Держреєстр / Донецька область / м.Слов'янськ

1011
Святогірський Свято-Успенський монастир

Архітектурний комплекс монастиря розташовано на правому березі ріки Сіверського Донця в місцевості, що здавна носила назву "Святі гори". Тут у XV столітті ченці пробили ходи в м'якій крейдяній скелі, добралися до її вершини і заснували печерну церкву. Документи 1526, 1538-1539, 1541, 1555 і 1571 років згадують "Святі гори" як один з донецьких дозорів, виставлених проти татар. Святогірський монастир вперше згадується в 1624 році в царській грамоті на земельні володіння. Існує місцева легенда про те, що перші печери в Святих горах викопали ченці Києво-Печерського монастиря, які врятувалися з Києва під час монголо-татарського погрому 1241 року. За іншою легендою, монастир заснували в XV столітті монахи зі Святої гори Афон, котрі рятувалися від переслідувань Візантійських імператорів, які прийняли Флорентійську унію з католицькою церквою.

Монастирські споруди збудовані переважно вздовж берега ріки біля підніжжя крейдяної гори і тільки Миколаївську церкву - на її вершині. Всю гору під церквою пронизано лабіринтом ходів і келій. У них жили і ховалися монахи під час ворожих набігів. Монастир був оточений фортечними стінами, озброєний артилерією і вогнепальною зброєю. Тому він успішно оборонявся від татарських нападів. Цьому сприяла також фортеця на вершечку гори. З огляду на це Святогірський монастир відігравав значну роль у справі колонізації Дикого Поля. Він служив передовим сторожовим укріпленим постом, спостережним пунктом і перешкодою на шляху руху татарських загонів, а також притулком для тих, котрі тікали з татарського полону. У 1679 році загін кримських татар захопив і спустошив монастир. Пізніше укріплення і монастирські споруди було відновлено. Азовські походи імператора Петра І поклали кінець татарським нападам і монастир поступово втратив своє стратегічне значення.

У 1783 році манастир було закрито, а його майно й угіддя відійшли до скарбниці. З 1844 року монастир відновлено під назвою "Святогірська Успенська пустинь". Після того ансамбль був значно розбудований. Насамперед в 1859-1868 роках побудовано Успенський собор - головний храм монастиря. Інтенсивне будівництво продовжувалося до кінця ХІХ і в першому десятиріччі ХХ століть. Збудовано кілька корпусів келій, будинок настоятеля, церкву з дзвіницею, готель. Поруч з Успенським собором побудовано нижній прочанський павільйон над входом в печери і на сходи, що ведуть до Миколаївської церкви, яка підноситься на вершечку крейдяної скелі.

Святогірський монастир завжди користувався широкою популярністю. У ньому бували І.Ю.Репін, І.А.Бунін, В.І.Немирович-Данченко, навесні 1887 року тут мешкав А.П.Чехов.

Монастир ліквідовано радянською владою в 1922 року і з того часу тут розміщувався будинок відпочинку, в післявоєнний час - санаторій ім. Артема. З 1980 р. комплекс монастиря разом з розташованим на сусідньому горбі пам'ятником Артему (Ф.А.Сергєєву) (скульптор І.П.Кавалерідзе) оголошено Державним істориком-архітектурним заповідником. У 1992 році тут відновлено монастир.

Миколаївська церква є найдавнішою збереженою спорудою монастиря, датується другою половиною XVІІ століття. Розташована вона на верхньому майданчику крейдяної гори. Тридільна, трибанна. Нава і бабинець зведені з цегли, а вівтар вирубано в крейдяній горі. Нава має двозаломну баню на високому світловому восьмерику.

Успенський собор квадратний у плані, з напівкруглими апсидами і західним притвором, тринавовий, п'ятибанний. Стоїть у нижній частині монастиря на терасі, на яку з північного боку ведуть парадні сходи. Виконаний в давньоруських формах, його прикрашають пучкові півколонки, кокошники, бані на восьмигранних барабанах з шатровим завершенням.

Підземний хід, що датується XVІІ століттям, пронизує крейдяну гору від підніжжя до вершини. Вхід у нього знаходиться навпроти західного фасаду Успенського собору з нижнього паломницького павільйону. Хід являє собою коридор з безліччю відгалужень і бічних печер. У верхній частині гори вирубані також численні келії і підземна церква Святих Антонія і Феодосія, відновлена в 1846 році.

Святогірський Свято-Успенський монастир є найстародавнішим монастирем у східній частині України. Він має унікальну архітектурно-ландшафтну композицію й відзначається неповторною гармонією різночасових будівель і споруд.