культурна спадщина / археологія

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Щодо визначення предмета охорони
нерухомх об'єктів археологічної спадщини

Т.А.Бобровський

1. Загальні положення
1.1. Цей документ розроблено на виконання статтi 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" щодо визначення предмета охорони об'єктiв культурної спадщини стосовно пам'яток археологiї (нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини).

1.2. Документ розроблено вiдповiдно до норм Європейської конвенцiї про охорону археологiчної спадщини (переглянутої), якою визначено, що:
- археологiчна спадщина є головним елементом пiзнання iсторiї людства;
- археологiчна спадщина є джерелом європейської колективної пам'ятi i засобом iсторичних та наукових дослiджень;
- складовими частинами археологiчної спадщини вважаються всi матерiальнi залишки та об'єкти, а також будь-якi iншi слiди iснування людства у минулих епохах, збереження i вивчення яких допомагає з'ясувати розвиток iсторiї людства та його зв'язок з природним середовищем, головними джерелами отримання iнформацiї вiдносно яких є розкопки або знахiдки й iншi методи дослiдження iсторiї людства та середовища, що його оточує.

1.3. У документi використовується термiнологiя чинного законодавства України у сферi охорони культурної спадщини, зокрема, Законiв України "Про охорону культурної спадщини", "Про охорону археологiчної спадщини", Європейської конвенцiї про охорону археологiчної спадщини (переглянутої).

2. Визначення предмета охорони нерухомх об'єктів археологічної спадщини
2.1. Всi об'єкти археологiчної спадщини та їхнi складовi частини є невiдтворним джерелом iнформацiї, яка за умов вiдповiдного археологiчного дослiдження дозволяє пiзнавати iсторичнi процеси розвитку цивiлiзацiї, матерiальну та духовну культуру стародавнього населення України.

2.2. Наукова iнформацiя є характерною властивiстю об'єкта археологiчної спадщини, що виражена у просторовiй i матерiальнiй структурi об'єкта та його складових частин, а саме - в загальному плануваннi об'єкта, пов'язаних з ним ландшафтних утвореннях, спорудах та їхнiх залишках, антропогенних нашаруваннях, рухомих предметах, що зберiгаються in situ, незалежно вiд стану їхньої збереженостi.

2.3. Наукова iнформацiя, носiєм якої є об'єкт археологiчної спадщини, визначається як його предмет охорони.

2.4. Пiдставою для визначення предмета охорони нерухомого об'єкта археологiчної спадщини є наявнiсть у його складi нерухомих носiїв наукової iнформацiї, що мають цiннiсть з археологiчного, антропологiчного та етнографiчного поглядiв, а також пов'язаних з ними археологiчних предметiв за умови повного або часткового збереження автентичностi об'єкта та його складових частин.

2.5. Такi ознаки носiїв наукової iнформацiї, як їхнi розмiри, вiк, культурна приналежнiсть, потужнiсть культурного шару, насиченiсть археологiчними предметами тощо, не впливають на визначення предмета охорони, а враховуються при визначеннi критерiїв культурної цiнностi об'єкта археологiчної спадщини та його грошовiй оцiнцi.

2.6. Предмет охорони нерухомого об'єкта археологiчної спадщини визначається вченим-археологом пiд час виявлення об'єкта та пiдготовки облiкової документацiї.

Пiдстави для визначення предмета охорони об'єкта заносяться до його облiкового паспорта у роздiл "Якостi об'єкта, завдяки яким вiн набуває культурної цiнностi як пам'ятка".

2.7. При визначеннi предмета охорони нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини треба враховувати, що в окремих випадках для об'єктiв, якi є комплексними за своїми видовими ознаками (iсторико-археологiчними, архiтектурно-археологiчними, ландшафтно-археологiчними тощо), необхiдно визначати комплексний предмет охорони таких об'єктiв вiдповiдно до їхньої видової приналежностi.

Визначення комплексного предмета охорони нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини вiдбувається за наявностi у їхньому складi частин, що мають цiннiсть не лише з археологiчного, антропологiчного та етнографiчного, а й з естетичного, архiтектурного, мистецького чи художнього погляду.

3. Особливості застосування предмета охорони нерухомих об'єктів археологічної спадщини
3.1. Визначення предмета охорони нерухомого об'єкта археологiчної спадщини передбачає, що предмет охорони поширюється на всi складовi частини цього об'єкта (нерухомi та рухомi) i призводить до заборони будь-яких змiн об'єкта, крiм його археологiчних дослiджень.

3.2. Специфiка археологiчних дослiджень нерухомого об'єкта археологiчної спадщини полягає в тому, що задля отримання наукової iнформацiї, носiєм якої вiн є, сам об'єкт, як правило, частково або повнiстю руйнується археологiчними розкопками.

При цьому наукова iнформацiя, носiєм якої був дослiджений об'єкт, надалi продовжує iснувати лише у задокументованому виглядi вiдповiдно до державних нормативiв у сферi архiвної справи.

3.3. Нерухомий об'єкт втрачає предмет охорони як об'єкт археологiчної спадщини, якщо стосовно нього виконано повний комплекс археологiчних дослiджень, вилучено та задокументовано увесь обсяг наукової iнформацiї, носiєм якої вiн був.

Такий об'єкт повинен бути вилучений з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, якщо для нього не було визначено комплексного предмета охорони.

3.4. Якщо нерухомий об'єкт втрачає предмет охорони як об'єкт археологiчної спадщини, але зберiгає предмет охорони як об'єкт iншої видової приналежностi, вiн не може бути вилучений з Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

При цьому вiдбувається змiна видової приналежностi об'єкта, про що зазначається в його облiковiй документацiї.

3.5. У зв'язку з поступовим вдосконаленням методик археологiчних дослiджень, що дозволяють ефективнiше використовувати iнформацiйний потенцiал об'єктiв археологiчної спадщини, з метою збереження наукової iнформацiї для майбутнiх наукових дослiджень по окремих, особливо цiнних з археологiчного погляду об'єктах на стадiї їхньої державної реєстрацiї необхiдно визначати контрольнi дiлянки, в межах яких на певний термiн оголошується мораторiй на археологiчнi розкопки.

3.6. Для окремих нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини, якi є комплексними за видовими ознаками i донесли до нашого часу цiннiсть не лише з археологiчного, антропологiчного та етнографiчного, а й з естетичного, архiтектурного, мистецького чи художнього поглядiв, необхiдно також визначати дiлянки, що потребують консервацiї або музеєфiкацiї.

3.7. Визначення обсягiв контрольних дiлянок та дiлянок, що потребують консервацiї або музеєфiкацiї, покладається на Науково-методичну раду при центральному органi виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини, рiшення якої повинно бути зафiксоване в облiковiй документацiї вiдповiдних об'єктiв та в Дозволах на їхнi археологiчнi дослiдження.

3.8. Для складових частин нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини, що зазнали консервацiї, зберiгається предмет охорони об'єктiв археологiчної спадщини (наукова iнформацiя).

3.9. На складовi частини об'єктiв археологiчної спадщини, що були втраченi до або пiд час археологiчних дослiджень, а згодом вiдновленнi внаслiдок реставрацiї або музеєфiкацiї, предмет охорони об'єктiв археологiчної спадщини (наукова iнформацiя) не поширюється.

3.10. Археологiчнi предмети, що були виявленi пiд час археологiчних дослiджень нерухомих об'єктiв археологiчної спадщини та мають цiннiсть з археологiчного, етнологiчного, iсторичного, мистецького, наукового чи художнього поглядiв, потребують окремої державної реєстрацiї та зберiгання вiдповiдно до державних нормативiв у сферi музейної справи.