Володимир Ляхоцький

РЕКТОР ІВАН ОГІЄНКО

І БІБЛІОТЕКА КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО
ДЕРЖАВНОГО УКРАЇНСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Творча індивідуальність ректора проф. І.Огіенка витала, як опікунчий дух, постійно над бібліотекою. Можна сказати, що вона тому й стала головною центральною установою університету...
Лев Биховський

Для створення об'єктивного наукового життєпису Івана Огієнка - визнаного нині (на жаль, традиційно - після смерті) видатного українського вченого, першого ректора і професора Кам'янець-Подільського державного українського університету - немалоцінним є висвітлення такої сторінки його творчої біографії, як опікування бібліотечною справою у створеному ним навчальному закладі. Некоректним було б назвати визначного науковця єдиним чи головним фундатором університетської бібліотеки, але у буднях і святах цієї установи, як свідчать сучасники, відчувалася постійна турбота ректора. "При всьому сво[є]му обтяженні обов'язками: професора-викладача, ректора-адміністратора, Головноуповноваженого Уряду УНР, маючи при тому й особисте родинне життя, проф. І.Огієнко знаходив час на постійні наради з бібліотекарем Ст.Сірополком у бібліотечних справах. Незалежно від того частенько й сам навідувався до б[іб-ліоте]ки, не тільки як проф[есор], читач, але й дорадник в біжучих бібліот[ечних] питаннях. Наслідком цього університетська бібліотека відзначалася своїм порядком, організацією та стрункістю в праці", - писав співробітник бібліотеки, а пізніше відомий бібліограф і книгознавець Л.Биховський(1). Варто наголосити й на тому, що щасливим збігом обставин у тяжкі для нашої батьківщини часи Визвольних Змагань 1917-1920 років в очолюваному І.Огієнком університеті й зокрема у бібліотеці зібралася українська книгознавча еліта - Л.Биковський, Ю.Іванов-Меженко, С.Сірополко, М.Ясинський. Вагомою була допомога одного з перших учителів І.Огієнка - І.Сливки, що спочатку працював помічником бібліотекаря, а з 12 травня 1920 року виконував обов'язки бібліотекаря, а також В.Значківської, О.Федорової та інших. Прикладом у самовідданій праці цих людей на бібліотечній ниві в часи війни й розрухи, як згадували сучасники подій, були "працездібність й ентузіазм" ректора. Цією статтею прагнемо зробити акцент саме на внеску І.Огієнка у створення Фундаментальної бібліотеки Кам'янець-Подільського державного українського університету, адже як бібліофіл, бібліограф і книгознавець (2) він не міг залишитися осторонь такої справи.

Джерелами до вивчення бібліотекознавчої та організаторської діяльності в бібліотечній справі І.Огієнка є насамперед документи й матеріали архівного фонду Кам'янець-Подільського державного українського університету, що зберігається в Кам'янець-Подільському міському державному архіві (3). В описі фонду окремим розділом виділені матеріали, пов'язані з діяльністю бібліотеки. Вони хронологічно охоплюють період 1918-1922 років, що поділяється на два підперіоди:
а) в Україні;
б) на еміграції. З усіх справ дві належать до 1918 року, десять - до 1919, вісім - до 1920, дві - до 1921-1922 років. Архівні джерела розповідають про правила роботи, принципи комплектування, діяльність бібліотечної ради, читацькі запити й ректорове опікування роботою бібліотеки.

Книгозбірня почала діяти ще до офіційного відкриття університету 5 вересня 1918 року. Правила користування нею підписав ректор І.Огієнко, завізували виконувач обов'язків бібліотекаря Б.Іваницький і секретар правління Д.Коломієць, а затверджено їх на засіданні ради професорів. Згідно з цим документом, книжками могли користуватися "в першу чергу професура Кам'янець-Подільського державного університету та українське студентство, в другу чергу - інші читачі, яким таке користування буде дозволено ректором У[ніверсите]ту" (4). Причому читачі з-поза університету мали вносити щомісячну абонементну плату (ЗО марок польських). Зібрані кошти йшли на реставрацію та ремонт книжок, забезпечували канцелярські потреби. Отже, ректор брав під особисту опіку формування кола читачів і водночас звертав увагу на проблему збереженості книжок. Відтак у правилах п'ять пунктів з тринадцяти присвячувалося саме цим питанням. Зокрема наголошувалося: "В випадку втрати чи ушкодження книжок читачі відповідають за них виплатою всієї дійсної вартості", "в разі недодержання цих правил читач позбавляється наданого права користування бібліотекою" (5). У зв'язку з труднощами періоду становлення бібліотека працювала не щодня, а двічі на тиждень, що зазначалося в правилах. Крім того, коли І.Огієнко звернув увагу на проблему видачі книжок студентам додому, рада професорів ухвалила: "До встановлення більш-менш нормальних обставин життя [...] утриматися видавати книги на дім студентам" (6).

Найпершим і найголовнішим напрямом роботи бібліотеки, який ректор очолив особисто, було комплектування (закупівлею чи через пожертви книжок). До всіх українських установ, навчальних закладів, товариств, у різні міста України було розіслано за підписом І.Огієнка листи такого змісту:

"...Звертаюся до Вас з щирим проханням прикласти і свою долю до збудування нового культурного огнища і подарувати в бібліотеку Кам'янець-Подільського державного українського університету книжки, якими Ви, може, не користуєтеся, а для університетської бібліотеки вони дуже придатні. Особливо Високоповажних авторів прошу подарувати нам усі Ваші твори" (7).

Архівні джерела свідчать, що на це звернення відгукнулися численні представники свідомого українства, навчальні заклади й інституції і серед них - Наукове товариство імені Шевченка у Львові, яке безкоштовно поповнило університетську бібліотеку 408 томами, надавши майже всі свої видання, Кам'янець-Подільська хлопчача гімназія - 2716, Кам'янець-Подільське церковно-архівне товариство - 129, Київська духовна академія - 746, бібліотека київського Університету св.Володимира - 7, департамент середніх і вищих шкіл Міністерства народної освіти - 23. З приватних книгозбірень безкоштовно передали університетові: М.Хитько - 2230 томів, С.Ру-сова - 642, П.Бучинський - 273, С.Шманкевич - 54, М.Пащенко -36, Є.Сіцінський - 23, В.Біднов, Л.Білецький, М.Вікул, П.Клепатський, М.Широцький. Перший вклад самого ректора налічув 114 томів. Не залишились осторонь й українські видавництва: "Дзвін", Кульженка, Чоколова в Києві, "Союз" у Харкові, "Сіяч" у Черкасах, "Українське видавництво" в Катеринославі, а також "Українська школа", "Ґрунт", "Серп і молот", "Вернигора", "Криниця" та інші (8). Уже на 1 січня 1920 року було подаровано 17286 книжок, закуплено - 11169 на суму 87236 крб. Впродовж 1918-1919 років витрачено на бібліотеку (оправлення книжок, канцелярські витрати, полиці, меблі і т.ін.) 399044 крб. 18 коп. (9). Отже, створенню повноцінного фонду бібліотеки сприяла не лише купівля книжок, а особливо надходження дарунків. Надходження фіксувалися в інвентарному каталозі, хоча часто читачам видавались не проштамповані й ніде не зареєстровані книжки.

Невпорядкованість науково-довідкового апарату бібліотеки не залишалася поза увагою ректора. На засіданні ради професорів 17 вересня 1919 року (протокол №38) І.Огієнко виступив із заявою про те, "що й досі не всі професори переглянули систематичні каталоги, чим задержується впорядкування бібліотеки для користування студентів"10. На цьому засіданні вирішили зобов'язати кожного професора й приват-доцента переглянути систематичний каталог з свого фаху. Але цього виявилося замало. Залишившись з листопада 1919 року на посаді Головноуповноваженого міністра УНР на Поділлі (чи не єдиним зверхником цивільної влади Директорії), І.Огієнко 25 лютого 1920 року видає наказ, згідно з яким референти та інші службовці міністерств, 3-5 осіб, у вільний від праці час відряджалися до університету складати бібліотечні каталоги". Про те, що цей наказ виконувався, свідчать документи архівного фонду університету. В бібліотеці працювали керуючий загальною канцелярією Міністерства пошт і телеграфу Д.Тихонов12, начальник відділу преси Міністерства закордонних справ Д.Вахнянин13, службовець Міністерства внутрішніх справ Н.Стрільчук14. Від референтури військових справ при Головноуповноваженому УНР працювали там отаман В.Михайлів, полковник К.Вотяків, сотник І.Варавва, урядовці П.Якубович та М.Остафійчук, чотар Д.Пущенко15.

Ректор увесь час тримав у полі зору стан комплектування й організації роботи бібліотеки, підсилював її кадрове, збільшував штати. Так, 30 жовтня 1918 року до бібліотеки було призначено першого урядовця (службовця, канцеляриста), 5 листопада - другого помічника бібліотекаря, 19 листопада - другого урядовця, 14 грудня - третього, 20 грудня - четвертого урядовця. Склад бібліотечних працівників не був сталий. Він змінювався кількісно й персонально. Наприклад, на 1 січня 1920 р. сформувався такий колектив бібліотечних працівників: бібліотекар, три помічники бібліотекаря, чотирнадцять урядовців. Згідно з архівними документами, до тогочасного персоналу бібліотеки входили: бібліотекар С.Сірополко, помічники бібліотекаря Л.Биковський, І.Сливка, М.Ясинський, урядовці І.Ардатьєв, В.Вікул, О.Ґадзинська, О.Ґудзій, К.Значківська, В.Кімель, О.Кімель, З.Опольська, С.Соханевич, В.Харків, О.Харкова, О.Яценко та інші. Крім С.Сірополка, М.Ясинського й О.Федорової - усі студенти університету16.

З 24 жовтня 1918 р. створено бібліотечну комісію, яку до лютого 1919 року репрезентував один член. У лютому склад її збільшився до чотирьох, а з початку 1919/20 академічного року - до семи членів, яких обирали на два роки (хоча половина членства вибувала щорік). До неї належали: голова комісії, по одному представникові від кожного факультету, куратор професорського лекторію і бібліотекар. Перше засідання комісії очолив її голова приватдоцент М.Плевако. Згодом на цій посаді його заступив професор П.Кли-менко, а його наступником став Є.Сіцінський. До складу комісії в різний час входили викладачі університету В.Бялковська, І.Любарський,А.Малиновський, І.Олійник, А.Синявський та інші. Незмінно секретарював у ній І.Сливка17. З початком 1919/20 навчального року, коли у вищій школі гостро постали проблеми забезпечення студентів підручниками, посібниками, іншою літературою й у зв'язку з цим потрібно було поліпшити роботу бібліотеки, формальні (із веденням протоколу) й неформальні (без протоколу) засідання комісії відбувалися щопонеділка о 9 годині ранку в кабінеті ректора18.

Компетенція бібліотечної комісії поширювалася на:
"а) установлення способу придбання книг та журналів, який спосіб стверджується правилами у[ніверсите]-ту (тобто санкціонується ректором. -5.У7.);
б) стеження за правильністю й пильністю ведення [...] каталогів і списків;
в) пильнування дійсної і своєчасної ставки замовлених книжок;
г) поповнення дефектів;
д) установлення способу установки книжок по шахвах та їх каталогів;
е) установлення кращих правил видачі та повернення назад книжок;
є) взагалі все те, що стосується власне до ученої часті бібліотеки" (18).

На перше засідання бібліотеки комісія зібралася 12 квітня 1919 року. На засіданнях розглядам як правило, питання каталогізації і оправлення книжок, бібліотечних правил, шляхів поповнення книгозбірні. На засіданні комісії 11 червня І.Огієнко констатував, що, його погляд, праця в бібліотеці увесь час після Різдва провадиласб мляво, декотрі із службовців бібліотеки не виконують як слід своїх обов'язків. Для кермування бібліотекою потрібно якнайскоріше призначити фахівця (20). За виступом ректора було ухвалено:
"а) Бібліотекар, в разі відсутності служачого в бібліотеці, неодмінно повідомляє про це ректора. Хворий повинен діставати свідоцтво від університетського лікаря про свою хворість. За відсутністю такого свідоцтва одлучка вважається неоправданою;
б) Звернутися до ради професорів оголосити конкурс на посаду постійного фахівця бібліотекаря" (21).

Це засідання не єдине, на якому був присутній І.Огієнко. Так, на засіданні 25 липня 1919 року він завважив присутнім на неприпустимість залишати в себе книжки на час відпусток, як це зробили професор П.Столяров, приват-доценти М.Чайківський та Ю.Любінчанківський. Важливо зазначити, що протокол засідання комісії від 5 січня 1920 року зафіксував серед шести робочих питань і питання про затвердження статуту новоствореної у складі С.Сірополка (голова), І.Сливки, Л.Биковського, М.Ясинського, О.Яценка бібліотечної ради та про відповідальність бібліотекаря за стан бібліотеки. Присутні на засіданні Є.Сіцінський (голова комісії І.Сливка (секретар), І.Любарський А.Малиновський, І.Олійник, С.Сірополко визнали, що "затвердження Статуту бібліотечної ради повинно провадитися в адміністративному порядку", тобто розглядатися ректором, й наголосили на тому, що "бібліотекар несе моральну відповідальність за стан бібліотеки" (22). Статут бібліотечної ради розглянуто правлінням університету 13 січня 1920 року (протокол №3). Цей документ визначав склад комісії ("бібліотекар, його помічники, секретар бібліотеки і один представник від молодших службовців бібліотеки") та підпорядковував діяльність її безпосередньо ректорові, "від якого вона одержує конкретні вказівки, доручення і т.ін." (23). Тож науковою комісією бібліотеки керував І.Огієнко.

21 січня 1920 року професорська рада (протокол №48) розглянула й схвалила "Правила бібліотеки Кам'янець-Подільського державного українського університету". Правила складалися з шести розділів (1. Завідування бібліотекою. 2. Порядок придбання книг. 3. Професорські лекторії. 4. Читальня при бібліотеці. 5. Видавання книг додому. 6. Ревізія бібліотеки) і всебічно визначали основні принципи роботи бібліотеки. Завідування нею покладалося на бібліотекаря, а "догляд по ученій часті" - на бібліотечну комісію (24).

Незабаром після прийняття правил до ректора І.Огієнка надійшла заява від бібліотекаря С.Сірополка, яку потрібно було розглянути на правлінні університету (протокол №16 від 24 лютого 1920 р.). У ній ішлося про істотну ваду правил - брак повноважень факультетських бібліотек, що існували мовби нелегально. З метою усунути хиби в організації бібліотечної справи у виші пропонувалося передати всі книжки в розпорядження бібліотечної комісії, заінвентаризувати їх і включити до систематичного каталогу університетської бібліотеки (25).

Ще одним громадським об'єднанням, підзвітним ректорові, стало створене у квітні 1920 року бібліотечне товариство при Кам'янець-Подільському державному українському університеті, що мало сприяти розвиткові бібліотечної справи, поліпшенню підготовки й умов праці бібліотечного персоналу в бібліотечних установах університету. Членами товариства могли бути "всі ті, хто теоретично або практично працює по бібліотекознавству й бібліографії" (26) і сплачує членські внески. Протоколи загальних зборів, звіт і кошторис мали надсилатися ректорові.

Слід зазначити, що за початковий період існування до університету завдяки наполегливим зусиллям ректора надійшла значна частина потрібного приладдя, зокрема й бібліотечного обладнання. Надано було приміщення: три невеликі кімнати, дві суміжні, третя - окремо. Службовці працювали у всіх трьох. В умовах, коли книжки лежали на столах, на підлозі, а одна з кімнат майже не провітрювалась, коли бібліотечною справою керували всі професори, даючи кожний свою пораду, без спеціаліста-професіонала бібліотека університету все-таки жила і працювала. Сповнені захвату роботою колег і ректора зокрема спогади про ті важкі часи Л.Биковського. Він писав: "Пан ректор проф. І.Огієнко власним прикладом високої всесторонньої працездібності й ентузіазму потягав за собою все оточення. Професура, студентство й урядовці за прикладом ректора не покладали рук в невсипущій праці при організації й веденні своєї Alma Mater. Не забуваймо, що все це відбувалося в умовинах тодішньої воєнної дійсності, при постійному браку харчів, опалу, мешкань і т.п. життєвих злиднях" (27). Про умови існування важливої для духовного розвитку студентства установи промовисто свідчить і доповідна записка від 26 лютого 1920 року, яку бібліотекар С.Сірополко подав ректорові І.Огієнку: "Помешкання фундаментальної бібліотеки сире й холодне (коли надворі стоять морози, в бібліотеці температура не піднімається вище 6 град. по Цельсу). Праця в таких умовах провадиться 6 годин без перерви, але за дві години перед кінцем робочого дня інтенсивність і продуктивність праці зменшується до нуля. Я певен, що коли б робочий день в бібліотеці скоротити на дві години, продуктивність праці не зменшилась би, бо на протязі чотирьох годин удалось би провадити працю більш інтенсивно. Прошу Вашого відповідного розпорядження" (28). Реакція І.Огієнка була дієвою - бібліотеку, що містилася в колишній гімнастичній залі під церквою, перевели до придатнішого приміщення. Це уможливило також виокремлення в бібліотеці відділів стародруків і періодики. Виділено було також дублети й триплети, на той час ще не впорядковані. Рукописи й мапи лише збирали й проштамповували. Гострою лишалася потреба в регулярному оправлянні книжок.

У новому приміщенні відкрили й читальну залу. Видавані сюди (професорам чи працівникам бібліотеки) книжки обов'язково реєстровано. Усі книжки надходили перевірені й проштамповані. Остаточно було прийнято десяткову систему каталогу. Запроваджувалися паспортні картки читачів (читальна зала) і картки на видані професорам і службовцям книжки. Укладено було абетковий покажчик до систематичного каталогу в читальній залі.

З 1 липня 1920 року заведено місячні бюлетні, в яких відзначалося, скільки книжок надійшло, скільки видано, до яких відділів належать, скільки читачів і т.ін. (тоді ж бібліотечні працівники почали друкувати матеріали до статистики університетської бібліотеки). О.Федорова уклала систематичний покажчик до систематичного каталогу (за децимальною системою), а І.Сливка - покажчик підручників. В.Значківська перевірила абетковий каталог згідно з орфографічним принципом, причому за основу було взято орфографію українську. Отже, читальна зала стала пристосованішою до потреб відвідувачів. Восени, взимку й навесні вона працювала щодня, крім свят. А влітку - лише в ті дні, коли працювала бібліотека.

Діяльність бібліотеки впродовж трьох років позначена помітним поступом. Але тільки на кінець 1920 року робота її ввійшла в нормальне річище, набрала форм системності й функційної повноти.

Аналіз, класифікація і характеристика складу книгозбірні потребує окремої розвідки. Тут ми лише зазначимо, що, згідно з систематичним каталогом, складеним за децимальною системою, літературу було розподілено по таких відділах:

1. Загальні твори (бібліографія, бібліотекознавство, енциклопедії) - 743 томи;
2. Філософія - 293;
3. Релігія - 617;
4. Соціальні науки - 1113;
5. Філософія - 451;
6. Точні науки - 1494;
7. Історія -2138;
8. Застосовні науки (медицина, агрономія, будівництво та ін.) - 709;
9. Художня література - 3271 (в тому числі російська - найчисленніше представлена, українська, англійська, німецька, французька, італійська, іспанська, грецька, латинська, польська) та інші (29).

Найціннішими виданнями у фондах бібліотеки були стародруки. Станом на 1 жовтня 1920 року їхня кількість сягала 814 томів, із них недатованих - 45, XVI століття - 24, XVII - 82, XVIII століття - 66330. Досить назвати Октоїх (1686), Євангелію (1575), Острозьку Біблію (1581), "Месію праведного" Йоаникія Ґалятовського (1669), "Лексіконъ славено-росскій" Памва Беринди (Кутейно, 1653), щоб уявити собі цінність зініційованої І.Огієнком книгозбірні. Та на жаль, доля її сумна. Частину збірки міністрові ісповідань УНР, ректорові університету в листопаді 1920 року пощастило вивезти на еміграцію. Частина лишилася в університетській бібліотеці. Окремі масиви зберігаються нині в Кам'янець-Подільському міському державному архіві, Кам'янець-Подільському міському краєзнавчому музеї, в обмінно-резервному фонді Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, багато книжок - у приватних збірках.

Як випливає з архівних джерел, за 1921 рік звіт бібліотеки внаслідок об'єктивних обставин уже не був складений. Останній документ щодо діяльності бібліотеки, який ректор І.Огієнко підписав ЗО березня 1922 року, перебуваючи вже на еміграції, - "Положення про бібліотеку Кам'янецького державного українського університету". У п'яти пунктах положення визначався склад фондів і встановлювалися основні завдання бібліотеки на еміграційний період: поповнення книжками (купування їх коштом університету або через пожертви установ чи окремих осіб); задоволення потреб у книжках професури університету та українського студентства, а з окремого дозволу ректора - інших українських емігрантів. Бібліотека тимчасово базувалася на терені Польщі в місті Тарнові31. Серед архівних документів збереглася й заява "до пана ректора Державного Кам'янецького університету" ад'ютанта військового міністра, поручника Шевця від 21 жовтня 1921 року з проханням дозволити користуватися бібліотекою. Дозвіл ректор дав того ж дня, що свідчить про глибокий демократизм І.Огієнка в організації книгообігу, його піклування про те, щоб друковане слово постійно мало свого читача (32).

Підсумовуючи, слід підкреслити, що ректор І.Огієнко опікувався не лише всіма напрямами діяльності бібліотеки, раз у раз ставив питання про роботу її на засіданнях ради професорів, брав участь у засіданнях бібліотечної ради, а й уважно стежив за роботою Бібліотечного товариства, бібліографічного гуртка, дбав за умови праці бібліотекарів, прагнув зробити бібліотечні фонди приступнішими для студентів. Успіхам у створенні й розбудові за надзвичайно складних, несприятливих умов бібліотеки Кам'янець-Подільський державний український університет завдячував своєму ректорові - Іванові Огієнку.

ПРИМІТКИ
1. Биковський Лев. Бібліотека Кам'янець-Подільського державного українського університету. - Нью-Йорк; Вінніпег, 1949. - С.4 -5.
2. Див. наші публікації: Книгознавчі студії Івана Огієнка // Велетень науки: Матеріали Всеукраїнських науково-педагогічних читань, присвячених вивченню спадщини Івана Огієнка 15 -16 січні 1996 р. - К., 1996. - С.133 -138 (у співав. торстві); Книгозбірня митрополита Іларіона (І.І.Огієнка): склад та засади комплектування // Стратегія комплектування фондів наукової бібліотеки: Міжнародна наукова конференція: Тези доповідей. Київ 8-10 жовтня 1996 р. -К, 1996.-С. 112-114; Бібліографія українознавства в працях Івана Огієнка // Проблеми вдосконалення каталогів наукових бібліотек: Матеріали міжнародної наукової конференції. Київ, 14 1-17 жовтня 1997.-К., 1997.-С. 147-149; Українська літературна мова XVI ст. і Крехів-ський апостол 1560-х р. // Перші книгознавчі читання: Збірник наукових праці. - К., 1997. - С.117-122; Іван Огієнко-книгознавець // Бібліотечний вісник. - 1997. - №2. - С.22-25; "Семінарій російської філології" В.Перетца і його учасники (до 90-ї річниці від дня створенні) // Там само. - №3. - С.27-29; Перші бібліографічні публікації Івана Огієнка // Там само. - 1998. - №3. - С.43-44.
3. Кам'янець-Подільський міський державний архів (далі - ДА м.Кам'янця-Подільського). - Ф.Р. 582. - Оп. 1. - Спр. й, 89, 89а, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97,98, 99, 100, 101, 102, 102а, 1026, 103, 104, 104а,105.
4. Там само. - Спр. 104. - Арк. 8 - 8 зв.
5. Там само.
6. Там само.- Спр. 91.- Арк.14.
7. Там само. - Спр. З. - Арк .6.
8. Там само. - Спр. 89а. - Арк.47.47 зв. Списки подарованих праць див. у спр.91, 95, 102б, 103, 104а, 105 та інших.
9. Там само. - Спр.89а.-Арк.43.
10. Там само. - Спр.93.-Арк.60.
11. ЦДАВО України. - Ф.1131. - Оп.1.- Спр.18.-Арк.14.
12. ДА м.Кам'янця-Подільського. - Ф.Р. 582. - Оп. 1. - Спр.89 а. - Арк.4.
13. Там само. - Арк.5.
14. Там само. - Арк.6.
15. Там само. - Арк.2.
16. Там само. - Спр.89. - Арк.22; Спр.І00 - Арк.2.
17. Там само. - Спр.90. - Арк.1,1 зв., 6, 8, 9, 9 зв.; Спр.91.- Арк.13.
18. Там само. - Спр.96. - Арк. 13.
19. Там само. - Спр.99. - Арк.16.
20. Там само. - Спр.90. - Арк.9.
21. Там само.
22. Там само. - Спр.89 а. - Арк. 19.
23. Тамсамо. - Спр.99. - Арк.З,21.
24. Там само. - Арк. 18, 18 зв.
25. Там само. - Арк.25-25 зв.
26. Там само. - Спр.З. - Арк.39.
27. Биковський Лев. Зазнач. праця. - С.5.
28. ДА м.Кам'янця-Подільського. Ф.Р.582.- Оп.1.- Спр.101.-Арк.136.
29. Там само. - Спр.89 а.- Арк.43 зв. - 45.
30. Там само. - Спр. 100. - Арк.2.
31. Там само. - Спр.104а. -Арк.6
32. Там само. - Арк.33.

ПУ № 3-4 2000 р.