інститут / вчена рада

Методичні рекомендації щодо визначення
предмету охорони пам'яток історії

1. Загальні положення
1.1. Ці методичні рекомендації встановлюють основні принципи, на підставі яких визначається предмет охорони пам'яток історії для здійснення заходів щодо державного обліку, охорони, використання та реставрації нерухомих об'єктів культурної спадщини - пам'яток історії.
1.2. Методичні рекомендації та класифікація пам'яток історії розроблені відповідно до положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760 та узгоджені з Методичними рекомендаціями по підготовці матеріалів Зводу пам'яток історії та культури України, розроблених Інститутом історії України НАНУ.
1.3. Пам'ятки історії не мають специфічних, властивих тільки їм форм матеріального існування. До пам'яток і об'єктів історії належать споруди (витвори), комплекси (ансамблі) та визначні місця, які можуть мати формальні ознаки інших видів пам'яток архітектури, садово-паркового мистецтва, монументального мистецтва, археології. У випадках, коли пам'ятки історії мають ще й архітектурну або мистецьку цінність, їх слід розглядати й реєструвати як комплексні пам'ятки (пам'ятки історії та архітектури або історії та монументального мистецтва, історії та садово-паркового мистецтва). Але, критерії їх оцінки як пам'яток історії визначаються виключно за значенням історичних подій, віруваннями, життям та діяльністю відомих осіб, що пов'язані з цими пам'ятками.
1.4. Якщо об'єкт культурної спадщини має ознаки різних видів, його слід реєструвати як пам'ятку того чи іншого виду на підставі тієї ознаки, яка є визначальною для встановлення культурної цінності об'єкта та визначення його предмета охорони. Занесення таких пам'яток до різних розділів Державного реєстру нерухомих пам'яток України, за кількома видами, є недоцільним, оскільки призведе до штучного збільшення кількості пам'яток у реєстрі та внесе в нього плутанину. У таких випадках приналежність пам'ятки до кількох видів має зазначатися у паспорті пам'ятки та її обліковій картці.

2. Предмет охорони пам'ятки історії як об'єкта культурної спадщини
2.1. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" предметом охорони об'єкта культурної спадщини є характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що складає його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою та заноситься до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
2.2. Предметом охорони пам'ятки історії як об'єкта культурної спадщини є матеріальне втілення історичної пам'яті про важливі історичні події або процеси, етапи розвитку історії та культури нації, суспільні явища, життя та діяльність видатних особистостей. Історична пам'ять знаходить своє матеріальне втілення в об'ємно-просторовій та/або матеріально-технічній структурі пам'ятки чи окремих її частин.
Історична пам'ять - сукупність знань та уявлень, що є невід'ємною частиною культури і через традиції, усні, писемні джерела та матеріальні об'єкти фіксуються в суспільній свідомості та дозволяють зберігати, відтворювати, інтерпретувати інформацію про минулі історичні події життя та діяльність відомих осіб.
2.3. Історична пам'ять знаходить своє матеріальне втілення, залежно від формально-типологічних ознак об'єкта культурної спадщини, що є носієм цієї пам'яті:
- у будинках (будівлях) адміністративного, громадсько-політичного, військового, наукового, культурно-освітнього, релігійного, житлового й інших призначень - у місці розташування, матеріально-технічній структурі об'єкта (матеріалах і конструкціях, розпланувально-просторовій композиції оздобленні та декорі, інтер'єрі, обладнанні та устаткуванні, рухомих предметах пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини (особисті речі, що належали історичним діячам тощо);
- у похованнях та некрополях (братських та одиночних могилах, кладовищах, цвинтарях тощо) - у місці розташування, формі, матеріальній структурі об'єкта (похованнях та надмогильних спорудах (склепи, надмогильні пам'ятники, надмогильні плити тощо);
- у монументальних творах (монументах, пам'ятниках, пам'ятних знаках тощо) - у матеріально-технічній структурі та формі (скульптурах, зображеннях, написах, що містять історичну інформацію) та місці розташування (у випадках, коли пам'ятник встановлено на місці історичної події, безпосередньо пов'язаною з ним);
- у пам'ятних місцях, до яких належать поля битв, місця бойових дій, місця розташування концтаборів, місця розстрілів та масових поховань жертв фашизму, політичних репресій, депортацій та голодоморів - у місці розташування (визначеній певними межами території пам'ятного місця) або, за умови наявності, у матеріально-технічній структурі (залишках інженерно-фортифікаційних споруд, військової техніки, похованнях, пам'ятних знаках, що знаходяться у локалізованих межах територій);
- в об'єктах природи (природні території, що мають історичну цінність, дерева, посаджені видатними особами тощо) - у місці розташування та матеріальній структурі об'єкта.

2.4. Предмет охорони об'єкту культурної спадщини - пам'ятки історії визначається на підставі наступних наявних ознак:
- документальні свідчення (історичні джерела, літературні твори видатних авторів) про важливі історичні події або життя та діяльність відомих осіб, що знайшли своє матеріальне відображення у пам'ятці (окремі її частини, графічні, іконографічні матеріали, елементи оздоблення або декору, архітектурні елементи, що є носіями важливої історичної інформації), або рухомих об'єктах, безпосередньо пов'язаних з нею;
- важлива історична інформація про події, етапи розвитку держави та суспільства, життя та діяльність видатних історичних постатей, яка відбита або зафіксована (написи, зображення та ін.) у пам'ятках (пам'ятниках, пам'ятних знаках, надгробках тощо);
- безпосередньо пов'язані з пам'яткою визначні історичні події, діяльність державних, муніципальних, наукових, освітніх, культурних установ, що внесли значний вклад у становлення державності, розвиток науки та культури країни чи певного регіону, які відображені або зафіксовані пам'яткою, окремими її частинами або рухомими об'єктами, що безпосередньо пов'язані з нею;
- матеріальні свідчення (залишки бойової техніки, озброєння), підтверджені історичними джерелами ( документальне підтвердження факту та місця події) про важливі битви, героїзм воїнів, що зберігають місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, військово-інженерні, фортифікаційні споруди, пов'язані з ними рухомі об'єкти;
- збереження об'єктами культурної спадщини (визначними місцями, некрополями, похованнями, пам'ятними знаками тощо) пам'яті про визначні історичні події, видатних державних, громадських та історичних діячів, діячів науки, культури та мистецтва, загиблих воїнів, жертв війни, політичних репресій, голодоморів.
При визначенні предмету охорони об'єкта культурної спадщини слід керуватися критеріями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України".
2.5. Визначений предмет охорони має бути зазначений в обліковій картці об'єкта культурної спадщини та паспорті об'єкта культурної спадщини, які заповнюються відповідно до форм облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини, затверджених наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету з будівництва та архітектури України від 13 травня 2004 р. № 925/104, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 червня 2004 р. за № 693/9292.
2.6. В обліковій картці у тематичному полі 6 "Стислий опис об'єкта" у кінці графи "Характеристика об'єкта" вказується тільки наявність або відсутність предмета охорони об'єкта культурної спадщини.
2.7. У паспорті відомості про предмет охорони записуються у кількох тематичних полях, відповідно до специфіки пам'ятки історії як об'єкта культурної спадщини.
У тематичному полі 10 "Історичні дані про об'єкт" вказуються: причини, характер і хронологія утворення (виникнення) та змін об'єкта. Крім того, тут подається коротка характеристика важливих історичних подій, життя та діяльності відомих осіб, у зв'язку з якими об'єкт набуває історичної та культурної цінності як пам'ятка.
Підсумкове визначення предмета охорони об'єкта культурної спадщини вказується у тематичному полі 14 "Оцінка антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності об'єкта". Тут мають міститися результати оцінки історичної та наукової цінності об'єкта з повним переліком тих якостей об'єкта, які відповідають конкретним критеріям, встановленим Порядком визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760, і завдяки яким об'єкт набуває історичної та культурної цінності як пам'ятка.

3. Основні критерії визначення предмета охорони та історичної цінності об'єкта культурної спадщини (пам'ятки історії)
3.1. Під час визначення предмета охорони пам'ятки історії слід враховувати такі чинники як історична, культурна, наукова, інша цінність пам'ятки та важливість історичної події або особистості, її роль та значення (як позитивне, так і негативне) в історичному процесі, а також безпосередній взаємозв'язок історичної події або особистості з конкретною пам'яткою. Пам'ятки історії повинні давати уявлення про характер історичних подій, що відбувалися на теренах України у різні історичні епохи, відбивати основні періоди державного, соціально-політичного, економічного, наукового та культурного розвитку країни. Роль історичної особистості визначається лише відповідно до її внеску у державний, соціальний, економічний, науковий чи культурний розвиток країни, певного регіону чи населеного пункту. На визначення історичної ролі особистості не повинні впливати її політичні або релігійні переконання, соціальна та національна приналежність.
Слід уникати оцінок історичних подій та діячів, що базуються на суб'єктивних поглядах певних політичних партій, соціальних груп або окремих осіб. Головними принципами визначення історичної цінності пам'ятки повинні бути неупереджений, деполітизований та деідеологізований науковий підхід, об'єктивне висвітлення та вірогідна інтерпретація історичних фактів та подій. Це дозволить уникнути однобічного, суб'єктивного підходу у визначенні предмета охорони історичних об'єктів культурної спадщини.
3.2. Під час визначення історичної цінності об'єкта культурної спадщини слід застосовувати до кожного окремого об'єкта комплексний підхід, враховуючи специфічні особливості кожного різновиду пам'яток історії - вікові (хронологічні), історичні, в контексті значення події чи відомої особи в історії країни, певного регіону чи населеного пункту. Застосування лише вікового (хронологічного) принципу визначення історичної цінності пам'яток, за яким до Державного реєстру нерухомих пам'яток України вносяться лише ті об'єкти, створення яких чи перебіг подій, пов'язаних з ними, відокремлені від сьогодення певним проміжком часу, не враховує таких чинників як значення історичної події чи діяльності окремої особи.
3.3. Історична цінність пам'ятки (наявність предмета охорони) передбачає збереження місця розташування та матеріальної структури об'єкта (будинку, будівлі, споруди), незалежно від його архітектурної, художньої, естетичної та іншої культурної цінності.
3.4. Важливим чинником у визначенні історико-культурної цінності пам'ятки є також її автентичність, тобто збереження нею своєї форми, матеріально-технічної структури, історичних нашарувань та ролі у навколишньому середовищі.
Сучасні копії існуючих пам'яток або споруд (витворів), створених за старовинними проектами чи науковими реконструкціями, масові тиражовані копії, виготовлені з нетривких матеріалів, на низькому художньому рівні або твори монументального мистецтва, що виконували виключно ідеологічні функції, за відсутністю предмету охорони, не належать до історичних об'єктів культурної спадщини та не підлягають державній реєстрації.

4. Різновиди пам'яток історії як об'єктів культурної спадщини
4.1. Пам'ятки історії, залежно від характеру історичних подій та процесів, які вони відображають, поділяються на такі різновиди:
- пам'ятки державно-суспільного устрою;
- пам'ятки національно-визвольних, революційних та соціальних рухів;
- пам'ятки воєнної та військової історії;
- пам'ятки науки, освіти та культури;
- пам'ятки церковного та релігійного життя.

4.2.1. До пам'яток державно-суспільного устрою належать:
- споруди, комплекси (замки, князівські резиденції, палаци та ін.) - центри військової та цивільної влади доби феодалізму (XI - XVI ст.);
- адміністративні споруди, пам'ятні місця, пов'язані з історією козацтва XVI - XVIII ст. - місця Запорізьких Січей, дислокації полків, сотень, куренів, полкові, сотенні канцелярії;
- будівлі, пов'язані з історією міського самоврядування, що існувало в Україні у XV - XVIII ст., після надання українським містам магдебурзьського права (магістрати, ратуші, суди, купецькі об'єднання, цехи та ін.);
- будинки та приміщення, в яких розміщувалися думи, дворянські та купецькі зібрання, банки, торговельні та фінансові біржі, що виникли та функціонували під час становлення в Україні у XIX - на початку XX ст. капіталістичного способу виробництва;
- будівлі, пов'язані з життям та діяльністю видатних державних та
громадських діячів (будинки, окремі квартири, робочі кабінети та ін.);
- пам'ятники, пам'ятні знаки, встановлені на честь певних історичних
подій, що несуть історичну інформацію (пам'ятні хрести на честь скасування
кріпацтва, учасникам визвольних змагань тощо);
- поховання (могили та надмогильні споруди) видатних державних та громадських діячів;
- місця поховань жертв політичних репресій, депортацій та голодоморів.

4.2.2. До пам'яток національно-визвольних революційних та соціальних рухів належать:
- пам'ятки, що відображають боротьбу українського народу за національне визволення у XVI - на початку XX ст. (козацькі та селянські повстання, рухи опришків, гайдамаків, "Коліївщина", участь населення України у польських повстаннях 1830 - 1831 та 1863 - 1864 рр.);
- пам'ятки, присвячені подіям Визвольної війни середини XVII ст. (місця перебування селянсько-козацьких військ під керівництвом Б. Хмельницького та його найближчих прибічників, місця окремих битв). В основному, це комплексні пам'ятки, як правило архітектури, військової історії, соціальних та національно-визвольних рухів;
- пам'ятки, пов'язані з діяльністю масонських лож та рухом декабристів в Україні наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст.;
- пам'ятки, пов'язані з діяльністю Кирило-Мефодіївського братства, громад, народницьких і революційних партій та організацій у другій половині XIX - на початку XX ст.;
- будівлі, в яких відбувалися конкретні історичні події - засідання страйкових комітетів, установчі з'їзди партій та профспілкових організацій тощо;
- споруди та визначні місця, пов'язані з революційними подіями та національно-визвольними змаганнями в Україні періоду 1917 - 1921 рр.;
- споруди та визначні місця, пов'язані з дисидентськими рухами (національними, правозахисними та ін.) в Україні у 60-х - 80-х рр. XX ст.;
- поховання активних учасників національно-визвольних змагань, революційних, соціальних та громадсько-політичних рухів.

4.2.3. До пам'яток воєнної та військової історії належать:
- військово-інженерні споруди, укріплені лінії, вали, редути, залишки фортець та інших фортифікаційних споруд;
- поля битв.
Окремо слід виділяти пам'ятки, пов'язані з подіями Другої світової війни:
- військово-інженерні споруди (окопи, доти, дзоти та ін.), залишки оборонних споруд, укріплених районів;
- споруди (місця), де розміщувалися штаби та командні пункти військових формувань;
- споруди, місця (штаби підпільних організацій та груп, підпільні друкарні, конспіративні квартири), пов'язані з патріотичним рухом опору, партизанським рухом, Українською повстанською армією;
- визначні місця, пов'язані з діяльністю керівників та активних учасників партизанського та підпільного рухів;
- місця розташування концтаборів;
- обеліски, монументи та меморіали на честь визначних подій війни, військових діячів;
- місця поховань загиблих воїнів, партизанів, підпільників, мирних жителів, військовополонених, місця їх масових страт.

4.2.4. До пам'яток науки, освіти та культури належать:
- навчальні заклади, житлові будинки, садиби, квартири в житлових будинках, кабінети в службових приміщеннях, лікувальні заклади (інститути, клініки, лабораторії), в яких жили та працювали видатні діячі науки, культури і мистецтва, що зберігають свідчення їх наукової і творчої діяльності;
- адміністративні, житлові будинки, пов'язані з визначними науковими та культурними подіями (науковими з'їздами тощо);
- будівлі, в яких містилися наукові та культурно-мистецькі установи, які зробили значний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки і культури;
- наукові, освітні, навчальні та культурно-освітні заклади (університети, інститути, ліцеї, пансіони, бурси, семінарії, гімназії, училища, школи тощо), пов'язані з іменами визначних вчених громадських діячів, які здобули в них освіту;
- поховання (могили та надмогильні споруди) видатних діячів науки, освіти та культури.

4.2.5. До пам'яток релігійного та церковного життя належать:
- культові споруди (комплекси, ансамблі), будівлі, будинки та ін., пов'язані з визначними подіями церковно-релігійного життя, діяльністю братств та окремих релігійних діячів;
- навчально-освітні заклади (академії, бурси, семінарії, училища, школи тощо), пов'язані з іменами визначних релігійних та церковних діячів, які викладали або навчалися в них;
- пам'ятники, пам'ятні знаки встановлені на честь визначних подій церковно-релігійного життя, церковних та релігійних діячів;
- поховання (могили та надмогильні споруди) видатних релігійних та церковних діячів.