культурна спадщина / мистецтво

ГНАТ ХОТКЕВИЧ ПРО СВОЮ МУЗИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Свідомий значення всього того, що йому вдалося зробити, надто в царині кобзарського мистецтва, Г.Хоткевич залишив цікаву подробицями й оцінками самохарактеристику своєї музичної діяльності (написана 1928 року як матеріал до чергового перевидання в Німеччині знаменитого "Музичного словника" Карла Рімана). Цей автограф Г.Хоткевича відклався у фонді Народного комісаріату освіти УРСР Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (Ф.166.-Оп.7.-Спр.439.-Арк .108-109).

Наводимо тут його повністю: "Хоткевич Гнат Мартинович род[ився] у Харкові (Україна) 1877 р. Науку (гра на скрипці й теорія муз[ики] та гармонія) побирав приватне у проф[есора] Ільниць-кого. Уміння грати на бандурі (укр[аїнський] національний інструмент) здобув сам, сконструювавши народний ін[струмен]т і давши для нього літературу. Таким чином Г.Х[откевич] являється основоположником бандурної гри на Україні. Перші виступи його відносяться до 1895-[189]6 рр. і відзначалися великим успіхом. В 1899 р. Г.Х[откевич] робить подорож по Україні з відомим композитором МЛисенком. В 1902 р. на XII Археологічнім з'їзді у Харкові збирає кобзарів і лісників (народних музикантів) і, утворивши з них ансамбль, показує публічно. Цей виступ склав еру в історії кобзарського мистецтва на Вкраїні. В 1905-[190]б рр. робить велику концертову подорож по Галичині (Австрія). В настоящий момент являється керівником класи бандури у Вищім музичнім інституті у Харкові.

Окрім "Підручника гри на бандурі" Г.Х[откевич] написав для того ін[ститу]ту досить багато творів (більше 100), де маються як чисто інструментальні ("Невільничий ринок у Кафі", "Осінь" і інш[і]), як мелодекламації (на слова ріжних поетів), так і акомпанементи до нар[одних] пісень, головним чином дум ("Буря на Чорному морі", "Про трьох братів Самарських", "Про козака бандуриста", "Про Хведора Безрідного", "Про козака Голоту", "Про Хмельницького" і т.д.), причім сі акомпанементи виходять за рамки звичайного супроводу, а являються складними музичними роботами.

Окрім творів для бандури, маєГ.Х[откевич] праці й для інших інструментів, а також вокальні. З інструментальних творів варто відмітити ілюстрації до драми Калідаси "Шякунтала" (SACUIITALA), де музику побудовано на індійських гамах: оркестровки ("Пастуші мотиви" й ін[ші]). З вокальних творів (їх коло 300), з крупніших згадати треба "Гайдамаки" для 18-ти хорів, особливий ансамбль "Містерія" (з циклу "Екстази", в данім разі це екстаза материнського горя). Ряд хорів (з них більші "Реве та стогне", "Хортиця", "Конквістадори", "Ураган", кілька хорів праці - "Косарі", "Шахтарі", "Бурлаки" й інш[і]). Ряд квартетів (з укр[аїнських] композиторів дав найбільше число ансамблів цього типу), з них помітніші - "Ізраель в Єгипті", "Жени руськия восплакащиеся", "Се оу Риме кричать под саблями половецкими", "Утоплена" й інш[і]). Маються й інші ансамблі (секстетмуж[еських] голосів "Сліпці", октети мішані й т.д.). Речей на окремі голоси багато і з них цікавіші на слова Шевченка, Франка, Філянського, Лесі Українки, Щоголева й інш[их] поетів, а також східні мотиви (з "Пісні пісень"). Що являється характерним для Х[откевича], так се те, що він зовсім іншими фарбами пише епічного Шевченка, сентиментального Філянського (нерозбірливо одне слово. - О.Р.), Щоголева або Манджуру.

З музичної діяльності треба ще відмітити керівництво хорами й муз[ичними] гуртками, а також влаштування дуже великого числа концертів; з них деякі мають вартості остільки, що ввійдуть свій час до історії української] музики (як, наприклад], концерт "Веснянки", концерти з народними співаками і музикантами).

Публікація Олександра Рибалка

П.У. № 1, 1995 р.