законодавство / міжнародні документи

НАПРЯМНІ ОРІЄНТИРИ ВТІЛЕННЯ В ЖИТТЯ
КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ВСЕСВІТНЬОЇ
КУЛЬТУРНОЇ ТА ПРИРОДНОЇ СПАДЩИНИ

UNESСО
Комітет всесвітньої спадщини

ВСТУП

1. Культурна та природна спадщина складає частину безцінних й незамінних здобутків не лише кожної країни, а й людства в цілому. Втрата внаслідок занепаду або руйнування будь-якого з цих надзвичайно цінних здобутків спричинює збіднення спадщини всіх народів світу. Слід визнати, що певні складові частини цієї спадщини через свої визначні якості мають виняткову загальнолюдську цінність і як такі заслуговують на особливий захист від небезпеки, що дедалі більш загрожує їм.

2. З метою виправлення такого критичного стану та якомога кращого забезпечення відповідного ототожнення, захисту, зберігання та повернення достоїнств цієї незамінної всесвітньої спадщини Держави-члени UNЕ5СО прийняли у 1972 році Конвенцію про захист всесвітньої культурної та природної спадщини, що надалі йменуватиметься „Конвенція". Вона доповнює національні програми зберігання спадщини та передбачає заснування „Комітету всесвітньої спадщини", а також створення „Фонду всесвітньої спадщини". Фонд та Комітет було створено у 1976 році.

3. Комітет всесвітньої спадщини, що надалі йменуватиметься „Комітет", має чотири основні функції:
(і) ототожнювати, на підставі пропозицій на занесення*, поданих Державами-сторонами, культурні та природні здобутки виняткової загальнолюдської цінності, що захищатимуться згідно з цією Конвенцією, та заносити ці здобутки до „Списку всесвітньої спадщини";
(іі) дбати, у взаємодії з Державами-сторонами, про стан зберігання здобутків, занесених до „Списку всесвітньої спадщини";
(іiі) вирішувати, які із здобутків, занесених до Списку всесвітньої спадщини, мають бути включені у „Список всесвітньої спадщини, яка перебуває у загрозливому стані".
(іу) визначати найбільш відповідні засоби та умови використання коштів Фонду всесвітньої спадщини з метою, в міру можливості, допомогти Державам-сторонам охороняти свої здобутки, що мають виняткову загальнолюдську цінність.

4. Напрямні орієнтири, що їх викладено нижче, були підготовлені з метою довести до відома Держав-сторін Конвенції принципи, що ними керується у своїх діях Комітет при складанні Списку всесвітньої спадщини та Списку всесвітньої спадщини, яка перебуває у загрозливому стані, а також при наданні міжнародної допомоги на засадах Фонду всесвітньої спадщини. Ці напрямні орієнтири містять також інформацію з різних процедурних питань відносно проведення з життя положень Конвенції.

5. Комітет цілком усвідомлює той факт, що його рішення мають грунтуватися, по змозі, на об'єктивних та наукових міркуваннях і що будь-яка оцінка, зроблена від його імені, має відзначатися достатньою глибиною і належною компетентністю. Комітет визнає, що об'єктивні та виважені рішення залежать від:
- ретельно опрацьованих критеріїв,
- ретельно розроблених процедур,
- оцінки, виконаної кваліфікованими експертами, що передбачає, в разі потреби, звертання до додаткових експертиз. Наведені напрямні орієнтири були розроблені саме з цією метою.

І. СКЛАДАННЯ СПИСКУ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ

А. Загальні принципи
6. Комітет вирішив, що при складанні Списку всесвітньої спадщини він керуватиметься такими загальними принципами:

(і) Конвенцією передбачається захист культурних та природних здобутків1, які вважаються такими, що мають виняткову загальнолюдську цінність. Мета Конвенції не в тому, щоб захистити усі значні здобутки, що мають велику цінність або інтерес, а лише певну кількість найбільш виняткових серед них з міжнародного погляду. Визначення культурних та природних здобутків виняткової загальнолюдської цінності наведено у статтях 1 та 2 Конвенції. Комітет тлумачить ці визначення, Визначення „культурна спадщина" і „природна спадщина", що фігурують у статтях 1 та 2 Конвенції, наведено нижче у пунктах 23 та 43. посилаючись на дві групи критеріїв: одну стосовно культурних здобутків і другу стосовно природних здобутків. Критерії та умови автентичності або цілісності, прийняті для цього Комітетом, викладено нижче у пунктах 24 та 44;

(іі) Критерії щодо занесення здобутків до Списку всесвітньої спадщини було розроблено для того, щоб дозволити Комітетові цілком незалежно оцінити справжню цінність здобутку, абстрагуючись від усіх інших міркувань (у тому числі необхідності технічного співробітництва);

(ііі) Докладатимуться зусилля з метою підтримки розумної рівноваги між кількістю здобутків культурної спадщини та кількістю здобутків природної спадщини, занесених до Списку;

(іу) Занесення культурних та природних здобутків до Списку всесвітньої спадщини здійснюється поступово, проте ані загальна кількість занесених до Списку здобутків, ані кількість здобутків, які кожна Держава може послідовно запропонувати на занесення, не лімітуються;

(у) Занесення здобутку відкладається до того, як Держава, що від неї надходить пропозиція, не представить доказів свого зобов'язання захищати його. Це зобов'язання може прибрати форму відповідно-го законодавства, складу персоналу, фінансування та програми управління, подібно до того, як описано нижче у пунктах 24 (?) (іі) для культурних здобутків та 44 (b) (уі) - для природних здобутків;

(уі) Якщо стан здобутку погіршився настільки, що це призвело до втрати ним характерних рис, що обумовили його занесення до Списку всесвітньої спадщини, застосовуватиметься процедура щодо можливого виключення цього здобутку зі Списку. Цю процедуру описано нижче у пунктах 48-56;

(уіі) Проте, враховуючи велику кількість пропозицій на занесення культурних здобутків, що їх отримано на цей час. Комітет пропонує Державам-сторонам зважити, чи вже добре репрезентовано у Списку їхню культурну спадщину, і якщо це так, добровільно притримати темп подання подальших пропозицій на занесення. Це сприяло б більшій урівноваженості Списку з точки зору репрезентації здобутків всього людства. Комітет також пропонує Державам-сторонам, культурна спадщина яких ще не належно представлена у Списку і які, можливо, потребують допомоги у підготовці пропозицій на занесення культурних здобутків, звертатися за такою допомогою до Комітету.

В. Вказівки Державам-сторонам стосовно
пропозицій на занесення до Списку

7. Комітет пропонує кожній Державі-стороні подати йому ознайомчий перелік здобутків, які вона має намір запропонувати на занесення до Списку всесвітньої спадщини протягом наступних п'яти-десяти літ. Цей ознайомчий перелік становить інвентарний опис" (обумовлений статтею 11 Конвенції) культурних та природних здобутків, що розташовані на терені кожної Держави-сторони і які, як вона вважає, можуть бути занесені до Списку всесвітньої спадщини. Мета цих ознайомчих переліків полягає у тому, щоб дати змогу Комітетові оцінити в якомога ширшому контексті „виняткову загальнолюдську цінність" кожного здобутку, запропонованого на занесення. Комітет сподівається, що Держави-сторони, які ще не подали ознайомчих переліків, зроблять це якнайскоріше. Державам-сторонам нагадується про попередні рішення Комітету не розглядати пропозиції на занесення культурних здобутків. якщо не подано вищезазначеного переліку.

8. 3 метою полегшення роботи всіх причетних до нього Комітет пропонує Державам-сторонам подавати свої ознайомчі переліки за стандартною формою (дивись додаток 1), що передбачає таку інформацію:
- назва здобутку;
- географічне місцезнаходження здобутку:
-короткий опис здобутку, що має містити обгрунтування „виняткової загальнолюдської цінності" його відповідно до критеріїв та умов автентичності або цілісності, зазначених нижче у пунктах 24 та 44, з урахуванням подібних здобутків, що знаходяться як у межах Держави, про яку йдеться, так і за її межами.

Природні здобутки мають бути згруповані за біогеографічними регіонами, а культурні здобутки - за культурними періодами та зонами. Також має бути зазначено порядок, згідно з яким перелічені у переліках здобутки подаються на занесення.

9. Фундаментальний принцип, обумовлений у Конвенції, полягає в тому, що запропоновані здобутки повинні мати виняткову загальнолюдську цінність. Тому пропоновані здобутки слід ретельно відбирати. Критерії та умови автентичності або цілісності, на підставі яких Комітет здійснює свою оцінку здобутків, викладено нижче у пунктах 24 та 44.

10. Кожна пропозиція на занесення має подаватися у формі ґрунтовного пояснення на відповідному бланку (дивись далі пункт 65) і містити всю інформацію з метою доведення того, що запропонований здобуток дійсно має „виняткову загальнолюдську цінність". Кожна пропозиція на занесення має містити документацію, включаючи відповідні мапи та діапозитиви і всі інші матеріали, необхідні для оцінки цієї пропозиції. Державам-сторонам пропонується додати до пропозицій на занесення короткий аналіз довідкових матеріалів зі світової літератури (наприклад, такі довідкові праці, як загальні чи спеціалізовані енциклопедії, історії мистецтва або архітектури, описи подорожей та відкриттів, наукові доповіді, путівники тощо), а також ґрунтовну бібліографію. Стосовно нещодавно відкритих здобутків так само корисними можуть бути докази міжнародної уваги, яку привернуло відкриття.

11. До розділу пропозицій на занесення під назвою „Юридичні дані" Держави-сторони мають забезпечити, на додаток до юридичних текстів відносно захисту пропонованого на занесення здобутку, роз'яснення, яким чином реально діють ці закони Подібний аналіз кращий за звичайний перелік або добірку самих юридичних текстів.

12. Якщо Держава-сторона пропонує на занесення здобутки, котрі належать до певних, добре репрезентованих категорій культурних здобутків, вона має забезпечити порівняльну оцінку здобутку відносно інших здобутків того ж самого типу, як це вже зазначалося у пункті 7 щодо ознайомчих переліків.

* Тут і надалі йдеться про занесення здобутку до Списку всесвітньої спадщини (прим. перекл.).