Андрій Ґречило

ГЕРБИ НОВОПОСТАЛИХ ДЕРЖАВ

Із розпадом СРСР та політичними змінами на мапі світу з'явилися нові незалежні держави. Становлення їх супроводилося прийняттям таких державних атрибутів, як герб і прапор.

В європейських і закавказьких країнах повернулися до історичних національних символів, хоч їхнє відродження відбувалося в умовах штучного політичного протистояння та шаленого тиску з боку старих ідеологічних структур вмирущої комуністичної імперії, що й досі можна відчути в Україні. Середньоазіатські республіки й Казахстан прийнятій новостворені символи, в яких також було враховано національні культурні традиції. Першими ж відмовилися від радянських символів Балтійські республіки.

ЛИТВА

Литовські землі ще в середині XIII століття були об'єднані у Велике князівство Литовське, яке згодом поглинуло й білоруські та частину українських територій. За Кревською унією 1374 року великий князь Ягайло став польським королем. З кінця XIV - початку XV століття устійнюються земельні символи: загальним гербом Великого князівства Литовського стає Погоня - вершник на коні (у Литві його називають Вітісом. -А.Ґ.). Крім того, вживалися герби територій, що фігурували в титулярі великого князя, зокрема Жмудський (Жемайтійський) із зображенням ведмедя і Троцький (Тракайський) із зображенням воїна зі списом та щитом, а також династичні символи (т.зв. Стовпи Ґедиміна та Хрест Ягайла). 1569 року Литва і Польща остаточно об'єдналися в одну державу Річ Посполиту. Герб Погоня і далі функціонував як самостійно, так і в різних поєднаннях у гербі нового державного утворення. З третім поділом Речі Посполитої 1795 року частина литовських земель відійшла до Росії, а частина - до Пруссії. На захоплених Російською імперією територіях було створено Литовську губернію, згодом перейменовану у Віленську. Потім її поділено на Віленську і Ковенську губернії. Герб Погоня використовувався далі як у гербах окремих міст (у т.ч. замінив у знаку Вільна історичний міський символ), так і в гербі Віленської губернії. Тому з проголошенням незалежності Литви 1918 року великих проблем з гербом не виникало.

Складнішим було питання національних кольорів, оскільки з кінця XIX століття різні литовські організації на батьківщині й на еміграції використовували різноколірні прапори (скажімо, товариства литовців у СТА вживали біло-сині прапори). Історично сформований прапор повторював кольори й малюнок герба - на червоному полотнищі біла Погоня, проте він не надто відрізнявся від революційних червоних прапорів. Для остаточного вирішення питання на початку 1918 року було створено комісію у складі Ионаса Басанавічюса, Тадаса Даугірдаса та Антанаса Жмуйдзінавічюса.

Вони запропонували варіант жовто-зелено-червоного триколора, який і був 19 квітня прийнятий. Співвідношення ширини прапора до його довжини становило 2:3. Тлумачення кольорів такс: жовтий означав сонце, світло і добробут; зелений - красу природи, радість і надію; червоний - землю, боротьбу і кров. Запроваджено й президентський прапор: червоний, з одного боку на ньому була біла Погоня, а з другого - жовті Стовпи Гедиміна. У Конституції Литовської держави, прийнятій 15 травня 1928 року, стаття 8 проголошувала: "Державні кольори: жовтий, зелений, червоний; державний герб: білий вершник на яскраво-червоному полі". Наприкінці 20-х років несподівано розгорнулася широка кампанія проти зображення Погоні на державному гербі. Критики герба вважали, що це символ колишньої литовсько-польської федерації, який не може уособлювати незалежну Литву. Однак до зміни герба не дійшло і його й далі використовували в художньому виконанні А.Жмуйдзінавічюса.

У липні 1940 року Литву внаслідок пакту Молотова-Рібентроппа було приєднано до СРСР. Народний сейм 25 серпня того ж року прийняв конституцію Литовської РСР, що зафіксувала новий державний герб і прапор (червоний, із серпом і молотом та написом "Lietuvos TSR"). А 15 липня 1953 року запроваджено новий прапор, на якому червоний колір доповнювали зелена й біла смуги, що мали відповідно означати красу природи, діброви Литви та мирне життя.

Литва перша серед радянських республік зуміла відновити історичні символи, не тільки легалізувавши їх, а й надавши їм державного статусу. 18 листопада 1988 року Верховна Рада Литовської РСР ухвалила закон "Про зміни статей 168 та 169 Конституції Литовської РСР". У новій редакції стаття 168 проголошувала: "Державним прапором Литовської РСР є національний прапор, що складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг: верхньої -жовтого кольору, середньої - зеленого, нижньої - червоного".

Прапор використовувався зі співвідношенням ширини до довжини як 1:2, оскільки чинними нормами передбачалося, що при одночасному вживанні прапорів СРСР і республік ці останні не можуть бути більших розмірів від союзного (він мав співвідношення 1:2), хіба що - рівновеликими. Статтею 169 як державний гімн затверджено ..Національну пісню" В.Кудірки. Законом "Про найменування держави й герб", ухваленим 11 березня 1990 року, передбачалося "надалі використовувати як офіційний Державний герб Литовської Республіки зображення Віліса".

Еталонні зображення герба і його опис були прийняті окремим законом "Про Державний герб Литви" 10 квітня 1990 року (за еталон узято створений у міжвоєнний період проект Юозаса Зікараса). В опису конкретизувалося: "Державний герб Литви являє собою зображення Вітіса: на червоному тлі гербового щита вершник у панцері сріблястої барви на коні, тримає у правій руці піднятий над головою меч сріблястої барви. Біля лівого плеча вершника - щит, на червоному тлі якого зображення подвійного хреста золотистої барви. Руків'я меча і кріплення піхов, остроги вершника, вудила вуздечки, підкови коня, а також прикраси ременів та іншого спорядження - золотистої барви".

26 червня 1991 року Верховна Рада Литовської Республіки ухвалила закон "Про Державний прапор Литви", яким перезатвердила національний триколор, зафіксувавши співвідношення ширини до довжини полотнища як 1:2, визначивши порядок його вивішування й передбачивши відповідальність за неповагу до нього.

Оскільки у справі герба точилися дискусії (зокрема вказувалося, що щит з подвійним хрестом повинен мати синій колір, а за геральдичними нормами хвіст коня має бути піднятим угору), то 4 вересня 1991 року внесено зміни у закон "Про Державний герб Литви" і затвержено новий еталон: "На червоному тлі гербового щита зображений вершник у срібному панцері на білому коні, що тримає в правиці піднятий над головою срібний меч. Біля правого плеча вершника висить синій щит із зображенням подвійного золотого хреста. Сідло, опона, вуздечка й ремені коня - сині. Руків'я меча, вудила вуздечки, стремено й острога, металеві кріплення піхов і збруї коня - золоті". Державний герб і прапор зафіксовані й у Конституції Литовської Республіки, прийнятій на референдумі 25 жовтня 1992 року.

Окремою постановою сейму від 18 лютого 1993 року затверджено також кольорове еталонне зображення прапора президента Литви, що його розробив (як і новий малюнок герба) художник Арвідас Каждайліс. Цей прапор являє собою пурпурове полотнище, облямоване з трьох боків золотим шнуром. У центрі прапора зображений Вітіс у щиті (державний герб), який підтримують срібні грифон (з правого геральдичного боку) і одноріг (з лівого), що стоять на срібному постаменті. Передні лапи, пазури задніх лап і дзьоб грифона та спіралеподібний ріг і копита однорога - золоті, язики обох звірів - червоні.

ЛАТВІЯ

Територію сучасної Латвії з кінця XII століття поступово захопили німецькі феодали, пізніше вона залежала від Польщі, а згодом - від Швеції. Протягом цього часу сформувалися територіальні герби історичних країв Латвії: Курземе (Курляндії), Латгалє (Латгалії), Відземе та Земгалє. Фігурували вони й на гербах Курляндського (лев) та Пардаугавського герцогства (грифон). Протягом XVIII століття різні частини латиських земель загарбала Росія й далі вони входили до складу Курляндської. Ліфляндської і частково Вітебської губерній. На гербах двох перших лишалися давні територіальні знаки.

З другої половини XIX століття (приблизно з 1870 р.) латиські студенти починають використовувати як національний чсрвоно-біло-червоний прапор. Причиною тому послужила популяризація фрагменту з давньої "Римованої хроніки", у якій самовидець описував події 1279 року, коли загін лантверу з осідку Лівонського ордену Вендена (латиська назва цього міста - Цесіс. - А.Ґ.) ішов під червоним прапором з білою смугою "згідно з венденським звичаєм". Автор хроніки пояснював, що Венден стоїть на землі леттів, а описаний символ - це прапор леттів. Хоч питання про цей прапор і викликало дискусії, проте досить швидко він набув всенародного визнання. Оскільки символ повторював кольори й пропорції австрійського, то художник Ансіс Цируліс навесні 1917 року опрацював проект, у якому ширина білої смуги становить 1/5 ширини прапора, а відтінок червоного поданий як малиновий (карміновий) колір. Того ж року цей прапор уперше було прилюдно піднято в місті Резекне як символ цілісності й єдності Латвії, і саме під ним 18 листопада 1918 року проголошено її незалежність.

За результатами конкурсу на державний герб найудалішою визнали ідею Віліса Круміньша, яку пізніше доопрацював відомий графік Ріхард Зариньш. Герб затвердили Установчі збори 15 червня 1921 року. Його використовували в трьох формах: малий (щит, увінчаний трьома зірками), середній (малий герб з двома дубовими гілками) і великий (малий герб із щитотримачами та дубовими гілками, оповитими стрічкою в національних кольорах). Три зірки мали означати історичні краї Відземе, Курземе і Латгалє; сонце було популярним у Латвії мотивом і символізувало визвольну боротьбу; червоний лев у срібному полі уособлював історичний знак Курземе й Земгалє, а срібний грифон з мечем у червоному полі - герб Відземе і Латгалє. У конституції Латвійської Республіки, прийнятій 15 лютого 1922 року, зазначалося: "Державний прапор Латвії - червоний з білою смугою".

Згодом поширилося тлумачення символіки прапора, яке дав президент Карліс Улманіс: білий колір означає законність і правду, честь і правдомовність громадян, а червоний - кров, пролиту в боротьбі за волю й незалежність, за нарід і батьківщину. Популярною була й версія, за якою біла смуга уособлювала річку Даугаву. У 1923 році затверджено прапор президента Латвії: на білому полотнищі малиновий (карміновий) хрест з білою смужкою посередені (шириною в 1/5 ширини хреста), а в центрі-великий державний герб.

20 червня 1940 року Латвія втратила свою незалежність і стала частиною СРСР. Вже 25 серпня того ж року Народний сейм затвердив Конституцію Латвійської РСР, відповідно до якої запроваджено новий державний герб і прапор (червоний, зі серпом і молотом та абревіатурою ,,LPSR"). Постановою Президії Верховної ради ЛРСР від 17 січня 1953 року прапор змінено: на червоному полотнищі з'явилися дві хвилясті білі та дві сині смуги, що мали означати Балтійське море.

Латиським національним довоєнним символам повернуто статус державних законами від 15 лютого 1990 р. (про внесення змін у Конституцію Латвійської РСР, про Державний герб, про Державний прапор та про Державний гімн). Державним прапором знову ставало карміново-червоне (в українській термінології придатнішим видається означення як малинове. - А.Г.) полотнище з поздовжньою білою смугою посередині, співвідношення чсрвоно-біло-червоних кольорів становило 2:1:2, а співвідношення довжини і ширини прапора - 2:1. Визначалося функціонування в республіці державного великого й малого гербів. Великий герб має щит, перетятий і напіврозтятий, у 1-у синьому полі половина золотого сонця, що сходить, у 2-у срібному полі стоїть червоний лев, повернутий уліво (до розгину), у 3-у червоному полі стоїть срібний грифон з мечем у правиці. Над щитом півколом три п'яти-променеві золоті зірки. Щитотримачі: справа - червоний лев із золотим язиком, зліва - срібний грифон із золотим язиком, обидва стоять на двох зелених дубових гілках, оповитих стрічкою в барвах державного прапора. Малий герб - щит великого герба з трьома зірками. Були пропозиції відновити функціонування й середнього герба, але їх не прийняли. У графічному виконанні герби збереглися майже такими, як їх колись опрацював Р.Зариньш, хоч і зроблено було окремі корективи, що викликало досить багато критики й висловів обурення.

Як державний гімн відновлено пісню К.Бауманіса "Боже, благослови Латвію!"

Прикметно: якщо стара комуністична номенклатура й усілякі "інтерфронти", створені нібито для захисту інтересів "російськомовного населення", галасливо наполягали, що в державних прапорах республік мусить бути червоний колір (згадаймо такі спекуляції в Україні), то у випадку з латиським прапором годі було вимагати чогось "червонішого", але й він їх не задовольняв. На цю тему виник навіть "вексилологічний" анекдот: головного радянського ідеолога Єгора Лігачова запитують: "Чи вам подобається новий державний прапор Латвії?". А той на це відповідає: "Він мені дуже подобається, але я пропоную до нього два доповнення - біля дрсвка на полотнищі домалювати серп і молот, а білу смугу зняти..."

У Латвії поновлено дію Конституції 1922 року (з поправками 1993 і 1994 рр.), у якій зафіксовано державний прапор країни (ст. 4). 24 листопада 1994 р. саейм Латвійської Рсспубліки ухвалив, а 15 грудня того ж року президент Ґ.Улманіс проголосив новий закон "Про Державний прапор Латвії", що закріпив прийняті раніше форму і пропорції цього символу. Із запровадженням у державі інституту президенства відновлено й використання довоєнного президентського прапора (штандарта).

ЕСТОНІЯ

Територія сучасної Естонії ще на початку XIII століття була загарбана й поділена між німецькими і данськими завойовниками. Пізніше сюди приходили також шведські, польські й російські загарбники. З XVIII століття більшість естонських земель входила до складу Естляндської губернії Російської імперії, а частина південних районів - до Ліфляндської губернії. У російській геральдиці, яка тільки-но починала формуватися, поширилася практика використовувати як земельні герби знаки адміністративних центрів.

Саме так і запроваджено згодом герб Естляндської губернії - він повторював давній символ міста Таллінна. Цей знак виник ще за часів данського панування й мав видозмінене зображення "левів Вальдемарів" - королівського герба Данії. Тож територіальним символом більшої частини естонських земель стали три сині леви, що йдуть з повернутими в профіль головами (у геральдиці їх іноді ще називають леопардами) в золотому полі.

Зі зростанням національної свідомості наприкінці XIX століття починають виникати різні естонські організації. Так, студенти-естонці Дерптського (Тартуського) університету згуртувалися в асоціацію "Віронія". На установчій конференції ЇЇ 29 (17 за ст.стилем) вересня 1881 року було ухвалено, що кольори організації - синій, чорний і білий.

Вибір саме трьох кольорів зумовлювався тим, що студентські об'єднання в університеті обирали собі традиційно триколірні прапори, в яких би не повторювалося уживане вже поєднання барв. Оскільки створення "Віронії" викликало негативну реакцію керівництва університету й місцевої влади і їй відмовили в легалізації, то синьо-чорно-білий прапор поступово став символом боротьби за національні інтереси естонського народу. Разом із дедалі ширшим визнанням серед естонців цього прапора поширилися різні тлумачення його кольорів: синій - небо й віра в майбутнє, чорний - родюча земля, барви національного одягу її тяжке минуле, білий - чистота душі, сніг, стовбури беріз і потяг народу до просвіти й розвитку. Масово синьо-чорно-білий прапор почали підносити на демонстраціях і мітингах 1905-1907 років, а заборони й переслідування з боку російської влади, що стягнув він на себе, тільки устійнювали його ролю як національного.

Після лютневої революції 1917 року триколор знову широко використовується. Так, він майорів над учасниками проведеної навесні в Петрограді маніфестації естонських солдатів і офіцерів (подібно як і синьо-жовті прапори на аналогічній масовій демонстрації петроградських українців). Під цим прапором Естонія в лютому 1918 року проголосила незалежність, однак війна на довший час не дала змоги офіційно зафіксувати державні символи. І тільки 19 червня 1922 року Державні збори затвердили національний прапор, а через тиждень, 27 червня уряд ухвалив закон, яким визначено кольори (волошково-синій, чорний та білий) і пропорції прапора (співвідношення ширини до довжини 7:11).

У справі державного герба не було єдиної думки, тому 1923 року оголошено конкурс. Проте він не мав позитивних вислідів, і тоді вирішено створити герб на основі історичного символу з трьома левами. Державний герб затвердила Дума Естонської Республіки 19 червня 1925 року окремим законом. На відміну від герба Естляндської губернії, голови трьох левів на ньому повернуті анфас. Державний герб використовувався у двох формах - як малий (сам щит) і великий (щит в облямуванні золотих гілок дуба).

Цікаво, що в конституційних актах статтю про державні символи введено тільки 1938 року. Ці символи функціонували до 25 серпня 1940 року, коли після приєднання Естонії до СРСР нова маріонеткова

Державна дума прийняла Конституцію Естонської РСР. Згідно з цим актом, державними символами ЕРСР ставали червоний прапор із зображенням у верхньому від древка куті золотого серпа і молота, а під ними абревіатури "ЕNSV" (співвідношення ширини прапора до його довжини 1:2) і виконаний у "радянському "стилі герб - із серпом, молотом, зіркою, сонцем та пшенично-сосновим вінком, оповитим червоною стрічкою.

Після другої світової війни, коли провадилось ,урізноманітнення" прапорів союзних республік, указом Президії Верховної ради Естонської РСР від 6 лютого 1953 року запроваджено новий прапор - червоний, на якому синя хвиляста смуга (у 6 хвиль) з двома білими смужками вгорі, а також серп, молот і зірка у верхньому куті від древка.

Нова легалізація національного триколора відбулася за постановою Президії Верховної ради Естонської РСР від 20 жовтня 1988 року "Про затвердження Положення про порядок застосування національних символів Естонії". У самому положенні синьо-чорно-білий прапор визнавався національним, визначався порядок використання його (у т.ч. й разом із прапорами Естонської РСР і СРСР); як національні символи також трактувалися зображення волошки й ластівки.

Державний статус національний прапор поновив 8 травня 1990 року, після ухвалення закону "Про символіку Естонії", за яким набирали чинності окремі статті Основного закону Естонської Республіки 1938 року, зокрема: "Стаття 6. Державними кольорами Естонії є синій, чорний і білий. Зовнішній вигляд Державного прапора і Державного герба визначаються законом". А вже 10 травня постановою Верховної Ради Естонської Республіки "Про порядок застосування національного прапора Естонії як державного символу відновлюваної незалежної республіки" фіксувалося: "Використовуваний як державний символ національний прапор становить собою полотнище синього (кольору волошки), чорного і білого кольорів. Смуги прапора мають однакову ширину. Співвідношення ширини прапора до його довжини 7:11. Загальноприйнятий розмір 105 на 165см" .

7 серпня 1990 року ухвалено закон "Про Державний прапор і Державний герб", яким відновлювалися символи, що діяли в Естонії до 25 серпня 1940 року, й скасовувались законодавчі акти про державні символи Естонської РСР. Таким чином відновлено й історичний державний герб, який має дві форми - великий герб і малий герб. На великому гербі в бароковому щиті на золотому полі три сині леви з повернутими анфас головами з червоними язиками й срібними очима; щит облямований вінком з двох перехрещених дубових гілок. Малий герб аналогічний, але без вінка. Прапор президента Естонії має на тлі триколора великий державний герб.

ПУ № 3-4 1098 р.

ВІРМЕНІЯ

Історія вірменських символів тісно пов'язана із знаками давньовірменських правителів чи й окремих династій, що використовувалися на військових знаменах, монетах, печатках. Так, традиційним знаком держави Урарту було зображення гори Арарат з Ноєвим ковчегом. Поширений ще за часів Трдата символ - ягня з лабарумом - стало широковживаним знаком вірменських громад на українських землях у ХV-ХVІІІ століттях (1). З Кілікійською вірменською державою пробують пов'язувати традицію триколірних прапорів, хоч говорити про якісь сталі символи для тієї доби досить гіпотетично.

Втративши 1375 року свою державність, вірмени впродовж століть боролися за незалежність. Східна Вірменія 1828 року була приєднана до Російської імперії з деякими автономними правами. Проте царатові не йшлося про підтримку вірменської державності - було зроблено лише незначні поступки вірменам за їхню проросійську орієнтацію та підтримку у війнах проти Персії й Туреччини. Справа герба для Вірменської області виринула випадково - у департаменті юстиції звернули увагу на брак цього знака в декоративному оформленні дипломів на дворянські звання (2). Почалося активне опрацювання різних проектних пропозицій. З-посеред них, зрештою, обрано варіант члена Петербурзької Академії наук і президента Академії мистецтв О.Оленіна, затверджений 27 лютого 1833 року царем: над вірменськими символами (у синьому полі срібний Арарат із золотим Ноєвим ковчегом, у зеленому полі срібний храм Ечміадзина, в червоному полі золота корона царя Тиграна Великого) примостився двоголовий орел, а щит увінчувала імператорська корона. Однак 1840 року на Закавказзі запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ, і вірменські землі ввійшли до складу Грузино-Імеретинської губернії. Для неї 1843 року затверджено герб, на якому поряд з Араратом фігурували гора Казбек, річки Кура й Аракс, символічне зображення Чорного моря і св.Юрій. А 1850 року створено Ериванську губернію. У її гербі, затвердженому 1878 року, була "в синьому полі срібна скеля, увінчана золотим російським хрестом". Цим закріплювалася російська колонізаторська політика в Східній Вірменії. Традиційні ж національні символи надалі пробували використовувати лише вірмени, що перебували на еміграції (3).

Питання державної символіки постало з проголошенням 28 травня 1918 року Республіки Вірменії. Під кінець липня того ж року на засіданні Національної Ради виступив відомий вірменознавець С.Малхасян, який, виходячи з традиції історичних знамен, запропонував проект державного прапора, що мав складатися з червоної, синьої та оранжевої смуг. Остаточне затвердження прапора планувалося на Установчих зборах, однак їх так і не вдалося провести. Прапор прийнято в червні 1919 року із співвідношенням сторін 2:3. Він набув значення загальнонаціонального символу не тільки у Вірменії, а й за її межами.

Через складні політичні обставини не було змоги провести конкурс на державний герб. А що відчувалася нагальна потреба в застосуванні цього знака як у внутрішньому, так і зовнішньому житті країни, то 1919 року на печатках різних установ і документах з'являється зображення, затверджене в липні 1920 року як тимчасовий герб. За ескізами А.Таманяна його вирізьбив А.Коджоян. На ньому лев і орел підтримували п'ятипольовий щит з історичними вірменськими символами.

Проте ці символи використовувалися лише до квітня 1921 року, коли Вірменію зайняла Червона армія. А вже 2 лютого 1922 року в прийнятій Конституції Соціалістичної Радянської Республіки Вірменії стаття 88 проголошувала гербом зображення гори Великого й Малого Арарату із серпом і молотом (автори проекту М.Сар'ян і А.Коджоян), а стаття 89 запроваджувала червоний прапор з абревіатурою назви республіки біля древка. З 12 квітня 1922 року Вірменія належала до новоствореної Закавказької РФСР, а з її ліквідацією у 1936 році стала союзною республікою в складі СРСР. Протягом цього періоду герб і прапор зазнавали змін і доповнень. 17 грудня 1952 року указом Президії Верховної Ради ВРСР посередині червоного полотнища прапора додано синю смугу, що мала уособлювати гірське озеро Севан і річки республіки.

Законом про державний прапор Республіки Вірменія, ухваленим 24 серпня 1990 року, відновлено історичний символ: прямокутне полотнище з трьома рівновеликими горизонтальними смугами - червоною, синьою і оранжевою (співвідношення ширини й довжини прапора - 1:2). У популярному тлумаченні червоний колір означає кров, пролиту в боротьбі за незалежність, синій - незмінний характер землі, а оранжевий - працьовитість вірменського народу. У справі герба спочатку було оголошено конкурс на новий проект, однак згодом дискусія звелася до коригування двох давніших гербів - А.Таманяна й М.Сар'яна, з яких вибір припав на перший (4). Державний герб Республіки Вірменія, затверджений постановою Верховної Ради 19 квітня 1992 року, має такий вигляд: у центрі на щиті двовершинна гора Арарат з Ноєвим ковчегом, біля підніжжя гори - срібні хвилі Ванського озера; їх оточують герби чотирьох царських династій - Арташесидів, Аршакуні, Баґратуні й Рубінянів (Кілікія); щит підтримують орел і лев - символи сили духу й влади, а під щитом зображені меч, розірваний ланцюг (символи боротьби народу за свободу й незалежність), перо, колосся (втілення творчого таланту, миролюбності) і стрічка в національних кольорах (5).

ГРУЗІЯ

Національні символи Грузії також пов'язані з давніми історичними традиціями. Так, за свідченнями історика ХVІІІ століття С.Орбеліані, в Грузії був звичай використовувати на царський прапор тканину яскраво-кизилового кольору на білому древку. У "Витязі в тигровій шкурі" Ш.Руставелі згадується червоно-чорний прапор. А перший історик цариці Тамари Джуаншер подає, що царський прапор був білого кольору (6). На прапорах переважала релігійна символіка, особливо часто зображували св. Юрія (Георгія), культ якого був дуже поширений у Грузії. Не випадково, що після укладення 1783 року "Договору дружби" між Росією і Картлійсько-Кахетинським царством і поступовим входженням інших грузинських земель до складу імперії, зображення св. Юрія фігурує на гербах адміністративно-територіальних утворень, що формувалися на цих теренах, зокрема на вже згадуваному гербі Грузино-Імеретинської губернії (1843 р.). Для утворених пізніше нових губерній затверджено інші символи: Кутаїської (1870 р.) - у зеленому полі золоте руно, повішене на стрічці в кольорах Російської імперії; Тифліської (1878 р.) - у золотому полі чотири червоні лев'ячі голови й чорний хрест, на якому дві срібні руки тримають золотий хрест над перекинутим срібним півмісяцем.

Виникнення сучасного національного прапора Грузії датується 25 березня 1917 року, а його автором вважається Якоб Ніколадзе. На той час використовували й прапор з трьох рівновеликих смуг: чорної, білої і кизилової. 26 травня 1918 року було проголошено Акт про незалежність Грузії і триколірний прапор піднято над Будинком уряду в Тифлісі як державний. Коли соціал-демократи (меншовики) спробували підняти замість триколірного свій партійний червоний прапор, то це викликало бурю протестів громадськості й тривалий час над урядовою будівлею майоріли два прапори. Як національний герб від 20 вересня 1918 року вживався св. Білий Юрій (Тетрі Ґіорґі) (7). 21 лютого 1921 року Установчі збори прийняли Конституцію, в якій зазначалося, що "Державний прапор Грузинської Республіки кизилового кольору з чорною і білою смужкою".

Однак ці символи використовувались до березня 1921 року. А 20 травня 1921 року ревком Грузинської РСР їх остаточно скасував і прийняв новий багатоелементний герб із зображенням серпа та молота, обрамованим грузинським орнаментом із тримовним (по-грузинському, російському і французькому) написанням гасла "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" (автори проекту академік Є.Лансере та професор І.Шарлемань). Цей герб разом із червоним прапором з абревіатурою назви республіки був затверджений 28 лютого 1922 року статтями Конституції Грузинської РСР. З незначними змінами ці символи використовували протягом наступного часу, коли Грузія входила до складу ЗРФСР, а пізніше була союзною республікою. 11 квітня 1951 року указом Президії Верховної Ради ГРСР вгорі червоного полотнища прапора додано блакитну смужку, що мала означати Чорне море, і блакитне променисте сонце в квадраті біля древка - символ безхмарного неба сонячної Грузії.

14 листопада 1990 року Верховна Рада змінила назву Грузинська РСР на Республіка Грузія і ухвалила окремі закони про державний герб, прапор, гімн, а також про оголошення перехідного періоду в республіці, у зв'язку з чим було внесено поправки в кілька статей конституції (8). Зокрема статтю 180 викладено в такій редакції: "Державний герб Республіки Грузія являє собою орнаментовану семипроменеву зірку, золотавий орнамент зірки оточений чорною облямівкою. Простір поміж краями - кизилового кольору. У центрі зірки розташований круглий грузинський щит із полем кизилової барви, на якому зображений Тетрі Ґіорґі на білому коні із золотими копитами. У правій руці він тримає наготований до бою золотий спис із срібним наконечником, а в лівій - щит із золотою смужкою. На Тетрі Ґіорґі - багряні шаровари і взуття золотавого кольору. На ньому лати блакитної барви в сріблясту карту й біла накидка. З-під лат видно сорочку брунатного кольору. Під сідлом коня Тетрі Ґіорґі - тигрова шкура, сідло - золоте, вуздечка - срібна. Над головою Тетрі Ґіорґі сяє восьмипроменева срібляста зірка; праворуч від неї - сріблястий місяць, а ліворуч - золотаве сонце. Уздовж місяця і сонця розміщено по дві восьмипроменеві зірки. Під конем - зображення гірської вершини". Стаття 181 дістала такий зміст: "Державний і національний прапор Грузії являє собою тканину кизилового кольору прямокутної форми, на якій збоку від древка, у верхньому куті, - чорна (вгорі) і біла (внизу) смужки. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 3:5, ширина кожної смужки (чорної і білої) дорівнює 1/5 прапора, а довжина - 2/5 довжини прапора".

28 грудня 1990 року окремими законами затверджено положення про державні символи. Кизиловий колір інтерпретується як символ славного минулого, чорний - трагічних сторінок в історії народу, білий - надії на світле щасливе майбутнє.

АЗЕРБАЙДЖАН

Територія Азербайджану тривалий час входила до складу Персії й Туреччини. Це, як і місцеві культурні традиції, зумовило широке застосування мусульманської символіки. За Гюлістанським (1813 р.) і Туркманчайським (1828 р.) мирними договорами між Іраном і Росією Північний Азербайджан був приєднаний до Російської імперії, а Південний залишився в складі Ірану. Для утвореної в підросійському Азербайджані Каспійської області 1843 року затверджено золотий чотирипольовий герб: у першому полі зображений тигр, у другому - із землі горять три струмені газу, у третьому - синя смуга, що мала символізувати Каспійське море, у четвертому - хребет гір із сніговими вершинами, а над щитом - двоголовий імперський орел. Після змін адміністративно-територіального поділу прийнято в 1878 році герби нових губерній: Бакинської - у чорному полі три золоті омахи полум'я (один над двома); Єлизаветпільської - у чорному полі на золотому стовпі червоний кинджал із чорним руків'ям, обабіч якого срібні георгіївські хрести.

У 1918 році Азербайджан проголошено демократичною республікою. 9 листопада 1918 року постановою уряду прийнято національний триколірний синьо-червоно-зелений прапор з півмісяцем і восьмипроменевою зіркою на середній червоній смузі. Вибір цього полотнища пов'язаний з прапором партії Мусават, що була тоді при владі. На печатках різних установ використовувано традиційну мусульманську символіку - півмісяць і зірку.

28 квітня 1920 р. в Азербайджані проголошено радянську владу й державним символом стала п'ятипроменева зірка з півмісяцем. У прийнятій 19 травня 1921 року Конституції ці елементи в державному гербі доповнені серпом та молотом і вінком з колосків (ст. 103), а державним прапором проголошено червоне полотнище, що мало у верхньому куті від древка зелене поле з абревіатурою або повною назвою республіки. Від 1924 року застосовувано червоний прапор без зеленого поля. За Конституцією 1931 року герб дістав додатково зображення сонця, гір, нафтової вишки, трактора та інші елементи. А Конституцією АзРСР 1937 року затверджено герб, де одним з основних елементів залишилася нафтова вишка, а півмісяць вилучено (автор проекту Р.Шхиян). Пізніші зміни цього герба пов'язані з коригуванням написів. 7 жовтня 1952 року указом Президії Верховної Ради АзРСР унизу червоного полотнища прапора додано синю смугу, що символізувала Каспійське море.

5 лютого 1991 року затверджено окремим законом державний прапор Республіки Азербайджан. Він становить "прямокутне полотнище, що складається з трьох однакових за шириною, розташованих горизонтально кольорових смуг: верхньої - блакитного кольору, середньої - червоного кольору і нижньої - зеленого кольору, із зображенням на обох сторонах прапора посередині червоної смуги півмісяця і восьмипроменевої зірки білого кольору. Співвідношення ширини прапора до його довжини - 1:2. Зображення півмісяця і восьмипроменевої зірки вписані в прямокутник із співвідношенням сторін 3:4, діагональ його дорівнює 1/2 ширини прапора". Кольори мають різне пояснення. Згідно з одним із них, блакитний символізує славу, честь, вірність, а також небо Азербайджану, червоний - любов, мужність, вогонь, силу й героїчну боротьбу проти загарбників, зелений означає надію, свободу, здоров'я, а також весну й прихід Наврузу. За іншим тлумаченням, блакитна барва символізує тюркський нарід, червона - розвиток його культури, зелений - ісламське віровизнання (9). Восьмипроменева зірка має значення Сіріуса - зорі всіх подорожніх, а вісім її променів уособлюють вісім етнічних груп азербайджанського народу.

У справі державного герба було оголошено конкурс на найкращий проект, на який надійшли досить цікаві пропозиції (10). 23 лютого 1993 року Національні збори (Міллі меджліс) Азербайджанської Республіки ухвалили закон про державний герб, затвердили положення про герб і внесли зміни до Конституції. Відповідно до статті 180 Конституції "Державний герб Азербайджанської Республіки являє собою зображення східного щита, розміщеного на дузі, складеній з дубових гілок та колосків. На щиті на тлі кольорів Державного прапора Азербайджанської Республіки зображена восьмипроменева зірка, у центрі зірки - омахи полум'я". У кольоровому зображенні герба - зірка білої барви, полум'я - червоної, дубові гілки - зеленої, а колоски - жовтої. Обрамування щита, зірки, а також нюти на щиті й жолуді дуба - золотаві.

ПРИМІТКИ

1. Дашкевич Я. Емблематика та символіка вірменів України (ХІV - ХVІІІ ст.) // Клейноди: Записки Українського геральдичного товариства. - Львів, 1991. - Т.1. - С.12-14; Він же. Позасфрагістичні пам'ятки вірменської емблематики в Україні (ХІV - ХVІІІ ст.) // Друга наукова геральдична конференція. - Львів, 1992. - С.28-29.
2. Цугунян М. К вопросу об источниковедческой ценности территориальных гербов и печатей Восточной Армении: (По материалам ЦГИА Армянской ССР) // Вестник архивов Армении. - 1986. - №2. - С.149.
3. Цуґунян М. З історії вірменської общини Манчестера // Четверта наукова геральдична конференція. - Львів, 1994. - С.88-89.
. Цуґунян М. З історії герба та прапора Республіки Вірменії // Знак. - 1994. - Ч.7. - С.9.
5 Там само.
6. Таварткиладзе А. Грузинские знамена // Заря Востока. - 1989. - 21 мая.
7. Гесмер К.-Г. Флаююен унд Щаппен дер Щелт. - ЮЯттерслог, 1992. - С.55.
8. Заря Востока. - 1990. - 15 нояб.
9. Гесмер К.-Г. Флаююен унд Щаппен дер Щелт. - С.22.
10. Ибрагимов Ш. Если герб - то на века! // Бакинский рабочий. - 1991. - 5 нояб.

ПУ № 1-2, 2001 р.