краєзнавство

Публікуючи цю працю, редакція порушує усталену традицію, адже своїм обсягом, змістом і формою викладу вона не лягає в рамця узвичаєних у часописі публікацій.

Але порушена авторами проблема, на нашу думку, - надзвичайно важлива не тільки для історії Кам'янця-Подільського, який пропонується включити до Списку Всесвітньої культурної спадщини, а й загалом для всієї України. Адже йдеться не просто про \ заглиблення хронології унікального історичного міста майже на тисячу років. Питання стоїть ширше - про новий погляд на геополітичну ролю Поділля, щобільше - Середньої Наддністрянщини, в суспільно-історичних зв'язках з античним світом, про підґрунтя, на якому постала самобутня культура України-Русі.

Коли в науці існують утрадиційнені впродовж десятиріч стереотипи поглядів, нову концепцію мало задекларувати, її треба аргументувати. В історії архітектури є тільки один метод аргументації - оприявнення речових, себто натурних, доказів. Тож цією публікацією ставимо за мету презентувати "фонд фактів", нагромаджених у результаті досліджень двох останніх десятиліть. Власне цим зумовлена нетипова для часопису насиченість деяких розділів праці деталями архітектурно-археологічних досліджень, які, безперечно, становитимуть інтерес для фахівців. Брак цих деталей позбавив би концепцію аргументації.

Цією публікацією редакція також вшановує пам'ять відомої в Україні й за кордоном дослідниці Кам'янця-Подільського Євгенії Пламеницької (1927-1994), яка, присвятивши вивченню, збереженню та реставрації пам'яток архітектури міста майже 40 років, раптово пішла з життя, не встигнувши опублікувати виняткової ваги матеріали досліджень його оборонної архітектури.

Поза сумнівом, що полемічна своїм характером праця здобуде як прихильників, так і опонентів викладеної у ній нової концепції. Однак це закономірний процес розвитку будь-якої наукової галузі.

Вважатимемо, що ми досягли поставленої мети, якщо ця публікація сприятиме дальшим науковим пошукам, дискусіям і прислужиться майбутнім дослідникам;

Праця друкується в авторській редакції.

Ольга Пламеницька, Євгенія Пламеницька

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ --
МІСТО НА ПЕРИФЕРІЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Найдавніша урбаністична структура і фортифікації

1. Проблематика
ІІ. Історіографія Середньої Наддністрянщини початку І тисячоліття н.е.
ІІІ. Кам'янець-Подільський на початку І тисячоліття н.е. за даними джерел
IV. Топографія Старого міста й Старого замку
V. Топографія, розпланування і забудова центральної частини Старого міста
VI. Дослідження Старого замку й Замкового мосту
VII. Визначення аналогів
VIII. Висновки

І. ПРОБЛЕМАТИКА

В історії урбаністики й архітектури України Кам'янець-Подільський посідає одне з чільних місць. Він належить до групи міст, визначення ролі яких в еволюції містобудування й архітектури має концептуальне значення для історії держави, відомої світові як колиска високомистецької трипільської культури, а згодом - Птолемеєва "Європейська Сарматія", Геродотова "Скитія", скандинавська "Ґардарикі", могутня Київська Русь.

Виникнення Київської Русі, однієї з найрозвиненіших в інтелектуальному й економічному відношенні держави тогочасної Європи, не могло відбутися за відсутності низки соціально-політичних, культурних та економічних чинників, сумарна дія яких стимулювала процес державотворення. Серед цих чинників не останнє місце належить ступеню урбанізованості краю. Щодо цього важлива проблема з'ясування того культурного і зокрема містобудівного потенціалу, що уможливив злет давньоукраїнської урбаністики й архітектури в XI - XII століттях.

Процес становлення культури Київської Русі, з огляду на міру дослідженості, виглядає досить пунктирне і має багато невідомих. Розкриття їх передбачає ґрунтовні студії на суміжжі різних історичних наук; з цього погляду історія архітектури як сфера досліджень вельми перспективна. Дотепер малодослідженим залишається вплив Римської імперії на урбаністичний розвиток країн Східної Європи в І тисячолітті нашої ери. Почасти через це виникнення визначної архітектурної школи Давньої Русі виводять виключно з потужного імпульсу Візантії та її мистецької культури, що, на нашу думку, досі переконливо не вдалося зробити. Надзвичайно високого рівня будівництва, який спостерігаємо в Київській Русі майже одразу з офіційним запровадженням у Х сторіччі християнства, не можна було досягти одномоментно, тільки завдяки візантійським культурним впливам, без наявного на той час місцевого урбаністичного досвіду й високого рівня будівельного мистецтва. Через це постає проблема архітектурно-урбаністичного розвитку земель України-Русі в І тисячолітті. З цієї позиції особливий інтерес становлять архітектурні й містобудівні об'єкти, походження яких можна пов'язувати з часами до утворення Київської Русі.

Є різні погляди на джерела української культури - від максимального хронологічного заглиблення історії держави до повного заперечення досліджень, що дають підставу опустити нижню хронологічну межу деяких важливих історичних процесів. Цю останню течію найпослідовніше репрезентує історик Ярослав Дашкевич, який цілеспрямовано (хоч і без вичерпної наукової аргументації) звинувачує в науковій несумлінності групу дослідників Києва, Львова і Кам'янця-Подільського, що, на його погляд, фальсифікують і міфологізують історію, безпідставно заглиблюючи хронологію цих міст [Я.Дашкевич 1984; 1991; 1992].

Залишаючи дискусію щодо генези Києва і Львова фахівцям, котрі досконало володіють фактографічним матеріалом, розглянемо проблему генези й хронології Кам'янця-Подільського, яка має ключове значення для розуміння процесу історичного розвою України.

Як об'єкт історичних досліджень Кам'янець-Подільський налічує майже півтора століття, проте архітектурознавці вивчають його лише з 1950-х років. І хоч перелік публікацій, що стосуються міста, охоплює сотні назв, воно досі репрезентує найскладнішу наукову проблематику.

У поглядах на вік Кам'янця-Подільського вчені далеко не одностайні. Існують три версії походження міста (або поселення на його території), що пов'язуються з трьома хронологічними, періодами.

1. Литовська версія.
2. Давньоруська (домонгольська) версія
3. Дако-римська версія.

Оскільки розв'язання проблеми походження Кам'янця, що передусім ґрунтується на архітектурних і урбаністичних дослідженнях міста, дедалі більше поляризує науковців і краєзнавців, які часом, не маючи матеріалу і достатніх знань, заходять у безпредметні суперечки, виникла потреба оприлюднити наявні факти й підбити підсумки деяких проведених до сьогодні; досліджень.

Пропонована праця присвячена розглядові проблеми урбаністичної еволюції міста за часів, що їх автори цих рядків уважають за початкові в його історії. З огляду на брак надійної джерелознавчої та археологічної бази3 матеріал певною мірою лежить у площині гіпотез. Усвідомлюючи це, автори не намагалися дати відповіді на всі питання; метою даної публікації є власне постановка проблеми й окреслення авторської концепції щодо напряму її розв'язання.

Українська історико-архітектурна наука наразі не може запропонувати близьких аналогів спорудам, які відкрито в Кам'янці-ІІодільському. Певні труднощі становить також інтерпретація їх з позицій сучасної офіційної концепції історії України. Саме через слабку опрацьованість проблема інки першої й тисячоліття нашої ери знахідки в Кам'янці належить поки що зараховувати до унікальних.

Протягом десятків років історики раз у раз поверталися до інтригуючого питання про походження Кам'янця за часів легендарної о Траяна і щоразу, за браком переконливих доказів, воно лишалося нерозв'язаним. Тепер, після відкриття пам'яток початку нашої ери, виникає потреба в спеціальних ґрунтовних студіях для визначення місця нових фактів у контексті давньої історії Кам'янця і Поділля загалом.

У деяких сучасних дослідників Кам'янця дако-римська версія його походження викликає відверто нігілістичне ставлення. 1 в цьому немає нічого дивного. Нагадаємо, що коли в 60-ті роки з'явилися перші архітектурно-археологічні дані щодо давньоруської о походження укріплень Старої о замку, більша частина представників археологічної науки стояла на подібних позиціях. А в 19Х1 році, коли реставратори відкрили на Ринку, під середньовічними кам'яницями, рештки давньоруських дерево-глинобитних жител, місцеві археології сприйняли цю звістку настільки скептично, що лише завдяки наполяганням реставраторів розпочали дослідження, якими згодом істотно поповнили свої "активи".

Історія повторюється. Тепер, після публікації нових досліджень і фактів, позиція наших опонентів, що здобули титул "представників місцевої історичної школи" [Задорожнюк 1997 б]. стає дедалі категоричнішою і тендейційнішою. Із завзятістю, гідною кращого застосування, вони намагаються "оборонити" місто від наукових гіпотез і концепція, поспіхом призбируючи джерела та компілюючи пізніших авторів. Свою вельми консервативну позицію опоненти намагаються підсилити авторитетами, однак покликаються па них не завжди коректно.

Заперечуючи нашу концепцію, вони спираються не на результати ґрунтовних досліджень (таких, на жаль, досі немає), а на відсутність їх, яку інтерпретують як відсутність матеріалу. Зрештою, вичерпавши "наукові" аргументи, кам'янець-подільські історики закликають розв'язати проблему походження міста... адміністративним шляхом ("До з'ясування цієї проблеми варто було б залучитись і міській адміністрації" [Винокур, Петров 1998 : 7]).

Не ставлячи спеціально за мету підтвердити саме дако-римське походження Кам'янця, автори цієї праці упродовж багатьох років збирали й систематизували - в міру нагромадження - факти, що так чи інакше стосувалися генези міста. На початку 90-х років виникла впевненість у доцільності підсумування попередніх результатів проведених досліджень та наукової апробації їх. При цьому автори усвідомлювали, що зроблені в пропонованій праці висновки викличуть суперечливі реакції з огляду на їхню новизну й несподіваність.

Безперечно, що остаточно розв'язати проблему генези Кам'янця-Подільського можна тільки за умови синтези двох напрямів пошуків: архітектурного, який на цьому етапі рішуче домінує, і археологічного, який, на жаль, поки що слабо виявив себе. У розв'язанні цієї проблеми історики й археологи, на нашу думку, повинні зайняти позицію не скептичних чи категоричних опонентів, а зацікавлених дослідників, які шукають істини на "стику" наук, де, як показує досвід, найчастіше робляться відкриття.

Викладений вище матеріал є своєрідним локальним зондажем у проблему слов'янства на периферії Римської імперії. Напрям її розв'язання, подобається це нашим опонентам чи ні, досить рельєфно окреслив Ю.Павленко у монографії "Передісторія давніх русів у світовому контексті": "У Дністровсько-карпатському регіоні, безпосередньо східніше римської Дакії, утворилася етнічна амальгама з нащадків ґето-даків, кельтів, сарматів та, деякою мірою, слов'ян і германців (карпи, певкіни, бастарни тощо). За рівнем суспільно-економічного та культурного розвитку вони майже не відрізнялися від сусідніх даків і фракійців, що опинилися під владою Риму, і, орієнтуючись на провінційно-римські смаки, втрачали власні етнокультурні особливості. В такому строкатому середовищі, яке півколом (від Західного Поділля до Нижнього Подніпров'я) оточувало "Роксоланію" та причетні до неї слов'янські землі, на межі II і III ст. й починає утворюватись надетнічна, провінційно-римська (за своєю суттю) черняхівська культура". Конкретизуючи механізм цього явища, дослідник пише: "У 20-40-х роках н.е. з півдня, з Карпатського регіону до Галицького Подністров'я пересувається дакійське населення, яке приносить з собою культуру типу Липиці, що досить швидко [...] інтегрується у давньослов'янську волино-подільську групу пам'яток [...] Під час римського завоювання Дакії певна кількість нижньодунайсько-карпатської людності втекла до сусідніх земель [...] За археологічними матеріалами, в перші століття нашої ери даки і гети надійно репрезентовані у всьому Подністров'ї, де вони взяли найактивнішу участь у формуванні місцевих черняхівських старожитностей" [Павленко 1994 : 255,259,265]. На грунті досліджень у Кам'янці-Подільському ці висновки стають ще вагомішими.

Безперечно, що факти впритул підвели нас до проблеми, яка потребує ґрунтовних, цілеспрямованих і багатоаспектних опрацювань. Адже йдеться не тільки про вік конкретного міста, якому додається дев'ять століть. Питання треба ставити ширше - про активну геополітичну ролю Кам'янця на Поділлі в масштабах регіону Середньої Наддністрянщини, про його суспільно-історичну функцію, про високий рівень містобудівної культури та фортифікаційного мистецтва.

Дако-римська концепція розкриває нові перспективи в дослідженнях не тільки Кам'янця, а й усього Поділля, яке в перші століття нашої ери опинилося в епіцентрі контактної зони на межі могутнього античного світу, що переживав свій кінець, і слов'янства, що народжувалося як нова історична спільнота. На слов'янському ґрунті досвід античності дав потужний імпульс урбаністиці й фортифікації, що мали згодом ще два яскраві злети - в епоху Київської Русі та пізнього середньовіччя.

Olga Plamenytska, Eugenia Plamenytska

Kamyanets Podilsky, A Town at the Periphery
of the Roman Empire:

Urban Order and Fortifications

RESUME

The influence of the Roman Empire on the urban development of Eastern Europe throughout the first millennium A.D. in general still remains insufficiently explored. This pertains especially to Rus', the early medieval principality centered around Kyiv that encompassed much of present-day Ukraine. Not infrequently, therefore, the origins of Rus' and its fully developed architectural traditions are depicted solely (and mistakenly from our point of view) as the product of Byzantine cultural heritage. The level of technical and aesthetic sophistication which was attained in architecture during this period of Ukrainian history could not have been achieved through an almost wholesale introduction of Byzantine culture alone, but had to presuppose the existence of the local traditions of construction, a local practice in building urban complexes, religious monuments, fortifications and the like.

Accordingly, architectural and urban construction sites, whose origins can be traced to a time before the emergence of medieval Rus' are bound to be of great interest and importance. One of these ancient sites is the urban complex of the Old Town of Kamyanets Podilsky. According to historic sources, the site can be dated from the period of Daco-Roman wars (Trajanic wars) and can be identified as one of the Dacian towns noted in the "Geography" of Ptolemy (2nd cent. A. D.). Kamyanets can be identified either as Klepidava or as Methonium, one of the five towns on the left bank of the Dniester river belonging to Dacia and mentioned by Ptolemy (fig. 1). It can also be identified as one of the abandoned Roman fortresses of the Middle Dniester basin described by Constantine Porphyrogenetos in the mid - tenth century. Historians of the 2nd half of the seventeenth century again repeat these foundation stories. These authors of the seventeenth through the nineteenth centuries, such as Cellarius 1659, Cyaneae 1687, Potocki 1805, Marczynski 1820, Przezdziecki 1841,Antoni 1880,CeMenoB 1843,UIeBHM 1855,CeMeHTOBCK.nfl 1862, CiuiHCbKHH 1927 considered that the Roman legionaries who conquered Dacia during the Trajanic wars, had crossed the Dniester and had founded a line of military settlements in Podillya (present-day south-western Ukraine). The remnants of the so-called Trajanic rampart lines, numerous hoards of Roman coins, (fig. 2) and artifacts of the military Roman life found in Podillya support these references to Roman presence on the left bank of the Dniester as well as the Daco-Roman origin of the town of Kamyanets. Nevertheless, the majority of twentieth century historians, such as I.Bинокyp, M.Петров, C.Tpyбчанінов, A.3aдорожнюк, I.Гарнara still reject this evidence as groundless. As a result, important excavated data from Podillya of the first centuries A.D. has not been interpreted adequately and fully.

During more than 30 years (1964 - 1999) we have been investigating both the fortifications and urban complexes of Kamyanets Podilsky. The results of our investigations have allowed us to propose a thorough revision of Kamyanets history. Rather than accepting that the town dates from the Rus' period of the eleventh through the thirteenth centuries, we now claim that a number of defensive structures within the Old Castle limits (fig. 16, 29, 31, 41, 64, 65) and the Castle Bridge itself (fig. 47 - 49, 61) can be dated from the first centuries A.D. Since these defensive structures were connected with the Old Town island by the Castle Bridge it follows logically that there was also a settlement on the island at the beginning of the first millennium A.D. The existence of the later regular Rus'-Polish market located at the center of the island additionally supports the claim of such a settlement. Metrological investigations of the structure of the market allow for a hypothesis which would place the old market-place on top of the 300 m^2 site of the original Roman camp (castrum) (fig. 7,15).

Our architectural and archaeological investigations have demonstrated that the medieval fortifications on the castle mound can be subdivided into three phases. The first dating back to the 2nd - 3rd centuries A.D, is represented by ramparts of two (outer and inner) fortification lines. The outer one (600 m long) enclosed the lower terraces and consisted of small towers connecting to the defensive walls (fig. 16,37,41 - 44,65). The inner line, whose characteristics have not been fully studied, extended across the middle and upper terraces of the castle peninsula. It consisted of ramparts with three towers: a rectangular, a trapezoidal and an oval one (fig. 16,17,29,31,65). They were constructed according to the standard Roman metrology: the measurements of towers in plan are 5.0 m (17 Roman/ Greek ft), 7.4 m (25 ft), 8m (27ft) and the diameter of the oval tower is 6.0 - 7.2 m (20 - 22 ft), the wall thickness is 1.5 - 1.56 - 1.62 m. The towers are typologically similar to the towers of Roman fortresses in Rumania, Bulgaria and the Northern Black Sea coast (fig. 66-72). By the eleventh century, the parts of this old defensive ring were incorporated into the small Rus' castle, situated on the upper terrace, found within the western part of today's castle (fig. 16,28).

The original defensive system of Kamyanets also safeguarded permanent communication between the town on the island and the castle on the plateau via the bridge (fig. 7,47,49). According to the detailed field measurements of the Castle Bridge the core of the bridge, which includes piers and arches, was faced on both sides with solid walls at the end of the seventeenth century. Underneath remains the old core with a five part arcade on piers, comprising the first two phases of construction. The piers belong to the first, Daco-Roman phase which can be dated by ceramics and construction mortars to the 2nd -3rd centuries A.D. The arches belong to the second, Gothic phase (fig. 54). This archeological dating of the first construction phase of the Castle Bridge to the second century A.D., more precisely not later than 138 - 180 A.D., in turn, has redefined our search for comparative bridges. The search for the historical context in which a bridge in the Middle Dniester basin would have been built has focused interest on the Daco-Roman wars (Trajanic wars) and on available sources about buildings from the period.

A rich source documenting the Roman war against Dacia are the bas-reliefs on Trajan's Column in Rome. On the relief Nr. XCIX (Cichorius) a bridge is depicted. According to the generally accepted view this depiction represents the bridge across the Danube river near Drobeta (in present-day Rumania), built in 105 by Apollodoros of Damascus at Trajan's behest (fig. 58). The identification of the bridge on this relief by Cichorius, Coarelli, Aschbach, Petersen, Duperrex, Choisy, Davies, Tudor, Popescu, D. Antonescu, Th. Antonescu, C. Diacoviciu and H. Diacoviciu as the bridge across the Danube is based on a number of serious misreadings and miscalculations. If the depiction of bridges follows the convention depicting temples, where care was taken to show the key features such as the number of columns, then the bridge on the Column would represent a bridge other than the actual one across the Danube. The precise depiction of the bridge shown on the Column corresponds very little to particularities of the bridge across the Danube, whereas the nature of the construction design, the absence of stone arches and the use of a wooden supporting structure of the span appears analogous to the Castle Bridge in Kamyanets.

The bridge across the Danube, according to Dio Cassius' description and according to field measurements taken by Popovici in the 19th century, may be characterized as a twenty-one span construction with the length of its midstream section equal to 1055 m (fig. 59). The axial span length of the bridge was 170 feet (about 51 m) and the support gauge -50 feet (14,8 m). On the bridge piers stood an arch-shaped supporting structure of the span made of wood. Assuming that the height of the bridge balustrade in the bas-relief on the Trajan Column was 4 Greek feet (about 1.2 m) it was possible to ascertain all key dimensions of the bridge. The length of the bridge mainstream section was 5.4+5.8+6.0 + 6.0 + 4.2 + 2.1 x 5 = 37.9 m (128 feet) and the pier gauge - 2.1 m (7 feet).

By comparison, the mainstream five-span section length of Castle Bridge in Kamyanets Podilsky is about 4.8 + 6.3 + 6.6 + 5.4 + 4.5 + 2.1 x 5 = 38.1 m (about 129 feet) and the pier gauge - 2.1 m (7 feet). The correlation of key features and main dimensions of the Castle Bridge in Kamyanets and those in the depiction of the Bridge on the Trajan's column would seem to be sufficient reason for identifying the former with the latter. We would further propose a reconstruction of the Castle Bridge in Kamyanets Podilsky utilizing a wooden supporting span structure on piers as shown on the Column relief (fig. 61).

A comparison of the bridge depicted on the relief with the Danube bridge, on the other hand, shows that the scale, the number and the size of spans, and the bridge structure are about seven (!) times smaller: the number of spans 5 and 18, and their axial span length - about 6.0 - 7.0 m and about 51.0 m (fig. 60). The construction of the wooden supporting span structures shown on the relief for a bridge with small span could not have been realized in the case of the large-span bridge across the Danube. Comparing the depicted bridge structure on this relief with bridges across the Danube and the Smotrich river has led us to question the universally accepted identification of the bridge depiction. In no way does the depicted bridge resemble the bridge near Drobeta. On the other hand, a bridge of this size and the number of spans corresponds to the Castle Bridge in Kamyanets Podilsky.

The fact that the image of the bridge in Kamyanets appeared on the Trajan Column in Rome is a proof that the town of Kamyanets and the whole Middle Dniester basin territory, played an important role at the beginning of our era. Furthemore, the above conclusion indicates that the present views on the way of conducting military operations and the route covered by the Roman legions during the Trajanic wars need reconsidering. Theoretically the depiction of the bridge on the Column can be explained as a depiction of the communication built according the Apolodor's conception of the military roman bridge in the fartherst northern place of the Roman province.

Objecting to the attribution of the bridge on the relief Nr XCIX, the authors put forward a new hypothesis concerning the exterior of the bridge across the Danube. From their point of view the depiction of this bridge can be found on another bas relief on the Trajan Column - Nr LXXXVI (fig. 62), where it corresponds to the stone bridge shown out of perspective. The authors assume that the bridge built by Apollodor of Damascus had not wooden but concrete arches; this was the first approbation of Roman concrete in the constructions with a large span. Not without purpose the antique authors called that bridge "made of stone" and considered it a unique construction that had surpassed all buildings of Apollodor. From authors' point of view this bas relief also represents the portrait of Apollodor of Damascus (fig. 63), depicted near the Emperor Trajan as the priest holding the bull (fig. 62). As to the definition of the relief at present it may be considered preliminary and tentative.

The fact that the image on Trajan's Column does not have to be the Danube bridge and could be taken as another, smaller bridge, like the one in Kamyanets further supports available archeological evidence that the town of Kamyanets, and the whole Middle Dniester basin, were part of the Roman frontier at the beginning of our era. The implication of these findings provide sufficient cause for an urgent reconsideration of Roman military operations and, in particular, of the routes taken by Roman legions during the Trajanic wars. The Daco-Roman origin of Kamyanets advanced by the authors in a 1992 article (O.Pla-menytska, E.Plamenytska. Daco-Roman Period in the History ofKamianets-Podilsky: Toward an Understanding of the Problem // Society of Ukrainian Historical Archaeology. 2nd International conference "Problems and methods in historical archaeolohy". Abstracts. Toronto - L'viv 1992) can now be validated with these further analysis. The shift to an earlier, pre-medieval date for the Castle Bridge as well as and Old Castle fortification should lead to a revision of the geopolitical role of Kamyanets Podilsky; the Middle Dniester basin should now be regarded as the contact zone between the proto-Slavic and Roman worlds.

ПУ № 4 1999 р.