мистецтво / дослідження

Оксана Мартиненко

З АРХІВНОЇ СПАДЩИНИ ГНАТА ХОТКЕВИЧА

Значна частина величезної творчої спадщини Г.Хоткевича так і залишилась у рукописах, щодо подальшої долі яких у нього не було оптимістичних сподівань: "90% моєї літературної продукції не побачило в свій час світу, можна сподіватися, що й ніколи не побачать. Боюся, що така ж доля чекає й мою музичну продукцію. Не скажу, аби такі перспективи давали добрий стимул для творчості" (1). Деякі рукописні матеріали зберігаються нині в кількох архівах. Багато розпорошилось, а то й взагалі втрачено назавжди з різних причин, про які сам письменник писав: "...то було відіслано комусь та там і захрясло, то в жандармських руках, то під час переїздів та мотань, а найбільше від вогкості та миші поїли" (2).

Чи не найбільше потерпіли музичні композиції Г.Хоткевича. Досі точно не встановлено їхньої кількості - свідчення щодо цього дуже розбігаються. Хоткевичева дочка Галина вважає, що їх було більш як 180. Однак сам автор подає іншу цифру - не менш ніж 400 (3). Велика кількість його музичних творів була в репертуарі полтавської капели бандуристів. Змушені згодом емігрувати, члени капели взяли деякі рукописи з собою до Америки й Канади. Частину неопублікованих композицій виявлено у фонді Г. Хоткевича в ЦДІАЛ (ф.688).

Однак навіть у тому, що було видрукувано, побачило світ свою чорну справу зробила цензура. Не оминула цензорова рука й однієї з найвідоміших праць Г.Хоткевича - "Музичні інструменти українського народу". У згаданому архівному фонді наявні підготовчі матеріали до неї. Передусім впадає в око прикінцеве речення в книжці; "На цьому ми кінчаємо нашу наспіх зроблену книжку". Чому свою багаторічну копітку працю Г.Хоткевич характеризує як "наспіх зроблену"? Чи не через сторонні втручання в її текст, зокрема вилучення підготовленого ним зак інчення - ідейного підсумку його роботи.

Наводимо його тут за архівним примірником машинопису праці: "Ще старий Конфуцій казав: "Коли хочете знати, як страна управляється й на якій ступені висоти стоїть її моральність, прислухайтеся до її музики". Пісня наша по праву стала на одному з перших місць у світовому масштабі і дійсно відбила в собі і високу моральність народу, і тяготу всіх тих режимів, під якими жила Україна. Політична неволя всіх віків не дала можності розвинути первісних блискучих зародків до степеня високої культурної музики - се одна з причин, чому нас не знає світ. А друга - звучить се парадоксально - се талановитість українця. Музикальність, коли можна так висловитися, розлилася по Україні вшир і не пішла вглиб; дала стільки мільйонів музикантів, скільки мільйонів населення на Вкраїні - і не потворила якихось глибинних пунктів, якихось омутів чи що, де могло би сконцентруватися уміння. Мільйони німців, зостаючися самі мало музикальними, віддають усю свою музикальність певним особам - і родять Бетховена. Мільйони високообразованих в музичнім відношенні українців розпорошують поміж собою ту долю музикальності, яка є відпущеною на дане плем'я, і ревниво оберігають принцип рівного поділу.

Але прийшли нові часи з перебудовами в усіх ділянках людського життя - можливо, що й тут стануться якісь здвиги, й віковічні навички уступлять місце новим оформованням. І коли це станеться при правильнім використанню й дійснім розумінню значення великих скарбів народної колективної творчості, Україна, хоч і пізно, а займе своє місце серед передових у музичнім відношенню народів світу"*.

Чи не правда, звучить зовсім по-сучасному? Які часи довелося пережити українській культурі, щоб ці давні слова сприймалися як сьогоднішні. Так уже склалася доля Г.Хоткевича, що йому "рідко доводилось бути в положенні дякуючого" (5). Витримати, перетерпіти, перебороти безліч труднощів, які щоденно отруювали йому життя, цьому письменникові й музиці допомагав той незгасимий вогонь душі, що ото він згадував у одному з листів до дружини: "Душа людська - се незглибима тайна. В ній все горять і все не погасають якісь вогники, що освітлюють і гріють і холодні дні, й холодні ночі" (6).

Примітки
1. Центральний державний історичній архів України у м. Львові (далі ЦДІАЛ).
- Ф. 688. - Оп. 1. -Спр. 332- /.рк. 107 (3 листа Г.Хоткевича до Держвидаву, 9-Х. 1925р.).
2. Там само. - Ф.309.- 0п. 1.-Спр. 2232. -Арк.12.
3. Там само. -Арк.5.
* Над упорядкуванням їх працює тепер студентка Львівського вищого музичного інституту імені М.Лисенка Маргарита Семенюк.
4 . ЦДІАЛ.- Ф.688. - Оп.1- Спр.197. -Арк.555.
5. Там само. - Ф.358. - Оп.1.- Спр.51. -Арк.121.
6. Там само - Ф.688. - Оп.1. -Спр.291, -Арк. 193, зв.

ПУ № 1 1995 р.