законодавство / міжнародні документи

Додаток 4

Вступ

У представленому додатку вiдтворено Нарський документ про ав-тентичнiсть, складений вiдповiдно до Конвенцiї про всесвiтню спадщину 45-ма учасниками Нарської конференцiї про автентичнiсть, що прохо-дила в мiстi Нара (Японiя) з 1 по 6 листопада 1994 р. Конференцiя бу-ла органiзована у спiвпрацi з UNESCO, ICCROM та ICOMOS; основнi доповiдачi - Раймон Лемер та Герб Стовел.
Комiтет всесвiтньої спадщини розглянув доповiдь щодо Нарської конференцiї про автентичнiсть на своїй 18-тiй сесiї (Phuket, Таїланд, 1994 р.; дивись документ WHC-94/CONF.003/16).

НАРСЬКИЙ ДОКУМЕНТ ПРО АВТЕНТИЧНІСТЬ

Преамбула
1. Ми, експерти, що зiбралися у мiстi Нара (Японiя), хотiли б вiдзначити шляхетнiсть та далекосяжне бачення японських органiв влади, якi надали нам можливiсть зiбратися для критичного розгляду понять, що стали традицiйними у справi зберiгання культурної спадщини, та обговорення шляхiв i засобiв розширення уявлень з метою забезпечити бiльшу повагу до рiзноманiтностi культур та спадщин у практицi зберiгання.

2. Ми належним чином оцiнили рамки дискусiї, запропонованої Комiтетом всесвiтньої спадщини. Вiн вважав бажаним при розглядi поданих йому справ на занесення [до Списку всесвiтньої спадщини] застосувати поняття автентичностi, яке враховувало б культурнi та соцiальнi цiнностi всiх країн.

3. "Нарський документ про автентичнiсть" задумано в дусi "Венецiйської хартiї, року 1964". Спираючись на цю хартiю, документ становить її концептуальне продовження. Ним враховується суттєве мiсце, яке посідає сьогоднi культурна спадщина майже в усiх суспiльствах.

4. У свiтi, який потерпає вiд глобалiзацiї та унiфiкацiї i в якому прагнення до культурної своєрiдностi iнколи виражається через агресивний нацiоналiзм та знищення культур меншин, головний внесок у справу зберiгання культурної спадщини, пов'язаний з урахуванням автентичностi, становить повага до всiх сторiн колективної пам'ятi людства та їх висвiтлення.

Різноманітність культур та спадщин
5. Рiзноманiтнiсть культур та спадщин становить iнтелектуальне та духовне багатство, незамiнне для усього людства. Вона має бути визнана суттєвим аспектом розвитку людства. Фундаментальними чинниками розвитку людства залишаються не тiльки захист, але й стимулювання рiзноманiтностi.

6. Ця рiзноманiтнiсть виражається як у просторових та часових параметрах, так i в пов'язаних з ними культурах та способах життя. У разi, коли в основi конфлiктних ситуацiй є мiжкультурнi вiдмiнностi, повага до культурної рiзноманiтностi потребує визнання легiтимностi специфiчних цiнностей усiх сторiн, яких це торкається.

7. Культури та суспiльства виражають себе як у матерiальних, так i в нематерiальних формах та рiзновидах прояву, що утворюють їхню спадщину. Слiд поважати цi форми та прояви.

8. Важливо нагадати, що ЮНЕСКО фундаментальним принципом вважає той факт, що культурна спадщина кожного є культурною спадщиною усiх. Так, вiдповiдальнiсть за спадщину та за спосiб управлiння нею належить, в першу чергу, культурнiй спiльнотi, що створила цю спадщину, а потiм вже тiй спiльнотi, яка нею опiкується. Проте, приєднання до вiдповiдних хартiй та конвенцiй передбачає також прийняття зобов'язань та етики, покладених в основу цих хартiй та конвенцiй. Тому вельми бажаним є урiвноваження власних вимог щодо цiєї спадщини, однак не порушуючи при цьому фундаментальних цiнностей культур таких спiльнот.

Цінності та автентичність
9. Збереження iсторичної спадщини в усiх її формах та з усiх часiв знаходить своє виправдання в цiнностях, що визнаються за спадщиною. Можливiсть найточнiшого сприйняття цих цiнностей залежить, мiж iншим, вiд вiрогiдностi джерел iнформацiї з цього приводу. Їхнє пiзнання, розумiння та трактування щодо первiсних i подальших характеристик, iсторичного становлення, а також значущостi спадщини формують судження про автентичнiсть конкретного витвору i стосуються як форми, так i матерiалу надбань, що розглядаються.

10. Автентичнiсть, як вона розглядається та подається у "Венецiйськiй хартiї", постає головним визначальним чинником щодо вiрогiд-ностi наявних джерел iнформацiї. Її роль є провiдною як в усiх наукових дослiдженнях, втручаннях з метою збереження або реставрацiї, так i в процедурi занесення до Списку всесвiтньої спадщини чи до якогось iншого iнвентарного списку культурної спадщини.

11. Судження як про цiнностi, що визнаються за спадщиною, так i про чинники вiрогiдностi джерел iнформацiї, можуть вiдрiзнятися стосовно рiзних культур i навiть в межах однiєї культури. Отже, виключається, аби судження про цiннiсть та автентичнiсть цих культур ґрунтувалися на єдиних критерiях. Навпаки, належна повага до цих культур вимагає, щоб кожний витвiр розглядався та оцiнювався за критерiями, що характеризують культурний контекст, до якого вiн належить.

12. Отже, дуже важливим та нагальним є визнання у кожнiй культурi специфiчних характеристик, що притаманні цiнностям її спадщини, а також вiрогiднiсть та надiйнiсть джерел iнформацiї, що цього стосуються.

13. Залежно вiд природи монументального витвору або мiсця, його культурного контексту та еволюцiї у часi судження про автентичнiсть пов'язане з рiзноманiтнiстю джерел iнформацiї. Цi останнi можуть включати концепцiю та форму, матерiали та субстанцiю, використання та функцiю, традицiю та майстернiсть, ситуацiю та мiсце розташування, дух та виразнiсть, первiсний стан та iсторичне становлення. Цi джерела знаходяться в самому об'єктi або поза ним. Використання цих джерел надає можливiсть описати культурну спадщину в характерних вимiрах у художнiй, технiчнiй, iсторичнiй та соцiальнiй площинах.

Додаток I

Настанови на розвиток теми (запропонованi Гербом Стовелом)
1. Повага до рiзноманiтностi культур та спадщин вимагає свiдомих зусиль, аби уникнути нав'язування механiстичних способiв або стандартних процедур, коли намагаються схарактеризувати та оцiнити автентичнiсть конкретного монументального витвору чи конкретного мiсця.

2. Зусилля з метою визначити автентичнiсть у спосiб, що поважає культури та рiзноманiтнiсть спадщин, вимагає пiдходiв, якi сприяють культурним спiльнотам у розвитку аналiтичних процесiв та iнструментiв, точно пристосованих до природи та потреб цих культур. Такi пiдходи можуть мати багато спiльних моментiв:

- зусилля з метою забезпечення оцiнки автентичностi передбачають спiвпрацю фахiвцiв рiзних дисциплiн та вiдповiдне використання усiх наявних спецiальних та загальних знань;
- зусилля з метою забезпечення того, щоб визнанi цiнностi були дiйсно репрезентативними для культури та рiзноманiтностi її iнтересiв, зокрема, стосовно її монументальних витворiв та мiсць;
- зусилля з метою чiткого документування специфiчного характеру автентичностi монументальних витворiв та мiсць, що може прислужитися як практичний посiбник по догляду та монiторингу в майбутньому;
- зусилля з метою осучаснення оцiнок автентичностi у свiтлi еволюцiї цiнностей та умов.

3. Надзвичайно важливими є певнi зусилля з метою забезпечення, зокрема, того, щоб до визнаних цiнностей ставилися з повагою i щоб їх визначення включало зусилля, спрямованi на досягнення, в мiру можливостi, консенсусу фахiвцiв рiзних дисциплiн та громадськостi щодо цих цiнностей.

4. Прийнятi пiдходи мають спиратися на мiжнародне спiвробiтництво та полегшувати це мiжнародне спiвробiтництво серед усiх тих, хто зацiкавлений у збереженнi культурної спадщини, з метою посилення на свiтовому рiвнi поваги до рiзних проявiв та цiнностей кожної культури та їх розумiння.

5. Продовження та поширення цього дiалогу на рiзнi регiони та культури свiту становить необхiдну передумову для посилення практичного значення розгляду автентичностi у справi збереження спiльної спадщини людства.

6. Зростаюче усвiдомлення цього фундаментального параметру спадщини вкрай необхiдне, щоб вийти на конкретнi заходи з охорони залишкiв минувшини. Це означає покращення розумiння цiнностей, репрезентованих самими культурними надбаннями, а також повагу до ролi таких монументальних витворiв та мiсць у сучасному суспiльствi.

Додаток II

Визначення
Збереження (Conservation): включає всi дiї, спрямованi на розумiння культурної спадщини, пiзнання її iсторiї та значення, забезпечення охорони її фiзичного стану та, у разi необхiдностi, презентацiї, реставрацiї i використання (у даному розумiннi культурна спадщина включає монументальнi витвори, ансамблi будiвель та мiсця, що мають культурну цiннiсть, як це визначено у статтi 1 Конвенцiї про всесвiтню спадщину).

Джерела iнформацiї: сукупнiсть матерiальних, письмових, усних, зображальних джерел, що дозволяють пiзнати характер, специфiчнi особливостi, значення та iсторiю культурної спадщини.