Юрій Лоза

УКРАЇНСЬКА СИМВОЛІКА В
ГЕРАЛЬДИЦІ ІТАЛІЙСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН

Є в сучасній італійській армії військова одиниця, герб якої прикрашає наш український тризуб (1). Йдеться про 82-й механізований піхотний батальйон "Торіно", що має більш як столітню історію. Створенню цієї військової частини передувала спеціальна законодавча постанова уряду від 29 червня 1882 року щодо збільшення кількості піхотних бригад італійської армії. 1 листопада 1884 року в Турині на базі частин, переданих з 26-го, 56-го та 60-го полків, було створено 82-й піхотний полк, якому надавалося ім'я головного міста П'ємонту - Турина (італійською мовою - Торіно), що підкреслювало його генетичний зв'язок з традиціями давніх п'ємонтських військових формувань, серед яких протягом усього ХVІІІ століття особливе місце займав полк "Торіно" з однойменних міста й провінції.

Історія цього формування може бути поділена на три періоди:

- від його створення до 31 грудня 1926 року коли, згідно з постановою уряду корпус, до якого він належав, було розформовано;

- від 1 липня 1938 року (дати відновлення 82-го полку), до вересня 1943 року, коли після тривалої оборони від атак німецьких військ, з одного боку, й загонів юґославських партизанів - з другого, полк було знову розформовано;

- від 10 вересня 1950 року (дати повторного відновлення "Торіно" в рамках загального реформування італійського війська) і дотепер. Ці три періоди історії 82-го механізованого піхотного батальйону "Торіно" відображено в його гербі, що має вигляд щита, поділеного на три частини. У верхній горизонтальній частині бачимо тризуб. В описі герба зазначено: "...у квадраті блакитного кольору міститься Золотий тризуб України, що нагадує про найславетнішу сторінку майже столітньої історії корпусу..." Коротко подається таке пояснення тризуба: "Це дві літери В, повернуті одна до одної. З цієї літери починається ім'я Басілеус, що з грецької перекладається як Цар, а дві літери В за візантійським звичаєм символізують суверенну владу. Повернуті одна до одної дві літери В українського тризуба - це символ, який використовується в цьому дуже релігійному регіоні греко-православного обряду".

Згадана вище славетна сторінка - це участь у військовій кампанії липня 1942 - січня 1943 років на Східному фронті - в Україні та Середньому Наддінні. За героїзм і мужність у цих боях полк відзначено золотою медаллю "За військову доблесть". У нагородній грамоті про період особливо важких боїв під час загального відступу в січні 1943 року записано: "...Спочатку їх було оточено біля Арбузова. Кільце оточення вони розірвали після двох днів запеклих боїв, що супроводилися безперервним, більш як 36-годинним просуванням углиб розташувань супротивника, без провіанту, в умовах жахливої, майже полярної температури. Знову потрапивши в оточення й утримуючи фронт більш як 24 доби, їм удалося прорвати й це друге кільце і після втрати майже 90% особового складу здійснити новий рейд та досягти розташувань своєї армії. Прапор полку, увесь посічений кулями, зберіг у себе на грудях командир, який, діставши смертельне поранення в бою, був похований у засніженому степу, загорнутий у той прапор, але без труни й без надгробка з іменем, як те зернятко, що має зійти й стати цвітом, а потім плодом під сонячними променями влітку..."

Інші медалі, що їх зображено на гербі, це срібні медалі "За військову доблесть" - за участь в італо-турецькій (битва за Триполі, 23-26 жовтня 1911 р.) і Першій світовій війнах (битва на річці П'яве, 15 червня - 6 липня 1918 р.).

Два поля - золотого й срібного кольору ділять нижню частину герба навпіл. Зображення непогамованого бика - символ Турина - прикрашає ці два поля.

Герб традиційно облямовано віньєткою, де на срібній пластинці подано номер батальйону, а над нею зображено легіонерський шолом з трьома дубовими листками зверху. Герб обвито стрічками з назвами відзнак. Під гербом - девіз, закріплений за 82-м згідно з королівським декретом від 24 лютого 1939 року, - "Цредо е вінцо" ("Вірю й переможу").

Слід зауважити, що тризуб на своїх гербах мали також інші частини італійського війська - 3-й кавалерійський ескадрон "Савоя Каваллерія" та 5-й кавалерійський ескадрон "Ланчері ді Новара" ("Улани з Новари").

Примітки

1. У повідомленні використано матеріали італійського двомісячника "Рівіста мілітаре" (Рим, 1981. - Лип.-серп.).

За надання цих матеріалів складаємо подяку п.Любомирові МАРДАКУ
(Дюрен, Німеччина)

ПУ № 1-2, 2001 р.