Жовтень 2006

ІНСТИТУТ

	Діяльність
	Вчена рада
	Видання інституту

ЗАКОНОДАВСТВО

Закони

Підзаконні акти:

	укази і розпорядження Президента України
	постанови Верховної Ради України
	постанови Кабінету Міністрів України
	акти Мінкультури
	акти Державної служби
	акти інших органів

Міжнародні документи

Проекти нормативних актів

ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ

РЕЄСТРИ

ЗАПОВІДНИКИ

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА:

	Археологія
	Історія
	Монументальне мистецтво
	Архітектура та містобудування
	Садово-паркове мистецтво
	Ландшафтні
	Наука і техніка
	Краєнавство

ПЕРСОНАЛІЇ

публіцистика

Всесвітня спадщина та сучасна
архітектура - управління
історичним міським ландшафтом

Вiдповiдно до рiшення Комiтету всесвiтньої спадщини ЮНЕСКО (рiшення 27СОМ 78.108) пiд керiвництвом директора Центру всесвiтньої культурної спадщини було органiзовано мiжнародну конференцiю "Всесвiтня спадщина та сучасна архiтектура - управлiння iсторичним мiським ландшафтом" з метою вдосконалення розвитку принципiв та передових напрямiв з питань регулювання та впровадження в будiвельну практику висотних конструкцiй та сучасної архiтектури в мiстах, що занесенi до Списку всесвiтньої культурної спадщини або мають намiри увiйти до нього.
Зустрiч, яку органiзував австрiйський уряд за пiдтримки Вiденської мерiї та ICOMOS, вiдбулася у м. Вiднi з 12 по 14 травня 2005 року.
У роботi конференцiї взяли участь понад 600 провiдних фахiвцiв iз п'ятидесяти п'яти країн свiту, було обговорено в цiлому 70 актуальних питань, пов'язаних iз проведенням аналiзу втручання сучасної висотної архiтектури в традицiйний характер ландшафтного середовища iсторичних мiст. Програма складалась iз 13 основних презентацiй всесвiтньо вiдомих архiтекторiв, економiстiв, представникiв керiвного складу iсторичних мiст свiту. П'ятнадцять найавторитетнiших фахiвцiв у сферi пам'яткоохоронних дослiджень подiлилися своїм передовим досвiдом "ноу-хау" у сферi пам'яткоохоронної дiяльностi, попередньо вiдiбраним органiзацiйним комiтетом конференцiї.
До початку роботи конференцiї редакцiйна група у складi партнерських дорадчих органiзацiй ЮНЕСКО розробила "Робочий проект ВІДЕНСЬКОГО МЕМОРАНДУМУ", який було передано всiм учасникам з метою подальшого обговорення та вiдповiдних коментарiв.
Враховуючи багатоаспектний характер цього питання (архiтектурний, естетичний, соцiальний, економiчний), мiжнароднi партнерськi органiзацiї ЮНЕСКО, а саме: Мiжнародний центр вивчення, збереження та вiдновлення культурної спадщини (ICCROM), Мiжнародна федерацiя житлового будiвництва та планування (IFHP), Мiжнародна федерацiя ландшафтних архiтекторiв (IFLA), Органiзацiя великих мiст, вiднесених до всесвiтньої спадщини (OWHC), Мiжнародний союз архiтекторiв (UIA), а також мiська влада сформулювали загальний заключний звiт iз зазначеного питання та "Робочий проект ВІДЕНСЬКОГО МЕМОРАНДУМУ", у якому зокрема зазначено, що конференцiя повнiстю досягла своєї мети з наступних питань:
кiлькiсть учасникiв була вдвiчi бiльшою (очiкувалось близько 300 учасникiв);
обговорення питання будiвництва висотних споруд та сучасної архiтектури в iсторичних мiстах всесвiтньої спадщини, на розгляд якого довго очiкували, вiдбулося на мiжнародному рiвнi;
"Робочий проект Вiденського меморандуму" отримав широку пiдтримку i мiг би бути доопрацьований з урахуванням коментарiв учасникiв конференцiї.
Крiм цього конференцiя ухвалила ВІДЕНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ, який мiстить напрямнi орiєнтири та заходи, що мають сприяти плiдному спiвiснуванню iсторичної та сучасної архiтектури. В Меморандумi було визначено мiсце та роль iсторичного мiського пейзажу в пам'яткоохороннiй сферi, принципи та провiднi напрями управлiння з питань збереження та розвитку iсторичних мiст ( додаток №1).

Додаток № 1

ВІДЕНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ:
"ВСЕСВІТНЯ СПАДЩИНА ТА СУЧАСНА АРХІТЕКТУРА - УПРАВЛІННЯ
ІСТОРИЧНИМ МІСЬКИМ ЛАНДШАФТОМ"

ПРЕАМБУЛА

1. ВІДЕНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ є результатом роботи Мiжнародної конференцiї з питань збереження всесвiтньої спадщини та управлiння сучасною архiтектурою, органiзацiя якої була запропонована Комiтетом всесвiтньої спадщини на його 27-й сесiї (м. Париж, 30 червня - 5 липня 2003 року, рiшення 27 СОМ 7В.108). Конференцiя проводилася з 12 по 14 травня 2005 року у Вiднi (Австрiя) пiд патронатом ЮНЕСКО, у її роботi брали участь понад 600 провiдних фахiвцiв та професiоналiв з 55 країн свiту.
2. Згiдно з ст.4 i 5 Конвенцiї ЮНЕСКО щодо збереження всесвітньої культурної спадщини (Конвенцiя, 1972 р.) iснує необхiднiсть глобальної спiвпрацi щодо обговорення питання, пов'язаного iз зростанням економiчної динамiки та нещодавнiх структурних змiн в iсторичних мiстах, якi включенi до Списку всесвiтньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
3. Видатнi мiсця та унiкальнi пам'ятки культурної спадщини увiйшли до Списку всесвiтньої культурної спадщини ЮНЕСКО на пiдставi Бюлетеня, що визначає винятковi загальнолюдськi цiнностi, збереження яких повинно бути в центрi уваги будь-якої державної полiтики.
4. На особливу увагу заслуговують "Мiжнародна хартiя з охорони i реставрацiї нерухомих пам'яток та визначних мiсць" ("Венеціанська хартiя", 1964 р.), "Рекомендацiї ЮНЕСКО стосовно збереження культурних здобуткiв, яким загрожує проведення державних або приватних будiвельних робiт", 1968 р.), "Мiжнародна хартiя з охорони iсторичних садiв" ("Флорентiйська хартiя", 1976 р.); ICOMOS "Мiжнародна хартiя з охорони iсторичних мiст" ("Вашингтонська хартiя", 1987 р.); Документ з автентичностi (достовiрностi) - (Нара, 1994 р.), а також Конференцiї НАВІТАТ II (житло, природне середовище) та "Пам'ятної книги-21", яка була ратифiкована державами-учасницями в Стамбулi (Турцiя) у червнi 1996 року.
5. ВІДЕНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ має стати гiдним продовжувачем iдей вищезгаданих документiв, а також предметом подальшого обговорення стосовно пiдтримки питання збереження пам'яток та визначних мiсць як ключовий документ для iнтеграцiйного пiдходу, який поєднує в одне цiле сучасну архiтектуру, пiдтримку мiського розвитку та ландшафту з урахуванням унiкальних особливостей iсторичних споруд.

ВИЗНАЧЕННЯ

6. МЕМОРАНДУМ стосується iсторичних мiст, якi вже занесенi абомають намiр бути включеними до Списку всесвiтньої культурної спадщини ЮНЕСКО, а також iнших мiст, якi мають пам'ятки та видатнi мiсця, разом iз мiськими територiями, що є унiкальними з точки зору всесвiтньої культурної спадщини.
7. Історичний мiський ландшафт, ґрунтуючись на "Рекомендацiї ЮНЕСКО щодо охорони та сучасної ролi iсторичних територiй" (1976 р.), стосується ансамблiв будь-якої групи споруд, структур та вiдкритих територiй в їх природному та екологiчному контекстi, включаючи археологiчнi та палеонтологiчнi визначнi мiсця, в мiському середовищi, що належать до певного перiоду, значення i цiннiсть яких визнано з археологiчної, архiтектурної, доiсторичної, iсторичної, наукової, естетичної, соцiокультурної або екологiчної точки зору. Такий ландшафт пристосувався до сучасного свiту i має унiкальне значення для розумiння того, як ми живемо зараз.
8. Історичний мiський ландшафт гармонiйно вписується зi своїми соцiальними проявами та розвитком як в минулому, так i в сьогоденнi. Вiн складається з елементiв, що включають землекористування за його ландшафтною конфiгурацiєю, просторову органiзацiю, видимi зв'язки, топографiю земель iсторико-культурного призначення, рослинний свiт та всi елементи технiчної фундаментальної iнфраструктури, включаючи найменшi об'єкти i деталi споруд (цокольне оздоблення, узбiччя, брукiвку, пiдземнi комунiкацiї, прилади освiтлення тощо).
9. Сучасна архiтектура в цьому контекстi стосується всiх планувальних втручань пiд час будiвництва в iсторичному середовищi, включаючи вiдкритi територiї, новi будiвлi, добудови, реконструкцiї або розширення iсторичних споруд та перетворення визначних мiсць.
10. Розширене поняття всесвiтнього значення культурної спадщини, зокрема в останнє десятирiччя, включає бiльш широку iнтерпретацiю, основною метою якої є визначення спiвiснування людини та землi, людини та суспiльства, вимагає нових пiдходiв до методологiї збереження iсторичного середовища пiд час збiльшення територiй мiст. Мiжнароднi хартiї та рекомендацiї ще не в повному обсязi охопили ці проблеми.
11. ВІДЕНСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ зосереджує увагу на впливi сучасного розвитку архiтектури на загальний стан мiського ландшафту, який має унiкальне значення щодо збереження культурної спадщини, за допомогою якої поняття iсторичного мiського ландшафту сягає за межi традицiйних термiнiв, таких як "iсторичнi центри", "ансамблi" або "оточення", якi часто використовують у хартiях та законах про охорону культурної спадщини задля бiльш широкого територіального та ландшафтного контексту.
12. Історичний мiський ландшафт набуває свого виняткового та загальнолюдського значення в послiдовному розвитку через процес урбанiзацiї, об'єднаних топографiчних умов iз навколишнiм середовищем та точного визначення економiчних та соцiокультурних цiнностей, якi мають вiдношення до суспiльства.
Захист та збереження традицiйного характеру iсторичного мiського ландшафту включає в себе окремi монументальнi пам'ятки, якi можна знайти в перелiку тих, що пiдлягають захисту, а також ансамблi та їх унiкальне оточення, фiзичне, функцiональне та видиме, матеріальне та асоцiативне, з iсторичною типологiєю та морфологiєю.

ПРИНЦИПИ ТА МЕТА

13. Подальшi змiни у функцiональному використаннi, соцiальнiй структурi, полiтичному змiстi та економiчному розвитку, якi проявляються у формi структурного втручання в iсторично успадкованi міські ландшафти, що мають значення iсторичної культурної спадщини, якi можуть бути визнаними однiєю з традицiй цього мiста та вимагають далекоглядної полiтики стосовно вироблення вiдповiдного рiшення та дiалогу з iншими учасниками будiвельного процесу.
14. Існуючi iсторичнi мiста, особливо тi, що входять до Списку всесвiтньої культурної спадщини, потребують особливої полiтики планування та управлiння мiстом, для якої збереження культурної спадщини є головною метою. В цьому процесi автентичнiсть та iнтеграцiя iсторичних мiст, якi визначаються за рiзними чинниками, не повиннi пiддаватися ризику.
15. Майбутнє нашого iсторичного мiського ландшафту залежить від взаєморозумiння мiж вищими посадовими особами, якi вiдповiдають за мiстобудiвну полiтику, забудовниками мiста, архiтекторами, спецiалiстами з охорони, приватними власниками, iнвесторами та зацiкавленими громадянами, що спiвпрацюють для збереження мiської спадщини, враховуючи при цьому модернiзацiю та розвиток суспiльства, а також культурнi та iсторичнi традицiї.
16. Беручи до уваги емоцiйний зв'язок мiж населенням та його оточенням, традицiйно сформованими патрiотичними почуттями iсторичного мiста, дуже важливо гарантувати якiсть мiського оточення для життя людей, щоб сприяти успiшному економiчному розвитку мiста та його соцiальному i культурному процвiтанню.
17. Викликає занепокоєння фiзичне та функцiональне втручання в iсторичне середовище шляхом удосконалення умов життя, працi та оздоровлення, а також його сучасної адаптацiї та використання. Все це є можливим, але за умови не пiддавати ризику iснуючi цiнностi, успадкованi вiд характеру та значення iсторичних мiських споруд та архiтектурних форм. Тобто реабiлiтацiя та сучасний розвиток iсторичного середовища мають базуватись на належнiй iнвентаризацiї i оцiнцi його цiнностей, а також сприяти проявам високої якостi культури.

ОСНОВНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ОХОРОНИ

18. Вироблення рiшень щодо втручання сучасної архiтектури в iсторичний мiський ландшафт вимагає детального, уважного обговорення не тiльки культурно-iсторичних i науково-обґрунтованих методiв та дослiдження "ноу-хау" фахiвцiв, а й активної участi громадської думки. Такий процес потребує дотримання вiдповiдних вимог щодо правильностi дiй в окремих випадках, дослiдження просторових зв'язкiв (робота iз оточуючим середовищем) та дiалогу мiж старим та новим i в той же час поваги до автентичностi та цiлiсностi iсторичного середовища.
19. Глибоке розумiння iсторiї, культури i архiтектури iсторичного середовища, а не тiльки будiвельних об'єктiв, є вирiшальним для розвитку структури охорони. Деяким архiтектурним та мiстобудiвним комiсiям слiд бути детально обiзнаними щодо сучасних форм урбанізації та застосування її iнструментiв для здiйснення аналiзу, типологiї та морфологiї мiських ландшафтiв.
20. Важливим чинником у процесi планування є своєчасне розпiзнавання та формулювання можливостей i ризикiв для того, щоб гарантувати добре збалансований процес розвитку iсторичних мiст. Основою для всiх структурних втручань є комплексне всеохоплююче дослiдження та аналiз iсторичного мiського ландшафту як спосiб вираження культурних цiнностей та їх унiкального значення. Дослiдження довгострокових результатiв та пiдтримка спланованих архiтектурних втручань є важливою частиною процесу планування мiст i має на метi, в першу чергу, захист iсторичної споруди, забудови та її змiсту.
21. Беручи до уваги основне визначення мiстобудування (згiдно зi статтею 7 Меморандуму), сучаснiй архiтектурi слiд уникати будь-яких форм псевдоiсторичного проектування, оскiльки воно суперечить i iсторiї, i сучасностi. Один iсторичний погляд не повинен витiсняти всi iншi, оскiльки iсторiя має залишатися такою, якою вона є. В той же час розвиток культури через якiснi втручання - це кiнцева мета сучасного розвитку iсторичних мiст.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МІСЬКОГО РОЗВИТКУ

22. Етичнi норми i вимоги високоякiсного проектування та його коректного пiдходу до iсторико-культурного контексту - це передумови процесу сучасного планування.
В iсторичних мiстах особлива увага повинна придiлятися якiснiй архiтектурi, зокрема необхiдно звертати увагу на об'єми та висоту забудови. Важливим чинником для розвитку нового будiвництва є мінімізація прямого впливу на такi важливi iсторичнi елементи, як значнi споруди та археологiчнi культурнi шари.
23. Просторову структуру в iсторичних мiстах необхiдно пiдсилювати через управлiння планування мiста, оскiльки iсторичнi споруди є ключовими елементами вiдродження iсторичних мiст: проектування в мiському середовищi та мистецтво висвiтлюють специфiчнi iсторичнi, соцiальнi та економiчнi компоненти i передають їх наступним поколiнням.
24. Збереження об'єктiв всесвiтньої культурної спадщини включає в себе органiзацiю громадських просторiв, при цьому особливу увагу слiд придiляти функцiональностi, масштабу, матерiалам, освiтленню, облаштуванню вулиць, рекламi та озелененню.
Мiстобудiвна iнфраструктура у зонах охорони має вживати всiх заходiв, що спрямованi на дотримання характеру iсторичної тканини, забудови та контексту, а також пом'якшувати негативнi ефекти вiд транспортного навантаження та паркування.
25. Види мiста, дахи, ландшафти, в тому числi iсторичнi завершення будiвель - iсторичне розпланування (парцеляцiя), основнi вiзуальнi осi та типи є невiд'ємними частинами самобутностi iсторичного міського ландшафту. Що стосується реновацiї, то iсторичний вигляд дахiв та дiлянок (парцеляцiя) є базою для планування та проектування.
26. Головний принцип полягає в тому, що масштабнiсть та проектне рiшення мають вiдповiдати iсторичному розплануванню (парцеляцiя), кожному окремому типу архiтектури, тодi як знищення внутрішньої планувальної структури вартих охорони об'єктiв забудови ("фасадизм") не є належним засобом структурного втручання.
Інвестори та учасники будiвельного процесу повиннi пам'ятати, що розвиток сучасної архiтектури в мiстах всесвiтньої спадщини та в iсторичних мiстах є допомiжним до цiнностей iсторичного мiського ландшафту i залишається в певних рамках для того, щоб не пiддавати ризику традицiйний характер iсторичного середовища мiста.

ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ

27. Управлiння динамiчними змiнами та розвитком у мiстах всесвiтньої спадщини охоплює чiтке знання iсторичної територiї та її елементiв з використанням наукових методiв iнвентаризацiї забудови, законiв, iнструкцiй, механiзмiв, процедур, якi оформленi в планi управлiння, вiдповiдно до основних положень Конвенцiї з охорони всесвiтньої культурної i природної спадщини (1972 р.).
28. Розроблення та виконання плану управлiння забудовою iсторичних мiських ландшафтiв потребує участi експертiв, провiдних фахiвцiв i професiоналiв багатьох галузей, а також своєчасного проведення громадського обговорення.
29. Якiсне управлiння iсторичним мiським ландшафтом має на метi постiйну охорону та покращання просторових i функцiональних, пов'язаних iз культурою проектування, цiнностей. У цьому сенсi особливо слiд наголосити на контекстуалiзацiї сучасної архiтектури в iсторичному мiському ландшафтi, дослiдження оцiнки культурного або вiзуального впливу мають супроводжувати пропозицiї щодо сучасних втручань.
30. Економiчнi аспекти мiського розвитку мають бути обов'язково пов'язанi з метою довгострокового збереження культурної спадщини.
31. Історичнi будiвлi, мiський ландшафт та сучасна архiтектура визначають неповторний образ та характер мiста, його культурну цiннiсть. Сучасна архiтектура може бути сильним конкурентом для мiст, оскiльки вона приваблює мешканцiв, туристiв та зовнiшнiй i внутрiшнiй капiтал своєю якiсною особливiстю. Поєднання iсторичної та сучасної архiтектури - це унiкальна цiннiсть для мiсцевих територiальних громад. На сьогоднiшнiй день ця цiннiсть має служити освiтнiм цiлям, дозвiллю, туризму, безпечному та повноцiнному розвитку ринку майна.

Всесвітня спадщина та сучасна архітектура - управління історичним міським ландшафтом