнформацiєю.
На вулицi Героїв Севастополя встановлений пам'ятник матросовi П.М. Кiшцi. Автори матроси брати I. i В. Кейдуки. Бронза, чавун, гранiт. 1956.
Про героїзм захисникiв мiста - морякiв, солдатiв, народних ополченцiв, жiнок i дiтей - розповiдає шедевр образотворчого мистецтва - панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 р. "
У склепi Володимирського Собору (архiтектори К. Тон, А. Авдєєв. 1853- 1888) перебуває усипальниця видатних росiйських флотоводцiв, адмiралiв М.П. Лазарєва, В.А. Корнiлова, В.I. Істомiна, П.С. Нахiмова.
За Паризьким мирним договором 1856 року Росiя була позбавлена права мати вiйськовий флот на Чорному морi. Це обмеження було скасовано лише в 1871 роцi. Вiдродження Чорноморського флоту як парового броненосного флоту наприкiнцi ХІХ столiття пов'язане з iменами адмiралiв Г.I. Бутакова й С.О. Макарова.
У Миколаєвi меморiальною дошкою (1964 р.; мармур) вiдзначений будинок, де в 1845 роцi народився С.О. Макаров, установлено два пам'ятники флотоводцевi, його iм'ям названо бульвар. Пам'ятник Г. I. Бутакову споруджений на вулицi Адмiралтейськiй, 4. Скульптор О. Здиховський. Метал, сплав, гранiт. 1978. Вiн є частиною комплексу пам'ятникiв росiйським адмiралам, що перебуває на цiй вулицi. До нього входять пам'ятники В.А. Корнiлову (скульптор Ю. Макушин, метал, сплав, гранiт, 1978), Ф.Ф. Ушакову (скульптор О. Здиховський, чавун, гранiт, 1978), Ф.Ф. Беллiнсгаузену (скульптор А. Коптєв, чавун, гранiт), М.П. Лазарєву (скульптор А. Коптєв, чавун, гранiт, 1978), П.С. Нахiмову (скульптор А. Сопєлкiн, чавун, гранiт, 1978).
На початку ХХ столiття з розвитком революцiйного руху в країнi почалися виступи морякiв. У квiтнi 1904 року у Севастополi був створений Центральний флотський комiтет вiйськової органiзацiї РСДРП "матроська централка", що встановив зв'язок iз бiльшовицькими комiтетами Севастополя, Миколаєва, Харкова й iн. У червнi 1905 року спалахнуло повстання на броненосцi "Потьомкiн", а в листопадi - на крейсерi "Очакiв" (Севастопольське повстання 1905 р.), якi були жорстоко подавленi царським урядом.
Імена героїв повстання Г.Н. Вакуленчука, П.П. Шмiдта, А.I. Гладкова, С.П. Частника, Н.Г. Антоненка навiчно ввiйшли в iсторiю революцiйної боротьби.
Ім'ям потьомкiнцiв названо площу в м. Одесi, на якiй установлений пам'ятник на честь їхнього безсмертного подвигу. Скульптор В. Богданов, архiтектори Ю. Лапiн, П. Волков. Бронза, гранiт. 1965. Пам'ятник одному з органiзаторiв повстання на броненосцi "Потьомкiн" Г.Н. Вакуленчуку є в Одесi на площi, що носить його iм'я. Скульптор А. Ковальов, архiтектор В. Гнєздилов. Бронза, гранiт, метал. 1985. Бiля входу в порт на вул. Горького у мiстi Феодосiї установленi меморiальнi дошки (1965; мармур) i пам'ятний знак (1977; бетон, чавун), якi розповiдають про мiтинг, що вiдбувся у зв'язку iз прибуттям броненосця "Потьомкiн", на якому виступали представники повсталих. Меморiальною дошкою (автор В. Солдатов. Мармур. 1967) вiдзначено в мiстi Севастополi на вул. Героїв Севастополя мiсце страти одного з керiвникiв повстання на броненосцi А.Н. Матюшенка.
Мармуровою дошкою (скульптор А. Сухий. Мармур, гранiт. 1963), вiдзначений будинок, у флiгелi якого в 1905 роцi мешкав П.П. Шмiдт - один iз керiвникiв Севастопольського збройного повстання 1905 року, командир крейсера "Очаков" (м. Севастополь, вул. Суворова, 12). Із Графської пристанi П.П. Шмiдт вiдбув на повсталий крейсер. Тут встановлена меморiальна дошка (1950; мармур). Будинок, у якому проходив суд над П. П. Шмiдтом, знаходиться в Очаковi Миколаївської областi на вул. Шмiдта, 16.
Пам'ятники П.П. Шмiдту встановленi на островi Березань (автори Н. Галкiна, В. Очакiвський. 1968) i в селi Іванiвка (1961) Очакiвського району, на проспектi 50 рокiв Жовтня м. Очакова Миколаївської областi. Автор Л. Шубiн. 1964.
Пiд час першої свiтової вiйни Чорноморський флот поповнився лiнiйними кораблями, есмiнцями, пiдводними човнами тощо.
У роки громадянської вiйни чорноморцi боролися у складi Днiпровської, Азовської, Волзької флотилiй й рiзних частин Червоної Армiї. Серед героїв громадянської вiйни моряки-чорноморцi А.В. Мокроусов, А.В. Полупанов, I.А. Назукiн.
На Феодосiйському мiському цвинтарi на братськiй могилi червоноармiйцiв i матроса-бiльшовика I. А. Назукiна споруджений обелiск (1926). У мiстi Севастополi на цвинтарi Комунарiв установленi пам'ятники на могилi командуючого морськими силами Радянської Республiки А.В. Немiтца (1920-1921 рр.) i на могилi вiйськового комiсара Вiйськово-Морських сил Радянської республiки. I.Д. Сладкова (1921-1922 рр.). Скульптор Г. Денiсов. Гранiт, лабрадорит. 1967, 1953.
У 1921 роцi Х з'їзд РКП(б) ухвалив рiшення щодо вiдновлення Чорноморського флоту.
За першу й другу п'ятирiчки флот отримав понад 500 нових бойових кораблiв. У 1938-1939 роках на Чорноморському флотi з'явилися новi лiдери, есмiнцi, добудовувалися новi крейсери, створювалася система протиповiтряної оборони.
До початку Великої Вiтчизняної вiйни на Чорному морi був створений добре оснащений на тi часи флот. Висока бойова готовнiсть зiрвала спробу ворога вивести з ладу основнi сили флоту в першi днi вiйни. Чорноморський флот брав участь в Одеськiй оборонi 1941 року i Севастопольськiй оборонi 1941- 1942 рокiв.
У центральному парку культури й вiдпочинку iм. Тараса Шевченка в м. Одесi встановлений пам'ятник Невiдомому матросовi й створена алея Слави, на якiй розташованi iндивiдуальнi й братськi могили захисникiв мiста Одеси. Скульптор М.I. Нарузецький, архiтектори Г.В. Топуз, П.В. Томiлiн. Гранiт, чавун, бронза. 1960. Пам'ятник Невiдомому матросовi являє собою чотиригранний обелiск (висота 21 м.). Бiля пiднiжжя в чашi горить Вiчний вогонь, поруч скульптурне зображення автомата й матроської безкозирки. Чотири бронзових горельєфи символiзують бойовi подвиги матросiв.
У 1966-1967 роках на честь 25-рiччя звiльнення Одеси з iнiцiативи й за участi широких кiл громадськостi було споруджено Пояс Слави. Цей величний пам'ятник складається з 11 об'єктiв, присвячених героїчному подвигу героїв-воїнiв, легендарних чорноморцiв, мужнiх жителiв оточеного мiста-героя. Пам'ятники, обелiски й пам'ятнi знаки, обрамленi зеленими насадженнями, оперiзують Одесу 60-кiлометровим пiвколом по головнiй лiнiї оборони.
Установлено стелу на честь воїнiв 421-ї стрiлецької дивiзiї й морякiв десантникiв 3-го полку морської пiхоти. Олександрiвка Комiнтернiвського району. Скульптор А.Е. Чубин, архiтектори С.I. Рендино, В.П. Шевченко. Залiзобетон, мармурова крихта. 1967.
Стела встановлена там, де пiд час контрудару по фашистських вiйськах 22 вересня 1941 року моряки-десантники 3-го полку морської пiхоти з'єдналися з воїнами 421-ї стрiлецької дивiзiї, блискуче виконавши в такий спосiб поставлене перед ними завдання. Пiсля завершення операцiї бiйцi 3-го полку морської пiхоти ввiйшли до складу 421-ї дивiзiї й зайняли позицiї в Новiй Дофиновцi. На стелi у формi корпусу корабля - барельєф iз зображенням спрямованих уперед матроса й солдата, напис: "Тут 22 вересня 1941р. воїни 421-ї дивiзiї з'єдналися з морякамидесантниками 3-го полку морської пiхоти, нанесли контрудар ворогу. У результатi комбiнованого удару мiсто Одеса й порт були врятованi вiд ворожих артилерiйських обстрiлiв". Нижче написанi слова:

Обелiск на честь воїнiв Приморської армiї й морякiв Чорноморського флоту встановлений у Новiй Дофиновцi Комiнтернiвського району. Скульптори В.А. Мязин, Е.М. Вайсберг. Залiзобетон, мармурова крихта, метал. 1967.
Тригранний обелiск (висота 11,5 м) увiчнює подвиг воїнiв 42-ї i 157-ї стрiлецьких дивiзiй, якi 22 вересня 1941 року масивним ударом з моря й сушi розгромили двi фашистськi дивiзiї й вiдкинули ворога на 5-8 км.
На двох гранях обелiска барельєфне зображення солдата й матроса. На пам'ятнику напис: "На цьому рубежi в 1941роцi воїни 1-го полку морської пiхоти, 26-го прикордонного полку, артилеристи 134-го гаубичного полку, 421-ї батареї берегової оборони, 379-го окремого батальйону зв'язку за пiдтримки кораблiв Чорноморського флоту героїчно захищали Одесу вiд фашистських загарбникiв".
У мiстi Ізмаїл у парку "Дружба" на вiчну стоянку встановлений бронекатер № 134, що увiчнює подвиг матросiв i офiцерiв Дунайської вiйськової флотилiї, якi в 1941 роцi пiд командуванням контр-адмiрала Н.О. Абрамова протягом мiсяця героїчно захищали радянське узбережжя Дунаю, брали участь у висадженнi десанту на берег, а 26 серпня 1944 року разом iз воїнами 5-ї гвардiйської мотострiлкової бригади 6-ї армiї звiльнили Ізмаїл вiд нiмецько-фашистських загарбникiв. Архiтектори пам'ятника Г.I. Стоянов, В.I. Єфiмов. Бетон. 1967.
Севастополь - символ стiйкостi, мужностi, непохитної твердостi й вiдваги нашого народу. Вiн двiчi - у перiод першої 349-денної оборони в 1854-1855 роках i 250-денної оборони 1941-1942 рокiв - вражав свiт силою духу своїх захисникiв. Подвиг севастопольцiв увiчнений у меморiалах, пам'ятних мiсцях, пам'ятних дошках, пам'ятниках морської слави.
Меморiал Слави, присвячений героям оборони Севастополя 1941-1942 рокiв. Площа Нахiмова. Проект меморiалу архiтекторiв Б.В. Калинкова й Н.Н. Сдобнякова, реконструкцiя скульптора В.В. Яковлєва й архiтектора I.Є. Фiалко. Гранiт, бетон. 1964. Реконструкцiя 1967.
Героїчна оборона Севастополя тривала з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року.
На бетоннiй стiнi - 19 меморiальних дощок iз червоного гранiту, на 17 з яких викарбуванi назви вiйськових з'єднань, кораблiв, частин Чорноморського флоту, Приморської армiї, а на двох - пiдприємств, установ i органiзацiй мiста - учасникiв 250-денної оборони мiста-героя. Праворуч вiд стiни - вiсiм дiоритових плит iз iменами 54 Героїв Радянського Союзу, удостоєних цього звання за подвиги, здiйсненi в боях при оборонi Севастополя.
На меморiальних дошках - рельєфне зображення матроса, що вiдбиває штурм супротивника. Лiворуч - стилiзований бетонний якiр i дати "1941-1942".
У селi Верхнєсадове (м. Севастополь) установлено обелiск на мiсцi легендарного подвигу п'яти чорноморцiв Героїв Радянського Союзу М.Д. Фiльченкова, В.Г. Цибулька, Ю.К. Паршина, I.М. Красносельського, Л.С. Одинцова, якi цiною свого життя зупинили в листопадi 1941 року танковий прорив фашистiв. Бетон. 1945. Безсмертному подвигу морякiв-чорноморцiв у роки Великої Вiтчизняної вiйни присвячений Пам'ятний знак на честь героїв ескадри Чорноморського флоту, що встановлений у мiстi Севастополi на Приморському бульварi. Скульптор В.Є. Суханов, архiтектор В.М. Артюхов, iнженер А.I. Володiн. Гранiт, бронза. 1979.
Пiд час оборони Севастополя моряки ескадри 207 разiв проривалися в оточене мiсто, пiдвозячи пiдкрiплення, боєприпаси та вiдвозячи поранених. Наприкiнцi червня 1942 року ворогу вдалося перервати морське повiдомлення Севастополя з Великою землею. Останнiм прорвався в мiсто в нiч на 27 червня корабель "Ташкент". Мужньо захищали чорноморцi Одесу, Керч, Новоросiйськ.
Пам'ятний знак у виглядi арки встановлений у нiшi пiдпiрної стiни Приморського бульвару. Пiд аркою - барельєф iз зображенням бойового корабля на тлi Графської пристанi. Нижче - 2-метрова бронзова плита з назвами 28 бойових кораблiв ескадри Чорноморського флоту. На двох бронзових бiчних плитах - назви кораблiв, удостоєних звання гвардiйських i нагороджених орденом Червоного Прапора. Внизу на гранiтнiй плитi - контурне зображення Чорного моря з позначенням мiст-героїв Севастополя, Одеси, Керчi, Новоросiйська.
Гiдний внесок у перемогу над ворогом зробили пiдводники-чорноморцi. На проспектi Героїв Севастополя (м. Севастополь) установлено пам'ятник пiдводникам-чорноморцям. Скульптор С.А. Чиж, архiтектори А.I. Баглей, А.Л. Шеффер. Бронза, гранiт, кована мiдь, залiзобетон. 1983.
У жорстокi днi боротьби з нiмецько-фашистськими загарбниками Чорноморський флот i Азовська флотилiя вирiшували головнi завдання щодо сприяння сухопутним вiйськам i боротьби на комунiкацiях. Авiацiя й торпеднi сили флоту майже повнiстю блокували кримське угрупування ворога. Це ж завдання вирiшували й пiдводнi човни. Вони, зокрема, брали участь у руйнуваннi ворожих комунiкацiй, вели розвiдку й несли дозорну службу.
Пам'ятник має вигляд рубки пiдводного човна з фiгурами командира й сигнальника, установленої в басейнi, площа якого 240 кв. м. На iншому планi меморiальна стела, по краях якої цифри: 1941 (лiворуч), 1942 (праворуч), у центрi стели барельєф, що зображує подвиг пiдводникiв. Лiворуч напис: "Учасникам Великої Вiтчизняної вiйни - безстрашним витязям чорноморських глибин", праворуч - назви пiдводних човнiв, якi воювали на Чорному морi.
Чимало яскравих сторiнок в iсторiю Великої Вiтчизняної вiйни вписали авiатори-чорноморцi. Вони одними iз перших вступили в бiй з фашистами, вiдважно били ворога при оборонi й звiльненнi Севастополя, Одеси, Керчi, Новоросiйська, Кавказу. За роки вiйни льотчики-чорноморцi зробили 130 тисяч бойових вильотiв, знищили 2149 ворожих лiтакiв, 632 кораблi й транспорту. 61 авiатор вiдзначений високим званням Героя Радянського Союзу, понад 60 тисяч нагородженi орденами й медалями.
У мiстi Севастополi на проспектi генерала Н.А. Острякова пiднiмаються 30-метровi направленi вгору пiлони, вершини яких увiнчанi стилiзованими лiтаками. Пiднiжжя пам'ятника обрамлено стiною Пам'ятi. На бронзових плитах увiчненi назви авiацiйних частин, найбiльш проявивших себе в боях з фашистами. На 19 гранiтних стелах висiченi iмена 1296 авiаторiв Чорноморського флоту, що загинули в боях з гiтлерiвськими загарбниками. Скульптор Ю.А. Канашин, архiтектори М.В. Фортуна, М.Г. Раду, iнженер В.I. Панфiл. Бронза, гранiт, залiзобетон. 1981.
Нев'янучою славою покрили себе воїни 7-ї бригади морської пiхоти. Пам'ятник воїнам 7-ї бригади морської пiхоти споруджений у мiстi Севастополi на Гасфотiй горi. Скульптор В.Е. Суханов. Залiзобетон. 1968.
У серпнi 1941 року була сформована 7-а бригада морської пiхоти. Її очолив полковник Е.I. Жидiлов, який почав службу в Червонiй Армiї ще в днi Великої Жовтневої Соцiалiстичної революцiї. 7-а бригада морської пiхоти брала участь в оборонi Севастополя з першого й до останнього дня, 30-31 жовтня 1941 року вона тримала рубiж бiля шосе Євпаторiя - Саки.
На початку листопада 1941 року бригада зайняла оборонний рубiж бiля Мекензiєвих гiр i втримувала його майже пiвроку. У перiод запеклих боїв за Севастополь у червнi 1942 року вона боролася на схилах Сапун-гори.
Пам'ятник являє собою двi 8-метровi стели, на яких рельєфне зображення матроса з автоматом i напис: "Воїнам 7-ї бригади морської пiхоти, що загинули в боях iз фашистськими загарбниками в 1941-1942 роках" i вiршi, присвяченi мужностi й героїзму морякiв Чорноморського флоту. Вони закiнчуються строфою:

Не менш мужньо боролися з фашистами моряки-чорноморцi 8-ї бригади морської пiхоти пiд командуванням полковника П.П. Горпищенка. Крiзь вогонь фашистських бомб i снарядiв пробиралися вони на Мекензiєвi гори й потужною стiною стали на шляху ворога. Пiзнiше П.П. Горпищенко командував дивiзiєю, загинув в 1943 роцi при звiльненнi Мелiтополя. Похований у Севастополi на братньому цвинтарi Великої Вiтчизняної вiйни (6-й км Сiмферопольського шосе), де похованi багато воїнiв його бригади.
Пам'ятний знак на честь П.П. Горпищенка встановлений у мiстi Севастополi по вул. Горпищенка, 47. Скульптори С.I. Ареф'єва, О.А. Куликова. Бронза, iнкерманський камiнь.1971.
Пам'ятний знак (висота 3,6 м) являє собою стелу з рельєфним зображенням П.П. Горпищенка на мармуровiй дошцi. Нижче напис: "Горпищенко Павло Пилипович, командир 1-го Севастопольського полку й 8-ї бригади морської пiхоти оборони Севастополя 1941-1942 рр.".
Багато морякiв-чорноморцiв направлялися з бойових кораблiв на сухопутний фронт, використовуючи у боях матерiальну частину й артилерiю кораблiв, якi були серйозно ушкодженi.
У Севастополi на Малаховiм курганi в 1958 роцi було увiчнене знаряддя №1 на мiсцi батареї берегової оборони А.П. Матюхiна.
Наприкiнцi 1941 року пiд час одного з масованих нальотiв ворожої авiацiї на Севастополь був сильно ушкоджений есмiнець "Совершенный". Знятими з нього й установленими на Малаховому курганi знаряддями матроси пiд командуванням капiтана лейтенанта А.П. Матюхiна вели обстрiл ворожих вiйськ. Особливо вiдзначилася батарея в останнi днi боїв за Севастополь. Разом iз морськими пiхотинцями, що вiдiйшли до Малахового кургану, артилеристи вiдбивали атаки фашистських танкiв i автоматникiв, органiзовували контратаки. 30 червня були випущенi останнi снаряди. Замовкли грiзнi гармати, а фашистськi танки йшли i йшли. Із гранатами пiднiмалися назустрiч їм моряки. Оборону тримали, поки не був вiдданий наказ залишити позицiї. 1 липня 1942 року, залишаючи курган, артилеристи пiдiрвали знаряддя.
Тепер в пам'ять про мужнiсть героїв поруч зi стародавнiми знаряддями, що залишилися тут iз часiв оборони Севастополя в 1854-1855 роках, на постаментi з кримбальського каменю було установлено два корабельних знаряддя з есмiнця "Бойкий".
У травнi 1944 року пiд час боїв за звiльнення Севастополя гiтлерiвцi перетворили Сапун-гору в основний вузол своєї оборони, суцiльно порiзавши її крутi схили траншеями, що тяглися в кiлька рядiв. Тут було близько 300 дотiв i дзотiв, 100 протитанкових батарей, понад 1000 кулеметних точок. Весь передовий край i пiдступи до нього перекривали мiннi поля й дротовi загородження.
Пiсля ретельної пiдготовки радянськi вiйська почали штурм фашистських укрiплень. Спочатку запеклi бої розiгралися на Мекензiєвих горах. 7 травня вiйська Приморської й 51-ї армiї перейшли в наступ у районi Сапун-гори i протягом дев'яти годин безупинно штурмували її схили. Кожна рота йшла в атаку пiд червоним прапором. Падав убитий воїн-прапороносець - прапор пiдхоплював iнший. До вечора червонi прапори розвивалися на самiй вершинi висоти.
Наступного дня радянськi вiйська прорвали оборонну лiнiю по всьому фронту й увiйшли до мiста. Ворог пручався iз завзятiстю приреченого, але вже не мiг зупинити радянськi вiйська.
Пiсля Великої Вiтчизняної вiйни на цiй пораненiй смертельним металом землi севастопольцi посадили парк Слави. Через парк пролягла алея до 28-метрового обелiска Слави, установленого на вершинi Сапунгори. Чотиригранний залiзобетонний обелiск облицьований гранiтом. На його лицьовiй сторонi золотими буквами написано: "Героям битви за Севастополь". На протилежнiй сторонi слова:

На гранях п'єдесталу встановленi меморiальнi дошки з назвою вiйськових частин i з'єднань, що брали участь у звiльненнi Севастополя. Вiчний вогонь бiля обелiска запалено 9 травня 1970 року вiд Вiчного вогню на Малаховiм курганi.
Меморiальний комплекс на Сапун-горi споруджений у 1944 роцi. Реконструйований в 1962-1974 роках. Архiтектор А.Д. Кисельов. Гранiт.
30-та баштова берегова батарея (с. Любимiвка) зробила першу бойову стрiлянину 1.10.1941р. по частинах нiмецької рухливої групи Циглера в районi станцiї Алба. За 2 мiсяцi бойових дiй у 1941 роцi зроблено 1238 пострiлiв (305 мм знаряддя).
У 1942 роцi для боротьби з батареєю нiмцi привезли 600-мiлiметровi мортири " Тор" i " Один" i 800-мiлiметрову залiзничну гармату "Дора". 26 липня 1942 року нiмецькi штурмовi групи зайняли батарею. Тепер на базi 30-ї батареї вiдкритi пам'ятник i музей Берегових вiйськ Чорноморського флоту.
Флагманський командний пункт Чорноморського флоту - мiсце розташування ФКП ЧФ на Кам'янiй пристанi, вiдзначено меморiальною дошкою, а 25-ї батареї - пам'ятним знаком.
На братськiй могилi воїнiв 54-ї берегової батареї I.I. Заїки пiсля вiйни був встановлений пам'ятник 100-мiлiметровому морському знаряддю "Б-34". Селище Миколаївка, 40 км на пiвнiч вiд Севастополя.
У селищi Кача (м. Севастополь) споруджений комплекс пам'ятникiв льотчикам-чорноморцям.
27 погрудь Героїв Радянського Союзу. Бетон. 1965.
Пам'ятник на Телефоннiй пристанi (м. Севастополь) увiчнив подвиг морякiв допомiжного флоту в роки Великої Вiтчизняної вiйни. Архiтектор А. Гокадзе. Сталь, бетон. 1967.
Обелiск мiсту-герою Севастополю височiє над морем на мисi Кришталевому. Скульптори I. Макогон, С. Чиж, архiтектори А. Баглей, В. Вересiв i iн. Бетон, облицювальний альминський камiнь. 1978.
Усього ж у мiстi Севастополi встановлено бiльше 1200 пам'ятникiв i пам'ятних знакiв, що є свiдченням безсмертної мужностi й патрiотизму радянських воїнiв, у тому числi морякiв-чорноморцiв, цивiльного населення мiста в перiод його оборони й звiльнення в роки Великої Вiтчизняної вiйни.
Пам'ятники морської слави встановленi i в iнших мiстах України.
У мiстi-герої Керчi на вулицi Мiрошника (меморiальний вiйськовий цвинтар) здiймається меморiальна стiна з рельєфом "Героям-десантникам - визволителям Керчi". Скульптор Р.В. Сердюк. Бетон з дiоритовою крихтою. 1965.
Стiна завдовжки 5 м увiчнює бойовi подвиги учасникiв КерченськоФеодосiйської (узимку 1941-1943 рр.) i Керченсько-Ельтигенської (листопад 1943 р.) десантних операцiй, а також воїнiв-визволителiв Керчi (квiтень 1944 р.). Пiд час проведення Керченсько-Феодосiйської операцiї десант у районi Керчi здiйснювали частини 51-ї армiї (командуючий генерал-лейтенант В.Н. Львiв). Через Азовське море вони переправлялися на суднах Азовської воєнної флотилiї й на iнших плавальних засобах - робочих баркасах i шаландах.
26 грудня 1941 року на пiвнiчному узбережжi Керченського пiвострова на мисi Зюк i Хрони висадилися воїни 244-ї горнострiлецької дивiзiї й 83-ї бригади морської пiхоти. Одночасно проводилося висадження в районi Аршинцевської коси - iз суден Керченської вiйськово-морської бази. У нiч на 30 грудня 1941 року Керч було звiльнено.
Втеча окупантiв була панiчною. 1 сiчня 1942 року радянськi вiйська, що наступали з боку Феодосiї й Керчi, з'єдналися. Керченско-Феодосiйська операцiя зруйнувала плани гiтлерiвцiв. Лише в травнi 1942 року фашистам знову вдалося захопити Керченський пiвострiв.
Визначною сторiнкою в iсторiю Великої Вiтчизняної вiйни увiйшла Керченсько-Ельтигенська десантна операцiя. У нiч на 1 листопада 1943 року на прострiлений супротивником берег бiля рибацького селища Ельтиген висадилися частини 318-ї стрiлецької дивiзiї полковника В.Ф. Гладкова, морськi пiхотинцi капiтана Н.А. Белякова й 355-й стрiлецький полк полковника П.I. Нестерова. Захоплений радянськими бiйцями плацдарм отримав назву "вогняної землi".
7 грудня ельтигенцi увiйшли до пiвденної окраїни Керчi, вибивши фашистiв з укрiпленої гори Митридат. Всi спроби ворога вiдкинути радянськi вiйська в Керченську протоку закiнчились провалом. Пiсля iнтенсивної пiдготовки вiйська Окремої Приморської армiї 11 квiтня 1944 року звiльнили мiсто Керч. Меморiал Ельтигенському десанту встановлений на мiсцi боїв вiйськових десантникiв. Скульптор С. Коннер, архiтектор Б. Зорхи, Л. Рюкерт, А. Шахiв. 1985.
Пам'ятник учасникам Євпаторiйського десанту. 6-й кiлометр шосе Євпаторiя - Сiмферополь. Скульптор Н.I. Брацун, архiтектор В.В. Калiнiн. Залiзобетон, чавун, кована мiдь. 1970.
Пам'ятник увiчнює безсмертний подвиг радянських морякiв, якi в нiч на 5 сiчня 1942 року висадилися iз тральщика "Взрыватель" i семи катерiв на окупований фашистами євпаторiйський берег. Приголомшивши гiтлерiвцiв стрiмким ударом, вони захопили значну територiю. Сильний шторм перешкодив висадитися пiдкрiпленню. Виявившись в оточеннi, герої-чорноморцi боролися протягом двох днiв до останнього патрона. Лише декiльком щасливчикам вдалося з боєм прорватися з оточення.
Постамент нагадує силует бойового корабля. На його вершинi встановлена 9-метрова скульптурна група десантникiв, якi застигли в стрiмкому поривi. До постаменту прикрiплена чавунна дошка з написом: "Ваш подвиг Вiтчизна славить. Нагорода йому - безсмертя".
Вiчною славою покрили себе моряки Азовської вiйськової флотилiї. У роки Великої Вiтчизняної вiйни 1941-1945 рокiв моряки Азовської вiйськової флотилiї брали активну участь у звiльненнi вiд нiмецько-фашистських загарбникiв багатьох мiст, у т. ч. Марiуполя.
На початку вересня 1943 року почалися рiшучi бої за звiльнення Марiуполя. Частини 130-ї i 221-ї стрiлецьких дивiзiй 44-ї армiї Пiвденного фронту разом iз з'єднаннями 4-го гвардiйського Кубанського кавалерiйського корпусу прорвали оборону на р. Грузський Еланчик та пiдiйшли до мiста, що палав у вогнi.
Щоб вiдрiзати супротивниковi шлях до вiдступу, у нiч на 8 вересня 1943 року на захiд вiд с. Ялти в 30 км вiд Марiуполя група кораблiв флотилiї, якою командував контр-адмiрал С.Г. Горшков, висадила десант морської пiхоти.
Бої за порт зав'язав десантний загiн морських пiхотинцiв пiд командуванням капiтан-лейтенанта В.Е. Немченка. До ранку 10 вересня 1943 року вони повнiстю очистили всю лiвобережну частину мiста й територiю заводу "Азовсталь". У цей же день радянськi вiйська звiльнили Марiуполь вiд нiмецько-фашистських окупантiв. У звiльненнi мiста брали участь воїни 15 нацiональностей. У 1967 роцi у мiстi Ждановi (нинi Марiуполь) на вулицi Маркелова було встановлено монумент на честь подвигiв азовських морякiв. Скульптор I.С. Бараннiков, архiтектор А.Е. Черцов. 1967.
Пам'ятник являє собою 18-метровий металевий триступiнчастий обелiск. На мармуровiй дошцi напис: "На честь подвигу азовських морякiв у роки громадянської й Вiтчизняної воєн", угорi зображення вiйськового корабля.
Моряки азовської вiйськової флотилiї брали активну участь у звiльненнi мiста Бердянська. На їх честь у парку iм. Шмiдта встановлений пам'ятник морякам-десантникам. Скульптори I.Н. Носенко, Н.С. Носенко, архiтектори Е.М. Юрчук. Бронза, гранiт, 1957. Реконструкцiя 1972.
17 вересня 1943 року воїни 28-ї армiї Пiвденного фронту, яким командував генерал-полковник Ф.I. Толбухiн, i моряки-десантники Азовської вiйськової флотилiї пiд керiвництвом контр-адмiрала С.Г. Горшакова звiльнили Бердянськ вiд гiтлерiвських загарбникiв. На другий день пiсля звiльнення вiдбувся мiтинг, на якому бердянцi говорили про те, що пройдуть роки, затихне гул вiйни, наша країна знову заживе щасливим життям, але нiколи жителi мiста не забудуть цього свiтлого дня.
Центральною фiгурою пам'ятника заввишки 3 м є моряк, який закликає товаришiв у бiй з ворогом. Лiворуч вiд нього матрос, що стискає в руках автомат, праворуч - поранений, стiкаючий кров'ю, моряк останнiм зусиллям пiднiмає гранату. Пiд мармуровими плитами (розмiр 1,6(2 м) у братськiй могилi сплять вiчним сном 20 морякiв-десантникiв, якi загинули при звiльненнi Бердянська.
Меморiальний комплекс на честь 68 героїв-десантникiв. Миколаїв. Парк десантникiв. Скульптори А.М. Ізмалков i Ю.П. Поммер, архiтектори А.Н. Душкiн, О.П. Попова й В.П. Попов. Бронза, гранiт, мармур. 1946, 1974.
При звiльненнi Миколаєва вiд нiмецько-фашистських загарбникiв у нiч на 26 березня 1944 року у районi порту був висаджений десант у складi 55 морякiв i 12 воїнiв першого гвардiйського укрiпрайону. Їхнiм провiдником був рибалка iз села Богоявленського А.I. Андрєєв. Керував операцiєю старший лейтенант К.Ф. Ольшанський. Завданням десанту було захоплення й утримання порту до пiдходу основних сил. Десантники зайняли оборону в районi нового елеватора. Вранцi фашисти виявили десант. На штурм позицiй радянських воїнiв були кинутi три батальйони ворожої пiхоти, танки, артилерiя. Бiй тривав двi доби. Радянськi десантники вiдбили 18 атак ворога. Було вбито й поранено 700 гiтлерiвцiв, знищено багато ворожої технiки. Своїми дiями десант сприяв успiшному розгрому нiмецько-фашистських загарбникiв на пiдступах до Миколаєва. З 68 десантникiв залишилися в живих лише 12. Всiм 68 учасникам десанту було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. На їх честь споруджено меморiальний комплекс. У центрi його - пам'ятник: на гранiтному постаментi (висота 2,2 м) бронзовi скульптури вiдважних героїв у момент бою (висота 7 м). Пам'ятник був вiдкритий у 1946 роцi. Скульптор А.М. Ізмалков. У 1947 роцi вiн був реставрований (з доповненням скульптурної групи за проектом скульптора Ю.П. Поммера й архiтектора А.Н. Душкiна).
Поруч iз пам'ятником знаходиться братська могила десантникiв. На мармурових плитах висiченi прiзвища загиблих. Бiля пам'ятника горить Вiчний вогонь.
Пам'ятний знак на честь морякiв Дунайської вiйськової флотилiї.
З 22 червня по 25 вересня 1941 року Дунайська вiйськова флотилiя брала участь у боях проти нiмецько-фашистських загарбникiв на Пiвденному Бузi й Днiпрi. 15 серпня її частини й кораблi прийняли на себе оборону мiста Херсона. Командуючий флотилiєю контр-адмiрал Н.О. Абрамов став начальником Херсонського гарнiзону, капiтан 3-го рангу К.М. Балакiрєв - вiйськовим комендантом. В оборонi мiста брали участь монiтори "Ударный", "Железняков", бронекатери й морська пiхота флотилiї. За один тiльки день 18 серпня було вiдбито 15 атак супротивника. У ходi боїв ряд бронекатерiв затонув. У 1976 роцi один бронекатер у районi Антоновського мису був пiднятий на поверхню й використаний для створення на заводi iм. Комiнтерну пам'ятного знака, що являє собою бронекатер у натурi, установлений на 2-схiдчастому постаментi, виготовленому з бутового каменю у виглядi хвилi, що набiгає. Цоколь виготовлений iз бутового каменю й бетону. Меморiальна дошка - чавунна. На нiй напис: "Морякам Дунайської вiйськової флотилiї, що героїчно захищала м. Херсон вiд нiмецько-фашистських загарбникiв у серпнi 1941 року".
Пам'ятний знак на честь морякiв-артилеристiв 127-ї батареї Чонгарського дивiзiону Чорноморського флоту. Мiсто Херсон. Арабатська стрiлка. Скульптори В.Н. Ширяєв, М.В. Акiшин. Бетон, кольорова теразитова штукатурка. 1982.
З вересня 1941 року фашистськi вiйська рвалися до Криму. На вузькiй пiщанiй косi ворожий натиск стримували моряки-артилеристи 127-ї батареї.
Завдяки їхнiй мужностi i стiйкостi просування фашистських вiйськ у пiвнiчнiй частинi Арабатської стрiлки було зупинено.
Пам'ятник складається з корабельної гармати в натурi, установленої на круглiй площадцi двох стел i меморiальної дошки. Вони розташованi на природнiй височинi (10-12 м вище рiвня Азовського моря). На стелах - контурне зображення радянських морякiв-артилеристiв, що ведуть бiй, i текст: "Полеглим героям, героям живим - пам'ятник наш i любов на столiття". Лiворуч вiд пам'ятника встановлена меморiальна дошка з текстом: "На цьому рубежi 16 вересня 1941 р. моряки-артилеристи 127-й батареї Чорноморського флоту зупинили фашистських загарбникiв, що рвалися в Крим". Стели - бетоннi, оштукатуренi рожевою скляною крихтою.
Ряд пам'ятникiв морської слави встановлено i у столицi України мiстi-герої Києвi.
Пам'ятник морякам Днiпровської вiйськової флотилiї. Вулиця Набережно-Хрещатицька (бiля рiчкового вокзалу). Скульптори М.К. Вронський, А.П. Скобликов, архiтектор I.С. Ланько. Бронза, гранiт. 1979.
Пам'ятник являє собою тригранний обелiск (висота 14,5 м), навколо якого - бронзовi фiгури морякiв. На гранях обелiска - назви бойових кораблiв, що вiдзначилися пiд час громадянської i Великої Вiтчизняної воєн: "Большевик", "Смольний", "Пролетарий", "Железняков", "Геройский", "Верный", "Флягин", "Левачев" i iн. Радянська Днiпровська вiйськова флотилiя створена в 1919 роцi, розформована в 1921 роцi. У жовтнi 1925 року було створено загiн вiйськових кораблiв, переформований у 1931 роцi у Днiпровську вiйськову флотилiю (iз червня 1941 по жовтень 1941 року називалася Пiнська), яка брала участь у героїчнiй оборонi Києва в липнi-вереснi 1941 року. Бiльшiсть кораблiв загинули в боях, тi що залишилися - пiдiрванi. Флотилiя була вiдтворена у вереснi 1943 року пiсля виходу радянських вiйськ до Днiпра. Брала участь у Бiлоруськiй, Висло-Одерськiй i Берлiнськiй операцiях. Нагороджена орденами Червоного Прапора, Ушакова 1-го ступеня. Пiсля закiнчення вiйни розформована.
Пам'ятник на честь героїчних захисникiв Києва 1941 року. Голосiївський парк iм. М.Ф. Рильського. Архiтектор В.Л. Суворов. Гранiт. 1965.
Пам'ятник являє собою обелiск iз червоного гранiту на постаментi (висота 5,5 м). Установлений на честь бiйцiв i командирiв Червоної Армiї, матросiв Днiпровської флотилiї, бiйцiв народного ополчення, якi пiд час оборони Києва вели запеклi бої в районi Голосiїво. Тут вiдзначилися, зокрема, загони студентiв сiльськогосподарсь-кого, ветеринарного й лiсотехнiчного iнститутiв. На лицьовiй сторонi обелiску висiченi написи: "Вам, героям - бiйцям i командирам Радянської Армiї, матросам Днiпровської вiйськової флотилiї, бiйцям народного ополчення й партизанам, якi своєю кров'ю й життям вiдстояли Київ вiд нiмецько-фашистських орд у липнi - вереснi 1941 р.".
На зворотi: "Тут у грiзний час вiйни за Київ на смерть непохитно стояли всiх братнiх народiв герої-сини й у серцi народному безсмертними стали".
Моряки-днiпровцi не тiльки пiдтримували захисникiв оборонної лiнiї Голосiїва артилерiйським вогнем, але й безпосередньо боролися на рубежi. Це був загiн морякiв пiд командуванням капiтана I.Ф. Гальченка, бiльшiсть морякiв якого загинули.
На Лук'янiвському цвинтарi столицi в 1983 роцi трудовим колективом Київського виробничого об'єднання iм. Ф.А. Артема було встановлено гранiтний пам'ятник морякам-днiпровцям. Це стела у виглядi морської хвилi, у центрi якої закрiплена бронзова дошка з горельєфними профiльними портретами трьох матросiв у безкозирках. Над нею контррельєфний напис: "Подвиг героїв безсмертний".
Сама стела встановлена на двоступiнчастому постаментi. У заглибленнi постаменту вмiщена бронзова дошка з написом: "Матроси Днiпровської флотилiї Рябухiн Юрiй Миколайович 1922-1941 рр., три невiдомих матроси, полеглих навiки за честь, волю й незалежнiсть нашої Батькiвщини 19 жовтня 1941 р.".
Лiворуч вiд пам'ятника закрiплений рiчковий якiр.
На Рибацькому пiвостровi Києва, у Приднiпровському скверi 30 липня 1967 року поставлений на "вiчну" стоянку бойовий корабель часiв Великої Вiтчизняної вiйни. На пам'ятнiй дошцi, закрiпленiй на кораблi, всього два слова: "Монитор Железняков".
Це первiсток серiї такого класу кораблiв, побудованих українськими суднобудiвниками заводу Ленiнська кузня в передвоєннi роки. Вiн був спущений на воду в 1936 роцi. Екiпаж "Железнякова" (командир капiтан-лейтенант А.С. Маринушкiн) зустрiв початок Великої Вiтчизняної вiйни на Дунаї. Тут, у складi Дунайської вiйськової флотилiї вiн брав участь у жорстоких боях початкового перiоду вiйни.
З боями монiтор вiдiйшов у Чорне море, а потiм в Азовське, де брав участь у боях Чорноморського театру воєнних дiй.
Зi створенням у квiтнi 1944 року Дунайської вiйськової флотилiї "Железняков" був повернутий на Дунай, де й виконував бойовi завдання до закiнчення вiйни.
20 тисяч миль - такий бойовий шлях цього корабля в роки Великої Вiтчизняної вiйни.
У 1997 роцi на кораблi-пам'ятнику були виконанi ремонтно-реставрацiйнi роботи. За рахунок Київської мiської держадмiнiстрацiї вiн був повнiстю вiдновлений. На ньому встановлено 13 меморiальних дошок i карта бойового шляху монiтора, виготовлена колективом "Запорiжсталь". 7 травня 1998 року бiля пам'ятника зiбралися ветерани - моряки й армiйцi, представники трудових колективiв Києва й вiйськових частин, делегати мiжнародного зльоту "За дружбу мiст героїв". Вiдбулися святковi заходи, на яких пiд звуки жалобної музики голова Київської мiської державної адмiнiстрацiї А.А. Омельченко вiдкрив пам'ятник.
Особовий склад Днiпровського загону рiчкових кораблiв флотилiї брав активну участь у оборонних боях не тiльки за Київ, але й за iншi мiста вниз по Днiпру. У тому числi й за Канiв. На численне прохання робiтникiв цього мiста було ухвалене рiшення Черкаського обкому партiї й облвиконкому про увiчнення пам'ятi морякiв-днiпровцiв. Вiдповiдно до цього рiшення 1 травня 1980 року у Каневi на березi Днiпра було встановлено пам'ятний знак.
На залiзобетонному постаментi розмiщений справжнiй бронекатер часiв вiйни, довжина якого 22,5 м, ширина 4,2 м. На постаментi закрiплена мармурова меморiальна дошка з написом: "Цей бронекатер установлений на честь прославленої Червонопрапорної Днiпровської флотилiї, що в липнi - серпнi 1941 р. захищала м. Канiв вiд фашистських загарбникiв".
У Києвi одна iз вулиць Подiльського району носить iм'я Терьохiна - командира прославленого канонерського човна "Верный" Днiпровського загону рiчкових кораблiв Пiнської флотилiї.
23 серпня був отриманий наказ за всяку цiну знищити Печкинський мiст на Днiпрi. Змiнивши вогневу позицiю, "Верный" пiдiйшов до мосту на близьку вiдстань i почав прямим наведенням обстрiлювати опори мосту й дорогу iз заходу. Вiд прицiльного вогню завалилися опори й Печкинський мiст обвалився. Фашистське командування переконавшись, що переправа зiрвана, кинули проти "Верного" авiацiю. Перший налiт 9 нiмецьких бомбардувальникiв був успiшно вiдбитий. Наступний уже силами 18 лiтакiв, незважаючи на маневрування корабля, завершився двома влученнями фугасних бомб. 25 серпня "Верный" i бiльша частина екiпажу разом з командиром А.Ф. Терьохiним загинули. Указом Президiї Верховної Ради СРСР вiд 3 вересня 1942 року старший лейтенант А.Ф. Терьохiн i боцман ст. 1 ст. Л.С. Щербина посмертно були нагородженi орденами Ленiна.
Пам'ятник екiпажу "Верного" був встановлений у 1972 роцi у селi Сухолуччя Вишгородського району Київської областi на березi Київського водоймища - у районi загибелi. В 1993 роцi вiн був зруйнований i розграбований. У 2002 роцi силами морякiв Ради Вiйськово-Морського флоту м. Києва була встановлена пам'ятна стела в парку морякiв бiля пам'ятника монiтора "Железняков".
У роки вiйни центром оперативно-тактовного мислення був штаб флотилiї. Саме штабiсти розробляли плани операцiй i бойових дiй, готували накази й розпорядження, пiдтримували постiйний зв'язок iз з'єднаннями й окремими кораблями, а також з армiйським командуванням взаємодiючих вiйськ.
Штаб флотилiї розмiщувався в мiстi Києвi на Контрактовiй площi 4, у двох будинках, де нинi знаходиться Києво-Могилянска академiя. На напiвциркульному 4-поверховому будинку в 1965 роцi була установлена гранiтна меморiальна дошка прямокутної форми. На нiй викарбуваний напис: "У цьому будинку перебував штаб Днiпровської вiйськової флотилiї, моряки якої героїчно захищали мiсто Київ вiд фашистських загарбникiв у липнi - вереснi 1941 р". (Архiтектор В.П. Шевченко).
Пам'ятники, меморiали, спорудженi на честь героїв-морякiв, що боролися за честь i незалежнiсть своєї Батькiвщини - це священна пам'ять для багатьох поколiнь народiв України i Росiї та iнших республiк колишнього СРСР.
Подвиги морякiв завжди будуть живим прикладом того, як треба захищати свою Батькiвщину, виконувати вiйськовий обов'язок. Батькiвщина нiколи не забуде тих, хто вiддав життя за неї. Велике не вмирає. Новi й новi поколiння в мрiях i справах намагаються бути схожими на тих, хто в боях завоював безсмертя.