реєстри

Попередній Список всесвітньої культурної спадщини.
Проблеми та перспективи

О.М. Сердюк

Культурна спадщина та її збереження є невiд'ємною частиною єдиного загальноєвропейського культурного процесу. За радянських часiв iснувала тенденцiя нiвелювання нацiональних культурних особливостей, знаття протирiч мiж нацiональною i соцiалiстичною культурою за рахунок їхнього прямого усунення i масового впровадження норм єдиної стандартизованої i централiзованої культури. Нiвелювання нацiональних особливостей, зокрема на територiї слов'янських держав завершило процес культурного спрощення до 90-х рокiв ХХ ст. Нацiональна культурна спадщина в цiлому, за винятком реально обробленої, просiяної i затвердженої її частини, були непотрiбнi програмованiй нормативнiй радянськiй культурi.

Це пiдтверджено тим фактом, що за часiв Радянського Союзу вiд України до Списку всесвiтньої культурної спадщини були запропонованi лише двi всесвiтньо вiдомi пам'ятки. Радою Всесвiтньої Спадщини 12 грудня 1990 р. № 527 до Списку Всесвiтньої Спадщини було занесено Собор Святої Софiї з ансамблем монастирських будiвель та Києво-Печерську лавру у м. Києвi.

Натомiсть в незалежнiй Українi збереженню культурної спадщини придiляється значна увага, орiєнтована на формування iсторичної свiдомостi, пiдтримку нацiональних традицiй. Такий пiдхiд сприяє формуванню самосвiдомостi нацiї, соцiалiзацiї особистостi, її консолiдацiї в широкому контекстi.

Саме зараз в Українi актуалiзувалися питання аналiзу всiх видiв пам'яток нацiональної культурної спадщини i внесення додаткових пропозицiй до попереднього Списку всесвiтньої спадщини (Tentative List, за текстом Список). Сьогоднi у попередньому Списку знаходяться 7 українських об'єктiв культурної та природної спадщини: Бахчисарайський ханський палац, заповiдники "Асканiя-Нова" та "Херсонес Таврiйський", культурний ландшафт та каньйон м. Кам'янець-Подiльський, iсторичний центр м. Чернiгiв, парк "Софiївка" та Канiвський заповiдник "Могила Тараса Шевченка".

Однак до цього часу до Списку не було не включено цiлий ряд пам'яток, без яких, на нашу думку, уява про значення нацiональної культурної спадщини для становлення i розвитку європейської цивiлiзацiї є не повною.

Україна має великий, до кiнця не усвiдомлений, iсторико-культурний потенцiал, що стосується практично всiх видiв пам'яток. Серед них особливе мiсце належить пам'яткам археологiчної спадщини.

З наведеної таблиці видно, що пам'ятки археології національного значення розташовані в усіх регіонах України, що свідчить про високу концентрацію цього виду пам'яток на території нашої держави.

Пам'ятки археології в Українi представленi цiлим рядом археологiчних культур. В загальному європейському контекстi саме пам'ятки давньої iсторiї (археологiї) на територiї України репрезентують становлення i розвиток iндоєвропейської цивiлiзацiї. Серед цих об'єктiв одним з найбiльш визначних є комплекс археологiчних пам'яток "Кам'яної могили".

Центральну частину цього комплексу становить курганоподiбне пiдвищення висотою 12 м та площею понад 2,5 га. Комплекс складається з кiлькох рiзночасових поселень, зосереджених навколо пагорба, що утворює скупчення кам'яних брил пiсковику з великою кiлькiстю печер та гротiв.

На кам'яних стiнах гротiв фiксується понад 1000 петроглiфiв з символiчними, антропоморфними та зооморфними зображеннями. Найдавнiше з них - зображення мамонта. Бiльшiсть петроглiфiв як вважають вченi, була створена за доби бронзи.

"Кам'яна могила" немає прямих аналогiв серед свiтової археологiчної спадщини i датується 20 тис. до н. е. Пам'ятка, має мегалiтичний характер, є унiкальною у схiдноєвропейському регiонi i, на нашу думку, вiдповiдає критерiям ЮНЕСКО стосовно внесення пам'яток до Списку.

Добу бронзи в Українi представляє ще одна унiкальна багатошарова комплексна пам'ятка, внесення якої до Списку збагатило б уяву не тiльки про нашу країну, а й про свiтову цивiлiзацiю. Мова йде про Нацiональний заповiдник "Хортиця".

Острiв Хортиця, розташований на кордонi двох ареалiв Днiпра, є найбiльшим рiчковим островом Європи. З прадавнiх часiв він вiдiгравав важливу стратегiчну роль на Днiпровському рiчковому шляху, замикаючи днiпровськi пороги, контролював переправи, броди та навколишнi сухопутнi шляхи, оскільки лежав на перетинi торгових шляхiв зi Сходу на Захiд i з Пiвдня на Пiвнiч, зокрема лiтописному "Із Варяг в Греки".

Острiв є комплексною iсторико-культурною та природною пам'яткою, на територiї якої нараховується близько 70 пам'яток археологiї та iсторiї. Унiкальною особливiстю Хортицi є те, що на островi представлено всi тополандшафтнi зони України - вiд степу до гiр.

Поряд з Хортицею у правобережному руслi Днiпра розташований острiв Байди. Саме на цьому островi знаходиться багатошарова пам'ятка археологiї, iсторiї (II-I тис. до н. е. - ХVIII ст.) - Городище доби ранньої бронзи (кiнець III - початок II тис. до н. е.). Як з'ясували дослiдники це укрiплене городище доби бронзи в ХVI ст. було використано для створення замку Дмитра Вишневецького, що був своєрiднiм прототипом i попередником Запорозької Сiчi.

Протягом 2004 - 2005 рокiв за iнiцiативою Державної служби з охо-рони культурної спадщини - НДІ пам'яткоохоронних дослiджень було створено Програму науково-проектних, реставрацiйних i реабiлiтацiйних робiт по консервацiї пам'яток археологiї, музеєфiкацiї та вiдновленню пам'ятних мiсць, пов'язаних з iсторiєю запорiзького козацтва о. Хортиця (за текстом Програма). За Програмою iнститутом "Київпроектреставрацiя" було розроблено проекти музеєфiкацiї пам'яток.

Програма базується на науковому вивченнi об'єкту перед усiм археологiчному та подальшiй музеєфiкацiї пам'ятки в традицiйному середовищi з урахуванням особливостей ландшафту.

Музеєфiкацiя пам'яток о. Хортиця спирається на принципи збереження автентичностi об'єкта шляхом його консервацiї i створення вiдповiдних проектiв пристосування з елементами реконструкцiї та благоустрою. Здiйснення цих заходiв, в традицiйному середовищi створює новi життєздатнi форми культури.

На територiї острова Програмою розглядаються всi види пам'яток вiд доби неолiту до часiв українського козацтва що є її особливiстю. Пам'ятки рiзних iсторичних епох зi збереженою матерiальною структурою поєднанi ландшафтом як ланцюги в певну систему хронологiчних взаємозв'язкiв створюють iсторичнi образи, репрезентують iсторiю о. Хортиця.

Розроблена НДІ па'яткоохоронних дослiджень Програма - це шлях до формування iсторичної свiдомостi, через збереження, музеєфiкацiю i популяризацiю нацiональної культурної спадщини, що в цьому контекстi має стiйкий вплив i культурну взаємодiю з соцiумом i є фактором формуючим культуру.

Тема Програми - це вiдновлення культурно-iсторичних зв'язкiв в європейськiй спiльнотi, розкриття о. Хортиця як феномена культури, пов'язаного з загальнолюдськими цiнностями, iсторичною пам'яттю.

За iнiцiативою дирекцiї Нацiонального заповiдника "Хортиця" проекти знаходять своє втiлення. Здiйснення Програми з часом дозволить гiдно представити цю складну комплексну пам'ятку в Списку всесвiтньої спадщини.

Серед пам'яток археологiчної спадщини України особливе мiсце посiдає Трипiльська культура, яка в контекстi iндоєвропейської цивiлiзацiї є однiєю з найбiльш знакових для України. На думку дослiдникiв саме з цiєю археологiчною культурою пов'язують процес створення пiдвалин сучасної цивiлiзацiї на територiї України - розвиток сiльського господарства, обробки металiв, становлення певного свiтогляду.

Територiя поширення спiльностi Трипiльської культури охоплює частину територiї сучасних Румунiї, Молдови та України, тобто вiд Прикарпаття на заходi, до долини Днiпра на сходi, в межах лiсостепової смуги. Культура на територiї Румунiї має назву Кукутень, звiдки i походить ще одна назва Кукутень-Трипiлля.

Таким чином декiлька європейських країн разом з Україною могли б увiйти до так званого транскордонного проекту. Певнi кроки в цьому напрямку розпочато на Київщинi в с. Трипiллi, вiдкрито музей де представленi археологiчнi пам'ятки, в Тернопiльськiй областi можна оглянути одну з найвизначних пам'яток трипiльської культури - унiкальну печеру Вертеба. Однак ця тема потребує наукового опрацювання, визначення базових пам'яток, створення вiдповiдних проектiв музеєфiкацiї, пiдготовки презентацiйних матерiалiв спiльно з фахiвцями Молдови та Румунiї.

До перелiку пам'яток археологiчної спадщини, що могли б представити Україну в Списку всесвiтньої спадщини хотiлося б додати так званi "печернi мiста" Криму, що займають окреме мiсце серед його пам'яток.

Гiрська пiвденно-захiдна частина Кримського пiвострова є унiкальним iсторико-географiчним комплексом. Родючi долини i пануючi над ними скельнi масиви, придатнi як для укриття так i випасу худоби, здавна були заселенi людьми. Впродовж багатьох столiть цi територiї перебували пiд владою Вiзантiї, Тюркського i Хазарського каганатiв, печенiгiв i половцiв, Золотої Орди, Кримського Ханства, Османської iмперiї.

Розташованi в гiрськiй частинi пiвострову "печернi мiста" є рiзними за своїми розмiрами, але мають спiльну особливiсть - наявнiсть штучних печер. Їх поява в Гiрському Криму вiдноситься до перiоду раннього середньовiччя (VI - VII ст.) i пов'язана з певними ландшафтними особливостями цiєї частини пiвострова.

"Печернi мiста" Криму, в особливостi такi як городища: Бакла, Чифут-кале, Успенський монастир, Тепе-кермен, Киз-кермен, Качи-кальон, Сюйренська фортеця, Чилтер-коба, Мангуп, Ески-кермен, Чилтер-мармара, Шулдан, Інкерман є унiкальними у чорноморсько-середземноморського басейнi i за своїми характеристиками та станом збереженостi цiлком вiдповiдають критерiям щодо пам'яток всесвiтньої спадщини.

Попереднiй список всесвiтньої спадщини не можливо уявити без пам'яток дерев'яної архiтектури України. Дерев'яна архiтектура, зокрема культове будiвництво не тiльки репрезентують нацiональнi надбання в цiлiй галузi, а й належить до надбань всього людства.

З поколiння в поколiння, протягом багатьох столiть українськi майстри будували споруди з дерева. Накопичуючи безцiнний досвiд, вони досягли вершин майстерностi в обробцi деревини.

Розвиток дерев'яного будiвництва в Українi можна простежити вiд тридiльних храмiв, якi збереглися вiд територiї Середньої Надднiпрянщини до Карпатського регiону. За хронологiчною глибиною видiляються окремi об'єкти сакральної архiтектури ХV ст., зафiксованi серед пам'яток в Закарпаттi.

За своїми конструктивними та планувальними особливостями, збереженiстю первiсного художньо-декоративного оздоблення iнтер'єрiв, стiнопису та наявнiстю архiтектурних комплексiв, дерев'янi храми України вiдносяться до унiкальних об'єктiв свiтової спадщини. Об'єкти вiдповiдають критерiям автентичностi щодо архiтектурного задуму та матерiалiв виконання. Окрiм того слiд зазначити що пам'ятки знаходяться в первiсному традицiйному середовищi, з виразними ландшафтними характеристиками, яке в цьому випадку слiд розглядати як культурний ландшафт з усiма особливостями його складових. Цi пам'ятки мають виняткову загальнолюдську цiннiсть i репрезентують чiтко визначений регiон з його культурними особливостями.

Специфiка геополiтичного становища України, її клiматичнi умови зумовили формування i розвиток культурних процесiв в рiзнi iсторичнi перiоди, що залишили по собi численнi пам'ятки археологiї, iсторiї, архiтектури. Велика частина їх пов'язана з торговельними шляхами, так званим "Бурштиновим", "Шовковими", "Із Варяг в Греки", що є темою окремого дослiдження пов'язаного з майбутнiми великими транскордонними проектами.

Однiєю з найбiльш перспективних тем дослiджень i номiнацiй нам вважається великий лiтописний торговий шлях "Із Варяг в Греки". На ньому хотiлось б зупинитися окремо. Починаючи з ХІ ст. до н. е. шлях "Із Варяг в Греки", який об'єднав Балтiйське i Чорне море, став найважливiшою складовою мiжнародних вiдносин. В стародавнi часи греки через Егейське море вели торгiвлю з таврами та скiфами. З Х столiття Вiзантiйська iмперiя, Київська Русь та скандинавськi народи зробили цей шлях невiд'ємною частиною полiтичного, економiчного i культурного життя. Впродовж ХVII-ХІХ ст. цей шлях, утративши свою початкову назву всупереч усiм полiтичним колiзiям продовжував iснувати.

Шлях виник у кiнцi ІХ - на початку Х ст. Вiн починався в околицях сучасного Стокгольма, проходив Балтiйським морем, Фiнською затокою, по Невi, Ладозькому та Ільменському озерах, далi - по Ловатi i Захiднiй Двiнi та їх притоках до Днiпра, потiм по Днiпру в Чорне море, далi - повз острiв св. Євферiя (Березань), вздовж захiдного чорноморського узбережжя до Константинополя. Його опис є в "Повiстi временних лiт", у творi вiзантiйського iмператора Костянтина VII Багрянородного ("Про управлiння iмперiєю", Х ст.).

Опрацювання цiєї глобальної за своїм характером теми дозволить охопити широке коло питань i дасть можливiсть розглянути проблеми унiкальних ландшафтних характеристик рiки Днiпро в новому контекстi та внести до Списку всесвiтньої спадщини такi Нацiональнi заповiдники: iсторичний центр м. Чернiгова, Канiвський "Могила Шевченка", "Хортицю" i "Херсонес Таврiйський", та iншi. Хотiлося б зазначити, що комплекси пам'яток та територiї заповiдникiв, що розташованi на цьому шляху є перспективою для майбутнього великого транскордонного проекту до якого могли увiйти такi країни як Норвегiя, Швецiя, Росiя, Бiлорусь, Україна, Румунiя, Туреччина.

Ось далеко не повний перелiк тем номiнацiй якi б могли поповнити Попереднiй список всесвiтньої спадщини i гiдно репрезентувати Україну в свiтовiй спiльнотi.

Незалежна Україна сьогоднi прагне зберегти свою культурну спадщину, нацiональнi традицiї, iсторичну пам'ять, зайняти належне мiсце в сучасному європейському культурному процесi. Усвiдомлення цього мiсця в контекстi європейської i свiтової цивiлiзацiї неможливе без усвiдомлення свого iсторичного корiння шляхом вивчення та популяризацiї пам'яток культурної спадщини, iсторiї України. В цьому процесi вивчення свiтового досвiду, аналiз потенцiалу нацiональної культурної спадщини виходить на перший план. Сам процес поглибленого вивчення пам'яток нацiональної спадщини, їх взаємозв'язкiв i впливiв на свiтовий, зокрема європейський культурний процес є надзвичайно важливим саме зараз.

На сам кiнець хотiлося наголосити, що як зазначено в мiжнародних документах ми живемо в суспiльствi, життєвi умови якого дедалi змiнюються прискореними темпами, i тому для психiчної рiвноваги людини та її всебiчного розкриття необхiдно зберегти людськi вимiри оточення, щоб людство не втратило зв'язку з природою та свiдоцтвами цивiлiзацiї, що залишилися вiд минулих поколiнь.

Оскiльки в перiод глобалiзацiї культурнiй та природнiй спадщинi, загрожує небезпека; ми зобов'язанi проводити активну полiтику збереження нацiональної та свiтової спадщини, її органiчного включення в суспiльне життя.

Використана література: