культурна спадщина / наука і техніка

МЕТЕОРОЛОГІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ
КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Шулешко І.В.

По вулиці Толстого, 14, поряд із входом до Ботанічного саду, розташована будівля, у формах якої нині досить важко помітити риси, притаманні поширеному в архітектурі середини ХІХ століття стилю пізнього класицизму. Між тим, саме в цьому будинку, невпізнанно зміненому реконструкцією останніх років, у 1855 році було започатковано фундаментальні метеорологічні дослідження, що стали підвалинами вітчизняної гідрометеорології.
Історія спорудження обсерваторії Київського університету тісно пов'язана з розвитком природничих наук і тенденціями до поглиблення знань про навколишнє природне середовище, які особливо посилилися в першій третині ХІХ століття. Землеробство та промисловість почали потребувати більш точних знань про клімат і погоду, що стало поштовхом до розширення кола наукових установ(1) для вивчення природних явищ.
Необхідно зазначити, що дослідження погоди та клімату України епізодично проводилися вже з 30-х років ХVIII століття, коли Російська академія наук споряджувала сюди спеціальні експедиції. На початку ХІХ століття на теренах України почали з'являтися любительські метеорологічні станції: у Києві (1804), Бердичеві (1814), Одесі (1821), Полтаві (1824), в портах Миколаєва (1824) та Херсона (1825).
Відомі вчені-метеорологи того часу неодноразово піднімали питання про організацію в різних місцях Російської імперії системних досліджень. У 1820-х роках Міністерством народної освіти було видано циркуляр про організацію у всіх навчальних закладах Росії метеорологічних спостережень, проте він не був виконаний. Організація станцій розпочалася лише після повторного розпорядження в 1832 році. За ініціативи академіка А.Я. Купфера та підтримки департаменту гірничих інженерів почали працювати кілька обсерваторій, серед яких була і перша в Україні метеорологічна обсерваторія в Луганську (1836)(2).
Ідею створення метеорологічної обсерваторії у м. Києві вперше було викладено в травні 1844 року в листі вчених Петербурзької академії наук до попечителя Київського учбового округу. Науковці пропонували розширити сітку метеорологічних станцій в окрузі, для чого "... основать при тех из гимназий и школ, при которых почтется это за лучшее, метеорологические обсерватории и учредить в самом Киеве центральное заведение такого же рода, откуда наблюдатели станций могли бы в это же время получать наставления и сведения, которые им необходимы..."(3)
Лист було передано до Київського університету, де його після консультацій з викладачами університету розглядали на засіданні ради університету 29 грудня* цього ж року. Було вирішено, що обсерваторію необхідно організувати при університеті під керівництвом професора фізики. Оскільки окремого приміщення для неї не було, то пропонувалося відвести кімнату в університетському будинку. Рі-шення ради було передано на розгляд до попечителя Київського учбового округу(4).
Відповіді дочекалися лише 24 серпня 1846 року. Причинами такого тривалого чекання були названі відсутність у будинку університету вільних приміщень та й самого професора фізики, який почав працювати тут лише у 1846 році. Також попечитель Київського учбового округу повідомляв, що Академія наук схвально поставилася до того, щоб відкрити при університеті центральну метеорологічну обсерваторію, але коштів для її облаштування в Академії немає(5).
Серед викладачів ІІ відділення філологічного факультету, куди входила і кафедра фізики, тим часом проходило обговорення доцільності розташування обсерваторії в будинку університету. На засіданні відділення 29 жовтня 1846 року було ухвалено, що необхідно все ж таки зводити окрему будівлю і придбати відповідні інструменти. Матеріали обговорення та ухвалу рада університету направила до попечителя Київського учбового округу для прийняття відповідного рішення. Відповідь була однозначною: грошей для будівництва в учбовому окрузі немає. Рекомендувалося розташувати обсерваторію в існуючому флігелі, де міститься лазня(6).
Така пропозиція прийнята не була, а натомість радою університету на засіданні 8 липня 1848 року було вирішено, що невелику окрему споруду метеорологічної обсерваторії можливо розташувати в Ботанічному саду, завідувач якого погодився відвести для неї місце. 19 липня цього ж року до ради університету надійшов наказ ректора: "Предписать архитектору Беретти составить план с фасадами и смету издержек, потребных на исполнение... предложения о постройке в Ботаническом саду, где ныне кузница, временной деревянной метеорологической обсерватории..."(7).
Проект подали на розгляд до Київського учбового округу. В результаті було вирішено, що центральна метеорологічна установа в окрузі не може бути "тимчасовою" дерев'яною. Вірогідно, на таке рішення могла вплинути і думка науковців головної фізичної обсерваторії, яку було відкрито у Санкт-Петербурзі 1849 року і яка керувала діяльністю всіх обсерваторій Російської імперії. Директор цієї обсерваторії А.Я. Купфер особисто опікувався якнайшвидшим відкриттям обсерваторії в Київському університеті.
Архітектор університету О.В. Беретті склав новий проект кам'яної обсерваторії, за яким 18 травня 1851 року розпочалося будівництво(8).
Будівельні роботи із спорудження обсерваторії було закінчено влітку 1854 року(9), а її опорядження та укомплектування тривало ще майже рік. Про це свідчить запис у журналі засідань правління університету: "Метеорологическая обсерватория университета св. Владимира получила в 1855 г. окончательное устройство, на что ассигновано было господином начальником Киевского учебного округа 1000 руб. серебром. Физический кабинет университета снабдил обсерваторию потребными для производства наблюдений инструментами. Производство сих наблюдений началось 19 апреля 1855 года. 4 раза в сутки наблюдается атмосфера, температура, сырость воздуха, направление и сила ветра, состояние неба, количество выпавшего дождя и наименьшая температура ночью. Действие обсерватории предполагается расширить по мере возможности... Обсерватория состоит в ведении профессора Кнорра; консерватор физического кабинета Пловецкий помогает профессору Кнорру в производстве метеорологических наблюдений"(10).
За відсутності проектних креслень обсерваторії, про її зовнішній вигляд у ХІХ столітті дають уявлення обмірні креслення, зроблені в 1884 році і опубліковані в додатку до одного з ювілейних видань з нагоди сорокаріччя університету(11).
В основу плану обсерваторії було покладено квадрат. Чоловий фасад, орієнтований на вул. Л. Толстого, мав три віконні осі; бічні фасади - по чотири віконні осі; з тилового боку було організовано вхід. У центрі будинку містився вузол сходів, що вели на другий поверх - мезонін. Приміщення першого поверху були розміщені анфіладами навколо сходового вузла. Навколо мезоніну було влаштовано відкриту терасу з огорожею. Споруду завершував чотирисхилий дах зі шпилем. Під будинком було розташовано підвали. Фасади було оформлено в стилістиці класицизму, з використанням пілястр, сандриків, карнизів. Загалом споруда мала ясний силует, гармонійні пропорції, лаконічні і водночас виразні деталі декору.
У 1910 році за проектом архітектора В.О. Осьмака до обсерваторії зі східного боку було зроблено одноповерхову прибудову та проведено часткову реконструкцію існуючого об'єму: влаштовано вхід з дашком, закладено одні та зроблено інші віконні прорізи, влаштовано додаткові двері, переплановано деякі приміщення. Прибудований об'єм порушив традиційну для класицизму симетрію будинку, однак, всіх притаманних цій споруді стильових характеристик було дотримано.(12)
Після жовтневого перевороту 1917 року діяльність метеорологічних установ в Україні в цілому погіршилася. Багато станцій, гідрометеорологічних споруд та обладнання було пошкоджено, а колективи спеціалістів розпались. У грудні 1919 року Рада Народних Комісарів УРСР прийняла декрет про створення Української метеорологічної служби - Укрмету. Всім відомствам та установам було заборонено мати окрему від Укрмету службу погоди(13). Обсерваторія Київського університету також увійшла до сітки станцій Укрмету, проте до 1929 року залишалася у складі університету(14). До кінця 1930-х років в обсерваторії проводилися метеорологічні спостереження та наукові дослідження в області метеорології.
У роки другої світової війни гідрометеорологічну службу було евакуйовано з Києва. Під час окупації міста будинок обсерваторії був перетворений на стайню(15).
У повоєнні роки в будинку розташувалися різні гідрометеорологічні служби, а протягом 1959-1964 років споруду знову використовували як головну обсерваторію Української гідрометеорологічної сітки. На початку 1970-х років для головної метеорологічної обсерваторії було побудовано нове приміщення на проспекті Науки, а в будівлі по вулиці Толстого, 14 розташувався обчислювальний центр управління метеорологічної служби УРСР.
На початку 1990-х років обсерваторію було передано Інституту радіоекології, який використовував її як адміністративну споруду. Після реконструкції у будівлі міститься розважальний заклад.
Перебуваючи у складі Київського університету, метеорологічна обсерваторія як наукова установа зробила значний внесок у розвиток знань про природу. Вже наприкінці 1850-х років директор Санкт-Петербурзької обсерваторії, академік А.Я. Купфер високо оцінював її діяльність і рекомендував розширити коло спостережень(16). Після відвідання паризької обсерваторії він відмічав, що необхідно "...привести в полное действие учрежденную уже при университете св. Владимира метеорологическую обсерваторию. Город Киев представляет одну из самых интересных в метеорологическои и климатологическом отношении точек России и принадлежит к сети тех обсерваторий, которые сообщают наблюдения свои Санкт-Петербургской обсерватории и печатаются не только в Петербурге, но и в Париже в разных журналах"(17). Далі А.Я. Купфер зауважував, що обсерваторія ще не повністю виконує свої функції, так як не вистачає спостерігачів для нагляду за приладами. В подальшому спостереження виконували студенти фізикоматематичного факультету, які отримували за це невелику платню і право користуватися службовою квартирою в будинку обсерваторії(18). Всі необхідні книги та устаткування метеорологічній обсерваторії надавав фізичний кабінет(18).
У кінці ХІХ століття обсерваторія Київського університету була серед провідних метеорологічних установ Росії. "Независимо от главной физической обсерватории, - повідомляється в енциклопедичному словнику Брокгауза та Ефрона, - ведет метеорологические наблюдения целый ряд метеорологических обсерваторий при высших учебных заведениях. Между ними на первом месте должна быть поставлена метеорологическая обсерватория Новороссийского университета в Одессе; затем обсерватории: Константиновского межевого института в Москве, университета св. Владимира в Киеве, сельскохозяйственного института в Москве, университетов в Юрьеве, Казани, Варшаве... Некоторые из перечисленных обсерваторий достаточно хорошо обставлены самопишущими инструментами, ведя обширные наблюдения, являются в то же время и местными центрами, около которых группируются сети метеорологических станций"(20).
Київська обсерваторія стояла на чолі Придніпровської сітки, яка утворилась у 1892 році і проіснувала до 1917 року(21). В цей період обсерваторія стала центром досліджень кліматичних умов у районі всього басейну Дніпра і відігравала значну роль у розвитку метеорології та кліматології України. Результати спостережень щомісяця публікувалися в "Университетских Известиях"(22). На Київській сільськогосподарській та промисловій виставці 1897 року метеорологічну обсерваторію університету було нагороджено золотою медаллю.
Керували обсерваторією та організовували її наукову діяльність професори Київського університету, видатні вчені - фізики та метеорологи.
Першим директором обсерваторії був професор Ернест Августович Кнорре (1805 - ?)(23).
З 1858 року обсерваторією керував професор математики М.І. Тализін. При ньому в 1863 році почали публікуватись результати метеорологічних спостережень у щомісячному університетському виданні.
З 1865 по 1885 роки обсерваторію очолював професор Михайло Петрович Авенаріус (1835-1895). Двадцятилітній період його діяльності характеризувався розширенням об'єму вимірів, створенням школи метеорологів, публікаціями наукових робіт. Сам М.П. Авенаріус був автором більш ніж 30 наукових праць.
У 1885 році обсерваторію прийняв хранитель фізичного кабінету К.Н. Жук, а у грудні 1890 року її очолив Петро Іванович Броунов (1852-1927), засновник школи агрометеорології в Росії. Він розширив програму спостережень, поповнив обладнання обсерваторії, організував регулярне видання "Наблюдений метеорологической обсерватории" та діяльність Придніпровської метеорологічної сітки. З 1892 року під його керівництвом в обсерваторії було розпочато спостереження за грозами(24).
З 1896 року обсерваторію очолював Йосип Йосипович Косоногов (1866-1922), у подальшому дійсний член Академії наук УРСР. Заслугою Й.Й. Косоногова був розвиток нових спеціалізованих вимірів і спостережень, зокрема, за зливами, та вимірювань сонячної радіації; організація служби інформування про вегетацію та урожай сільськогосподарських культур.
У 1900 році, коли Й.Й. Косоногов почав завідувати кафедрою теоретичної фізики університету, обсерваторію та її метеорологічну сітку знову очолив К.Н. Жук, котрий також керував метеорологічною обсерваторією Київського політехнічного інституту. До якого року К.Н. Жук завідував обсерваторією університету встановити не вдалося.
З 1919 року до початку 1930-х років вся діяльність Київської обсерваторії була пов'язана з ім'ям Бориса Ізмайловича Срезневського (1857-1934) - метеоролога і кліматолога, академіка АН України (1920), основоположника синоптичної метеорології на Україні. Вивчаючи клімат України, він підготував першу схему кліматичного районування республіки, дослідження про засуху і зливи, винайшов цінні метеорологічні прилади й обладнання, опублікував ряд наукових праць(25).