історія / історичні постаті

Володимир Ляхоцький

РЕКТОР ІВАН ОГІЄНКО

І БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Творча індивідуальність ректора проф. І.Огіенка витала, як опікунчий дух, постійно над бібліотекою. Можна сказати, що вона тому й стала головною центральною установою університету...
Лев Биховський

Для створення об'єктивного наукового життєпису Івана Огієнка - визнаного нині (на жаль, традиційно - після смерті) видатного українського вченого, першого ректора і професора Кам'янець-Подільського державного українського університету - немалоцінним є висвітлення такої сторінки його творчої біографії, як опікування бібліотечною справою у створеному ним навчальному закладі. Некоректним було б назвати визначного науковця єдиним чи головним фундатором університетської бібліотеки, але у буднях і святах цієї установи, як свідчать сучасники, відчувалася постійна турбота ректора. "При всьому сво[є]му обтяженні обов'язками: професора-викладача, ректора-адміністратора, Головноуповноваженого Уряду УНР, маючи при тому й особисте родинне життя, проф. І.Огієнко знаходив час на постійні наради з бібліотекарем Ст.Сірополком у бібліотечних справах. Незалежно від того частенько й сам навідувався до б[іб-ліоте]ки, не тільки як проф[есор], читач, але й дорадник в біжучих бібліот[ечних] питаннях. Наслідком цього університетська бібліотека відзначалася своїм порядком, організацією та стрункістю в праці", - писав співробітник бібліотеки, а пізніше відомий бібліограф і книгознавець Л.Биховський(1). Варто наголосити й на тому, що щасливим збігом обставин у тяжкі для нашої батьківщини часи Визвольних Змагань 1917-1920 років в очолюваному І.Огієнком університеті й зокрема у бібліотеці зібралася українська книгознавча еліта - Л.Биковський, Ю.Іванов-Меженко, С.Сірополко, М.Ясинський. Вагомою була допомога одного з перших учителів І.Огієнка - І.Сливки, що спочатку працював помічником бібліотекаря, а з 12 травня 1920 року виконував обов'язки бібліотекаря, а також В.Значківської, О.Федорової та інших. Прикладом у самовідданій праці цих людей на бібліотечній ниві в часи війни й розрухи, як згадували сучасники подій, були "працездібність й ентузіазм" ректора. Цією статтею прагнемо зробити акцент саме на внеску І.Огієнка у створення Фундаментальної бібліотеки Кам'янець-Подільського державного українського університету, адже як бібліофіл, бібліограф і книгознавець (2) він не міг залишитися осторонь такої справи.

Джерелами до вивчення бібліотекознавчої та організаторської діяльності в бібліотечній справі І.Огієнка є насамперед документи й матеріали архівного фонду Кам'янець-Подільського державного українського університету, що зберігається в Кам'янець-Подільському міському державному архіві (3). В описі фонду окремим розділом виділені матеріали, пов'язані з діяльністю бібліотеки. Вони хронологічно охоплюють період 1918-1922 років, що поділяється на два підперіоди:
а) в Україні;
б) на еміграції. З усіх справ дві належать до 1918 року, десять - до 1919, вісім - до 1920, дві - до 1921-1922 років. Архівні джерела розповідають про правила роботи, принципи комплектування, діяльність бібліотечної ради, читацькі запити й ректорове опікування роботою бібліотеки.

Книгозбірня почала діяти ще до офіційного відкриття університету 5 вересня 1918 року. Правила користування нею підписав ректор І.Огієнко, завізували виконувач обов'язків бібліотекаря Б.Іваницький і секретар правління Д.Коломієць, а затверджено їх на засіданні ради професорів. Згідно з цим документом, книжками могли користуватися "в першу чергу професура Кам'янець-Подільського державного університету та українське студентство, в другу чергу - інші читачі, яким таке користування буде дозволено ректором У[ніверсите]ту" (4). Причому читачі з-поза університету мали вносити щомісячну абонементну плату (ЗО марок польських). Зібрані кошти йшли на реставрацію та ремонт книжок, забезпечували канцелярські потреби. Отже, ректор брав під особисту опіку формування кола читачів і водночас звертав увагу на проблему збереженості книжок. Відтак у правилах п'ять пунктів з тринадцяти присвячувалося саме цим питанням. Зокрема наголошувалося: "В випадку втрати чи ушкодження книжок читачі відповідають за них виплатою всієї дійсної вартості", "в разі недодержання цих правил читач позбавляється наданого права користування бібліотекою" (5). У зв'язку з труднощами періоду становлення бібліотека працювала не щодня, а двічі на тиждень, що зазначалося в правилах. Крім того, коли І.Огієнко звернув увагу на проблему видачі книжок студентам додому, рада професорів ухвалила: "До встановлення більш-менш нормальних обставин життя [...] утриматися видавати книги на дім студентам" (6).

Найпершим і найголовнішим напрямом роботи бібліотеки, який ректор очолив особисто, було комплектування (закупівлею чи через пожертви книжок). До всіх українських установ, навчальних закладів, товариств, у різні міста України було розіслано за підписом І.Огієнка листи такого змісту:

"...Звертаюся до Вас з щирим проханням прикласти і свою долю до збудування нового культурного огнища і подарувати в бібліотеку Кам'янець-Подільського державного українського університету книжки, якими Ви, може, не користуєтеся, а для університетської бібліотеки вони дуже придатні. Особливо Високоповажних авторів прошу подарувати нам усі Ваші твори" (7).

Архівні джерела свідчать, що на це звернення відгукнулися численні представники свідомого українства, навчальні заклади й інституції і серед них - Наукове товариство імені Шевченка у Львові, яке безкоштовно поповнило університетську бібліотеку 408 томами, надавши майже всі свої видання, Кам'янець-Подільська хлопчача гімназія - 2716, Кам'янець-Подільське церковно-архівне товариство - 129, Київська духовна академія - 746, бібліотека київського Університету св.Володимира - 7, департамент середніх і вищих шкіл Міністерства народної освіти - 23. З приватних книгозбірень безкоштовно передали університетові: М.Хитько - 2230 томів, С.Ру-сова - 642, П.Бучинський - 273, С.Шманкевич - 54, М.Пащенко -36, Є.Сіцінський - 23, В.Біднов, Л.Білецький, М.Вікул, П.Клепатський, М.Широцький. Перший вклад самого ректора налічув 114 томів. Не залишились осторонь й українські видавництва: "Дзвін", Кульженка, Чоколова в Києві, "Союз" у Харкові, "Сіяч" у Черкасах, "Українське видавництво" в Катеринославі, а також "Українська школа", "Ґрунт", "Серп і молот", "Вернигора", "Криниця" та інші (8). Уже на 1 січня 1920 року було подаровано 17286 книжок, закуплено - 11169 на суму 87236 крб. Впродовж 1918-1919 років витрачено на бібліотеку (оправлення книжок, канцелярські витрати, полиці, меблі і т.ін.) 399044 крб. 18 коп. (9). Отже, створенню повноцінного фонду бібліотеки сприяла не лише купівля книжок, а особливо надходження дарунків. Надходження фіксувалися в інвентарному каталозі, хоча часто читачам видавались не проштамповані й ніде не зареєстровані книжки.

Невпорядкованість науково-довідкового апарату бібліотеки не залишалася поза увагою ректора. На засіданні ради професорів 17 вересня 1919 року (протокол №38) І.Огієнко виступив із заявою про те, "що й досі не всі професори переглянули систематичні каталоги, чим задержується впорядкування бібліотеки для користування студентів"10. На цьому засіданні вирішили зобов'язати кожного професора й приват-доцента переглянути систематичний каталог з свого фаху. Але цього виявилося замало. Залишившись з листопада 1919 року на посаді Головноуповноваженого міністра УНР на Поділлі (чи не єдиним зверхником цивільної влади Директорії), І.Огієнко 25 лютого 1920 року видає наказ, згідно з яким референти та інші службовці міністерств, 3-5 осіб, у вільний від праці час відряджалися до університету складати бібліотечні каталоги". Про те, що цей наказ виконувався, свідчать документи архівного фонду університету. В бібліотеці працювали керуючий загальною канцелярією Міністерства пошт і телеграфу Д.Тихонов12, начальник відділу преси Міністерства закордонних справ Д.Вахнянин13, службовець Міністерства внутрішніх справ Н.Стрільчук14. Від референтури військових справ при Головноуповноваженому УНР працювали там отаман В.Михайлів, полковник К.Вотяків, сотник І.Варавва, урядовці П.Якубович та М.Остафійчук, чотар Д.Пущенко15.

Ректор увесь час тримав у полі зору стан комплектування й організації роботи бібліотеки, підсилював її кадрове, збільшував штати. Так, 30 жовтня 1918 року до бібліотеки було призначено першого урядовця (службовця, канцеляриста), 5 листопада - другого помічника бібліотекаря, 19 листопада - другого урядовця, 14 грудня - третього, 20 грудня - четвертого урядовця. Склад бібліотечних працівників не був сталий. Він змінювався кількісно й персонально. Наприклад, на 1 січня 1920 р. сформувався такий колектив бібліотечних працівників: бібліотекар, три помічники бібліотекаря, чотирнадцять урядовців. Згідно з архівними документами, до тогочасного персоналу бібліотеки входили: бібліотекар С.Сірополко, помічники бібліотекаря Л.Биковський, І.Сливка, М.Ясинський, урядовці І.Ардатьєв, В.Вікул, О.Ґадзинська, О.Ґудзій, К.Значківська, В.Кімель, О.Кімель, З.Опольська, С.Соханевич, В.Харків, О.Харкова, О.Яценко та інші. Крім С.Сірополка, М.Ясинського й О.Федорової - усі студенти університету16.

З 24 жовтня 1918 р. створено бібліотечну комісію, яку до лютого 1919 року репрезентував один член. У лютому склад її збільшився до чотирьох, а з початку 1919/20 академічного року - до семи членів, яких обирали на два роки (хоча половина членства вибувала щорік). До неї належали: голова комісії, по одному представникові від кожного факультету, куратор професорського лекторію і бібліотекар. Перше засідання комісії очолив її голова приватдоцент М.Плевако. Згодом на цій посаді його заступив професор П.Кли-менко, а його наступником став Є.Сіцінський. До складу комісії в різний час входили викладачі університету В.Бялковська, І.Любарський,А.Малиновський, І.Олійник, А.Синявський та інші. Незмінно секретарював у ній І.Сливка17. З початком 1919/20 навчального року, коли у вищій школі гостро постали проблеми забезпечення студентів підручниками, посібниками, іншою літературою й у зв'язку з цим потрібно було поліпшити роботу бібліотеки, формальні (із веденням протоколу) й неформальні (без протоколу) засідання комісії відбувалися щопонеділка о 9 годині ранку в кабінеті ректора18.