Червень 2008
Нд Пн Вт Ср Чт Пт Сб
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30

  Погода
 
ІНСТИТУТ
   Діяльність
   Вчена рада
   Видання інституту
   Участь у конференціях
 
ЗАКОНОДАВСТВО
   Закони
     Підзаконні акти:
 
укази і розпорядження Президента України
постанови Верховної Ради України
постанови Кабінету Міністрів України
акти Мінкультури
акти Державної служби
акти інших органів
   Міжнародні документи
   Проекти нормативних актів
 
   ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ
 
   РЕЄСТРИ
 
   ЗАПОВІДНИКИ
 
КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА:
   Археологія
   Історія
   Монументальне мистецтво
   Архітектура та
   містобудування
   Садово-паркове
   мистецтво
   Ландшафтні
   Наука і техніка
   Краєнавство
 
   ПЕРСОНАЛІЇ
 



законодавство / міжнародні документи

ЄВРОПЕЙСЬКА ЛАНДШАФТНА КОНВЕНЦІЯ

Офiцiйний переклад

Преамбула
Держави - члени Ради Європи, якi пiдписали цю Конвенцiю, враховуючи те, що метою Ради Європи є досягнення бiльшої єдностi мiж її членами для цiлей охорони та реалiзацiї iдеалiв i принципiв, якi є їхньою спiльної спадщиною, i що цi цiлi досягаються зокрема шляхом угод в економiчнiй i соцiальнiй сферах;

зацiкавленi у забезпеченнi сталого розвитку, що базується на збалансованому i гармонiйному спiввiдношеннi мiж соцiальними потребами, економiчною дiяльнiстю та довкiллям;

беручи до уваги, що ландшафт вiдiграє важливу суспiльну роль у культурнiй, екологiчнiй, природоохороннiй та соцiальнiй сферах i є ресурсом, який сприяє економiчнiй дiяльностi; що його охорона, регулювання та планування може сприяти створенню нових робочих мiсць;

усвiдомлюючи, що ландшафт сприяє формуванню мiсцевих культур i є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолiдацiї європейської iдентичностi;

визначаючи, що ландшафт є важливою складовою якостi життя людини всюди: в мiстах i сiльськiй мiсцевостi, у занедбанiй мiсцевостi та мiсцевостi високої якостi, в мiсцевостi виняткової краси та в звичайнiй мiсцевостi;

беручи до уваги, що розвиток сiльського та лiсового господарства, технiчних засобiв промислового виробництва та добування мiнералiв, а також регiонального планування, мiського планування, транспорту, iнфраструктури, iндустрiї туризму та вiдпочинку, так само як i, на бiльш загальному рiвнi, змiни у свiтовiй економiцi, у багатьох випадках прискорюють змiну ландшафтiв;

бажаючи задовольнити прагнення громадськостi насолоджуватися ландшафтами високої якостi та вiдiгравати активну роль у розвитку ландшафтiв;

вважаючи, що ландшафт є ключовим елементом добробуту людини i суспiльства, i що його охорона, регулювання i планування призводить до виникнення прав i обов'язкiв для кожної людини;

зважаючи на правовi iнструменти, що iснують на мiжнародному рiвнi у сферi охорони та управлiння природною i культурною спадщиною, регiонального та просторового планування, мiсцевого самоврядування та транскордонного спiвробiтництва, зокрема Конвенцiю про охорону дикої флори та фауни i природних середовищ iснування в Європi (Берн, 19 вересня 1979 року), Конвенцiю про охорону архiтектурної спадщини Європи (Гранада, 3 жовтня 1985 року), Європейську конвенцiю про охорону археологiчної спадщини (переглянуту) (Валлетта, 16 сiчня 1992 року), Європейську рамкову конвенцiю про транскордонне спiвробiтництво мiж територiальними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 року) та додатковi протоколи до неї, Європейську Хартiю мiсцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року), Конвенцiю про бiологiчне рiзноманiття (Рiо-де-Жанейро, 5 червня 1992 року), Конвенцiю про охорону свiтової культурної та природної спадщини (Париж, 16 листопада 1972 року) та Конвенцiю про доступ до iнформацiї, участь громадськостi в процесi прийняття рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкiлля (Орхус, 25 червня 1998 року);

визнаючи, що якiсть та рiзноманiтнiсть європейських ландшафтiв є спiльним ресурсом, i що важливо спiвпрацювати в напрямку його охорони, регулювання та планування;

бажаючи створити новий iнструмент, присвячений винятково охо-ронi, регулюванню та плануванню всiх ландшафтiв Європи, домовилися про таке:


ГЛАВА І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення

Для цiлей цiєї Конвенцiї:

a) "ландшафт" означає територiю, як її сприймають люди, характер якої, є результатом дiї та взаємодiї природних та/або людських факторiв;

b) "ландшафтна полiтика" означає формування компетентними органами влади загальних принципiв, стратегiй та керiвних положень, якi дозволяють вживати конкретнi заходи, спрямованi наохорону, регулювання та планування ландшафтiв;

c) "мета якостi ландшафту" означає, для конкретного ландшафту, формулювання компетентними органами влади прагнень громадськостi стосовно рис ландшафту їхнього оточення;

d) "охорона ландшафту" означає дiяльнiсть щодо збереження та пiдтримання важливих або характерних рис ландшафту, яка виправдовується його спадковою цiннiстю, зумовленою його природ-ною конфiгурацiєю та/або дiяльнiстю людей;

e) "регулювання ландшафту" означає дiяльнiсть, з точки зору сталого розвитку, спрямовану на забезпечення постiйного утримання ландшафту для узгодження змiн, спричинених соцiальними, економiчними та екологiчними процесами та керування ними;

f) "планування ландшафту" означає активну дiяльнiсть, спрямовану у майбутнє, щодо полiпшення, вiдновлення або створення ландшафтiв.

Стаття 2. Сфера застосування

Вiдповiдно до положень, що мiстяться у статтi 15, ця Конвенцiя застосовується щодо всiєї територiї Сторiн i охоплює природнi, сiльськi, мiськi та примiськi територiї, разом iз землями, внутрiшнiми водами та морськими акваторiями. Це стосується ландшафтiв, якi можна вважати винятковими, а також звичайних або занедбаних ландшафтiв.

Стаття 3. Цiлi

Цiлями цiєї Конвенцiї є сприяння охоронi, регулюванню та плануванню ландшафтiв, а також органiзацiя європейської спiвпрацi з питань ландшафту.


ГЛАВА ІI
НАЦІОНАЛЬНІ ЗАХОДИ

Стаття 4. Розподiл обов'язкiв

Кожна Сторона впроваджує цю Конвенцiю, зокрема статтi 5 та 6, згiдно з її власним розподiлом владних повноважень, вiдповiдно до її конституцiйних принципiв та адмiнiстративного устрою. При цьому має поважатися принцип субсидiарностi, з урахуванням Європейської Хартiї самоврядування. Не применшуючи значення положень цiєї Конвенцiї, Сторони узгоджують виконання цiєї Конвенцiї зi своєю власною полiтикою.

Стаття 5. Заходи загального характеру

Кожна Сторона зобов'язується:
a) визнавати ландшафти у законi як суттєвий компонент оточення людей, як вираження рiзноманiтностi їхньої спiльної культурної та природної спадщини, та як основу їх iдентичностi;

b) встановлювати та впроваджувати ландшафтну полiтику, спрямовану на охорону, регулювання i планування ландшафту шляхом прийняття конкретних заходiв, викладених у статтi 6;

c) встановлювати порядок участi широкого загалу, мiсцевих i регiональних органiв влади та iнших сторiн, заiнтересованих у визначеннi та впровадженнi ландшафтної полiтики, згаданої у пунктi b вище;

d) включати ландшафт до власної регiональної i мiської планової полiтики та до її культурної, екологiчної, сiльськогосподарської, соцiальної та економiчної полiтики, а також до будь-якої iншої полiтики, що може безпосередньо або опосередковано впливати на ландшафт.

Стаття 6. Конкретнi заходи

A. Пiдвищення рiвня обiзнаностi
Кожна Сторона зобов'язується пiдвищувати рiвень обiзнаностi громадянського суспiльства, приватних органiзацiй та органiв державної влади щодо цiнностi ландшафтiв, їхньої ролi та змiн для них.

B. Освiта i виховання Кожна Сторона зобов'язується сприяти:
a) пiдготовцi спецiалiстiв у галузi оцiнки ландшафтiв та їхнього використання;
b) розробцi навчальних програм з багатьох дисциплiн у галузi ландшафтної полiтики, охорони, регулювання та планування ландшафтiв для фахiвцiв у приватному та державному секторах, а також для вiдповiдних об'єднань;
c) створенню шкiльних та унiверситетських курсiв, якi у вiдповiдних предметних роздiлах висвiтлюватимуть цiнностi, притаманнi ландшафтам, i питання, якi виникають у зв'язку з їхньою охоро-ною, регулюванням та плануванням.

C. Ідентифiкацiя та оцiнка
1. Кожна Сторона за активної участi заiнтересованих сторiн, як це обумовлено у статтi 5. c, та з метою полiпшення знань стосовно її ландшафтiв зобов'язується:
a) i) iдентифiкувати свої власнi ландшафти на всiй її територiї;
ii) аналiзувати їхнi характеристики та сили i тиски, що їх трансформують;
iii) реєструвати змiни.

b) оцiнювати iдентифiкованi ландшафти, беручи до уваги особливi цiнностi, що їм надають заiнтересованi сторони та населення, якого це стосується.

2. Порядок проведення такої iдентифiкацiї та оцiнки регулюється шляхом обмiну досвiдом i методологiєю, органiзованим мiж Сторонами на Європейському рiвнi вiдповiдно до статтi 8.

D. Цiлi якостi ландшафту
Кожна Сторона зобов'язується визначати цiлi якостi ландшафту для iдентифiкованих та оцiнених ландшафтiв пiсля обговорень громадськостi вiдповiдно до статтi 5. c.

E. Впровадження
Для здiйснення ландшафтної полiтики кожна Сторона зобов'язується впроваджувати iнструменти спрямованi на охорону, регулювання та/або планування ландшафту.


ГЛАВА ІІІ
ЄВРОПЕЙСЬКА СПІВПРАЦЯ

Стаття 7. Мiжнародна полiтика i мiжнароднi програми

Сторони зобов'язуються спiвпрацювати при розглядi ландшафтної складової мiжнародної полiтики та мiжнародних програм i рекомендувати там, де це необхiдно, включення до них положень, що стосуються ландшафтiв.

Стаття 8. Взаємодопомога та обмiн iнформацiєю

Сторони зобов'язуються спiвпрацювати для пiдвищення ефективностi заходiв, що вживаються згiдно з iншими статтями цiєї Конвенцiї, та зокрема:

a) надавати взаємну технiчну i наукову допомогу з питань ландшафту шляхом накопичення та обмiну досвiдом, а також результатами науково-дослiдницьких проектiв;
b) сприяти обмiну спецiалiстами у галузi ландшафту, зокрема з метою навчання та iнформування;
c) здiйснювати обмiн iнформацiєю щодо всiх питань, якi охоплюються положеннями Конвенцiї.

Стаття 9. Транскордоннi ландшафти

Сторони заохочуватимуть транскордонне спiвробiтництво на мiсцевому та регiональному рiвнi та, там де це необхiдно, готуватимуть та впроваджуватимуть спiльнi ландшафтнi програми.

Стаття 10. Монiторинг впровадження Конвенцiї

1. Існуючi компетентнi Комiтети Експертiв, створенi згiдно зi статтею 17 Статуту Ради Європи ( 994_001 ) призначаються Комiтетом Мiнiстрiв Ради Європи вiдповiдальними за монiторинг впровадження Конвенцiї.

2. Пiсля кожного засiдання Комiтетiв Експертiв Генеральний Секретар Ради Європи передає Комiтету Мiнiстрiв звiт про виконану роботу та про впровадження Конвенцiї.

3. Комiтети Експертiв мають запропонувати Комiтету Мiнiстрiв критерiї для нагородження Ландшафтною вiдзнакою Ради Європи та правила прийняття вiдповiдного рiшення.

Стаття 11. Ландшафтна вiдзнака Ради Європи

1. Ландшафтна вiдзнака Ради Європи - це нагорода, яка може бути присуджена мiсцевим та регiональним органам влади, а також їхнiм групам, якi запровадили, як складову частину ландшафтної полiтики Сторони цiєї Конвенцiї, полiтику або заходи щодо охорони, регулювання та/або планування своїх ландшафтiв, якi довели довготривалу ефективнiсть i можуть таким чином бути прикладом для iнших територiальних органiв влади в Європi. Вiдзнакою можуть бути також нагородженi неурядовi органiзацiї, якi зробили особливо видатний внесок до охорони, регулювання або планування ландшафту.

2. Заявка щодо отримання Ландшафтної вiдзнаки Ради Європи може подаватися Сторонами до Комiтетiв Експертiв, згаданих у статтi 10. Транскордоннi мiсцевi та регiональнi органи влади та їхнi об'єднання можуть звертатись з поданнями про нагороду за умови, що вони спiльно управляють вiдповiдним ландшафтом.

3. За пропозицiєю Комiтетiв Експертiв, згаданих у статтi 10, Комiтет Мiнiстрiв визначає та публiкує критерiї для нагородження Ландшафтною вiдзнакою Ради Європи, затверджує вiдповiднi правила та нагороджує вiдзнакою.

4. Ландшафтна вiдзнака Ради Європи присуджується для заохочення тих, хто її отримав, для забезпечення збалансованої охорони, регулювання та/або планування вiдповiдних ландшафтних територiй.


ЧАСТИНА IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 12. Взаємозв'язок з iншими iнструментами

Положення цiєї Конвенцiї не повиннi зашкоджувати бiльш жорстким положенням стосовно охорони, регулювання та планування ландшафту, якi мiстяться в iнших iснуючих або тих, що iснуватимуть у майбутньому, нацiональних або мiжнародних iнструментах, якi мають обов'язкову юридичну силу.

Стаття 13. Пiдписання, ратифiкацiя та набуття чинностi

1. Ця Конвенцiя вiдкрита для пiдписання державами - членами Ра-ди Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або схвалення передаються на зберiгання Генеральному Секретаревi Ради Європи.

2. Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати, на яку десять держав - членiв Ради Європи заявлять про свою згоду на обов'язковiсть для них Конвенцiї вiдповiдно до положень попереднього пункту.

3. Стосовно будь-якої держави, яка пiдписала Конвенцiю i згодом заявить про свою згоду на обов'язковiсть для неї Конвенцiї, ця Конвенцiя набуває чинностi у перший день мiсяця, який настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти, документа про прийняття або схвалення.

Стаття 14. Приєднання

1. Пiсля набуття цiєю Конвенцiєю чинностi Комiтет Мiнiстрiв Ради Європи може запросити Європейське Спiвтовариство та будь-яку європейську державу, яка не є членом Ради Європи, приєднатися до Кон-венцiї на пiдставi рiшення, що приймається бiльшiстю голосiв, як це передбачено у статтi 20. d Статуту Ради Європи, та одностайного голосування держав-сторiн, якi мають право бути представленими в Комiтетi Мiнiстрiв.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєднується до Конвенцiї або стосовно Європейського Спiвтовариства, у разi його приєднання, ця Конвенцiя набуває чинностi в перший день мiсяця, який настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати здачi на зберiгання Генеральному Секретаревi Ради Європи документа про приєднання.

Стаття 15. Територiальне застосування

1. Будь-яка держава або Європейське Спiвтовариство може на момент пiдписання або здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання визначити територiю або територiї, до яких Конвенцiя застосовуватиметься.

2. Будь-яка Сторона у будь-який час пiзнiше може, направивши заяву на iм'я Генерального Секретаря Ради Європи, поширити застосування цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в заявi. Конвенцiя набуває чинностi щодо такої територiї у перший день, що настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати отримання заяви Генеральним Секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена згiдно з двома пунктами вище стосовно будь-якої територiї, згаданої у такiй заявi, може бути вiдкликана шляхом направлення повiдомлення на iм'я Генерального Секретаря. Таке вiдкликання набуває чинностi у перший день мiсяця, який настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати отримання повiдомлення Генеральним Секретарем.

Стаття 16. Денонсацiя

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцiю шляхом направлення повiдомлення на iм'я Генерального Секретаря Ради Європи.

2. Така денонсацiя набуває чинностi у перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати отримання повiдомлення Генеральним Секретарем.

Стаття 17. Внесення змiн

1. Будь-яка Сторона або Комiтети Експертiв, згаданi у статтi 10, можуть запропонувати змiни до цiєї Конвенцiї.

2. Про будь-яку пропозицiю щодо внесення змiн повiдомляється Генеральному Секретаревi Ради Європи, який iнформує про неї держави - члени Ради Європи, iншi Сторони та будь-яку Європейську державу, що не є членом Ради Європи, але яку було запрошено приєднатися до цiєї Конвенцiї згiдно з положеннями статтi 14.

3. Комiтети Експертiв, згаданi у статтi 10, розглядають будь-якi запропонованi змiни та подають до Комiтету Мiнiстрiв для затвердження текст, затверджений бiльшiстю у три четвертих представникiв Сторiн. Пiсля затвердження Комiтетом Мiнiстрiв бiльшiстю голосiв, передбаченою у статтi 20.d Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням держав-сторiн, що мають право бути представленими в Комiтетi Мiнiстрiв, текст направляється Сторонам для прийняття.

4. Будь-яка змiна набуває чинностi для Сторiн, що її прийняли, у перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати, на яку три держави - члени Ради Європи повiдомлять Генеральному Секретарю про їхнє прийняття. Стосовно будь-якої Сторони, яка прийме її пiзнiше, такi змiни набувають чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення трьохмiсячного перiоду пiсля дати, на яку зазначенi Сторони поiнформували Генерального Секретаря про її прийняття.

Стаття 18. Повiдомлення

Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє державам - членам Ради Європи, будь-якiй державi або Європейському Спiвтовариству, якi приєдналися до цiєї Конвенцiї про:

a) будь-яке пiдписання;
b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти, документа про прийняття, схвалення або приєднання;
c) будь-яку дату набуття чинностi цiєю Конвенцiєю згiдно зi статтями
13, 14 та 15;
d) будь-яку заяву, зроблену вiдповiдно до статi 15;
e) будь-яку денонсацiю, зроблену вiдповiдно до статтi 16;
f) будь-яку пропозицiю щодо внесення змiн, будь-яку змiну, затверджену вiдповiдно до статтi 17, та дату набуття нею чинностi; g) будь-який iнший акт, повiдомлення, iнформування або сповiщення, що має вiдношення до цiєї Конвенцiї. На посвiдчення чого належним чином уповноваженi на це представники пiдписали цю Конвенцiю. Вчинено у Флоренцiї цього двадцятого дня мiсяця жовтня двотисячного року англiйською та французькою мовами, при чому обидва тексти є рiвно автентичними, у одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний Секретар Ради Європи надсилає завiренi примiрники кожнiй державi - члену Ради Європи та будь-якiй державi або Європейському Спiвтовариству, запрошеним приєднатися до цiєї Конвенцiї.

Європейська ландшафтна конвенцiя ратифікована Законом України від 07.09.2005 р. "Про ратифiкацiю Європейської ландшафтної конвенцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 51, ст. 547).