мистецтво / публіцистика

Ольга Сущенко
Анатолій Сєріков

КОБЗАРСЬКИЙ "РОДОВІД
Лідії ЛИХАЧ і Вільяма НОЛЛА

На видноколі української періодики історико-культурологічного спрямування яскраво засвідчив себе "Родовід". Ці наукові записки до історії культури випускає однойменна творчо-видавнича фірма,тривке ядро якої становить інтернаціональне подружжя - українка Лідія Лихач, що починала журналістську кар'єру в Черкасах, і американець Вільям Нолл, модерний дослідник східноєвропейської етномузикології.

Спеціальний випуск "Родоводу" (1993.-4.6, перше число журналу побачило світ 1991 р.) присвячено темі кобзарства. Це несподіване явище ми й попросили прокоментувати пані Лідію як головного редактора.

- Ми цілком свідомо мали на меті широку інтерпретацію теми, а тому читачі знайдуть зовсім різні погляди на одну й ту саму проблему. Є добрі причини поєднати різні інтерпретації в одному томі: після десятиріч цензури потрібна відкрита й широка дискусія, щоб оновити тему, що згіркла, як старий хліб, повна стереотипів минулого, які інколи творять карикатурну картину життя й виконавства кобзарів та лірників.

Намагалися подати щонайбільше першодруків. Адже брак систематичної польової роботи - одна з проблем літератури про кобзарство. Цей вакуум певною мірою заповнюють архівні матеріали Б.Луговського про старцівство в західній Чернігівщині.

Проілюстроване число архівними світлинами кобзарів і лірників, які дібрала завідувачка сектора рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського доктор Валентина Борисенко.

"Моральний авторитет і суспільна роль сільських бард в Україні" - стаття пана Вільяма, де він зауважує, що багатогранний характер музик сільських бардів виявився заплутаним самими науковцями - як зарубіжними, так і українськими, які в XIX і XX століттях збирали матеріал серед бардів, не цікавлячись їхньою музичною культурою.

Вільям Нолл здобув освіту на композиторському факультеті в університеті штату Індіана (США), захистив докторську дисертацію у Вашингтонському університеті (м.Сіетл). Співпрацював із Фондом катедр українознавства та Українським науковим інститутом у Гарварді. Останні десять років провадив дослідження серед сільських музик Польщі, Молдови, Білорусі, Словаччини. Вивчав матеріали про українських кобзарів і лірників, репресії сільських музик у сталінський період. Самостійно і разом з науковцями ІМФЕ і львівського Вищого музичного інституту імені М.Лисенка працював в експедиціях у Чернігівській, Сумській, Харківській, Львівській Івано-Франківській, Чернівецькій областях. На первинних польових матеріалах, багаторічних студіях грунтуються його публікації.

Після одруження В.Нолл живе в Україні; на історичному факультеті Київського університету імені Т.Шевченка читав курс "Порівняльна етно-музикологія світу", тепер має курс в Київській державній консерваторії імені П.Чайковського.

З ініціативи ВільямаНолла постав українсько-американський проект реставрації воскових циліндрів із записами музики кобзарів на фонографах початку століття.

У 1904 - 1910 роках народних співців записував Опанас Сластьон. 1908 року Філарет Колесса провів відому експедицію до Миргорода, яку фінансувала Леся Українка. Згодом, у 20-х роках, коли Кабінет музичної етнографії під керівництвом Климента Квітки придбав новий фонограф, працівники кабінету, серед них і ІКвітка, записували на Полтавщині, Чернігівщині, ларківщині, Волині відомих кобзарів Кравченка, Ільченка та інших, думи, псальми, обрядовий фольклор (колядки, щедрівки, веснянки, весільні пісні).

Воскові валики від фонографів, цих прадідів сучасної звукозаписувальної апаратури, псувалися через механічні пошкодження при багатьох прослуховуваннях та й від самого свого віку й недосконалості.

З колекцією цих записів в ІМФЕ, а також в архіві львівського Вищого музичного інституту В.Нолл ознайомився кілька років тому ще як дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету.

Після тривалих обговорень з Бібліотекою Конгресу США в квітні 1992 року директор ІМФЕ доктор Олександр Костюк і директор Центру фольклору Бібліотеки Конгресу доктор Алан Джабор підписали проект, яким передбачено очистити фоновалики, щоб зменшити саморуйнацію, і переписати за допомогою сучасної техніки давні записи на касети, аби їх могли використовувати сучасні дослідники. На реставрацію й перезапис Бібліотека Конгресу планувала витратити близько ста тисяч доларів. Після відновлення оригінали разом із перезаписами повернено в Україну, а їхні копії поповнять Конгресову бібліотеку США.

Про висліди унікального реставраційного проекту "ПУ" радо поінформують на своїх сторінках. Тішимося також від думки, що при допомозі радіо невдовзі український загал зможе почути давній автентичний кобзарський спів, який досі був доступний лише науковцям.

Приємно відзначити, що кобзарський випуск наукових записок "Родовід" гідно поповнив ту нечисленну групу українських періодичних видань культурологічного спрямування, які не лише інформують читацьку публіку, а й спричинюються до практичних результатів і змін на пам'яткоохоронному терені.

ПУ № 1 1995 р.