мистецтво / публіцистика / Кам'янецька ведута / стор. 2

Художник і мистецтвознавець Д.Брик - автор живописних творів, графічних буклетів та поштівок із зображенням давніх архітектурних комплексів, окремих будівель тощо. Серед ранніх його графічних робіт подибуємо зображення оголених після воєнних руйнувань підпор Новопланівського мосту, що над Смотричем. Такий самий сюжет і в акварелі російського художника Віталія Давидова, який 1945 року перебував у Кам'янці. Художник показує чудову сонячну днину, контрастно зіставивши світло і темряву, передає радісний настрій людей, що йдуть до Старого міста маленькою кладкою через річку. Цей стафаж (фрагмент пейзажу із зображенням людей) органічно пов'язаний з панорамою стародавнього комплексу. У глядача мимоволі зринає думка: по війні життя триває.

У наш час мистецький образ Кам'янця далі збагачується. Дух міста оживає в графічній ведуті В.Яворського, М.Гуменюка, у плакатах О.Горбаня та згадуваного вже Б.Негоди. Цікаві графічні кольорові аркуші київського мистця Віктора Вечерського (1958). В рисунках "Замок у Кам'янці-Подільському" та "Церква на Корвасарах у Кам'янці-Подільському" вдало знайдено прийом образного трактування архітектурного пейзажу. Всю поверхню рисунків густо вкриває мереживо фактури, що нагадує кракелюри -потріскані грунт, фарбу або лак на давній картині.

Більшість авторів зображують Кам'янець у реалістичній манері, відтворюючи чарівність давнього міста. Кам'янчанин Юрій Юрчик (1946) майстерно володіє технікою олійного живопису, акварелі, пастелі й гуаші. Ось один з його творів "Осінь у Старому місті". Старе місто ще не зовсім прокинулось, ніби тане у вранішнім тумані, і це чарує, надає ведуті особливої музичної гармонії. Фактура дрібного мазка майже непомітна, проте чудово фіксує "подих" об'єктів зображення, допомагає витворити безліч відтінків, м'яких напівтонів.

У Кам'янці живе архітект і художник Віктор Яворський (1938). Його творам притаманне глибинне розуміння архітектоніки міських споруд, своєрідне "бріо"-технічний ефект оголеного артистичного мазка, який зблизька справляє враження хаотичних штрихів, ліній і плям, а здалеку - постає живою, тремтливою натурою зі світлоносними потоками. Майстер працює в техніці олійного малярства й графічного кольоропису в сміливій, розкутій манері.

Ще один цікавий автор - художник-педагог, директор дитячої художньої школи Володимир Павлович(1947). У своїх ведутах він сміливо оперує простором, полюбляє вертикальну композицію, завше акцентує панівні архітектурні обсяги, майстерно використовує багатоплановість, що надає його творам рис монументальності. А головне, як він трактує колір: звичайнісінька бруківка, стіна будинку або віконний отвір у його творах набувають яскравого, власне неможливого в реальності забарвлення. Так він намагається створити враження надкольоровості, вагомо висловитися про натуру "кольоровою фразою".

Олійний живопис Алика Мурадова (1961) віддає певний стан душі в сприйманні натури. Показові щодо цього його ведути "Польська брама" й "Коло Миколаївської церкви".

Має Кам'янець свого майстра романтичного пейзажу - Олександра Горбаня (1963), який поєднує світ архітектури і природи в цілість. Його акварелі вишукані, прозорі, з примхливою грою мерехтливого світла. Акварельна техніка "по вологому" дає авторові змогу поглянути романтично й замріяно на архітектуру в природному оточенні. Акварельним ведутам цього майстра притаманні стриманий колорит, ніжність переходів з одного вальору до іншого, делікатність зіставлення тонів ("Краєвид з Покровською церквою").

Цікавих оптичних ефектів досягає Борис Негода в техніці олійної пастелі. Мистець відкриває своєрідний світ художніх образів зі своїм таємничим життям, поетичною магією ("Верлібри пастелі").

Анатолій Лучко (1941), опанувавши надбання французьких майстрів, віддає данину імпресіоністичному етюдизмові. У полотні "Твердиня Поділля" (пастель) він органічно пов'язує природу з казково піднесеним образом фортеці-твердині. Міцні контрфорси величезної скелі ніби перегукуються з контрфорсами середньовічної споруди, її площинним членуванням. Автор не підробляє свій твір під давнину, але давнину наповнює сучасним життям.

Свою сповидну реальність вибудовує в авангардних полотнах А.Мурадов. У цьому ж напрямі працюють молоді живописці - Сергій Нечитайло (1970) та Андрій Кліщ (1969). Про давні пам'яткові споруди в їхніх творах "Тільки міст перейти" і "Бабай вірменського кварталу" нагадують лише стилізовані або символічні фрагменти, а втім вони легко вгадуються.

Сучасне декоративно-ужиткове мистецтво трактує міський пейзаж своєрідно, відповідно до можливостей тієї чи іншої техніки. Барельєфне й контррельєфне зображення пам'яток архітектури характерне для медальєрної керамічної пластики гончарів Дезидерія Шустера й Миколи Печеного. Випалені, але без поливи медалі являють собою стилізовані образи окремих забудов та ансамблевих комплексів малих і середніх розмірів, закомпонованих у колі й овалі.

Потаємне життя кам'янецької архітектури - основна тема творчості Анатолія Бедункевича (1915). Майстер уміло використовує у своїх композиціях кору різних порід дерева, мох, лишайник, сухе листя, пелюстки безсмертника й фізаліса. За характером його вироби можна порівняти з олійним малярством, де ретельно накладається мазок на мазок, взаємно підкреслюються глянсові й оксамитні плями, досягаються віртуозні імпресіоністичні ефекти. Напрочуд тонко автор відчуває колір і вирішує в коропластиці складні колористичні завдання. Імпровізація з фактурою, об'ємом і кольором сповнена азарту гри й мимоволі захоплює несподіваним результатом. Оптичне враження одночасного наближення і віддалення планів, розмова простору й архітектурних форм, які то виникають, то зникають у ньому, дозволяють бачити в камерних композиціях певний вихід за рамки станкового мистецтва.

Творчість кам'янецької мисткині Лариси Заярної (1941) істотно розширює звичайні уявлення про можливості відтворення архітектурних композицій у "фресках на тканині". Її батикові мальовання відзначаються декоративністю й монументальністю, а водночас сприймаються легко й органічно. Твори, що є розповіддю про минуле, компонуються за законами площинного живопису, який підкреслюється тонкими волосяними, силуетними й соковитими лініями, що інколи перетворюються на вишукані плями. Образи цієї мисткині умовні, проте добре прочитуються. Око вихоплює характерне, легко впізнаване, відчутний внутрішній рух при зовнішній статиці. Кам'янецька ведута - її улюблена тема.

Міський пейзаж часто буває представлений у виставкових залах історичного музею-заповідника. Працівники музею підтримують мис-тців, творчі шукання яких пов'язані з міським пейзажем, організовують професійні зустрічі, кількаденні, а то й кількатижневі пленери, після яких влаштовуються виставки. Саме на постпленерних вернісажах прозвучали нові імена Антоніни Штогрин (1967) і Віктора Рудюка (1967). Цього року має відбутися ретроспективна виставка "Кам'янецька ведута".

Як мистці не можуть жити без міста, що надихає їх на творчість, так і місто ніколи не залишається без художників, захоплених його красою й своєрідністю. Процес мистецького осягнення Кам'янця-Подільського не припиняється.

ПРИМІТКИ
1 Сіцінський Ю. Нариси з історичної топографії міста Кам'янця-Подільського та його околиць. - Кам'янець-Подільський, 1994. - С.60.
2 Осетрова Г. Іноземні художники на Поділлі // Радянське Поділля. - 1983. -16 листоп. - С.4.
3 Дашкевич Я.Р. Кам'янець-Подільський в медальєрній пластиці ХVІІ-ХVІІІ ст. // Музей і Поділля: Тези доповідей наукової конференції. - Кам'янець-Подільський, 1990. - С.58 - 60.
4 Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. -Кам'янець-Подільський, 1993. - С.396 -397.