законодавство / закони

Закон України
"Про музеї та музейну справу"
від 29 червня 1995 року № 249/95-ВР

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, № 25, ст. 191)

(Вводиться в дію Постановою ВР № 250/95-ВР від 29.06.95, ВВР, 1995, № 25, ст. 192)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом № 659-XIV (659–14) від 14.05.99, ВВР, 1999, № 28, ст.231)

(У тексті Закону слова "Міністерство культури України" та "органи державної виконавчої влади" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство культури і мистецтв України" та "органи виконавчої влади" у відповідних відмінках згідно із Законом № 659-XIV (659–14) від 14.05.99)

(Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2120-III (2120–14) від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 2–3, ст.10)

Цей Закон регулює суспільні відносини в галузі музейної справи, встановлює правові, економічні, соціальні засади наукового комплектування, вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, діяльності музейних закладів в Україні.

Розділ I.
Загальні положення

Стаття 1.
Музеї, їх основні завдання та напрями діяльності

Музеї — це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'яткоохоронна робота.

Музеї є юридичними особами, крім тих, що створюються і діють при підприємствах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Стаття 2.
Музейна справа

Музейна справа — це спеціальна галузь культурно-освітньої та наукової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.

Музейна справа уособлює національну музейну політику, музеєзнавство і музейну практику.

Стаття 3.
Національна музейна політика

Національна музейна політика — це сукупність основних напрямів і засад діяльності держави і суспільства в галузі музейної справи.

Основними напрямами національної музейної політики є:

- збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність (частину другу статті 3 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 659-XIV (659–14) від 14.05.99);

- повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами (частину другу статті 3 доповнено абзацом третім згідно із Законом № 659-XIV (659–14) від 14.05.99);

- забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності музеїв;

- сприяння формуванню сучасної інфраструктури музейної справи;

- підтримка і розвиток мережі музеїв;

- забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікації музейних кадрів, їх правовий і соціальний захист;

- бюджетне фінансування (у тому числі на дольових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки і реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвитку музейної справи;

- забезпечення охорони музеїв;

- підтримка фундаментальних і прикладних наукових досліджень, пов'язаних з музейною справою;

- сприяння міжнародному співробітництву в галузі музейної справи.

Стаття 4.
Законодавство України про музеї та музейну справу

Законодавство України про музеї та музейну справу базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Основ законодавства України про культуру, цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про музеї та музейну справу, то застосовуються правила міжнародного договору. (Стаття 4 в редакції Закону № 659-XIV (659–14) від 14.05.99)

Стаття 5.
Національні, регіональні та профільні організації музеїв України.
Участь у міжнародних організаціях

Музеї України мають право об'єднуватись у національні, регіональні та профільні організації (спілки, асоціації тощо), вступати до міжнародних музейних організацій і фондів.

Розділ II.
Види музеїв.
Порядок створення і матеріальна база музеїв

Стаття 6.
Види музеїв

За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо.

На основі ансамблів, комплексів пам'яток та окремих пам'яток природи, історії, культури та територій, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Музеї можуть засновуватися на будь-яких формах власності, передбачених законами України. Засновниками музеїв можуть бути відповідні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи. (Частина третя статті 6 в редакції Закону № 659-XIV (659–14) від 14.05.99).

Державному музею, який має музейне зібрання пам'яток загальнодержавного значення, набув міжнародного визнання і є провідним культурно-освітнім та науково-дослідним закладом у відповідних профільних групах музейної мережі України, у встановленому законодавством України порядку може бути надано статус національного музею України.

Стаття 7.
Створення музеїв

Рішення про створення музеїв приймають їх засновники.

Для створення музею засновники повинні забезпечити:

Стаття 9.
Будівництво об'єкта архітектури

Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Архітектор - автор проекту або уповноважена ним особа бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт.

Без підпису архітектора - автора проекту або уповноваженої ним особи такий акт є недійсним.

Стаття 10.
Державний архітектурно-будівельний контроль

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі, містах обласного підпорядкування.

Стаття 11.
Авторський нагляд

Під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський нагляд.

Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський нагляд, повідомляє про це замовника і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Стаття 12.
Архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури

На кожний завершений будівництвом об'єкт архітектури і до його прийняття в експлуатацію складається архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури.

Архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури складається генеральним проектувальником об'єкта архітектури за участю підрядника і затверджується органом містобудування та архітектури.

В архітектурно-технічному паспорті об'єкта архітектури містяться відомості про замовника, архітектора - автора проекту та інших розробників проекту, підрядника, місце і строк зберігання проектної документації, а також основні характеристики об'єкта архітектури та гарантійні зобов'язання виконавців проектних і будівельних робіт.

В архітектурно-технічному паспорті зазначаються особливі умови щодо експлуатації об'єкта архітектури, а також його окремі елементи (деталі фасадів, інтер'єри, благоустрій, наявність творів монументального і декоративного мистецтва тощо), які не підлягають змінам без згоди архітектора - автора проекту і органу містобудування та архітектури, а за відсутності архітектора - автора проекту - органу містобудування та архітектури.

Положення про архітектурно-технічний паспорт об'єкта архітектури затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Розділ III.
Спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури. Творчі спілки архітекторів

Стаття 13.
Спеціально уповноважені органи містобудування та архітектури

До спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури належать:

- Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики України;

- уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- управління містобудування та архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій;

- виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Уповноважений орган містобудування та архітектури Ради міністрів Автономної Республіки Крим, управління містобудування і архітектури обласних, Київської та Севастопольської міських, відділи районних державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади в межах, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність у сфері містобудування та архітектури відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ).

З питань делегованих повноважень, передбачених підпунктом "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виконавчі органи сільських, селищних, міських рад підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 14.
Головні архітектори

Керівники органів містобудування та архітектури, визначених статтею 13 цього Закону, за посадою є головними архітекторами відповідних адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті).

Призначення на посаду головного архітектора здійснюється виключно за результатами конкурсу.

В конкурсі можуть брати участь особи, які мають, як правило, вищу архітектурну освіту та стаж організаційної і професійної роботи за фахом у сфері містобудування та архітектури не менше 5 років.

Конкурси на заміщення посади головних архітекторів проводяться за участю місцевих організацій Національної спілки архітекторів України.

Головні архітектори (їх заступники) у порядку творчої діяльності як автори чи співавтори можуть брати участь у проектуванні об'єктів архітектури, передбачених для будівництва на території їх адміністративної діяльності, за умови погодження архітектурних рішень цих об'єктів з органами містобудування та архітектури вищого рівня, а також у разі отримання такого права за результатами архітектурного або містобудівного конкурсу.

Стаття 15.
Архітектурно-містобудівні ради

Для професійного колегіального обговорення містобудівних, архітектурних та інженерних проектних рішень об'єктів архітектури, а також, в разі необхідності, основних положень архітектурно-планувальних завдань, при місцевих органах містобудування та архітектури створюються архітектурно-містобудівні ради, які здійснюють свою діяльність відповідно до типового положення про них, яке затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України.

Стаття 16.
Творчі спілки архітекторів

В Україні діє об'єднання професійних архітекторів - Національна спілка архітекторів України, а також відповідно до законодавства можуть створюватися і діяти інші творчі спілки архітекторів.

Діяльність творчих спілок архітекторів здійснюється на основі їх статутів, зареєстрованих в установленому порядку.

Розділ IV
ЗДІЙСНЕННЯ АРХІТЕКТУРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 17.
Ліцензування та професійна атестація виконавців робіт,
пов'язаних із створенням об'єктів архітектури

Підприємницька діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства.

Виконавці окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, можуть пройти професійну атестацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Громадянам, які пройшли професійну атестацію, видається відповідний кваліфікаційний сертифікат, строк дії якого становить п'ять років.

Громадянам, які здобули вищу архітектурну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст, магістр та мають стаж роботи за фахом не менше трьох років, а так само особам, які не мають вищої архітектурної освіти, стаж роботи яких у сфері містобудування та архітектури становить не менше десяти років, може бути виданий відповідний кваліфікаційний сертифікат архітектора.

Відомості про особу, яка отримала відповідний кваліфікаційний сертифікат, вносяться до реєстру атестованих осіб.

Особи, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть здійснювати окремі види підприємницької діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, без відповідної ліцензії.

Стаття 18.
Архітектурно-будівельна атестаційна комісія

Атестація виконавців робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, здійснюється Архітектурно-будівельною атестаційною комісією.

Архітектурно-будівельна атестаційна комісія:

- визначає професійну спеціалізацію, рівень кваліфікації і знань архітекторів та інших осіб;

- видає відповідні кваліфікаційні сертифікати, скасовує рішення про їх видачу;

- веде реєстр атестованих осіб;

- затверджує правила професійної етики;

- здійснює інші повноваження відповідно до Положення про Архітектурно-будівельну атестаційну комісію, що затверджується Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики України за поданням Національної спілки архітекторів України.

Стаття 19.
Проектні роботи, виконання яких не потребує наявності
відповідного кваліфікаційного сертифіката

Виконання проектних робіт по створенню об'єктів архітектури не потребує наявності у фахівців відповідного кваліфікаційного сертифіката у разі:

- здійснення фахівцями проектних робіт під керівництвом архітектора чи іншого фахівця, який має кваліфікаційний сертифікат на виконання робіт відповідного профілю;

- розроблення проектних матеріалів, не передбачених для реалізації (ескізні, пошукові, концептуальні тощо), пропозицій щодо можливості і умов забудови будь-якої земельної ділянки;

- виконання робіт, що пов'язані з участю в містобудівних та архітектурних конкурсах, якщо їх умовами не передбачено інше.

Стаття 20.
Здійснення архітектурної діяльності іноземцями
та особами без громадянства

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, при здійсненні архітектурної діяльності користуються такими самими правами та несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, якщо інше не передбачено законами і міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На території України іноземці та особи без громадянства, які не отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат або відповідну ліцензію, можуть виконувати роботи, визначені статтею 19 цього Закону, та брати участь у розробленні містобудівної документації, здійснювати проектування об'єктів архітектури, розробляти робочу документацію для будівництва лише на підставі договорів з суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ліцензію на виконання відповідних видів проектних робіт.

Стаття 21.
Здійснення архітектурної діяльності фізичними та юридичними
особами України на території іноземних держав

Фізичні та юридичні особи України здійснюють архітектурну діяльність на території інших держав відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а так само до законодавства країни перебування.

Розділ V.
Права і обов'язки суб'єктів архітектурної діяльності
при створенні та експлуатації об'єктів архітектури

Стаття 22.
Права архітектора

Архітектор під час проектування і будівництва об'єктів архітектури має право:

- без попереднього дозволу розробляти проектні пропозиції щодо забудови будь-якої земельної ділянки для визначення можливості і умов здійснення на ній будівництва об'єкта архітектури;

- брати участь у підготовці завдання на проектування, за дорученням замовника одержувати в установленому порядку архітектурно-планувальне завдання та технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, погоджувати проект з підприємствами, установами, організаціями, які видали технічні умови;

- вільно обирати засоби і способи реалізації архітектурного рішення;

- за погодженням із замовником вносити в межах вихідних даних на проектування зміни до затвердженого проекту;

- за дорученням замовника брати участь у підготовці договорів підряду, організації конкурсів (тендерів) з визначення підрядника на проектування та будівництво, бути представником замовника в інших випадках, визначених договором;

- за згодою з замовником залучати на договірній основі до розроблення проекту інших фахівців, здійснювати керівництво цими роботами або брати участь у виконанні робочої документації;

- здійснювати експертизу проектної документації згідно із професійною спеціалізацією, зазначеною у кваліфікаційному сертифікаті архітектора.

Стаття 23.
Права замовників

Замовники на проектування і будівництво об'єктів архітектури мають право:

- обирати архітектора - розробника проекту та інших виконавців проектних і будівельних робіт, якщо інше не передбачено умовами архітектурного чи містобудівного конкурсу (тендеру);

- затверджувати завдання на проектування, проект, якщо вони не суперечать законодавству, архітектурно-планувальному завданню та технічним умовам щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури;

- здійснювати контроль і технічний нагляд за додержанням вимог архітектурно-планувального завдання, завдання на проектування під час проектування об'єкта архітектури, затвердженого проекту під час будівництва.

Стаття 24.
Права підрядників

Підрядники на проектування і будівництво об'єкта архітектури мають право:

- обирати на свій розсуд технологію, методи і спосіб реалізації проекту об'єкта архітектури в межах державних будівельних стандартів, норм і правил;

- виконувати робочу документацію для будівництва об'єкта архітектури відповідно до затвердженого проекту за безпосередньою участю або під контролем архітектора - автора проекту чи без такої участі за його письмовою згодою;

- здійснювати інші дії, передбачені договорами (контрактами) підряду, у встановленому законодавством порядку.

Стаття 25.
Права громадян та громадських організацій

Громадяни та громадські організації, які не беруть безпосередньої участі у створенні об'єктів архітектури, мають право:

- одержувати в органах влади інформацію щодо підготовки і прийняття рішень з планування, забудови та реконструкції населених пунктів, окремих територій і конкретних об'єктів архітектури, додержання при цьому вимог законодавства про збереження пам'яток історії та культури, довкілля;

- брати участь в обговоренні архітектурних рішень проектів у встановленому порядку;

- захищати свої інтереси під час проектування і будівництва нових та експлуатації існуючих об'єктів архітектури відповідно до законодавства.

Стаття 26.
Обов'язки архітектора, інших проектувальників

Архітектор, інші проектувальники, які здійснюють роботи по створенню об'єктів архітектури, зобов'язані:

- додержуватися державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних на проектування;

- не порушувати під час проектування, організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси власників і користувачів будинків і споруд, прилеглих до ділянки забудови;

- не розголошувати без згоди замовника відомості, які становлять комерційну таємницю проекту.

Стаття 27.
Обов'язки замовників та підрядників

Замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані:

- доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат);

- обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону;

- забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою;

- не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону;

- поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення.

Стаття 28.
Обов'язки власників та користувачів об'єктів архітектури

Власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані:

- утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, встановлених місцевими правилами забудови населених пунктів, а також вимог законодавства;

- отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури;

- погоджувати внесення змін до об'єкта архітектури у випадках, передбачених його архітектурно-технічним паспортом.

Розділ VI.
Авторське право на твори архітектури

Стаття 29.
Об'єкти та суб'єкти авторського права на твори архітектури

Відносини, що виникають під час створення і використання твору архітектури як об'єкта авторського права, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12), цим Законом та іншими законами України.

Об'єктами авторського права на твори архітектури є архітектурні рішення об'єктів архітектури чи містобудування (творів архітектури) на всіх стадіях їх проектування і будівництва.

Особа (особи), творчою працею якої (яких) створено твір архітектури, а також архітектурні рішення окремих самостійних розділів проекту (інтер'єри приміщень, окремі будинки чи споруди архітектурних комплексів, благоустрій території тощо), вважається автором (співавторами) твору архітектури або його відповідного розділу.

Співавторами не можуть бути особи, які подають автору твору архітектури технічну, консультаційну чи організаційну допомогу, або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт.

Стаття 30.
Майнові права автора твору архітектури

Майнові права автора твору архітектури, який виконано на замовлення, регулюються договором між автором та замовником проекту об'єкта архітектури або роботодавцем. Договір між автором та замовником проекту або роботодавцем повинен містити передбачені Законом України "Про авторське право і суміжні права" положення щодо регулювання майнових відносин у використанні творів архітектури.

Автор проекту твору архітектури має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або роботодавцем, а також на внесення змін до незавершеного будівництвом чи збудованого об'єкта архітектури у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Використання проекту об'єкта архітектури для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне застосування такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди.

Автор твору архітектури має право на одержання у встановленому законом порядку авторської винагороди за його створення і використання.

Майнові права автора або його правонаступника щодо проекту і збудованого об'єкта архітектури зберігаються незалежно від зміни власника або користувача цього об'єкта.

Стаття 31.
Особисті (немайнові) права автора твору архітектури

Автору твору архітектури, крім особистих (немайнових) прав, визначених Законом України "Про авторське право і суміжні права", належать особисті (немайнові) права щодо:

- безперешкодного фотографування, відеозйомки власного твору архітектури, крім випадків, визначених актами законодавства;

- зазначення на збудованому об'єкті архітектури власного імені (імен співавторів).

Особисті (немайнові) права на твір архітектури належать його автору незалежно від умов трудового договору між автором та замовником проекту або роботодавцем.

Розділ VII.
Відповідальність за порушення законодавства
про архітектурну діяльність

Стаття 32.
Відповідальність за порушення законодавства
про архітектурну діяльність

Порушення законодавства про архітектурну діяльність тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України.

Стаття 33.
Вирішення спорів, що виникають у процесі
здійснення архітектурної діяльності

Спори, що виникають у процесі здійснення архітектурної діяльності, в тому числі за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, вирішуються у встановленому законом порядку.

Розділ VIII.
Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім: - частин першої, другої і четвертої статті 7, які набирають чинності через два роки після створення передбаченої у статті 18 цього Закону Архітектурно-будівельної атестаційної комісії та введення в дію порядку проведення професійної атестації в архітектурній діяльності (частина друга статті 17);

- частини першої статті 12, яка набирає чинності з 1 січня 2000 року.

2. До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність із Законом України "Про архітектурну діяльність" вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України "Про архітектурну діяльність":

- розробити і привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із Законом України "Про архітектурну діяльність";

- відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України
Л.КУЧМА
м. Київ, 20 травня 1999 року
№ 687-XIV