законодавство / міжнародні документи

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ З ПИТАНЬ
ОСВІТИ, НАУКИ ТА КУЛЬТУРИ

Рекомендація щодо охорони краси
та характеру ландшафтів і місць(1)

(прийнята Генеральною конференцiєю на її дванадцятiй сесiї,
Париж, 11 грудня 1962 р.)

Генеральна конференцiя Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань ос-вiти, науки та культури, що зiбралася в Парижi з 9 листопада по 12 грудня 1962 року на свою дванадцяту сесiю,

Зважаючи на те, що в усi часи людина iнколи завдавала шкоди красi та характеру ландшафтiв i мiсць, якi є частиною безпосереднього природного оточення її буття, чим збiднювала культурну, естетичну i навiть життєво необхiдну спадщину цiлих регiонiв у всiх частинах свiту,

Зважаючи на те, що освоєнням нових земель, iнколи хаотичним розвитком населених мiсць, виконанням значних робiт та реалiзацiєю численних планiв промислового i торговельного будiвництва й оснащення сучаснi цивiлiзацiї прискорили це явище, яке до минулого столiття було вiдносно повiльним,

Зважаючи на те, що це явище впливає як на естетичну цiннiсть ландшафтiв i мiсць - природних або створених людиною, так i на культурну та наукову увагу, яку привертає до себе життя незайманої природи,

Зважаючи на те, що через їхню красу та характер, охорона ландшафтiв i мiсць, про якi йдеться у цiй Рекомендацiї, необхiдна для життя людини, для якої вони є потужним засобом фiзичної, моральної та духовної регенерацiї, що досi сприяє художньому та культурному життю народiв, як про це свiдчать численнi загальновiдомi приклади,

Зважаючи, крiм того, на те, що ландшафти i мiсця є важливим чинником економiчного та соцiального життя багатьох країн, а також важливим елементом стану здоров'я їхнiх мешканцiв,

Визнаючи водночас, що належить враховувати потреби суспiльного життя, його еволюцiю, так само, як i швидкi темпи технiчного прогресу.

Зважаючи, отже, на те, що вкрай бажаним i термiновим є розгляд та вжиття необхiдних заходiв щодо охорони краси та характеру ландшафтiв i мiсць усюди та кожного разу, коли це ще можливо зробити,

Розглянувши пропозицiї щодо охорони краси та характеру ландшафтiв i мiсць, - питання, визначеного пунктом 17.4.2 порядку денного сесiї,

Вирiшивши на своїй одинадцятiй сесiї, що пропозицiї стосовно цього пункту становитимуть предмет мiжнародної регламентацiї у виглядi рекомендацiї державам-членам,

Схвалює одинадцятого дня грудня мiсяця 1962 року цю Рекомендацiю:

Генеральна конференцiя рекомендує державам-членам застосувати нижченаведенi положення, вживаючи заходiв, у формi нацiонального законодавства або iншим чином, з метою запровадження на територiях їхньої юрисдикцiї норм та принципiв, сформульованих у цiй Рекомендацiї,

Генеральна конференцiя рекомендує державам-членам довести цю Рекомендацiю до вiдома органiв влади та установ, що займаються охороною ландшафтiв i мiсць та землеустроєм територiї, а також установ, вiдповiдальних за захист природи i розвиток туризму, так само, як i молодiжних органiзацiй.

Генеральна конференцiя рекомендує державам-членам надати їй у строки та за формою, якi вона визначить, доповiдi про вжитi ними заходи щодо втiлення у життя цiєї Рекомендацiї.

I. Визначення

1. Для цiлей цiєї Рекомендацiї пiд охороною краси та характеру ландшафтiв i мiсць мається на увазi збереження та, коли це можливо, вiдновлення вигляду ландшафтiв i мiсць - природних, сiльських або мiських, iснування яких завдячує природi або працi людини i якi стано-влять культурний або естетичний iнтерес чи визначають характер при-родного середовища.

2. Положення цiєї Рекомендацiї спрямованi також на доповнення заходiв щодо захисту природи.

II. Загальні принципи

3. Науковi дослiдження та заходи щодо охорони ландшафтiв i мiсць мають поширюватись на всю територiю держави i не повиннi обмежуватись окремими визначеними ландшафтами i мiсцями.

4. Обираючи заходи для застосовування, слiд враховувати вiдносну значущiсть ландшафтiв i мiсць, що розглядаються. Цi заходи можуть розрiзнятися, зокрема, залежно вiд характеру та розмiрiв ландшафтiв i мiсць, їх розташування, а також вiд характеру небезпеки, на яку вони можуть наражатися.

5. Охорона не повинна обмежуватись природними ландшафтами i мiсцями, а має поширюватись також на ландшафти i мiсця, формування яких цiлком або частково завдячує працi людини. Отже, мають бути передбаченi особливi положення для забезпечення охорони певних ландшафтiв i мiсць, таких як мiськi ландшафти i мiсця, яким зазвичай загрожує найбiльша небезпека, зокрема, через будiвельнi роботи та земельну спекуляцiю. Спецiальний захист має бути забезпечений на пiдступах до нерухомих пам'яток.

6. Заходи, що вживатимуться для охорони ландшафтiв i мiсць, мають бути запобiжними та виправними.

7. Запобiжнi заходи з охорони ландшафтiв i мiсць мають бути спрямованi на захист вiд небезпек, що їм загрожують. Цi заходи мають стосуватися, головним чином, контролювання робiт та дiй, якi можуть завдати шкоди ландшафтам i мiсцям, зокрема:

a. Будiвництва громадських та приватних споруд усiх типiв. Вони мають бути запроектованi з дотриманням певних естетичних вимог щодо самої будiвлi та її гармонiї з оточенням, характер якого бажано зберегти, уникаючи водночас поверхової iмiтацiї певних традицiйних та мальовничих форм;
b. Будiвництва дорiг;
c. Електролiнiй високої або низької напруги, будiвель та устаткування для виробництва та передачi енергiї, аеродромiв, радiотрансляцiйних та телевiзiйних станцiй тощо;
d. Будiвництва станцiй техобслуговування та постачання пального;
e. Розмiщення рекламних афiш та свiтлової реклами;
f. Вирубки лiсу, включаючи знищення дерев, що сприяють естетицi ландшафту, особливо вздовж транспортних магiстралей або проспектiв;
g. Забруднення повiтря та води;
h. Експлуатацiї шахт i кар'єрiв та видалення їхнiх вiдходiв;
i. Гiдротехнiчних споруд для виведення на поверхню та/або збору пiдземних джерельних вод, iригацiйних робiт, гребель, каналiв, акведукiв, регулювання рiк тощо;
j. Створення кемпiнгiв;
k. Складiв зношених матерiалiв та обладнання, а також побутових, торговельних та промислових залишкiв та вiдходiв.

8. Задля охорони краси та характеру ландшафтiв i мiсць повиннi враховуватися також небезпеки, що виникають внаслiдок певної виробничої дiяльностi або певних форм життя сучасного суспiльства з огляду на створюваний ними шум.

9. Заходи, що можуть завдати шкоди ландшафтам або мiсцям в межах зон з особливим режимом охорони(2) або захищених в якiйсь iнший спосiб, можуть дозволятися лише тодi, коли цього настiйно вимагає суспiльний або соцiальний iнтерес.

10. Виправнi заходи мають бути спрямованi на лiквiдацiю шкоди, завданої ландшафтам i мiсцям, та, в мiру можливостi, на повернення до попереднього стану.

11. Для того, щоб полегшити виконання завдання рiзними державними службами, вiдповiдальними за охорону ландшафту i мiсць в кожнiй державi, мають бути створенi науково-дослiднi iнститути для спiвпрацi з компетентними органами влади з метою забезпечення гармонiзацiї та зведення у єдиний кодекс чинних законодавчих та регламентуючих положень. Цi положення та результати робiт науково-дослiдних iнститутiв мають бути опублiкованi в єдиному перiодично поновлюваному офiцiйному виданнi.

III. Заходи з охорони

12. Охорона ландшафтiв i мiсць має здiйснюватися шляхом застосування методiв, викладених нижче:
a. Загальний контроль з боку вiдповiдальних органiв влади;
b. Включення обмежень до планiв мiстобудування та землеустрою усiх рiвнiв - регiонального, сiльського чи мiського;
c. Надання обширним ландшафтам статусу "зон" з особливим режимом охорони;
d. Надання окремим мiсцям статусу мiсць з особливим режимом охорони;
e. Створення та утримання природних заповiдникiв та нацiональних паркiв;
f. Придбання мiсць громадами.

ЗАГАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

13. На всiй територiї держави має здiйснюватись загальний контроль за роботами та заходами, що можуть завдати шкоди ландшафтам i мiсцям.

ПЛАНИ МІСТОБУДУВАННЯ ТА ЗЕМЛЕУСТРОЮ
СІЛЬСЬКИХ РАЙОНІВ

14. Плани мiстобудування та землеустрою сiльських районiв мають включати положення щодо обов'язкових обмежень, необхiдних для охорони ландшафтiв i мiсць, навiть таких, що не набули особливого охоронного статусу, якi знаходяться на територiї, охопленої цими планами.

15. Плани мiстобудування та землеустрою сiльських районiв слiд складати залежно вiд їхньої нагальностi, особливо для мiст чи районiв, де вiдбувається процес швидкого розвитку або де охорона естетичного чи мальовничого характеру краєвидiв виправдовує складання таких планiв.

НАДАННЯ ОБШИРНИМ ЛАНДШАФТАМ СТАТУСУ
"ЗОН" З ОСОБЛИВИМ РЕЖИМОМ ОХОРОНИ

16. Обширним ландшафтам має надаватися статус "зон" з особливим режимом охорони.

17. Якщо естетичний характер зони з особливим охоронним статусом становить першорядний iнтерес, то, вiдповiдно до статусу таких "зон", це вимагатиме контролю за розподiлом на земельнi дiлянки та дотримання певних загальних вимог естетичного характеру стосовно використання матерiалiв та їх кольору, норм висоти, заходiв, здiйснюваних для маскування руйнувань краєвиду внаслiдок будiвництва гребель або експлуатацiї кар'єрiв, регулювання вирубки дерев тощо.

18. Надання статусу "зон" з особливим режимом охорони має доводитись до вiдома громадськостi, а загальнi правила, яких слiд дотримувати при здiйсненнi охорони ландшафтiв, що набули такого статусу, мають бути офiцiйно затвердженi та розповсюдженi.

19. Як правило, надання статусу "зон" з особливим режимом охорони не повинно давати права на вiдшкодування.

НАДАННЯ ОКРЕМИМ МІСЦЯМ СТАТУСУ МІСЦЬ
З ОСОБЛИВИМ РЕЖИМОМ ОХОРОНИ

20. Окремим мiсцям невеликих розмiрiв, природним чи мiським, а також частинам ландшафту, що викликають винятковий iнтерес, має бути наданий статус мiсць з особливим режимом охорони. Такий самий статус має бути наданий майданчикам, звiдки вiдкривається виразний краєвид, а також територiям та будiвлям, що оточують виразний монументальний витвiр. Надання кожному мiсцю, кожнiй територiї або будiвлi особливого охоронного статусу здiйснюється шляхом прийняття спецiального офiцiйного рiшення, належним чином доведеного до вiдома власника.

21. Надання у такий спосiб особливого охоронного статусу означає для власника заборону руйнувати мiсце або змiнювати його стан чи вигляд без дозволу органiв влади, вiдповiдальних за охорону.

22. Надання такого дозволу має супроводжуватися всiма умовами щодо забезпечення охорони мiсця. Проте дозвiл не потрiбен на роботи з повсякденного використання сiльськогосподарських угiдь та утримання будiвель.

23. Примусове вiдчуження органами державної влади, так само, як i виконання будь-яких суспiльних робiт в межах мiсця, що набуло особливий охоронний статус, вимагає попереднього погодження органами влади, вiдповiдальними за охорону. Нiхто не повинен отримати прав, шляхом припису, на змiну характеру або вигляду мiсця. Жоден договiрний сервiтут не має бути укладений власником без погодження органами влади, вiдповiдальними за охорону.

24. Надання особливого охоронного статусу означає заборону в будь-який можливий спосiб забруднювати територiї, повiтря та води, тодi як видобуток копалин потребує спецiального дозволу.

25. Будь-яка реклама в межах мiсць, що мають особливий охоронний статус, та в безпосереднiх пiдступах до них має бути заборонена або обмежена спецiальними майданчиками, що визначаються органами влади, вiдповiдальними за охорону.

26. Дозволи на створення кемпiнгiв у межах мiсця з особливим охоронним статусом, як правило, виключаються i надаються лише стосовно територiй, якi визначенi та пiдлягають iнспектуванню органами влади, вiдповiдальними за охорону.

27. Надання будь-якому мiсцю особливого охоронного статусу повинне давати власниковi право на вiдшкодування у випадку безпосередньої та явної шкоди, спричиненої наданням такого статусу.

ПРИРОДНІ ЗАПОВІДНИКИ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ПАРКИ

28. Коли дозволяють умови, держави-члени мають приєднувати, частково або цiлком, до зон та мiсць, охорону яких треба забезпечити, нацiональнi парки, призначенi для просвiтництва та вiдпочинку громадськостi, або природнi заповiдники. Такi нацiональнi парки та природнi заповiдники мають створювати комплекс експериментальних зон, призначених також для проведення наукових дослiджень з формування та регенерацiї ландшафту, так само, як i захисту природи.

ПРИДБАННЯ МІСЦЬ ГРОМАДАМИ

29. Держави-члени мають сприяти громадам у придбаннi територiй, що є складовою частиною ландшафту або мiсця, охорону яких слiд забезпечити. У разi необхiдностi має бути передбачена можливiсть здiйснити таке придбання шляхом примусового вiдчуження.

IV. Здійснення охорони

30. Основнi норми та принципи, що регламентують охорону ландшафтiв i мiсць у кожнiй державi-членi, повиннi мати силу закону, а заходи щодо їх застосування доручатися органам влади, вiдповiдальним у межах повноважень, покладених на них законом.

31. Держави-члени мають створити спецiальнi органи, адмiнiстративнi або консультативнi за характером.

32. Органи адмiнiстративного характеру мають бути центральними та регiональними спецiальними службами, на якi покладається здiйснення охорони. З цiєю метою цi служби повиннi мати можливiсть розглядати проблеми захисту та надання особливого охоронного статусу, проводити обстеження на мiсцi, готувати рiшення, що приймаються, та контролювати їх виконання. На них також покладається пропонувати заходи для зменшення небезпеки, що виникає при проведеннi певних робiт, або лiквiдацiї завданої ними шкоди.

33. Органи консультативного характеру мають складатися з комiсiй - нацiонального, регiонального або мiсцевого рiвнiв, на якi покладається вивчення питань охорони та пiдготовка висновкiв з цих питань для зацiкавлених центральних або регiональних органiв влади чи мiсцевих громад. Мiркування цих комiсiй мають враховуватися у всiх випадках та своєчасно, зокрема на передпроектнiй стадiї, якщо йдеться про роботи, що становлять загальний iнтерес, та роботи, великi за обсягом, як от будiвництво автошляхiв, облаштування гiдровузлiв, створення нових промислових споруд тощо.

34. Держави-члени мають сприяти заснуванню та дiяльностi неурядових установ - нацiональних або мiсцевих, завдання яких полягало б, мiж iншим, у спiвпрацi з органами, згаданими в пунктах 31, 32 та 33, особливо в iнформуваннi громадськостi та попередженнi вiдповiдальних служб про небезпеку, що загрожує ландшафтам та мiсцям.

35.На випадок порушення законодавчих норм, за яких здiйснюється охорона ландшафтiв i мiсць, має бути передбачено вiдшкодування збиткiв або зобов'язання по можливостi повернути порушене до попереднього стану.

36. Мають бути передбаченi адмiнiстративнi або кримiнальнi санкцiї у випадках навмисного завдання шкоди захищеним ландшафтам i мiсцям.

V. Просвітництво

37. Просвiтницька дiяльнiсть має проводитись, - в навчальних закладах та поза ними, - з метою пробудити та посилити повагу громадськостi до ландшафтiв i мiсць, а також краще ознайомити її з правилами, встановленими для забезпечення охорони ландшафтiв i мiсць.

38. Вчителi i викладачi, яким доручається просвiтницька справа у навчальних закладах, мали б отримати спецiальну пiдготовку у виглядi спецiалiзованого навчального стажування у закладах середньої та вищої освiти.

39. Державичлени також мають сприяти у цiй справi iснуючим музеям з метою посилити їхню просвiтницьку дiяльнiсть, яку вони вже ведуть у цьому напрямi, та передбачити можливiсть створювати спецiальнi музеї або спецiалiзованi вiддiли в iснуючих музеях для вивчення та презентацiї природних i культурних аспектiв, властивих певним регiонам.

40. Просвiтництво поза навчальними закладами має бути завданням преси, приватних об'єднань по захисту ландшафтiв i мiсць або захисту природи, установ, що займаються туризмом, а також органiзацiй молодi та народної освiти.

41. Держави-члени мають сприяти просвiтництву та стимулювати, надаючи матерiальну допомогу, дiяльнiсть об'єднань, установ та органiзацiй, що присвятили себе цiй справi, а також надаючи їм у розпорядження, як i загальнiй просвiтi, вiдповiднi засоби реклами, включаючи фiльми, радiомовлення та телебачення, матерiали для виставок - постiйних, тимчасових та пересувних, брошури та книги, викладенi у виховному дусi та придатнi для широкого розповсюдження. Широка реклама може здiйснюватись через регiональнi газети, журнали та перiодичнi видання.

42. Нацiональнi й мiжнароднi днi, конкурси та iншi подiбнi заходи мають присвячуватись поверненню достоїнств природних або створених людиною ландшафтiв i мiсць з тим, щоб привернути увагу широкого загалу до важливостi охорони їхньої краси та характеру, що становить першочергову проблему для суспiльства.

Текст, що передує, є автентичним текстом Рекомендацiї, належним чином прийнятої Генеральною конференцiєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки та культури на її дванадцятiй сесiї, що проводилась у Парижi i була оголошена закритою у дванадцятий день грудня мiсяця 1962 року.

У ПОСВІДЧЕННІ ЧОГО вiсiмнадцятого дня грудня мiсяця 1962 року поставили свої пiдписи,

Примітки