законодавство / міжнародні документи

КИЇВСЬКА РЕЗОЛЮЦІЯ
(2002 р.)

Ми, спеціалісти з охорони і захисту історико-культурної спадщини з Вірменії, Австрії, Франції, Ізраїлю, Італії, Литви, Люксембургу, Чорногорії, Нідерландів, Польщі, Росії, Сербії, Швейцарії, Сполучених Штатів Америки, України та Узбекистану, які зібралися в Києві в період з ЗО вересня до 1 жовтня 2002 року на Міжнародний семінар "Проблеми та досвід збереження історичних територій та об'єктів культурної спадщини", висловлюємо подяку Київській міській Раді, Українському комітету ІСОМОS, "Благодійному фонду Свята Софія", Міністерству культури і мистецтв України, Держбуду України за організацію цього семінару. Користуючись нагодою, ми вважаємо необхідним заявити:
Оскільки культурна спадщина є унікальним і конкретним вираженням досягнень людства, яким захоплюється наше покоління і яке варте збереження для майбутніх поколінь та враховуючи факт постійної і дедалі зростаючої загрози її руйнування,
Розглядаючи охорону та захист історико-культурної спадщини - увічнених такими міжнародними документами, як Венеціанська хартія (1964 р.), Конвенція з охорони всесвітньої і природної спадщини (1972 р.), Рекомендації з охорони традиційних ансамблів, Вашингтонська хартія з охорони історичних міст (1987 р.). Ризька хартія аутентичності та відтворення спадщини (2000 р.) - як засіб уповільнення, призупинення і запобігання процесу її руйнування,
Ми вважаємо, що територіальний підхід - це корисна стратегія і продуктивна форма захисту нерухомої культурної спадщини, і що цей підхід має розвиватися й надалі теоретично і на практиці.
Завдання та стратегія територіального підходу - це визначення параметрів історичних ареалів міст і поселень, і методи захисту аутентичності і необхідного відтворення пам'яток та історичного міського середовища мають ґрунтуватися саме на цих принципах.
Ми схвалюємо ініціативу Київської міської Ради на перехід до територіальної форми охорони культурної спадщини і визначення історичних ареалів Києва та закликаємо Уряд України, місцеві органи самоврядування історичних міст та поселень України, їх громадськість підтримати і сприяти утвердженню територіальної форми захисту культурної спадщини.
Враховуючи, що комплекси Софійського собору та Києво-Печерської Лаври вже занесені до Списку всесвітньої культурної і природної спадщини, ми настійливо рекомендуємо розширити їх межі за рахунок включення унікальних історичних пам'яток та природного ландшафту правобережної наддніпровської смуги Києва.
Ми усвідомлюємо, що проблеми перехідного періоду з його глобалізацією та демократизацією суспільства вимагають термінового втручання з боку професіоналів з охорони культурної спадщини і вирішення на теренах Східної Європи.
Ми вітаємо рішення Міністерства культури і мистецтв України та Київської міської Ради, які звернулися до Міністерства закордонних справ України з проханням здійснити необхідні кроки щодо вступу України до міжурядового Міжнародного центру з консервації та реставрації пам'яток - ІССЮМ.

Текст подається за виданням Охорона культурної спадщини: Збірник міжнародних документів. - К.: Видавництво АртЄк, 2002. - С. 101.