особистості

Василь Слободян.

ВСЕВОЛОД КАРМАЗИН-КАКОВСЬКИЙ

(До творчої біографії)

Мистецтвознавець, архітект і графік Всеволод Кармазин-Каковський народився 16 вересня 1898 року в Крестешти в околицях міста Ясси (Румунія) в українській родині. Середню освіту він здобув у Польщі, де якийсь час жили його батьки, а потім в Україні. У 1917-1921 роках вивчав архітектуру і мистецтво в Одеській художній школі; 1931 року закінчив екстерном графічний відділ Одеського художнього інституту. Ще бувши студентом, а потім молодим випускником, викладачем обстежував окремі пам'ятки народної архітектури Поділля, Київщини та Чернігівщини, робив обміри, зарисовував їх. Призбирані матеріали пізніше використав у статті „Маловідомі пам'ятники українського дерев'яного зодчества ХVІІ-ХVШ віків", опублікованій у журналі „Архітектура Радянської України" 1941 року.

У 30-х роках В.Кармазин-Каковський виконує архітектурні проекти для Нікітського (поблизу Ялти) та Київського (університетського) ботанічних садів, читає курс пейзаж-ної архітектури в Харківському художньому інституті, потім у Харківському інституті інженерів комунального будівництва. У 1942 році він дістається до Одеси, де працює в поновленому за румунської окупації університеті до 1944 року, коли переїздить до Румунії.

Як уродженець цієї країни, Всеволод Кармазин-Каковський дістає право лишитися тут на постійно, викладає як професор архітектури у вищих школах Тймішори, Брашова, Ясс, водночас працює науковим співробітником Інституту історії та археології ім. А.Д.Ксенополя, займається проектною роботою в галузі ландшафтної архітектури. Серед його проектів - курортні зони румунського Чорноморського узбережжя, ботанічний сад Ясського університету - найбільший і найкращий у Румунії тощо. Професор виховав цілу плеяду українських і румунських архітектів ландшафту, створив новий її напрям - віталізуючий пейзажизм, опублікував численні праці з цієї ділянки науки різними європейськими мовами.

Іншою великою цариною його дослідницьких зацікавлень була історія української архітектури й книжкової графіки. Треба зазначити, що, живучи в Румунії, В.Кармазин-Каковський ніколи не забував свого українського походження. Не уник він і звинувачень в „українському буржуазному націоналізмі". Але попри все підтримував зв'язки з Україною, українськими громадами Чехо-Словаччини, Польщі, Югославії, західною діаспорою та її науковими осередками. Від початку 60-х років його статті, невеликі дослідження з історії та культури досить часто з'являлися в укранській пресі різних країн.

1978 року В.Кармазин-Каковський жив і працював в Італії, потім у Франції, Німеччині. Він читав лекції з історії українського мистецтва в Українському католицькому університеті ім. св.Климента Папи (УКУ) та Українській богословській семінарії в Римі, Українському вільному університеті в Мюнхені, співпрацював з іншими українськими дослідницькими інституціями на Заході - Науковим товариством ім.Шевченка, Могилянсько-Мазепинською Академією наук. Українським технічно-господарським інститутом.

Першою окремо виданою його працею з історії української архітектури стала книжка „Українська народна архітектура", що побачила світ 1972 року у видавництві УКУ. Використавши давніші матеріали з України та доповнивши їх матеріалами з українських поселень Румунії, автор розглянув у ній архітектурні пам'ятки в поєднанні з оточенням, на тлі краєвиду, відзначаючи гармонію з довкіллям, гру світла і тіні в окремих частинах будівлі тощо. Це була спроба по-новому подивитися на українську народну архітектуру.

Наступна велика праця В.Кармазина-Какочського на українську тематику - монографія „Мистецтво лемківської церкви", видана 1975 року так само, як і попередня, в Римі. В основу її покладено багатющий матеріал, зібраний у Польщі ентузіастами й знавцями народного мистецтва за участю студентів, а також архів УКУ. Систематизувавши й проаналізувавши його, дослідник дав мистецьку оцінку не тільки церквам Лемківщини, а власне, всієї території колишньої Перемиської єпархії, що опинилася після другої світової війни в складі Польщі, тобто і Західної Бойківщини, і Перемищини та Ярославщини, і Любачівщини.

Останньою з опублікованих значних праць ученого була монографія „Архітектура бойківської церкви", що вийшла як видання Наукового товариства ім.Шевченка в Нью-Йорку у 1987 році. Опис і аналізу високомистецьких зразків бойківського народного будівництва в ній ілюстровано циклом схематичних рисунків пам'яток, що відображають розвиток їх від простіших до' ускладненіших форм. На жаль, цю працю видано не в повному обсязі - до друку не пішли розділи про муровану архітектуру. Лишилася ненадрукованою й ґрунтовна праця вченого, присвячена мистецтву української книги за тисячу років (передана була для видання до США).

Всеволод Кармазин-Каковський, який за значенням його творчого доробку належить до чільних українських мистецтвознавців, помер у Мюнхені ЗО .червня 1988 року*.

* Автор вдячний п.Сергієві Білоконю за надання матеріалів до біографії В.Кармазина-Каковського.

ПУ № 2 1997 р.