законодавство / міжнародні документи

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ
про охорону археологічної спадщини
(переглянута)

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та iншi держави - учасницi Європейської культурної конвенцiї, якi пiдписали цю (переглянуту) Конвенцiю,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами, зокрема, для збереження та втiлення у життя iдеалiв i принципiв, якi є їхнiм спiльним надбанням;
зважаючи на Європейську культурну конвенцiю, пiдписану у Парижi 19 грудня 1954 року, зокрема на її статтi 1 та 5;
зважаючи на Конвенцiю про охорону архiтектурної спадщини Європи, пiдписану у Гранадi 3 жовтня 1985 року;
зважаючи на Європейську конвенцiю про правопорушення, пов'язанi iз культурними цiнностями, пiдписану у Дельфах 23 червня 1985 року;
зважаючи на рекомендацiї Парламентської асамблеї стосовно археологiї i зокрема рекомендацiї 848 (1978), 921 (1981) i 1072 (1988);
зважаючи на рекомендацiю No. R (89) 5 стосовно охорони та введення у культурний обiг археологiчної спадщини у контекстi планування забудови мiських та сiльських територiй;
нагадуючи, що археологiчна спадщина є головним елементом пiзнання iсторiї людства;
визнаючи, що європейськiй археологiчнiй спадщинi, яка є свiдком стародавньої iсторiї, серйозно загрожують руйнування вiд зростаючої кiлькостi великих проектiв освоєння територiй, природних ризикiв, нелегальних або непрофесiйних розкопок i недостатньої поiнформованостi громадськостi;
пiдтверджуючи важливiсть запровадження, якщо вони ще не iснують, вiдповiдних адмiнiстративних i наукових наглядових процедур i необхiднiсть урахування потреб охорони археологiчної спадщини у полiтицi планування забудови мiських та сiльських територiй та культурного розвитку;
пiдкреслюючи, що вiдповiдальнiсть за охорону археологiчної спадщини має покладатися не тiльки на безпосередньо заiнтересовану державу, але й на всi європейськi країни з метою зменшення ризику руйнування i сприяння збереженню такої спадщини шляхом заохочення обмiнiв експертами i досвiдом;
вiдзначаючи необхiднiсть доповнення принципiв, викладених у Європейськiй конвенцiї про охорону археологiчної спадщини, пiдписанiй у Лондонi 6 травня 1969 року, з огляду на розвиток полiтики планування в європейських країнах,
домовились про таке:

Визначення археологічної спадщини

Стаття 1

1. Метою цiєї (переглянутої) Конвенцiї є охорона археологiчної спадщини як джерела європейської колективної пам'ятi та засобу iсторичних i наукових дослiджень.

2. З цiєю метою складовими частинами археологiчної спадщини вважаються всi матерiальнi залишки та об'єкти, а також будь-якi iншi слiди iснування людства у минулих епохах:

i) збереження i вивчення яких допомагає з'ясувати розвиток iсторiї людства та його зв'язок з природним середовищем;
ii) головними джерелами отримання iнформацiї вiдносно яких є розкопки або знахiдки й iншi методи дослiдження iсторiї людства та середовища, що його оточує;
iii) якi знаходяться у будь-якому мiсцi, що знаходиться пiд юрисдикцiєю Сторiн.

3. Археологiчна спадщина включає споруди, архiтектурнi ансамблi, розбудованi та облаштованi дiлянки територiї, рухомi об'єкти, iншi пам'ятки, а також їхнiй контекст, незалежно вiд мiсця розташування на суходолi або пiд водою.

Визначення об'єктів археологічної спадщини і заходів
для забезпечення їхньої охорони

Стаття 2

Кожна Сторона зобов'язується запровадити за допомогою дiючих у вiдповiднiй державi процедур правову систему охорони археологiчної спадщини, яка передбачає:
i) ведення облiку її археологiчної спадщини та визначення пам'яток i територiй, що пiдлягають охоронi;
ii) ii) створення археологiчних заповiдникiв навiть там, де на суходолi або пiд водою вiдсутнi наявнi слiди, з метою збереження матерiальних свiдчень, якi будуть вивчатися прийдешнiми поколiннями;
iii) зобов'язання для осiб, що випадково знаходять об'єкти археологiчної спадщини, доповiдати про це компетентним органам i надавати їх для вивчення.

Стаття 3

Для збереження археологiчної спадщини i забезпечення наукового значення археологiчних дослiдницьких робiт кожна Сторона зобов'язується:
i) застосовувати процедури видання дозволiв на розкопки та iншi види археологiчної дiяльностi та здiйснення нагляду за ними таким чином, щоб:
a) запобiгати будь-яким несанкцiонованим розкопкам або вилученню об'єктiв археологiчної спадщини;
b) забезпечити, щоб археологiчнi розкопки i розвiдка здiйснювалися на наукових засадах та за умови:
- використання у мiру можливостi неруйнiвних методiв дослiдження;
- запобiгання тому, щоб об'єкти археологiчної спадщини розкривалися або залишалися у розкритому виглядi пiд час або пiсля завершення розкопок без забезпечення їхнього належного збереження, консервацiї та рацiонального використання;

ii) забезпечити, щоб розкопки та iншi потенцiйно руйнiвнi роботи здiйснювалися лише квалiфiкованими, спецiально уповноваженими на те особами;
iii) запровадити процедуру видання попереднього спецiального дозволу, якщо це передбачено внутрiшнiм законодавством держави, на використання в археологiчних дослiдженнях детекторiв металу та будь-якого iншого обладнання чи методiв для виявлення археологiчних об'єктiв.

Стаття 4

Для фiзичного збереження археологiчної спадщини кожна Сторона зобов'язується вживати заходiв, якi передбачають залежно вiд обставин:
i) придбання або охорону державними органами за допомогою iнших вiдповiдних засобiв територiй, якi мають стати археологiчними заповiдниками;
ii) збереження та пiдтримання в належному станi археологiчної спадщини бажано у мiсцi їхнього знаходження;
iii) облаштування належних сховищ археологiчних залишкiв, якi були вилученi з мiсця їхнього первiсного розташування.

Комплексне збереження археологічної спадщини

Стаття 5

Кожна Сторона зобов'язується:
i) докладати зусиль для узгодження i поєднання вiдповiдних потреб археологiї з планами облаштування територiй шляхом забезпечення участi археологiв:
a) у плануваннi, спрямованому на забезпечення збалансованих стратегiй охорони, збереження та введення у культурний обiг дiлянок територiй, що мають археологiчну цiннiсть;
b) у рiзних етапах проектiв розвитку територiй;
ii) забезпечити систематичнi консультацiї мiж археологами та фахiвцями з питань мiського i регiонального планування з метою створення можливостей для:
a) внесення змiн до тих проектiв розвитку територiй, якi можуть мати негативний вплив на археологiчну спадщину;
b) забезпечення достатнiх часу та ресурсiв для проведення належного наукового дослiдження вiдповiдної дiлянки територiї та опублiкування його результатiв;
iii) забезпечити повне врахування мiсцевостей, що мають археологiчну цiннiсть, та їхнього контексту в оцiнках екологiчних наслiдкiв та рiшеннях, що приймаються на їхнiй основi;
iv) передбачити зберiгання на мiсцi їхнього знаходження, коли це практично можливо, тих об'єктiв археологiчної спадщини, якi були знайденi пiд час забудови територiй;
v) забезпечити, щоб вiдкриття мiсць археологiчних розкопок для вiдвiдувачiв, особливо будь-яка перебудова, пов'язана з необхiднiстю прийому великої кiлькостi вiдвiдувачiв, негативно не впли-вало на археологiчний i науковий характер таких мiсць та прилеглої до них територiї.

Фінансування археологічних досліджень і збереження
археологічної спадщини

Стаття 6

Кожна Сторона зобов'язується:
i) передбачити державну фiнансову пiдтримку археологiчних дослiджень нацiональними, регiональними i мiсцевими органами згiдно з їхньою вiдповiдною компетенцiєю;
ii) збiльшити обсяг матерiальних ресурсiв для превентивної археологiї:
a) шляхом ужиття належних заходiв для того, щоб у великих державних або приватних проектах розвитку територiй передбачалося покриття iз ресурсiв державного або приватного сектора, у разi необхiдностi, всiх витрат на проведення будь-яких необхiдних археологiчних робiт, пов'язаних iз такими проектами;
b) шляхом включення до бюджету таких проектiв на додаток до витрат на проведення оцiнки екологiчних наслiдкiв, яка необхiдна для розробки запобiжних заходiв при екологiчному i регiональному плануваннi, статтi витрат на здiйснення попереднiх археологiчних дослiджень та розвiдки, на пiдготовку пiдсумкового наукового звiту, а також на опублiкування i облiк результатiв у повному обсязi.

Збір і поширення наукової інформації

Стаття 7

З метою сприяння вивченню археологiчних знахiдок та поширенню
iнформацiї про них кожна Сторона зобов'язується:
i) здiйснювати або оновлювати обстеження, вести реєстри пам'яток та карти-схеми розташування археологiчних об'єктiв у районах, що знаходяться пiд їхньою юрисдикцiєю;
ii) вживати всiх практичних заходiв для забезпечення складання пiсля завершення археологiчних робiт узагальненого наукового звiту, придатного для опублiкування, до необхiдного опублiкування спецiальних дослiджень у повному обсязi.

Стаття 8

Кожна Сторона зобов'язується:
i) сприяти обмiну на нацiональному i мiжнародному рiвнях об'єктами археологiчної спадщини для професiйних наукових цiлей, вживаючи всiх належних заходiв для забезпечення того, щоб такий обмiн не завдавав шкоди культурнiй i науковiй цiнностi цих об'єктiв;
ii) сприяти збору iнформацiї про здiйснюванi археологiчнi дослiдження та поточнi розкопки, а також органiзацiї мiжнародних дослiдницьких програм.

Поглиблення поінформованості громадськості

Стаття 9

Кожна Сторона зобов'язується:
i) здiйснювати освiтницькi заходи з метою поiнформування i поглиблення поiнформованостi громадськостi про цiннiсть археологiчної спадщини для розумiння минулого та ризикiв, що загрожують цiй спадщинi;
ii) сприяти доступу громадськостi до визначних об'єктiв її археологiчної спадщини, особливо мiсць археологiчних розкопок, i заохочувати показ громадськостi колекцiй археологiчних знахiдок.

Запобігання нелегальному обігу
об'єктів археологічної спадщини

Стаття 10

Кожна Сторона зобов'язується:
i) органiзувати збiр вiдповiдними державними органами та науковими установами iнформацiї про будьякi зафiксованi випадки нелегальних розкопок;
ii) iнформувати компетентнi органи держави походження, яка є учасницею цiєї Конвенцiї, про будь-якi пропозицiї стосовно об'єктiв археологiчної спадщини, що могли бути отриманi в результатi нелегальних розкопок або незаконного вилучення пiд час санкцiонованих розкопок, а також надавати необхiдну докладну iнформацiю про них;
iii) вжити необхiдних заходiв для забезпечення того, щоб музеї та аналогiчнi установи, чия полiтика придбання цiнностей контролюється державою, не купували об'єктiв археологiчної спадщини, якi могли бути отриманi в результатi приховування або здiйснення нелегальних розкопок, або незаконного вилучення пiд час санкцiонованих розкопок;
iv) стосовно музеїв та аналогiчних установ, якi знаходяться на її територiї, але полiтика придбання цiнностей яких не контролюється державою:
a) надати їм текст цiєї (переглянутої) Конвенцiї;
b) докладати всiх зусиль для забезпечення дотримання такими музеями та установами принципiв, викладених у пунктi 3 вище;
v) обмежити, у мiру можливостi, за допомогою освiтнiх заходiв, iнформацiї, пильностi та спiвробiтництва обiг об'єктiв археологiчної спадщини, отриманих у результатi приховування або здiйснення нелегальних розкопок, або незаконного вилучення пiд час санкцiонованих розкопок.

Стаття 11

Нiщо у цiй (переглянутiй) Конвенцiї не зашкоджує iснуючим або майбутнiм двостороннiм або багатостороннiм договорам мiж Сторонами стосовно нелегального обороту об'єктiв археологiчної спадщини або їхнього повернення законним власникам.

Взаємна технічна та гаукова допомога

Стаття 12

Сторони зобов'язуються:
i) надавати одна однiй технiчну та наукову допомогу шляхом обмiну досвiдом i експертами у галузi археологiчної спадщини;
ii) сприяти з урахуванням їхнього вiдповiдного нацiонального законодавства та обов'язкових для них мiжнародних угод обмiнам фахiвцями з питань збереження археологiчної спадщини, включаючи спецiалiстiв iз пiдвищення квалiфiкацiї.

Контроль за застосуванням (переглянутої) Конвенції

Стаття 13

Для цiлей цiєї (переглянутої) Конвенцiї комiтет експертiв, створений Комiтетом мiнiстрiв Ради Європи згiдно зi статтею 17 Статуту Ради Європи, здiйснює нагляд за застосуванням (переглянутої) Конвенцiї i, зокрема:
i) перiодично доповiдає Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи про хiд здiйснення державами - учасницями (переглянутої) Конвенцiї полiтики охорони археологiчної спадщини i про здiйснення принципiв, проголошених (переглянутою) Конвенцiєю;
ii) пропонує Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи заходи, якi спрямованi на виконання положень (переглянутої) Конвенцiї i передбачають також багатосторонню дiяльнiсть, перегляд Конвенцiї або внесення змiн та доповнень до неї та iнформування громадськостi про мету цiєї (переглянутої) Конвенцiї;
iii) надає Комiтетовi мiнiстрiв Ради Європи рекомендацiї стосовно запрошення держав, що не є членами Ради Європи, приєднатися до цiєї (переглянутої) Конвенцiї.

Заключні положення

Стаття 14

1. Ця (переглянута) Конвенцiя вiдкрита для пiдписання державами - членами Ради Європи та iншими державами - учасницями Європейської культурної конвенцiї.
Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи схвалення здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Жодна держава - учасниця Європейської конвенцiї про охорону археологiчної спадщини, пiдписаної у Лондонi 6 травня 1969 року, не може здати на зберiгання свою ратифiкацiйну грамоту або свiй документ про прийняття чи схвалення, якщо вона не денонсувала згадану Конвенцiю або одночасно не денонсує її.

3. Ця (переглянута) Конвенцiя набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати, на яку чотири держави, включаючи щонайменше три держави - члени Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковiсть для них (переглянутої) Конвенцiї вiдповiдно до положень попереднiх пунктiв.

4. Якщо на виконання попереднiх двох пунктiв денонсацiя Конвенцiї вiд 6 травня 1969 року не набуває чинностi одночасно з набуттям чинностi цiєю (переглянутою) Конвенцiєю, Договiрна Держава пiд час здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття чи схвалення може заявити, що вона буде продовжувати застосовувати Конвенцiю вiд 6 травня 1969 року до набуття чинностi цiєю (переглянутою) Конвенцiєю.

5. Для будь-якої держави - учасницi, яка згодом висловить свою згоду на обов'язковiсть для неї цiєї (переглянутої) Конвенцiї пiсля набуття нею чинностi, Конвенцiя набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи схвалення.

Стаття 15

1. Пiсля набуття чинностi цiєю (переглянутою) Конвенцiєю Комiтет мiнiстрiв Ради Європи може запропонувати будь-якiй державi, яка не є членом Ради, та Європейському економiчному спiвтовариству приєднатися до цiєї (переглянутої) Конвенцiї шляхом рiшення, що приймається бiльшiстю голосiв, передбаченою у статтi 20. d Статуту Ради Європи, i одностайним голосуванням представникiв Договiрних Держав, якi мають право засiдати у Комiтетi.

2. Для будь-якої держави, що приєдналася до цiєї (переглянутої) Конвенцiї, або Європейського економiчного спiвтовариства, якщо воно приєднається до неї, Конвенцiя набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 16

1. Будь-яка держава пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, схвалення чи приєднання може визначити територiю (територiї), до якої (яких) застосовуватиметься ця (переглянута) Конвенцiя.

2. Будь-яка держава може у будь-який iнший час пiсля цього шляхом заяви на iм'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дiю цiєї (переглянутої) Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Щодо такої територiї (переглянута) Конвенцiя набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до двох попереднiх пунктiв, може стосовно будь-якої територiї, визначеної у цiй заявi, бути вiдкликана шляхом направлення вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Вiдкликання набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 17

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю (переглянуту) Конвенцiю шляхом направлення вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсацiя набуває чинностi через шiсть мiсяцiв пiсля дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 18

Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави - члени Ради Європи, iншi держави - учасницi Європейської культурної конвенцiї та будь-яку державу та Європейське економiчне спiвтовариство, якщо вони приєдналися або їм було запропоновано приєднатися до цiєї (переглянутої) Конвенцiї, про:
i) будь-яке пiдписання;
ii) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або будь-якого документа про прийняття, схвалення чи приєднання;
iii) будь-яку дату набуття чинностi цiєю (переглянутою) Конвенцiєю вiдповiдно до статей 14, 15 та 16;
iv) будь-який iнший акт або повiдомлення, якi стосуються цiєї (пере-глянутої) Конвенцiї.

На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю (переглянуту) Конвенцiю.

Вчинено у Валлеттi шiстнадцятого дня сiчня мiсяця 1992 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є рiвно автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвах Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завiренi копiї цiєї (переглянутої) Конвенцiї кожнiй державi-члену Ради Європи, iншим державам - учасницям Європейської культурної конвенцiї та всiм державам, що не є членами Ради, або Європейському економiчному спiвтовариству, яким було запропоновано приєднатися до цiєї (переглянутої) Конвенцiї.

Європейська конвенція ратифікована Законом України від 10.12.2003 р. № 1369-IV "Про ратифiкацiю Європейської конвенцiї про охорону археологічної спадщини (переглянутої)".