законодавство / міжнародні документи

РЕКОМЕНДАЦІЯ ЩОДО ОХОРОНИ (1) КУЛЬТУРНИХ
ЗДОБУТКІВ, ЯКИМ ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА ВНАСЛІДОК
ПРОВЕДЕННЯ СУСПІЛЬНИХ АБО ПРИВАТНИХ РОБІТ.

Генеральна Конференція Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки та культури, що зібралася в Парижі з 15 жовтня по 20 листопада 1968 року на свою п'ятнадцяту сесію,

Зважаючи на те, що сучасна цивілізація та її майбутня еволюція грунтуються на культурних традиціях окремих народів та творчих силах усього людства, на їхньому соціальному та економічному розвиткові,

Зважаючи на те, що культурні здобутки2 є продуктом та свідоцтвом різних традицій і духовних досягнень минувшини, являючи таким чином один з основних факторів, що визначають своєрідність народів,

Зважаючи на те, що ці здобутки необхідно в міру можливостей та відповідно до їхнього історичного та мистецького значення охоронити і що їм необхідно повернути достоїнства для того, щоб народи через усвідомлення значення здобутків, їхнього духовного заповіту все більше переймались почуттям власної гідності,

Зважаючи на те. що охорона та повернення достоїнств3 культурних здобутків у дусі Декларації принципів міжнародного культурного співробітництва, прийнятої 4 листопада 1966 року під час чотирнадцятої сесії, сприяють кращому взаєморозумінню між народами й тим служать справі миру,

Зважаючи на те, що добробут кожного народу залежить зокрема від існування сприятливого та стимулюючого середовища і що зберігання культурних здобутків усіх періодів історії народу безпосередньо сприяє цьому,

Визнаючи, крім того, ролю, яку в наш час відіграють індустріалізація та урбанізація, що до них прямує світова цивілізація, у розвиткові народів та їх повному духовному і національному розквіті,

Зважаючи на те, що монументальним витворам, свідоцтвам та решткам доісторичного, протоісторичного та історичного минулого, як і численним будівлям, що мають мистецьку, історичну чи наукову значущість, дедалі все серйозніше загрожують суспільні або приватні роботи, пов'язані з розвитком промисловості та урбанізації,

Зважаючи на те, що саме урядам належить не тільки забезпечити захист та охорону культурної спадщини людства, а й сприяти соціальному та економічному розвиткові,

Зважаючи на те, що у зв'язку з цим необхідно поєднати охорону культурної спадщини з перетвореннями, яких вимагає соціальний та економічний розвиток, та негайно розгорнути роботу, докладаючи всіх зусиль для якнайповнішого задоволення цих обох вимог, вдаючись до відповідного планування,

Зважаючи також на те, що відповідна охорона та повернення достоїнств культурних здобутків вносять вагомий внесок в економічний і соціальний розвиток країн та регіонів, що володіють цими скарбами людства, сприяючи національному та міжнародному туризмові,

Зважаючи нарешті на те, що для охорони культурних здобутків найвірнішою гарантією є повага та прихильність до цих здобутків самого населення, підсиленню яких Держави-члени могли б сприяти за допомогою відповідних заходів,

Скориставшись з пропозицій відносно охорони культурних здобутків, яким загрожує небезпека внаслідок проведення суспільних або приватних робіт, питання щодо яких становить 16 пункт порядку денного сесії,

Вирішивши на своїй тринадцятій сесії, що ці пропозиції становитимуть предмет міжнародної регламентації у вигляді рекомендації Державам-членам,

Схвалює сього дня 19 листопада 1968 року цю Рекомендацію.
Генеральна Конференція рекомендує Державам-членам застосувати нижченаведені положення, вживаючи заходів у формі національного закону або якимось іншим чином з метою здійснення на теренах їхньої юрисдикції норм та принципів, сформульованих у цій Рекомендації.

Генеральна Конференція рекомендує Державам-членам довести цю Рекомендацію до відома органів влади або служб, відповідальних за суспільні або приватні роботи, а також утворень, які займаються зберіганням і захистом монументальних витворів та місць історичного, археологічного та наукового значення. Вона рекомендує також проінформувати про цю Рекомендацію органи влади та утворення, що складають освітні програми та програми розвитку туризму.

Генеральна Конференція рекомендує Державам-членам представити їй у строки та за формою, які вона визначить, доповіді про вжиті ними подальші дії щодо цієї Рекомендації,

І. ВИЗНАЧЕННЯ

1. У цій Рекомендації словосполучення „культурні здобутки" означає:

а) нерухомі здобутки, тобто місця археологічного, історичного або наукового характеру, споруди чи інші елементи релігійного або світського характеру, що являють інтерес з точки зору історії, науки, мистецтва або архітектури, а надто традиційні ансамблі, історичні квартали міських чи сільських населених місць та рештки попередніх цивілізацій, що мають етнологічну цінність. Це словосполучення стосується нерухомих здобутків подібного характеру, які являють собою як руїни, що височать над землею, так і виявлені в землі археологічні чи історичні рештки; словосполучення „культурні здобутки" поширюється також на безпосереднє оточення4 цих здобутків;

b) рухомі здобутки, що мають культурне значення, включаючи ті, що перебувають або були знайдені в нерухомих здобутках, і ті, сховані у землі, що можуть бути виявлені в археологічних, історичних або інших місцях.

2. Словосполучення „культурні здобутки" охоплює не лише визнані чи класифіковані5 архітектурні, археологічні та історичні місця і монументальні витвори, а й рештки минувшини, не охоплені переліком чи класифікацією, а також недавні місця та монументальні витвори, що мають мистецьке чи історичне значення.

П. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

3. Заходи щодо охорони культурних здобутків мають поширюватись на територію всієї держави, а не обмежуватись окремими монументальними витворами та місцями.

4. Для цілей захисту слід упорядкувати списки значних культурних здобутків, незалежно від того, класифіковані вони чи ні. Там, де подібних списків не існує, слід розпочати складання їх, надаючи пріоритетну увагу вичерпній інвентаризації культурних здобутків, розташованих у районах, де їм загрожують суспільні або приватні роботи.

5. Слід належним чином враховувати відносну значущість культурних здобутків, про які йдеться, при визначенні відповідних заходів для забезпечення:

а) охорони всього місця в цілому, монументального витвору або інших типів нерухомих культурних здобутків від наслідків суспільних або приватних робіт;

b) врятування культурних здобутків, які розташовані в зоні, що має бути перетворена внаслідок проведення суспільних або приватних робіт, і які треба зберегти та перемістити в цілому або частково.

6. Заходи, що вживаються, треба варіювати залежно від характеру, розміру та розташування культурних здобутків, а також від характеру небезпеки, яка їм загрожує.

7. Заходи щодо охорони чи врятування культурних здобутків повинні мати запобіжний та поправний характер.

8. Запобіжні та поправні заходи мають бути спрямовані на забезпечення захисту чи врятування культурних здобутків, яким загрожує небезпека внаслідок проведення суспільних або приватних робіт, як от:

а) проекти розвитку або оновлення міст, які хоч і дозволяють зберегти класифіковані монументальні витвори, іноді все ж стають причиною ліквідації менш значних споруд, внаслідок чого руйнуються історичні зв'язки та безпосереднє оточення старовинних кварталів;

b) аналогічні проекти, розпочаті у зонах, та традиційні ансамблі, що в цілому мають культурну цінність, зазнають ризику знищення, оскільки не містять класифікованих монументальних витворів;

с) недоречні перебудови та ремонти окремих історичних будівель;

d) будівництво або реконструкція магістральних доріг, що становить якнайсерйознішу небезпеку для місць або монументальних витворів чи ансамблів монументальних витворів, що являють інтерес з точки зору історії;

е) будівництво гребель для іригації, виробництва гідроелектроенергії або захисту проти поводі;

f) будівництво трубопроводів та ліній електропередачі;

g) сільськогосподарські роботи, зокрема глибока оранка, дренажні та іригаційні операції, розорювання й нівелювання землі та лісонасаджування;

h) роботи, необхідність яких зумовлена розвитком промисловості та технічним прогресом індустріалізованих суспільств - будівництво літовищ, розробка рудників або кар'єрів, драгування та приведення до справного стану каналів, гаваней тощо.

9. Держави-члени мають надавати належного пріоритету заходам, необхідним для забезпечення на місці охорони культурних здобутків, яким загрожує небезпека внаслідок проведення суспільних або приватних робіт, з метою збереження їхнього безпосереднього оточення та історичного змісту. Якщо через нагальну економічну або соціальну потребу культурні здобутки мають бути переміщені, покинуті або зруйновані, у кожному разі рятівні заходи повинні передбачати ретельне студіювання цих здобутків та складання детальних описів.

10. Слід публікувати або якимось іншим чином зафіксувати для майбутніх дослідників результати наукових чи історичних студій, завершених у рамках рятівних операцій, перш за все тоді, коли нерухомі культурні здобутки мають бути значною мірою чи повністю покинуті або зруйновані.

11. Будівлі та інші значні монументальні витвори, переміщені з метою уникнути їхнього зруйнування внаслідок проведення суспільних або приватних робіт, слід розташовувати у такому новому місці або безпосередньому оточенні, що нагадувало б первісне розташування і повертало б їх до схожого природного, історичного та культурного контексту.

12. Рухомі культурні здобутки, що викликають значний інтерес, зокрема характерні зразки предметів, знайдені під час археологічних розкопок або зібрані з нагоди рятівних робіт, мають зберігатися з метою їх вивчення або експонуватися у музеях, в тому числі музеях визначного місця, університетах тощо.