законодавство / міжнародні документи

Коментар до Рекомендації UNESCO
про збереження краси і характеру пейзажів та місцевостей

Л.В.Прибєга

Стрiмкi урбанiстичнi перетворення, розвиток промисловостi, будiвництво гiдротехнiчних споруд та транспортних комунiкацiй у багатьох розвинутих країнах свiту в серединi минулого столiття спричинили освоєння вiльних територiй i, вiдповiдно, часто призводили до змiни iсторично усталеного характеру природного довкiлля, до спотворення естетично виразних краєвидiв мiських та сiльських поселень. Реакцiєю свiтової спiльноти на цi процеси стало прийняття у 1962 р. Генеральною конференцiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки та культури (UNESCO) Рекомендацiї про збереження краси i характеру пейзажiв та мiсцевостей.

За радянських часiв цей мiжнародний документ, зрозумiло, не поширювався i був маловiдомий українським пам'яткоохоронцям. На його популярностi негативно позначилася й та обставина, що Рекомендацiю було схвалено незадовго до прийняття свiтовим спiвтовариством (у 1964 р.) такого значущого документа, як Мiжнародна хартiя з охорони та реставрацiї нерухомих пам'яток i визначних мiсць (Венецiанська хартiя), а також створення у 1965 р. Мiжнародної ради з питань пам'яток i визначних мiсць (ICOMOS). Певною мiрою iдеї, викладенi у зазначенiй Рекомендацiї, були згодом використанi й розвинутi в низцi iнших мiжнародних актiв - зокрема в Конвенцiї з охорони всесвiтньої культурної i природної спадщини (1972 р.) та Рекомендацiї щодо збереження i сучасної ролi iсторичних ансамблiв (1976 р.). Таким чином, Рекомендацiя про збереження краси i характеру пейзажiв та мiсцевостей опинилася в тiнi цих мiжнародних документiв.

Доступною українським пам'яткоохоронцям Рекомендацiя стала пiсля опублiкування її у збiрнику "Конвенции и Рекомендации UNESCO по вопросам охраны культурного наследия", виданому за iнiцiативи Мiнiстерства культури СРСР та Радянського комiтету ICOMOS у 1990 р. Українською мовою цей документ публiкується вперше. Незважаючи на дату його прийняття свiтовим спiвтовариством (понад 40 рокiв тому), вiн i донинi залишається актуальним, зокрема стосовно збереження унiкального ландшафту столицi України - мiста Києва.

Ведучи мову про загальну характеристику Рекомендацiї, слiд зауважити, що йдеться не лише про естетичну i культурну цiннiсть пейзажiв та мiсцевостей. В документi наголошується на значущостi краєвидiв та iсторичних i природних ландшафтiв як факторiв екологiчної рiвноваги, економiчного розвитку i життєзабезпечення суспiльства та нацiональної iдентифiкацiї країни. Отже, збереженню мають пiдлягати як природнi ландшафтнi утворення, так i мiськi та сiльськi краєвиди.

У Рекомендацiї акцентується роль держави у забезпеченнi збереження характерних краєвидiв. Для цього у кожнiй країнi повиннi iснувати вiдповiднi органи управлiння, науководослiднi установи; мають бути створенi нацiональнi законодавчi та нормативнi акти, а також забезпечений контроль за їхнiм дотриманням.

Серед досить ефективних запобiжних заходiв збереження краси та iсторично усталеного характеру краєвидiв рекомендується визначення вiдповiдних територiй, передусiм у генеральних планах мiст i сiльських поселень, з наступним опрацюванням регламентацiї навколишньої забудови та детальною розробкою проектiв охорони вiдповiдних краєвидiв. Саме такий пiдхiд унеможливить змiну характеру краєвиду у разi приватизацiї вiдповiдної дiлянки та проведення несанкцiонованих громадських робiт.

Важлива роль у забезпеченнi збереження естетичних якостей i характерних особливостей краєвидiв у Рекомендацiї вiдводиться громадським пам'яткоохоронним органiзацiям; звертається увага на необхiднiсть широкого iнформування суспiльства про унiкальнi краєвиди i ландшафти, виховання населення та залучення його до збереження таких утворень.

Кожний регiон України, кожне мiсто чи село вирiзняються з-помiж iнших передусiм характерними ландшафтами, неповторними краєвидами. I в цьому своєрiднiсть i привабливiсть нашої держави. Як член UNESCO, Україна, котра брала участь у прийняттi Рекомендацiї про збереження краси i характеру пейзажiв та мiсцевостей, зобов'язана дотримуватися положень цього мiжнародного документа. Тож маємо надiю, що ознайомлення з текстом Рекомендацiї сприятиме полiпшенню як загалом пам'яткоохоронної справи в Українi, так i збереженню краси окремих ландшафтних об'єктiв держави.