культурна спадщина / наука і техніка

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИЗНАЧЕННЯ
ТА ОБЛІКУ НЕРУХОМИХ ПАМ'ЯТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ
(Проект)

В.П.Ієвлева

1. На даному етапi розвитку людської цивiлiзацiї, як цивiлiзацiї, що розвивається шляхом вдосконалення науково-технiчної складової суспiльства, коли наука дедалi бiльше стає безпосередньою виробничою силою, об'єкти науки i технiки набувають особливого значення. Збереження найцiннiших взiрцiв технологiчного генiя людства стає загальнонацiональною справою. Цiннi об'єкти науки i технiки разом з iншими видами культурної спадщини нашої держави, є невiд'ємною складовою нацiонального культурного надбання України.

2. Об'єкти науки i технiки є однiєю з складових матерiальної (предметної) культури людства, що безпосередньо пов'язанi з науково-технiчним прогресом. Нерухомi об'єкти науки i технiки, якi становлять iсторико-культурну цiннiсть, є одним з видiв нерухомих об'єктiв культурної спадщини кожної держави. Такi об'єкти пiдлягають охоронi з боку державних правових органiв.

3. За Законом України "Про внесення змiн до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (Стаття 2. Класифiкацiя об'єктiв культурної спадщини) об'єкти науки i технiки видiлено в окремий вид спад-щини як такi, що мають свої особливостi.

4. Основною вiдмiннiстю даного виду спадщини вiд iнших є те, що об'єкти визначаються i оцiнюються комплексно. Разом з архiтектурою споруди (будови) облiку пiдлягає також технологiя конкретного виробництва. В даному випадку - це технологiчне устаткування та допомiжнi iнженернi пристрої, що характернi для конкретних галузевих виробництв певних iсторичних перiодiв, мiсцевих умов виробництва та етнокультурних регiонiв. Згiдно з законом, технологiчнi пристрої (рухомi предмети), що розмiщенi як у внутрiшньому просторi споруди, так i ззовнi, становлять невiд'ємну частину предмета охорони (Роздiл I. Загальнi положення; Стаття 1. Визначення термiнiв).

5. Технологiя, як i iнженернi пристрої виробничої (промислової) споруди може бути окремим об'єктом охорони.

6. При визначеннi та облiку об'єктiв науки i технiки слiд користуватися їхньою загальною класифiкацiєю та категоризацiєю.

7. Типологiя нерухомих пам'яток науки i технiки, за Законом України "Про охорону культурної спадщини" є аналогiчною для всiх об'єктiв спадщини. Законодавчо передбачено три типи: а) споруди (витвори); б) комплекси (ансамблi); в) визначнi мiсця.

8. До об'єктiв культурної спадщини означеного виду належать: промисловi, виробничi, науково-виробничi, iнженернi, iнженерно-транспортнi, видобувнi об'єкти та комплекси, що свiдчать про рiвень розвитку науки i технiки певної епохи, визначних наукових напрямiв або промислових галузей.

Найцiннiшi та найунiкальнiшi серед них занесенi до Державного реєстру нерухомого культурного надбання України та охороняються як пам'ятки науки i технiки.

9. Нерухомi пам'ятки науки i технiки (а вони видiленi в окрему специфiчну групу) як правило, нетранспортабельнi та iсторично пов'язанi з географiчним мiсцем, його ландшафтом, природними умовами тощо.

10. Об'єкти науки i технiки роздiляються на двi групи: а) тi, що визначають певнi етапи у розвитку науки i технiки; б) тi, що розкривають творчу дiяльнiсть вчених, iнженерiв, архiтекторiв, винахiдникiв або засновникiв певних наукових напрямiв i пов'язанi з цими особистостями.

10.1. Об'єкти, що фiксують певнi етапи у розвитку науки i технiки характеризують: а) видатнi вiдкриття та винаходи в науцi та технiцi; б) фундаментальнi дослiдження та досягнення практичних результатiв; в) провiднi технологiчнi та науковi методи, принципи, що мають практичне втiлення в конкретних виробах, а також типовi технiчнi конструкцiї, споруди, засоби; г) виготовлення нетипових виробiв, визначальних для певних етапiв у розвитку науки i технiки, що є унiкальними екземплярами, збереженими до нашого часу.

10.2. Об'єкти, що розкривають творчу дiяльнiсть вчених, iнженерiв, архiтекторiв, винахiдникiв або засновникiв певних наукових напрямiв (та якi пов'язанi з цими особистостям), являють собою споруди (витвори) або визначнi мiсця, що характеризують рiзнi сторони наукової, технiчної та громадської дiяльностi вчених, будiвничих або iнженерiв, їхнiй життєвий шлях, коло їхнiх iнтересiв та спiлкування.

11. До нерухомих пам'яток науки та технiки належать такi об'єкти науки i технiки, що вiдповiдають певним критерiям оцiнки, та якi при пiдготовцi Зводу пам'яток iсторiї та культури України були вiднесенi до пам'яток iсторiї, архiтектури та мiстобудування, рiдше археологiї.

До них належать: старовиннi або визначнi заводи та фабрики, електростанцiї, мости, тунелi, канали, шлюзи, доки, греблi, депо, поштовi та залiзничнi станцiї, шахти, кар'єри, водогiннi споруди, маяки, радiовежi, верстовi стовпи, або так званi "Катерининськi милi", великi унiкальнi механiзми (пiдйомники та фунiкулери), щогли, опори, мiсця видобутку корисних копалин, а також об'єкти, що пов'язанi з розвитком науки (визначнi учбовi та дослiдницькi заклади: iнститути, лабораторiї тощо).

12. Пам'ятки науки i технiки можуть бути представленi як у виглядi окремих споруд, так i у виглядi комплексiв, що символiзують певнi досягнення того чи iншого часу у виробництвi або у будiвельнiй справi; були пов'язанi з видатними вiдкриттями, або становили певний iсторичний етап в розвитку науки та технiки. Були пов'язанi з життям та творчiстю видатних вчених, iнженерiв, винахiдникiв або творчих колективiв, що працювали над розв'язанням фундаментальних або складних технологiчних та наукових завдань.

12.1. До окремих споруд належать промисловi, виробничi, iнженернi, iнженерно-транспортнi будови та iншi об'єкти, що пов'язанi з виробничою сферою.

12.2. До комплексiв належать: а) заводи, фабрики та iншi виробництва (можливi з навчальними закладами), що складаються з декiлькох окремих корпусiв (споруд); б) промисловi утворення на основi кiлькох пiдприємств (виробництв); в) станцiйнi залiзничнi або портовi комплекси (для залiзничних станцiй можливi варiанти з "залiзничними колонiями"); г) сiльськогосподарськi економiї та кiннi заводи; д) значнi iнженернi споруди (комплекси електростанцiй, наприклад, Днiпрогес, КРЕС, Київська ТЕЦ-3, греблi з шлюзами, системи каналiв, шахти та iн.); ж) промислово-житловi утворення на базi окремих виробництв, видобуткiв, шахт; з) винятковi або значнi iнженерно-фортифiкацiйнi споруди.

13. Промисловi об'єкти - об'єкти охорони, що являють собою окремi споруди виробничого характеру та якi пов'язанi з промисловим виробництвом. До них належать: корпуси заводiв або фабрик, окремi цехи, конторськi або адмiнiстративнi установи в структурi виробництва та iн.

14. Виробничi об'єкти - споруди, що є допомiжними для певних технологiчних процесiв або становлять групу окремих господарчих будiвель доiндустрiального перiоду. До них належать:
- обов'язковi за технологiчною схемою виробництва споруди (наприклад, електричнi пiдстанцiї, водоочиснi споруди, котельнi тощо);
- iнженерно-технологiчнi або ремонтнi установи в структурi виробничої або iнженерно-транспортної iнфраструктури населеного мiсця або комплексу;
- окремi господарчi або виробничi сiльськогосподарськi споруди доiндустрiального перiоду (наприклад, вiтряки, водянi млини, тарта-ки, гуральнi, руднi, зерносховища тощо);
- складськi споруди доiндустрiального або iндустрiального перiодiв (склади, ангари, елеватори тощо).

15. Інженернi споруди - технологiчнi споруди, якi на вiдмiну вiд архiтектурних виробничих споруд не мають внутрiшнього простору (наприклад, естакади, пiдпiрнi стiнки зi сходами, навiси, сiтчастi металевi вежi системи Шухова тощо) або є збереженими архiтектурними об'єктами, що належали до систем iнженерної iнфраструктури населених мiсць та вiдiгравали певну роль у господарчих процесах.

Це найчисельнiша група, до якої належать такi об'єкти: а) водогiннi та каналiзацiйнi споруди (насоснi станцiї, водогiннi вежi, споруди фiльтрiв, споруди над артезiанськими свердловинами, фонтани, колодязi, штучнi водойми тощо); б) електричнi, тепловi та гелiостанцiї (в окремому випадку - атомнi), окремi мiськi електричнi пристрої - вуличнi свiтильники, трансформаторнi кiоски, опори електропередач тощо; в) iнженернi конструкцiї, що використовувалися в забудовi житлових або промислових комплексiв (навiси над платформами, сходи, пiдпiрнi стiнки тощо); г) пожежнi споруди та об'єкти зв'язку, пожежнi дiльницi, каланчi, (поштовi станцiї, поштамти, телеграфи, стояки телеграфних лiнiй, радiоантени або антени радiотелескопiв, телевiзiйнi вежi, а також верстовi стовпи та маяки); д) окрему групу становлять невеликi iнженернi пристрої, якi є невiд'ємною частиною споруд (наприклад, сонячнi годинники, пристрої опалювання - домовi котельнi, камiни та груби, виробничi димарi, вентиляцiйне устаткування, пристрої для водопостачання тощо).

16. Інженерно-транспортнi споруди представленi, насамперед, мостами, естакадами, шляхопроводами, тунелями, станцiями та вокзалами зовнiшнього транспорту (залiзничний, рiчковий, автобусний) та допомiжними станцiйними спорудами (багажнi вiддiлення, товарнi станцiї та контори), а також спорудами мiського транспорту (трамвайнi парки, депо, споруди метрополiтену, гаражi), портами та пов'язаними з ними спорудами.

17. До видобувних споруд належать: копальнi, штольнi, кар'єри, лави, свердловини з механiчними засобами їх обслуговування (наприклад, солянi копальнi в м. Соледарi, Донецької областi).

18. Визначнi мiсця науки i технiки розподiляються на групи:
а) визначнi мiсця, що пов'язанi з видатними науково-технiчними досягненнями;
б) визначнi мiсця, що пов'язанi з випробуваннями рiзного науково-технiчного устаткування та експериментальними дослiдженнями в польових умовах (наприклад, рiзного роду полiгони вiйськової технiки);
в) визначнi мiсця, що пов'язанi iз збереженими на наш час будовами (цехи, в яких збиралося унiкальне обладнання, наприклад космiчної технiки; лабораторiї та iншi науковi установи, де були зробленi вiдкриття свiтового значення або проводився монтаж унiкального науково-технiчного устаткування);
г) визначнi мiсця, що пов'язанi iз спорудами, якi збереглися або не збереглися до нашого часу, та де було здiйснено першi виробничi будови тих чи iнших галузей виробництва, або систем iнженерних чи iнженерно-транспортних споруд (наприклад, визначне мiсце "Першi iнженернi споруди Києва");
д) територiї унiкальних наукових заповiдникiв або станцiй (наприклад, заповiдник "Асканiя-Нова" або Бiостанцiя бiля пiднiжжя Кримського природного заповiдника "Карадаг");
ж) визначнi мiсця, що пов'язанi з життям та дiяльнiстю вчених, винахiдникiв тощо.

19. Пам'ятнi знаки, що являють собою монументи, в яких використовуються транспортнi та технiчнi вироби (зокрема потяги, лiтаки, танки, судна, автомобiлi та iн.) не можуть вважатися нерухомими пам'ятками науки i технiки через те, що вони в своїй бiльшостi є тiльки зовнiшньою оболонкою механiзмiв, яка вiдтворює суто зовнiшнiй вигляд виробу (виключення становлять унiкальнi, збереженi в одному екземплярi, транспортнi засоби певної моделi, або несерiйнi зразки, якi зберiгаються в музеях або колекцiях). Такi об'єкти слiд вiдносити до рухомих пам'яток науки i технiки.

20. Об'єкти науки i технiки, що пропонуються до охорони та занесення до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини України (далi - до Державного реєстру) мають визначатися за певними критерiями: а) хронологiчною глибиною; б) автентичнiстю або цiлiснiстю об'єкта чи його складових, в) комплексною iсторико-культурною цiннiстю, що визначається унiкальнiстю, оригiнальнiстю певної споруди (витвору) або є показовим прикладом науково-технiчних досягнень людства на певних етапах його розвитку в галузях наукової або конструкторської думки.

21. Хронологiчна глибина є одним з основних критерiїв визначен-ня пам'яток науки i технiки. Цiннiсть об'єкта, насамперед, визначається його вiком. Виявленню та занесенню до Державного реєстру пiдлягають практично всi об'єкти, якi пiдпадають пiд класифiкацiю об'єктiв науки i технiки, якi були створенi ранiше кiнця ХІХ столiття, та повнiстю або частково збереглися до нашого часу.

22. За хронологiчною глибиною об'єкти роздiляються на стародавнi (VI ст. до н. е. - IV ст. н. е.); середньовiчнi (IV ст. н. е. - ХV ст.); доiндустрiального перiоду (ХV - XVIII ст.); iндустрiального перiоду (XVIII - перша пол. ХХ ст.) та нового часу (пiсля першої пол. ХХ ст. - до нашого часу).

23. Автентичнiсть або цiлiснiсть даного об'єкта чи його складових має обов'язково визначатись при вiднесеннi його до пам'яток науки i технiки. Автентичними можуть вважатися об'єкти, якi бiльше, нiж на 50 вiдсоткiв зберегли свiй первинний вигляд, те виробниче устаткування й тi технологiї, що функцiонально невiд'ємнi вiд самої будiвлi, а також, певною мiрою, матерiали, конструкцiї тощо.

24. Основнi критерiї щодо визначення пам'яток науки i технiки застосовуються як до окремих об'єктiв, так i до комплексiв та визначних мiсць.

25. Виробничi комплекси споруд (ансамблi виробничої забудови) можна вважати автентичними, якщо вони зберегли в цiлому функцiональне призначення або технологiчно-конструктивнi особливостi, а також первиннi архiтектурно-розпланувальнi характеристики. Автентичними можна вважати виробничi комплекси споруд, де первиннi об'єкти складають понад 50 вiдсоткiв загальної забудови.

26. Виявлення цiнних об'єктiв науки i технiки як об'єктiв спадщини повинне пройти певнi етапи наукового дослiдження: натурнi обстеження з визначенням ступеня автентичностi об'єкта та його технiчного стану; архiвний пошук; експертну оцiнку; складання облiкових карток та паспортiв, на пiдставi яких складаються попереднi списки для занесення об'єктiв до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини.

27. При визначеннi об'єктiв науки i технiки, що пiдпадають пiд охорону держави, процедура визначення повнiстю вiдповiдає нормативному документу "Порядок визначення категорiй пам'яток для занесення об'єктiв культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

28. Об'єкти науки i технiки, якi заносяться до Державного реєстру, набувають статусу пам'яток нацiонального або мiсцевого значення.

29. Об'єкти науки i технiки, що мають бути занесенi до Державного реєстру як пам'ятки нацiонального значення, крiм двох вище зазначених критерiїв (хронологiчна глибина та автентичнiсть), повиннi вiдповiдати, принаймнi, одному з додаткових критерiїв, за якими має визначатися комплексна iсторико-культурна цiннiсть об'єкта спадщини:
а) є винаходами або спорудами, що набагато випередили свiй час;
б) є прикладами унiкальних споруд, де було використано досягнення свiтового рiвня в галузях наукової, iнженерної чи конструкторської думки;
в) є початком нових напрямiв або етапiв у будiвництвi та розвитку будiвельних конструкцiй, втiленням нових iнженерних досягнень тощо;
г) є витворами iнженерної, наукової, будiвельно-конструкторської думки зниклих етапних напрямiв у рiзних галузях науково-технiчного прогресу.

30. Об'єкти науки i технiки, що мають бути занесенi до Державного реєстру як пам'ятки мiсцевого значення, крiм зазначених критерiїв (хронологiчна глибина та автентичнiсть) повиннi вiдповiдати, принаймнi, одному з додаткових критерiїв, за якими має визначатися iсторико-культурна цiннiсть об'єкта спадщини:
а) є винаходами або спорудами, що справили значний вплив на розвиток фундаментальної i галузевої науки та виробничої практики;
б) є етапними витворами знаменитих особистостей;
в) є кращими взiрцями типових споруд, що iлюструють певнi етапи у рiзних галузях науково-технiчного прогресу.

31. Занесення нерухомих пам'яток науки i технiки до Державного реєстру проводиться на пiдставi складених облiкових документiв: облiкової картки та паспорта. Облiковi документи виготовляються вiдповiдно до затверджених форм облiкової картки та паспорта на об'єкти нерухомої спадщини. (Наказ Мiнкультури та Держбуду вiд 13.05.04, № 295/104).

32. В пунктi 6 облiкової картки - "Стислий опис об'єкта" треба вказати про збереженiсть технологiчного устаткування виробництва з наведенням перелiку основних механiзмiв та iнженерних технологiчних пристроїв (при iндустрiальному виготовленнi - вказати фiрму виробника та рiк випуску). У випадку, якщо об'єкт використовується за первiсним призначенням, вiдзначити ступiнь збереженостi старих технологiй.

33. В пунктi 8 облiкової картки - "Ступiнь схоронностi об'єкта" вказати ступiнь схоронностi технологiчного устаткування або технологiчних лiнiй.

34. Як для облiкової картки, так i для паспорта, графiчнi та фотоматерiали повиннi фiксувати технологiчнi iнженернi пристрої, механiзми тощо.

35. В пунктi 11 паспорта - "Вiдомостi про сучасний стан об'єкта" у графi "Наявнiсть iнженерних мереж та iнженерного обладнання" необхiдно дати детальний опис збережених на сьогоднiшнiй день технологiчних iнженерних пристроїв та устаткування. В разi збереженостi виробничих технологiй - дати їхнiй стислий опис.

36. Вiдповiднiсть кожного об'єкта науки i технiки, критерiям, зазначеним в п. 20 цих "Методичних рекомендацiй", за даними проведених обстежень i дослiджень, оцiнюється науковими (вченими) радами установ та органiзацiй, дiяльнiсть яких пов'язана з охороною культурної спадщини, де в складi наукової (вченої) ради є сектори (фахiвцi), що спецiалiзуються в галузi охорони об'єктiв науки i технiки.

37. За результатами попередньої оцiнки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критерiям вiдповiдає об'єкт науки i технiки, i до якої категорiї слiд вiднести даний об'єкт.

38. У разi надання пам'ятцi попереднього статусу "пам'ятка нацiонального значення", протокол надсилається центральному органовi виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини.

39. Протокол, зазначений в п. 38, дає пiдстави центральному органу виконавчої влади у сферi охорони культурної спадщини створити експертну комiсiю для розгляду пропозицiї щодо надання об'єкту науки i технiки статусу "пам'ятка нацiонального значення". Склад експертної комiсiї та процедурнi дiї мають вiдповiдати чинному законодавству з охорони пам'яток нерухомої культурної спадщини України (Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 грудня 2001 р. № 1760, 13).

40. Якщо в протоколi, зазначеному в п. 37, попереднiй статус об'єкта спадщини визначається як "пам'ятка мiсцевого значення", її прийняття належить до компетенцiї спецiальних уповноважених органiв охорони культурної спадщини: органу охорони культурної спадщини Ради Мiнiстрiв Автономної Республiки Крим; органiв охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської мiських державних адмiнiстрацiй.

41. Якщо об'єкти науки i технiки, пропонованi для занесення до Державного реєстру нерухомої культурної спадщини України, є розташованими в зонi вiдчуження та обов'язкового вiдселення, що зазнала радiоактивного забруднення або внаслiдок Чорнобильської катастрофи, або ж внаслiдок iнших надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру, управлiння охороною культурної спадщини здiйснюється Адмiнiстрацiєю зони та центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацiй, згiдно з Законом України "Про правовий режим територiї, що зазнала радiоактивного забруднення внаслiдок Чорнобильської катастрофи" та iнших вiдповiдних документiв.

Виконавець - завiдувач вiддiлу Державного реєстру та облiку об'єктiв культурної спадщини НДІ пам'яткоохоронних дослiджень, канд. Архiтектури - Ієвлева Валерiя Павлiвна.

Рукопис закiнчено 2005 р.
Результати роботи розглянуто Вченою радою Інституту пам'ятко-охоронних дослiджень,
Протокол № 4, вiд 9 листопада 2005 р.