культурна спадщина / історія

Орест Дзюбан

ЛЬВІВСЬКІ ПЕЧАТКИ 1941 РОКУ
ЯК ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Важливими свідченнями українського державотворення періоду Другої світової війни є сфрагістичні пам'ятки, зокрема печатки, виготовлені й використовувані після проголошення в 1941 році у Львові відновлення Української держави. Коротко нагадаємо пов'язані з ними історичні події. З вибухом німецько-радянської війни таємно створені й підготовлені напередодні її похідні групи ОУН С.Бандери поступово проникали на різні терени України слідом за німецькою армією. Учасники їх створювали українську міліцію й місцеве управління, тобто організовували на місцях українську владу. Спеціальна група, що складалася з п'ятнадцяти членів, мала завдання якомога швидше дістатися Львова - першого важливого українського міста, звільненого від більшовиків, і проголосити там незалежність Української держави.

На світанку 30 червня 1941 року український батальйон "Нахтіґаль" і кілька німецьких частин першими ввійшли до Львова. Похідна група ОУН, яка мала взяти владу в місті, прибула після обіду. Ввечері того ж дня члени її скликали в будинку "Просвіти" Національні Збори з відомих представників українського громадянства. Національні Збори ухвалили Акт відновлення Української держави, в якому було сказано: "Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України" (1). Головою новоствореного українського уряду (Державного Правління) було призначено члена бандерівської ОУН Ярослава Стецька.

2 липня новина про проголошення незалежності України дійшла до Берліна. У донесенні айнзацгрупи Б поліції безпеки й СД повідомлялося про "спроби національних українців, які стоять під проводом Бандери, проголошенням Української Республіки [і] створенням міліції поставити німецькі чинники перед доконаним фактом" (2). Заскочена розвитком подій, німецька окупаційна влада виявляла роздратовання: Україна стала другою після Литви країною, яка з початком війни проголосила незалежність і сформувала уряд. Але попервах окупанти вимушено утримувались від "застосування енергійних заходів проти узурпаторів (українців) у зв'язку з ситуацією на фронті й у всьому регіоні" (3). Щойно 5 липня німці заарештували в Кракові С.Бандеру, а 9 липня у Львові Я.Стецька та його співробітника Р.Ільницького. Пізніше їх вивезли до Берліна. Всі члени Українського Державного Правління під загрозою арешту змушені були припинити будь-яку політичну діяльність. Проте навіть за короткий час свого існування Українське Державне Правління багато зробило в справі створення внутрішньої адміністрації. Майже на половині території України діяли українські адміністративні органи. Крім Львівської обласної управи, в першій половині липня 1941 року обласну управу було сформовано у Станіславі, відтак у Дрогобичі, Тернополі, Ковелі, Рівному, Кам'янці-Подільському, Житомирі, Вінниці, Дніпропетровську, Кіровограді, тобто на території одинадцяти з тодішніх двадцяти чотирьох областей УРСР. Усі обласні, окружні, повітові, районні та міські управи визнавали над собою зверхність УДП. Львів вважався тимчасовою столицею до часу, коли уряд матиме змогу переїхати до столиці Української держави - Києва.

Зі створенням органів української адміністрації, природно, виникла потреба в забезпеченні, передусім за допомогою відповідних печаток, вірогідності та юридичної сили документів, що поставали у зв'язку з їхньою діяльністю. Найперше це стосувалося самого Українського Державного Правління. "[...] Ранком, 1 липня 1941 р., - згадував пізніше Я.Стецько, - я дав доручення виготовити печатки з написами "Українська Держава" і "Українське Державне Правління" (4). Відтиски цих печаток (іл. 1, 2) можна бачити на документах, датованих початком липня 1941 року, що зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління України. Очевидно, під час або після арешту Я.Стецька штурмбанфюрер СС проф. д-р Баєр і унтерштурмфюрер Кольф вилучили деякі печатки. Сам Я.Стецько писав про це у своїх спогадах так: "[...] Кольф забрав деякі печатки, які йому вручив Ребет, заховавши суттєві. Ребет спритно зробив це так, що Кольф вдоволений повернувся, мовляв, голова Уряду ув'язнений і печатки сконфісковані! "О, санкта (німецька) сімпліцітас", або по нашому - яка безмежна німецька дурнота! Немає печаток, отже Уряду немає вже "правно" і фактично, на думку Кольфа і його шефа Баєра" (5). Ці збережені державні печатки використовувались пізніше і в Берліні, де під "почесним арештом" перебували керівники ОУН. Зокрема відтиск печатки з легендою "Українське Державне Правління" бачимо на листі від 3 серпня 1941 року Я.Стецька до А.Гітлера, в якому висловлено протест проти приєднання Галичини до створеного німцями переважно на польських землях Генерал-губернаторства. Напередодні свого ув'язнення, 6 серпня 1941 року, в листі до С.Бандери Я.Стецько зазначав: "Можеш де хочеш і на чому хочеш підписувати мене, печатки є [...]" (6).

Після проголошення у Львові Акту відновлення Української держави відразу було організовано Управу м.Львова, яку очолив д-р Юрій Полянський, колишній крайовий командант УВО. На двох виявлених нами відтисках печатки міської управи з документів від 8 і 11 липня є зображення тризуба, аналогічне його обрисові на печатках "Українська Держава" та "Українське Державне Правління" (7). Такий самий тризуб, що має характерні потовщення вертикальних ліній крайніх зубців, бачимо на печатці з легендою " * УПРАВА м.ЛЬВОВА * уряд здоровя * юесундгеітсамт * СТАДТВЕРЩАЛТУНЮ ЛЕМБЕРЮ" (8) (іл. 4). Зберігся датований 3 липня 1941 року документ, у якому "голова Краєвого Уря'ду Здоров'я" д-р Мар'ян Панчишин (в уряді Я.Стецька він був його заступником і керівником Міністерства здоров'я) прохає дати дозвіл "на виготовлення і відбір печатки для Державного Уряду Здоров'я, яку замовлено в граверні" (9). Можна припустити, що в тій-таки граверній майстерні виконано й матриці державних печаток, а також відтиски двох з яких містять схарактеризоване вище зображення тризуба й написи українською та німецькою мовами: "* УПРАВА м.Львова * відділ соціяльного забезпечення*..." (10) (іл. 5) та "* Дирекція Університетських Клінік у Львові *..." (11)

Рівночасно з формуванням суто адміністративних органів (Управа м. Львова, Львівська обласна управа) в місті розпочалося інтенсивне відновлення діяльності старих і творення нових громадсько-політичних, культурних та інших установ і організацій.

У Державному архіві Львівської області вдалося виявити кілька відтисків печаток різних львівських організацій та установ початкового періоду німецької окупації. Найцікавіша з-поміж них, на наш погляд, печатка, відтиснута на документі Станиці для українських збігців (біженців) при Міському управлінні у Львові (вул. Академічна, 11), виданому 10 липня 1941 року. Посередині цієї круглої печатки - мельниківський тризуб, центральний зуб якого замінено на меч, а по периметру - легенда: "Станиця для Українських Збігців * Саммелстелле фЯр Украінісцге ФЯцгтлінюе *"12 (іл. 7). Як згадує Кость Паньківський (заступник Міністра внутрішніх справ в уряді Я.Стецька), у Львові не було тоді ще жодного видатного послідовника Андрія Мельника, а "Іван Рогач, відомий з імені із своєї діяльності в Карпатській Україні 1938 - 39 рр., прибув вже в перших днях до Львова і працював у відділі збігців при міській управі, але загалові львів'ян був незнаний"13. Прізвище його у виявленому документі стоїть першим у списку мельниківців, що саме прибули до Львова.

За свідченням того-таки К.Паньківського, німецька військова влада в господарські справи міста майже не втручалася, за винятком міської міліції, яку вже 2 липня відібрала від ОУН і підпорядкувала СС. Ще 17 липня бачимо тризуб на печатці команданта Української міліції у Львові, легенда якої теж продубльована німецькою мовою: "...* Командант дер Украінісцген Міліз ін Лемберю *"14 (іл. 3). Печатка з легендою "* МІЛІЦІЯ МІСТА ЛЬВОВА * МІЛІЗ дер СТАДТ ЛЕМБЕРЮ *" на документі від 30 липня 1941 року має зображення давнього міського герба15. Лев на цьому гербі трохи піднявся на задніх лапах, а правою передньою лапою спирається на стіну брами (іл.8). Зміна символіки на печатці пов'язана, очевидно, із включенням 1 серпня 1941 року Галичини до складу Генерал-губернаторства.

Здається, зовсім не відома дослідникам печатка ОУН на документі від 8 серпня 1941 року, адресованому Першому дільницевому уря'ду м.Львова. Печатка кругла, поперечник її - 23 мм. У центрі розміщений невеликого розміру тризуб, а по периметру - напис: "ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ"16 (іл.9). Невиразний відтиск печатки (поперечник 39 мм) з такою самою легендою і організаційним знаком ОУН виявлено на документі Головного осередку пропаганди ОУН від 8 липня 1941 року17 (іл.10). З директиви крайового провідника членам і прихильникам ОУН про використання національної символіки відомо, що організаційним знаком був "чорний рівнораменний трикутник підставою вгору, на ньому червоний хрестомеч, на хрестомечі золотий Тризуб. Над підставою буква "О", по лівій стороні знамени трикутника буква "У", а по правій "Н" (разом ОУН). Трикутник вміщений на золотому полі"18. Саме таке графічне зображення організаційного знака ОУН є на цій печатці.

Прибувши до Львова, члени бандерівської ОУН зайняли під свій головний осідок триповерховий будинок колишнього товариства "Дністер" на вул. Руській, 20. Одним із відділів її була т. зв. Суспільна опіка при Проводі ОУН, що містилася там на другому поверсі. Виявлено два відтиски печатки цієї установи на документах від 21 і 29 липня 1941 року із зображенням тризуба й легендою: "* СУСПІЛЬНА ОПІКА ОУН * Східно-Український Відділ *"19 (іл.11).

У першій половині липня того ж року в міській ратуші, яку зайняло для своїх потреб німецьке військо, відбулися нечисельні збори громадян, присвячені справам суспільної опіки. Відповідно до ухвали зборів було створено т. зв. Українську допомогову акцію (УДА), а на голову її запрошено довголітнього довіреного співробітника митрополита А.Шептицького крилошанина Василя Лициняка. Керівні місця в УДА посіли новоприбулі члени мельниківської ОУН. Кругла печатка з легендою: " * Українська Допомогова Акція * у Львові *", відтиски якої збереглися (крайні дати документів: 7 серпня - 24 жовтня 1941 р.), має у своїй основі тризуб20 (іл. 12).

З вересня почав діяти Український краєвий комітет (УКрК), що його очолив Кость Паньківський. Формально УКрК мав бути відповідником Українського центрального комітету в Кракові. Негативним фактом початкової діяльності УКрК стала ліквідація інших громадських установ. Так, УДА наприкінці жовтня була перетворена на відділ суспільної опіки УКрК, туди ж перейшов працювати і весь її склад на чолі з головою.

Мабуть, у тому ж таки будинку колишнього товариства "Дністер" містилося Бюро зв'язку ОУН між українськими і німецькими установами. Єдиний нечіткий відтиск його печатки виявлено на недатованому документі, засвідченому особистим підписом Богдана Кордюка - активного члена бандерівської ОУН. Печатка з тризубом має легенду: "* БЮРО ЗВЯЗКУ ОУН * між українськими і німецькими установами *"21 (іл.13).

Після звільнення Львова від більшовицького панування виявилася тенденція до відродження колишніх, передбільшовицьких культурних закладів, господарських установ. На короткий час поновили свою діяльність українські кооперативні централі - Ревізійний союз українських кооператив, Центросоюз, Маслосоюз, "Народна Торговля" тощо. Знову почала діяти "Просвіта", а також створені за більшовиків (зі скоригованими тепер почасти назвами) Український Червоний Хрест, спілки письменників, журналістів, діячів театрального мистецтва, музикантів, художників. Крім того, реєструвалися нові товариства й спілки, наприклад, Жіноча служба Україні, що прийшла на зміну колишньому Союзові українок. Головою централі ЖСУ обрали Костянтину Малицьку, але вона головувала недовго, і вже у вересні на її місце прийшла Марія Біляк. На печатці легенда "* ЖІНОЧА СЛУЖБА УКРАЇНІ *" розміщена по периметру, а тризуб з написом під ним "у Львові" - в центрі (іл. 34), крайні дати документів: 13 серпня - 25 жовтня 1941р.)22. У середині жовтня ЖСУ стала окремим відділом УКрК, зберігши при тому свою назву23.

Уже наприкінці червня 1941 року львівські літератори об'єдналися в Спілку українських письменників. На організаційних зборах головою її було обрано Василя Пачовського, а його заступниками Ростислава Єндика та Ярослава Цурковського. Підпис цього останнього й печатку з тризубом у центрі та легендою "* СПІЛКА УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ * у Л Ь В О В І" по периметру бачимо на документі від 15 липня 1941 року24 (іл.18).

Українські художники заснували у Львові Спілку українських образотворчих мистців з осідком на Марійській площі, 9. На відміну од усіх описаних вище круглих печаток печатка з легендою "СПІЛКА УКРАЇНСЬКИХ МИСТЦІВ ПЛЯСТИКІВ" на документі від 18 липня 1941 року має форму неправильного восьмикутника (42 х 42 мм). Невеликий тризуб зображено над легендою, поданою у чотири ряди25 (іл.14).

З приходом німецької армії актори Українського драматичного театру та українські співаки заснували в приміщенні театру опери і балету Український театр міста Львова (директор А.Петренко, його заступники В.Блавацький і П.Сорока). Недатований документ, крім підпису директора театру, засвідчений також печаткою з тризубом і легендою " * УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР м. ЛЬВОВА ". Згодом цей театр реорганізовано під офіційною назвою Львівський оперний театр26 (іл.15).

Нові печатки одержали тогочасні львівські навчальні заклади та деякі їхні структурні підрозділи. Виявлено, зокрема, німецькомовний документ від 31 липня 1941 року, засвідчений підписом директора університетської бібліотеки Богдана Барвінського й печаткою. Її легенда "* Бібліотека Державного Університету ім. І.Франка * у Л ь в о в і *" розміщена по периметру, а герб-тризуб - у центрі27 (іл.16). А печатка самого університету з тризубом і легендою "* ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. ІВ. ФРАНКА * у Л Ь В О В І " відтиснута на документі (посвідці) від 29 липня 1941 року, опублікованому у відомій праці Я.Стецька "30 червня 1941 р."28

Печатку львівського ветеринарного інституту, що теж у своїй основі має тризуб, облямовує легенда "* Державний Ветеринарний Інститут * у Л ь в о в і". Документ з цією печаткою від 19 серпня 1941 року засвідчений також особистим підписом комісара-управителя цього інституту Степана Ґжицького29 (іл.19).

Слід підкреслити, що, незважаючи на дані обіцянки, німецька окупаційна влада всіляко зволікала з поновленням викладів у вищих навчальних закладах. Тільки у квітні 1942 року, у зв'язку з потребами воєнного часу, у Львові розпочали роботу ветеринарний і медичний інститути30. На перше липня того ж року в місті було п'ять інститутів - медичний, фармацевтичний, ветеринарний, рільничий і технічний, але незабаром після реорганізації їх перейменовано на фахові державні курси. Отже, виявлені печатки вищих навчальних закладів початкового періоду німецької окупації використовувались виключно тимчасовою адміністрацією цих закладів. Вони, як і інші описані тут печатки є цінними сфрагістичними пам'ятками українського державотворення років Другої світової війни.

ПРИМІТКИ

1. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. - С.114.
2. Там само.
3. Там само. - С.511.
4. Стецько Я. 30 червня 1941: Проголошення відновлення державності України. - Торонто; Нью-Йорк; Лондон, 1967. - С.62.
5. Там само. - С.265.
6. Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі - ЦДАВО України). - Ф.3833. - Оп.1. - Спр. 20. - Арк.11.
7. Державний архів Львівської області (далі - ДАЛО). - Ф.Р-37. - Оп. 7. - Спр. 9. - Арк. 4.
8. Там само. - Ф.Р-35. - Оп. 9. - Спр. 295. - Арк. 37.
9. Там само. - Арк.109.
10. Там само - Ф.Р-37. - Оп. 7. - Спр. 35. - Арк. 4.
11. Там само. - Спр. 42. - Арк. 49.
12. Там само. - Арк. 18.
13. Паньківський К. Від Держави до Комітету. - Нью-Йорк; Торонто, 1957. - С.37.
14. ДАЛО. - Ф.Р-37. - Оп.7. - Спр. 42. - Арк. 53.
15. Там само. - Спр. 14. - Арк. 29.
16. Там само.- Спр. 2. - Арк. 44.
17. Там само. - Ф.Р-35. - Оп. 13. - Спр. 140. - Арк. 3.
18. ЦДАВО України. - Ф. 3833. - Оп. 2. - Спр. 3. - Арк. 39.
19. ДАЛО. - Ф.Р-35. - Оп. 9. - Спр. 295. - Арк. 21.
20. Там само. - Ф.Р-37. - Оп. 7. - Спр. 35. - Арк. 42.
21. Там само. - Спр. 49. - Арк. 50.
22. Див., наприклад: ДАЛО - Ф.Р-37. - Оп. 7. - Спр. 28. - Арк. 11, 71, 87.
23. Паньківський К. Роки німецької окупації. - Нью-Йорк; Торонто, 1965. - С. 45.
24. ДАЛО. - Ф.Р-37. - Оп.7. - Спр. 36. - Арк. 74.
25. Там само. - Спр. 8. - Арк. 35.
26. Там само. - Спр. 4. - Арк. 80.
27. Там само. - Ф.Р-35. - Оп. 12. - Спр. 239. - Арк. 1.
28. Стецько Я. 30 червня 1941: Проголошення відновлення державності України. - С. 249.
29. ДАЛО. - Ф.Р-37. - Оп. 7. - Спр. 40. - Арк. 47.
30. Паньківський К. Роки німецької окупації. - С. 121.