культурна спадщина / археологія

Проблеми охорони пам'яток
археологічної спадщини в Україні

В.І.Клочко

Археологiчнi пам'ятки рiзних категорiй є окремою, досить специфiчною частиною культурної спадщини. А чи є у нас розумiння цiєї специфiчностi? В чому ж полягають проблеми охорони ар-хеологiчної спадщини в сучаснiй Українi, в Українi зразка 2006 року - країнi, що задекларувала європейський вибiр i розпочала процес iнтеграцiї в об'єднану Європу?

Розглянемо цi проблеми на прикладi виконання положень Європейської конвенцiї про охорону археологiчної спадщини (Валлетта, 16 сiчня 1992 року), пiдписаної i ратифiкованої Україною.

У ст. 1 конвенцiї сказано: "Археологiчна спадщина є головним елементом пiзнання iсторiї людства, вона є джерелом європейської ко-лективної пам'ятi та засобом iсторичних наукових дослiджень" [1] Тобто, якщо iсторiя роз'єднує європейськi народи, археологiя (перш за все, iндоєвропейськi студiї) не знає кордонiв i вiдкриває європейцям їхнє спiльне корiння.

А в преамбулi читаємо: "Європейськiй археологiчнiй спадщинi, яка є свiдком стародавньої iсторiї, серйозно загрожують руйнування вiд зростаючої кiлькостi великих проектiв освоєння територiй, природних ризикiв, нелегальних або непрофесiйних розкопок i недостатньої поiнформованостi громадськостi" [1].

Усе це є надто актуальним для української держави, до того ж, треба додати ще одну "нацiональну" загрозу - некомпетентнiсть влади всiх рiвнiв у сферi охорони культурної спадщини. Фахiвцi - археологи у цих органах практично не представленi. В Українi за останнi роки археологiчна спадщина перестала бути засобом наукових дослiджень (ар-хеологiчна наука в державi ледь-ледь животiє), а перетворилася на джерело поповнення приватних колекцiй. Історичнi ж науковi дослiдження в державi все бiльше замiщуються мiфотворчiстю. "Державницький мiф" про першу у свiтi Трипiльську державу Арату є за своєю суттю вiдродженням сумнозвiсної iдеологiї нацiональної зверхностi, а тому нi в якому виглядi не може бути сприйнятий європейською спiльнотою, тим бiльше бути основою iнтеграцiї України в об'єднану Європу. Адже кожен учень старших класiв гiмназiї у будь-якiй європейськiй країнi знає, що найдавнiшi неолiтичнi землеробськi цивiлiзацiї у Європi iснували на Балканах ще у 7-6 тисячолiттях до н. е. (щонайменше, на тисячу рокiв ранiше, нiж трипiльська культура).

Загальноєвропейське значення Трипiльської культури полягає в iншому - "важливо зрозумiти те, що Трипiлля було однiєю з "балканських цивiлiзацiй". З моменту появи цiєї культури на територiї України, "Балкани" для Схiдної Європи перемiстилися у Поднiстров'я. Трипiльська культура була вiдкрита на пiвдень i впродовж майже двохтисячолiтнього iснування "всмоктала" в себе елементи практично усiх балканських неолiтичних та ранньобронзових культур [2, C. 146-147].

Про те, що європейська археологiчна спадщина розглядається як важливий чинник євроiнтеграцiї, свiдчать "Європейськi днi археологiчної спадщини", започаткованi ще у 1984 роцi з iнiцiативи Ради Європи. Такi заходи щорiчно вiдбуваються пiд патронатом Європейського Союзу у тiй чи iншiй державi, яка є членом Конвенцiї про охорону археологiчної спадщини. Метою Європейських днiв археологiчної спадщини є:
1. Презентацiя регiональної спадщини з демонстрацiєю її багатства i рiзнобарвностi.
2. Показ культурної спорiдненостi.
3. Нагадування про спiльне корiння європейської культури.
4. Привернення уваги до археологiчних пам'яток (зокрема, тих, що були недоступними для вiльного огляду) для формування громадської думки щодо необхiдностi їхнього зберiгання.

Наприклад, ще у 1992 роцi у мiстi Гданську (Польща) вперше органiзовано так званi "Гданськi днi". Вдруге їх проводили 2005 року - цього разу було продемонстровано результати iнвестицiйних рятувальних археологiчних дослiджень, проведених у країнi в тому ж таки 2005 роцi. Цi дослiдження були здiйсненi на 1097 пам'ятках, загальною площею 23500 арiв, на суму понад пiвтора мiльйона злотих. Цi роботи проведено за рахунок, насамперед, будiвництва автострад.

Порiвняємо - в Українi у 2004 роцi пiд час будiвництва автошляху Одеса-Київ було зруйновано не менше трьох поселень трипiльської культури в районi мiста Умань, i жодного не було вивчено.

Країна, що приєдналася до Конвенцiї, зобов'язується запровадити за допомогою дiючих у цiй державi законiв правову систему охорони археологiчної спадщини, яка передбачає:
"I) Ведення облiку її археологiчної спадщини i визначення категорiй пам'яток та територiй, що пiдлягають охоронi;"

Слiд зазначити, що український закон "Про охорону культурної спадщини" на паперi є чи не найкращим у Європi. Але ж до повної реалiзацiї його положень на практицi нам дуже далеко.

В Українi облiк археологiчної спадщини ведеться суто формально за застарiлими, ще радянських часiв, нормами, якi не вiдповiдають новим умовам. До того ж, квалiфiковано вести облiк пам'яток археологiчної спадщини може тiльки фаховий археолог (людина, яка має спецiальну освiту та професiйний досвiд), а таких у державнiй службi охорони культурної спадщини майже немає. Фактично, в Українi немає i державної системи пiдготовки квалiфiкованих кадрiв з охорони археологiчної спадщини. Повну квалiфiкацiю за спецiальнiстю "археологiя", таку, що прирiвнюється у Європi до професiйної квалiфiкацiї, пiдтвердженої унiверситетським дипломом магiстра археологiї, в Українi можна отримати тiльки пiсля закiнчення аспiрантури в Інститутi археологiї НАНУ. Але ж це - тiльки один-два фахiвцi на рiк, i то - фахiвцi для роботи в царинi фундаментальної науки, а не охорони пам'яток археологiї. Наприклад, у Польщi один лише Варшавський унiверситет щороку випускає близько трьохсот магiстрiв археологiї. В Українi ж новi квалiфiкованi фахiвцi в державну систему охорони пам'яток практично не приходять, тож i вести облiк археологiчної спадщини на сучасному рiвнi в державi практично нiкому.

У сусiднiй Польщi вже бiльше тридцяти рокiв дiє державна програма, яка називається "Археологiчна фотографiя Польщi". Вона полягає в суцiльному обстеженнi територiї держави на предмет виявлення i документування археологiчних пам'яток та створення археологiчної карти. Цю роботу виконують переважно молодi фахiвцi-археологи, якi працюють в унiверситетах, вiддiлах Академiї Наук, музеях, у Службi консерваторськiй (державнi органи охорони пам'яток культурної спадщини) та студенти. Працюючи у названiй програмi, виросли i отримали високу фахову квалiфiкацiю три поколiння польських археологiв, а держава отримала чи не найкращу у Європi документацiю об'єктiв археологiчної спадщини. Цю документацiю перевiряє, рецензує та приймає на зберiгання спецiально визначений орган - Осередок охорони археологiчної спадщини (Osrodek ochrony dziedzictwa archeolog-icznego) при Мiнiстерствi культури.

Конвенцiя передбачає також:
"II) Створення археологiчних заповiдникiв навiть там, де на суходолi або пiд водою вiдсутнi зовнiшнi слiди, з метою збереження матерiальних свiдчень, якi будуть вивчатися прийдешнiми поколiннями".

В Українi археологiчнi заповiдники створюються, але про "збереження матерiальних свiдчень, якi будуть вивчатися прийдешнiми поколiннями" говорити важко, бо цi свiдчення масово викрадають чорнi археологи та поповнюють ними "чорний ринок" i приватнi колекцiї. Власне, навiщо створювати заповiдники, якщо вони перетворюються на полiгони для крадiїв?

Далi:
"III) Зобов'язання для осiб, що випадково знаходять об'єкти археологiчної спадщини, доповiдати про це вiдповiдним компетентним органам i вiддавати їх для вивчення [1, Ст.2].

В Українi "вiдповiдних компетентних органiв" так i не визначено i "особи, що випадково знаходять об'єкти археологiчної спадщини" (а то i не випадково, до того ж за допомогою металошукача, бульдозера, акваланга чи традицiйної лопати) навiть i не думають анi "доповiдати", анi, тим бiльше, "вiддавати" свої знахiдки. Вони без усякого сумнiву несуть їх на "чорний", а то й на вiдкритий ринок, продають перекупникам i колекцiонерам. Про вивчення цих предметiв за такої органiзацiї "охорони" i не йдеться, для науки вони втрачаються назавжди.

У текстi Конвенцiї читаємо:
"Для збереження археологiчної спадщини i забезпечення наукового рiвня археологiчних робiт кожна Сторона зобов'язується запобiгати будь-яким несанкцiонованим розкопкам або вилученню об'єктiв археологiчної спадщини [1, Ст.3, а].

В Українi несанкцiонованi (грабiжницькi) розкопки досягли загрозливого рiвня.

За останнi роки масового характеру набуло вилучення об'єктiв археологiчної спадщини пiд час приватизацiї землi. Причина цього - бездiяльнiсть мiсцевих органiв виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини та вiдсутнiсть у їхньому складi достатньої кiлькостi квалiфiкованих фахiвцiв-археологiв. У приватну власнiсть переходять тисячi об'єктiв археологiчної спадщини, а новi власники землi навiть не здогадуються, що в їхнiй землi схованi "джерела європейської колективної пам'ятi" i спокiйно їх руйнують.

Знову звернiмось до тексту Конвенцiї:
"Кожна Сторона зобов'язується забезпечити участь фахiвцiв археологiв: у плануваннi, збереженнi та введеннi в культурний обiг дiлянок територiй, що мають археологiчну цiннiсть; проектах розвитку терито-рiй та iнше[1, Ст.5].

I цього в нас немає - анi на законодавчому, анi на органiзацiйному рiвнях.

"Кожна Сторона зобов'язується:
I) передбачити державну фiнансову пiдтримку археологiчних дослiджень нацiональними, регiональними i мiсцевими органами" [1, Ст.6].

В Українi у жодному бюджетi будь-якого рiвня ми не знайдемо такої статтi видаткiв.

Ще одне положення Конвенцiї:
"II) Збiльшити обсяг матерiальних ресурсiв для превентивної археологiї:

а) шляхом вжиття належних заходiв для того, щоб у великих держав них або приватних проектах розвитку територiї передбачалося покриття iз ресурсiв державного або приватного сектора, у разi необхiдностi, всiх витрат на проведення будь-яких необхiдних археологiчних робiт, пов'язаних iз такими проектами;
b) шляхом включення в кошторис таких проектiв статтi витрат на здiйснення попереднiх археологiчних дослiджень та розвiдок, на пiдготовку пiдсумкового наукового звiту, а також публiкацiї результатiв дослiджень у повному обсязi".

Що таке превентивна археологiя, українськi державнi чиновники вза-галi не знають (у нашому законодавствi цi положення не розгорнутi i обов'язки державних органiв з приводу органiзацiї превентивних (рятувальних) археологiчних дослiджень не виписанi, тож вони (державнi органи) цим i не переймаються). А в той час пам'ятки масово руйнуються пiд час всiляких будiвництв. Спроби ж установ Академiї Наук провести такi дослiдження, досить часто не тiльки не знаходять належної пiдтримки, а й зустрiчають спротив. Нашi чиновники з Кабiнету Мiнiстрiв частiше беруться захищати iнтереси iнвестора (мабуть, це вигiднiше), нiж охороняти пам'ятки археологiї (вiд яких тiльки зайвий головний бiль).

Конвенцiя закликає запобiгати нелегальному обiгу об'єктiв археологiчної спадщини та зобов'язує Сторони вжити необхiдних заходiв для того, щоб державнi музеї не купували тих об'єктiв археологiчної спадщини, якi могли бути отриманi в результатi приховування або проведення нелегальних розкопок, або ж незаконного вилучення пiд час санкцiонованих розкопок [1, Ст.10].

В Українi ця стаття Конвенцiї порушується на державному рiвнi найчастiше. У нас можливi i приватнi музеї "здобуткiв" чорних археологiв i виставки цих колекцiй за кордоном пiд патронатом Президента, навiть у штаб-квартирi ЮНЕСКО (а потiм дивуються, чому це європейська наукова спiльнота обурюється).

Чи зрозумiють коли-небудь нашi державнi чиновники, що археологiя - це складна академiчна наука, i що ця наука є важливим показником культурностi, "європейськостi" нашої нацiї? Її не замiнять анi приватнi колекцiонери, анi нацiонально свiдомi письменники, анi будь-якi ентузiасти-любителi. Не замiнять вони i копiткої та постiйної роботи повноважних державних органiв, якi треба створювати, органiзовувати, готувати для них кадри, та контролювати їхню роботу. Нам необхiдно багато працювати для того, щоб археологiчна спадщина України перетворилася на справжнiй предмет нацiональної гордостi. Щоб вона була не перепоною на шляху євроiнтеграцiї, а стала важливим чинником цього процесу.

Тож, в Українi немає чiткої стратегiї охорони i використання пам'яток археологiї - її треба розробляти, немає i державної системи охорони об'єктiв археологiчної спадщини - її треба створювати.

Пропоную свiй варiант державної програми збереження та використання об'єктiв археологiчної спадщини на найближчi роки.

Проект

ЗАГАЛЬНА ПРОГРАМА
Збереження та використання об'єктів
археологічної спадщини
На 2007-2011 роки

1. Загальна частина

Археологiчна спадщина України є невiд'ємною частиною свiтового культурного надбання. Вона є головним елементом пiзнання iсторiї людства, джерелом європейської колективної пам'ятi i засобом iсторичних наукових дослiджень. В той час, як iсторiя роз'єднує європейськi народи, археологiя не знає кордонiв i вiдкриває європейцям їхнє спiльне корiння. Вiдносини щодо збереження археологiчної спадщини регулюються Конституцiєю України, Законами України "Про охорону культурної спадщини" та "Про охорону археологiчної спадщини", iншими нормативно-правовими актами.

Збереження та рацiональне використання археологiчної спадщини, як важливої частини культурної спадщини, належить до прiоритетних напрямкiв полiтики держави у сферi культури. Вiдповiдно до ратифiкованих Верховною Радою України мiжнародних конвенцiй, охорона археологiчної спадщини є мiжнародно-правовим зобов'язанням нашої держави перед свiтовою спiльнотою. Унiкальнiсть археологiчної спадщини України полягає в тому, що в нiй захована найдавнiша iсторiя бiльшостi сучасних європейських народiв.

Археологiчнiй спадщинi, яка є свiдком стародавньої iсторiї, серйозно загрожують руйнування вiд зростаючої кiлькостi великих проектiв освоєння територiй, природних ризикiв, нелегальних або ж непрофесiйних розкопок i недостатньої поiнформованостi громадськостi.

Ця Програма спрямована на вдосконалення правових, органiзацiйних та матерiально-технiчних засад у сферi охорони археологiчної спадщини i розрахована на перiод до 2011 року.

В Українi на державному облiку перебуває 57206 пам'яток археологiї (в тому числi 418 пам'яток нацiонального значення).

Постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 9 вересня 2002 року № 1330 за-тверджено Комплексну програму паспортизацiї об'єктiв культурної спадщини на 2003-2010 рр., що сприятиме вдосконаленню ведення облiку об'єктiв культурної спадщини, забезпеченню державної реєстрацiї.

Видiлених державних коштiв та забезпечення квалiфiкованими кадрами в частинi паспортизацiї археологiчних об'єктiв виявилося недостатньо i паспортизацiя пам'яток археологiї в державi значно затримується.

Законом України вiд 20 квiтня 2004 року № 1692-IV затверджено Загальнодержавну програму збереження та використання об'єктiв культурної спадщини на 2004-2010 роки, що спрямована на вдосконалення правових, органiзацiйних та матерiально-технiчних засад у сферi охорони культурної спадщини.

Проте, руйнування пам'яток археологiї як внаслiдок дiй будiвельникiв, так i вiд нелегальних розкопок продовжується, про що свiдчить зростаюча кiлькiсть археологiчних предметiв з України на європейських аукцiонах та у приватних колекцiях. Розкрадання та знищення археологiчної спадщини в Українi набуває обсягiв гуманiтарної катастрофи.

Специфiкою об'єктiв археологiї є наукове значення та наукова iнформацiя, що зберiгається в них. Головними пам'яткоохоронними дiями на пам'ятках археологiї є їхнє наукове вивчення, для чого потрiбнi належно пiдготовленi квалiфiкованi науковi кадри, якi працюють у сферi державної системи охорони пам'яток. Існуюча в Українi система пiдготовки фахiвцiв-археологiв не вiдповiдає європейським нормам вищої освiти та не може забезпечити державнi органи охорони культурної спадщини необхiдною кiлькiстю достатньо пiдготовлених фахiвцiв.

Розв'язання проблем сфери охорони пам'яток археологiї, її розвиток та фiнансове забезпечення потребують вдосконалення нормативно-правової бази.

Потребує подальшого вдосконалення система облiку, вивчення, охорони, консервацiї, музеєфiкацiї об'єктiв археологiчної спадщини, а також система контролю за виконанням власниками, уповноваженими ними органами, користувачами охоронних зобов'язань.

2. Мета та основні завдання програми

Мета Програми полягає у вдосконаленнi державної системи охорони культурної спадщини у сферi охорони археологiчної спадщини та наближеннi її до загальноєвропейського рiвня.

Основними завданнями Програми є:
- забезпечення державного облiку i контролю за збереженням та вивченням об'єктiв археологiчної спадщини;
- забезпечення державної фiнансової пiдтримки археологiчних дослiджень центральних i мiсцевих органiв охорони культурної спадщини вiдповiдно до їхньої компетенцiї;
- забезпечення фiнансування охоронних i рятувальних археологiчних дослiджень;
- сприяння залученню iнвестицiй у дiяльнiсть щодо збереження, вивчення, музеєфiкацiї та використання пам'яток археологiї;
- створення науково-дослiдних органiзацiй, якi спецiалiзуються у сферi виявлення, паспортизацiї, рятувальних i охоронних дослiджень об'єктiв археологiчної спадщини;
- удосконалення законодавчого забезпечення охорони археологiч-ної спадщини;
удосконалення управлiння у сферi охорони археологiчної спадщини;
- удосконалення системи пiдготовки квалiфiкованих кадрiв архео-логiв для наукової та адмiнiстративної дiяльностi у сферi охорони культурної спадщини;
- сприяння залученню об'єктiв археологiчної спадщини до нацiональних та мiжнародних туристичних маршрутiв;
- подальший розвиток мiжнародного спiвробiтництва у сферi охорони археологiчної спадщини, перетворення археологiчної спадщини у дiєвий чинник iнтеграцiї України у європейську спiльноту.

3. Заходи, спрямовані на забезпечення виконання завдань Програми

Для виконання завдань Програми передбачається здiйснити такi заходи:
1) пiдготувати пропозицiї щодо:
- внесення змiн до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

Мiнкультури,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007 рiк);

- внесення змiн до Закону України "Про охорону навколишнього середовища";

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007 рiк);

- проекту закону про охороннi та рятувальнi археологiчнi дослiдження;

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007 рiк);

- проекту закону про "Археологiчну карту України";

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007 рiк);

2) розробити та затвердити в установленому законодавством порядку:
- Положення про державну рятувальну археологiчну службу;

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007-008 рр.);

- Положення про Нацiональний археологiчний парк;

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007-008 рр.);

- Порядок здiйснення робiт зi створення "Археологiчної карти України"

Мiнкультури, Держбуд,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки,
Нацiональна академiя наук, Мiнюст,
(термiн - 2007-2008 рр.);

3) готувати кадри для охорони археологiчної спадщини та пiдвищувати їхню квалiфiкацiю. Для цього забезпечити:
- пiдготовку та перепiдготовку фахiвцiв-археологiв у навчальних закладах вищого рiвня акредитацiї (магiстерськi програми з археологiї);

МОН, Мiнкультури,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Нацiональна академiя наук,
(термiн - постiйно)

- пiдготовку та видання пiдручникiв i навчально-методичних посiбникiв з польової археологiї;

МОН, Мiнкультури,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Нацiональна академiя наук,
(термiн - постiйно)

- комплектування бiблiотечних фондiв пiдручниками i навчально-методичними посiбниками з польової археологiї;

МОН, Мiнкультури,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Нацiональна академiя наук,
(термiн - постiйно);

4) вжити таких заходiв для збереження та використання об'єктiв археологiчної спадщини:
- провести iнвентаризацiєю об'єктiв археологiчної спадщини;

Мiнкультури,
Державна служба охорони культурної спадщини,
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим,
обласнi, Київська та Севастопольська мiськi держадмiнiстрацiї,
Нацiональна академiя наук разом
з Українським товариством охорони пам'яток
iсторiї та культури (за згодою),
(термiн - постiйно);

- провести обстеження стану археологiчних пам'яток для виявлення об'єктiв, на яких необхiдно першочергово провести рятiвнi археологiчнi дослiдження;

Мiнкультури, Державна служба охорони культурної спадщини,
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим,
обласнi, Київська та Севастопольська мiськi держадмiнiстрацiї,
(термiн - постiйно);

5) здiйснити заходи з популяризацiї та розвитку об'єктiв археологiчної спадщини:
- забезпечити музеєфiкацiю найцiннiших i видовищних об'єктiв археологiчної спадщини;

Мiнкультури, Державна служба охорони культурної спадщини,
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим,
обласнi, Київська та Севастопольська мiськi
держадмiнiстрацiї, Нацiональна академiя наук,
(термiн - постiйно);

- розробити пропозицiї щодо створення нових нацiональних археологiчних паркiв;

Мiнкультури, Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки, МОН, Нацiональна академiя наук,
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим,
обласнi, Київська та Севастопольська мiськi держадмiнiстрацiї,
(термiн - 2007-2011 рр.);

- сприяти залученню об'єктiв археологiчної спадщини до нацiональних та мiжнародних туристичних маршрутiв;

Мiнкультури, Державна служба охорони культурної спадщини,
Мiнфiн, Мiнекономiки, МОН, Нацiональна академiя наук,
Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим,
обласнi, Київська та Севастопольська мiськi держадмiнiстрацiї;
(термiн - 2007-2011 рр.);

- забезпечити виконання мiжнародних договорiв України з охорони археологiчної спадщини, що ратифiкованi Верховною Радою України;

Мiнкультури, МЗС,
(термiн - постiйно);

Фiнансове забезпечення

Для фiнансового забезпечення виконання Програми залучаються в установленому законодавством порядку кошти державного та мiсцевих бюджетiв, фондiв охорони пам'яток (у тому числi, мiжнароднi), благодiйнi внески юридичних i фiзичних осiб та кошти з iнших джерел фiнансування, не заборонених чинним законодавством.

Очiкуванi результати

Виконання Програми повинно дати поштовх позитивним зрушенням у сферi охорони археологiчної спадщини в Українi.

Виконання Програми сприятиме:
- вдосконаленню нормативно-правової бази у сферi охорони археологiчної спадщини;
- полiпшенню фiнансування заходiв зi збереження, наукового дослiдження та використання археологiчної спадщини;
- озвитковi туристичної галузi;
- входженню України до європейської спiльноти, як держави, що виконує свої мiжнародно-правовi зобов'язання у сферi охорони археологiчної спадщини, зберiгає та вивчає значну i важливу для науки частину джерел європейської колективної пам'ятi.

Контроль за виконанням Програми

Контроль за виконанням Програми здiйснює Мiнiстерство культури i туризму України за участю iнших мiнiстерств, центральних та мiсцевих органiв виконавчої влади, вiдповiдальних за виконання заходiв Програми.

Мiнiстерство культури i туризму України щороку подає до Кабiнету Мiнiстрiв України та Верховної Ради України звiти i вiдповiдну iнформацiю про хiд виконання Програми.

Кабiнет Мiнiстрiв України на пiдставi отриманої iнформацiї здiйснює коригування визначених Програмою заходiв, їхнього змiсту та обсягiв фiнансування.

Література