інститут /діяльність

Влітку 2005 р. співробітники відділу охорони археологічної спадщини здійснювали дослідження підземних споруд в ур. Вовчий яр біля смт. Диканька Полтавської області.
В результаті цих досліджень встановлено, що в зазначеній місцевості існує великий комплекс печерного монастиря, який виник у другій половині XVI ст. Житлові келії перших його поселенців мали вигляд невеличких камер, розташованих поблизу схилу та поєднаних з денною поверхнею короткими вхідними галереями. На початку XVII ст. з окремих камер углиб схилу були прокладені довгі та широкі галереєподібні приміщення, ймовірно, господарського призначення. Водночас на околицях комплексу були зведені печерні келії відлюдників, які мали вигляд довгих вузьких галерей, що закінчувались крихітними житловими камерами. В середині-другій половині XVII ст. монастир зазнав тимчасового занепаду. При його відновленні на початку XVIII ст. окремі печери комплексу були розчищені та пов'язані між собою комунікаційними галереями, ймовірно, з метою зручної демонстрації їх прочанам-паломникам Остаточне припинення печерного подвижництва у цій місцевості, напевне, сталося наприкінці XVIII ст. В ХІХ - на початку ХХ ст. печери ще відвідувались людьми, але після Великої Вітчизняної війни комплекс остаточно запустів, а його печери почали руйнуватись та замулюватись.
Виходячи з конструкції монастирських споруд та загальної чернецької практики пізньосередньовічного часу, слід вважати, що монастир в ур. Вовчий яр мав характер відлюдницького скиту, започаткованого вихідцями якогось сусіднього монастиря, згодом відновленого в с. Великі Будища.
За результатами досліджень 2005 р. складено науковий звіт та розроблено методичні рекомендації щодо подальшого використання цієї пам'ятки.