законодавство / Проекти нормативних актів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБЛІКУ
НЕРУХОМИХ ПАМ'ЯТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ
( П р о е к т )

1. На даному етапі розвитку людської цивілізації, як цивілізації, що розвивається шляхом вдосконалення науково - технічної складової суспільства, коли наука дедалі більше стає безпосередньою виробничою силою, об'єкти науки і техніки набувають особливого значення. Збереження найбільш цінних взірців технологічного генія людства стає загальнонаціональною справою. Цінні об'єкти науки і техніки разом з іншими видами культурної спадщини нашої держави, становлять невід'ємну складову національного культурного надбання України.

2. Об'єкти науки і техніки є однією з складових матеріальної (предметної) культури людства, які напряму пов'язані з науково - технічним прогресом. Нерухомі об'єкти науки і техніки, що становлять історико - культурну цінність, є одним з видів нерухомих об'єктів культурної спадщини кожної держави. Такі об'єкти підлягають охороні з боку державних правових органів.

3. За Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" (Стаття 2 "Класифікація об'єктів культурної спадщини") об'єкти науки і техніки виділено в окремий вид спадщини як такі, що мають свої особливості.

4. Основною відмінністю даного виду спадщини від інших є те, що об'єкти визначаються і оцінюються комплексно. Разом з архітектурою споруди (будови) обліку підлягає також технологія конкретного виробництва. В даному випадку - це технологічне устаткування та допоміжні інженерні пристрої, характерні для конкретних галузевих виробництв певних історичних періодів, місцевих умов виробництва та етнокультурних регіонів. Технологічні пристрої (рухомі предмети), які розміщені як у внутрішньому просторі споруди, так і ззовні, становлять, згідно з Законом, невід'ємну частину предмету охорони (Розділ І. Загальні положення. Стаття 1.Визначення термінів).

5. Технологія, як і інженерні пристрої виробничої (промислової) споруди можуть бути окремим об'єктом охорони.

6. При визначенні та обліку об'єктів науки і техніки слід користуватись їх загальною класифікацією та категоризацією.

7. Типологія нерухомих пам'яток науки і техніки за Законом України "Про охорону культурної спадщини" є аналогічною для всіх об'єктів спадщини, і являє собою три типи: а) споруди (витвори); б) комплекси (ансамблі); в) визначні місця.

8. До об'єктів культурної спадщини даного виду належать: промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об'єкти і комплекси, що свідчать про рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей. Особливо цінні та унікальні серед них, що внесенні до Державного реєстру нерухомого культурного надбання України, охороняються як пам'ятки науки і техніки.

9. Нерухомі пам'ятки науки і техніки, що являють собою окрему специфічну групу, як правило, нетранспортабельні та історично пов'язані з географічним місцем, його ландшафтом, природними умовами тощо.

10. Об'єкти науки і техніки розділяються на дві групи: а) ті, що визначають певні етапи у розвитку науки і техніки; б) ті, що розкривають творчу діяльність вчених, інженерів, архітекторів, винахідників або засновників певних наукових напрямів, та які пов'язані з цими особистостями.
10.1 Об'єкти, що фіксують певні етапи у розвитку науки і техніки характеризують: а) видатні відкриття та винаходи в науці та техніці; б) фундаментальні дослідження та досягнення практичних результатів; в) провідні технологічні та наукові методи, принципи, що мають практичне втілення в конкретних виробах, а також типові технічні конструкції, споруди, засоби; г) виготовлення нетипових виробів, визначальних для певних етапів у розвитку науки та техніки, що є унікальними екземплярами, збереженими до нашого часу.
10.2 Об'єкти, що розкривають творчу діяльність вчених, інженерів, архітекторів, винахідників або засновників певних наукових напрямів (та які пов'язані з цими особистостям), являють собою споруди (витвори) або визначні місця, що характеризують різні сторони наукової, технічної та громадської діяльності вчених, будівничих або інженерів, їх життєвий шлях, коло їх інтересів та спілкування.

11. До нерухомих пам'яток науки та техніки належать такі об'єкти науки і техніки, що відповідають певним критеріям оцінки, та які при підготовці Зводу пам'яток історії та культури України були віднесені до пам'яток історії, архітектури та містобудування, рідше археології.
До них належать: старовинні або визначні заводи та фабрики, електростанції мости, тунелі, канали, шлюзи, греблі, депо, поштові та залізничні станції, шахти, кар'єри, водогінні споруди, маяки, радіо вежі, верстові стовпи, або, так звані, "Катерининські милі", великі унікальні механізми (підйомники та фунікулери), щогли, опори, місця видобутку корисних копалин, а також об'єкти, що пов'язані з розвитком науки (визначні учбові та дослідницькі заклади: інститути, лабораторії тощо).

12. Пам'ятки науки і техніки можуть бути представленими як у вигляді окремих споруд, так і у вигляді комплексів, що свого часу визначали певні досягнення у виробництві або у будівельній справі; були пов'язані з видатними відкриттями, або становили певний історичний етап в розвитку науки та техніки. Були пов'язані з життям та творчістю видатних вчених, інженерів, винахідників або творчих колективів, що працювали над розв'язанням фундаментальних або складних технологічних та наукових завдань.
12.1 До окремих споруд належать окремі промислові, виробничі, інженерні, інженерно - транспортні будови та інші об'єкти, що пов'язані з виробничою сферою.
12.2 До комплексів належать: а) заводи, фабрики та інші виробництва (можливі з навчальними закладами), що являють собою декілька окремих корпусів (споруд); б) промислові угруповання на основі кількох підприємств (виробництв); в) станційні залізничні або портові комплекси (для залізничних станцій можливі варіанти з "залізничними колоніями"); г) сільськогосподарські економії та кінні заводи; д) значні інженерні споруди (комплекси електростанцій - ГРЕС, наприклад, Дніпрогес, КРЕС, Київська ТЕЦ - 3,. греблі з шлюзами, системи каналів, шахти та ін.); ж) промислово - житлові угруповання на базі окремих виробництв, видобутків, шахт; з) виняткові або значні інженерно - фортифікаційні споруди.

13. Промислові об'єкти - об'єкти охорони, що являють собою окремі споруди виробничого характеру та які пов'язані з промисловим виробництвом. До них належать корпуси заводів або фабрик, окремі цехи, конторські або адміністративні установи в структурі виробництва та ін.

14. Виробничі об'єкти - споруди, що є допоміжними для певних технологічних процесів або складають групу окремих господарчих будівель до індустріального часу. До них належать:
- обов'язкові за технологічною схемою виробництва споруди (наприклад, електричні підстанції, водоочисні споруди, котельні тощо);
- інженерно - технологічні або ремонтні установи в структурі виробничої або інженерно - транспортної інфраструктури населеного місця або комплексу;
- окремі господарчі або виробничі сільськогосподарські споруди до індустріального періоду (наприклад, вітряки, водяні млини, тартаки, гуральні, рудні, зерносховища тощо);
- складські споруди до індустріального або індустріального періодів (склади, ангари, елеватори тощо).
15. Інженерні споруди - технологічні споруди, які на відміну від архітектурних виробничих споруд не мають внутрішнього простору (наприклад, естакади, підпірні стінки зі сходами, навіси, сітчасті металеві вежі системи Шухова тощо) або є збереженими архітектурними об'єктами, що належать до системи інженерної інфраструктури населених місць та відіграють певну роль у народногосподарському процесі.
Це найбільш численна група, до якої належать такі об'єкти: а) водогінні та каналізаційні споруди (машинні станції, водогінні вежі, споруди фільтрів, споруди над артезіанськими свердловинами, насосні станції, фонтани, колодязі, штучні водойми тощо); б) електричні, теплові та геліостанції (в окремому випадку - атомні), окремі міські електричні пристрої - вуличні світильники, трансформаторні кіоски, опори електропередач тощо; в) інженерні конструкції, що використовуються в забудові житлових або промислових комплексів (навіси над платформами, сходи, підпірні стінки тощо; г) пожежні споруди та об'єкти зв'язку (поштові станції, поштамти, телеграфи, стояки телеграфних ліній, радіоантени або антени радіотелескопів, телевізійні вежі, а також верстові стовпи та маяки); д) окрему групу становлять невеликі інженерні пристрої, які є невід'ємною частиною споруд (наприклад, сонячні годинники, пристрої опалювання - домові котельні, каміни та груби, виробничі димарі, вентиляційне устаткування, пристрої для водопостачання тощо).

16. Інженерно - транспортні споруди представлені, насамперед, мостами, естакадами, шляхопроводами, тунелями, станціями та вокзалами зовнішнього транспорту (залізничний, річковий, автомобільний міжміський) та допоміжними станційними спорудами (багажні відділення, товарні станції та контори), а також спорудами міського транспорту (трамвайні парки, депо, споруди метрополітену, гаражі), портами та пов'язаними з ними спорудами.

17. До видобувних споруд належать: копальні, штольні, кар'єри, лави, свердловини з механічними засобами їх обслуговування (наприклад, соляні копальні в м. Соледарі, Донецької області).

18. Визначні місця науки і техніки розподіляються на наступні групи:
а) визначні місця, що пов'язані з видатними науково - технічними досягненнями;
б) визначні місця, що пов'язані з випробуваннями різного науково - технічного устаткування та експериментальними дослідженнями в польових умовах (наприклад, різного роду полігони військової техніки);
в) визначні місця, що пов'язані із збереженими на наш час будовами (цехи, в яких збиралося унікальне обладнання, наприклад космічної техніки; лабораторії на інші наукові установи, де були зроблені відкриття світового рівня або проводився монтаж унікального науково - технічного устаткування);
г) визначні місця, що пов'язані із спорудами, що не збереглися до нашого часу, але де було здійснено перші виробничі будови тих чи інших галузей виробництва, або систем інженерних чи інженерно - транспортних споруд (наприклад, місце першого електрифікованого трамвайного маршруту Києва);
д) території унікальних наукових заповідників або станцій (наприклад, заповідник "Асканія - Нова" або Біостанція біля підніжжя Кримського природного заповідника "Кара -Даг");
ж) визначні місця, що пов'язані з життям та діяльністю вчених, винахідників тощо.

19. Пам'ятні знаки, що являють собою монументи, в яких використовуються транспортні та технічні вироби (зокрема потяги, літаки, танки, судна, автомобілі та ін.) не можуть вважатися нерухомими пам'ятками науки і техніки через те, що вони в більшості своїй являють тільки зовнішню оболонку, відтворюючи суто зовнішній вигляд виробу (виключення становлять унікальні, збережені в одному екземплярі, транспортні засоби певної моделі, або несерійні зразки). Такі об'єкти слід відносити до рухомих пам'яток науки і техніки.

20. Об'єкти науки і техніки, що пропонуються до охорони та занесення до Державного реєстру пам'яток нерухомої культурної спадщини мають визначатися за певними критеріями: а) хронологічною глибиною; б) автентичністю або цілісністю об'єкту або його складових, також: в) комплексною історико - культурною цінністю, що визначається унікальністю, оригінальністю певної споруди (витвору) або є зразковим прикладом науково - технічних досягнень людства на певних етапах його розвитку в галузях наукової або конструкторської думки.

21. Хронологічна глибина є одним з основних критеріїв визначення пам'яток науки і техніки. Цінність об'єкта, насамперед, визначається його віком. Виявленню та занесенню до Державного реєстру підлягають практично всі об'єкти, які підпадають під класифікацію об'єктів науки і техніки, які були створені раніше кінця 19 століття, та повністю або частково збереглися до нашого часу.

22. За хронологічною глибиною об'єкти розділяються на стародавні (VI ст. до н.е. - IV ст. н.е.); середньовічні (IV ст. н.е. - 15 ст.); доіндустріального часу (15 - 18 ст.); індустріального часу (18 - 1 пол.20 ст.) та нового часу (після1 пол.20 ст. - до нашого часу).
23. Автентичність або цілісність даного об'єкту чи його складових має обов'язково визначатись при віднесенні його до пам'яток науки і техніки. Автентичними можуть вважатися об'єкти, які більше, ніж на 50 відсотків зберегли свій первинний вигляд, виробниче устаткування та технологію, що функціонально невід'ємні від самої будівлі, а також, певною мірою, матеріали, конструкції та ін.

24. Основні критерії щодо визначення пам'яток науки і техніки застосовуються як до окремих об'єктів, так і до комплексів та визначних місць.

25. Виробничі комплекси споруд (ансамблі виробничої забудови) можна вважати автентичними, якщо вони зберегли в цілому функціональне призначення або технологічно - конструктивні особливості, а також первинні архітектурно - розпланувальні характеристики. Автентичними можна вважати виробничі комплекси споруд, де первинні об'єкти складають більше 50 відсотків загальної забудови.

26. Виявлення цінних об'єктів науки і техніки як об'єктів спадщини повинне пройти певні етапи наукового дослідження: натурні обстеження з визначенням ступеню автентичності об'єкту та технічного стану; архівний пошук, експертна оцінка, складання попередніх списків на предмет занесення об'єктів до реєстру національного культурного надбання, складання облікових карток, складання паспортів.

27. При визначенні об'єктів науки і техніки, що підпадають під охорону держави, процедура визначення повністю відповідає нормативному документу "Порядок визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України".

28 Об'єкти науки і техніки, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток, набувають статусу пам'яток національного або місцевого значення.

29. Об'єкти науки і техніки, що мають бути занесеними до Державного реєстру як пам'ятки національного значення, крім двох вище зазначених критеріїв (хронологічна глибина та автентичність), повинні відповідати, принаймні, одному з додаткових критеріїв, за яким визначається комплексна історико - культурна цінність об'єкта спадщини:
а) є винаходами або спорудами, що набагато випередили свій час;
б) є прикладами унікальних споруд, де було використано досягнення світового рівня в галузях наукової, інженерної чи конструкторської думки;
в) є початком нових напрямів або етапів у будівництві та розвитку будівельних конструкцій, втіленням нових інженерних досягнень тощо;
г) є витворами інженерної, наукової, будівельно - конструкторської думки зниклих етапних напрямів у різних галузях науково - технічного прогресу.

30. Об'єкти науки і техніки, що мають бути занесеними до Державного реєстру як пам'ятки місцевого значення, крім зазначених критеріїв (хронологічна глибина та автентичність) повинні відповідати, принаймні, одному з додаткових критеріїв, за яким визначається історико - культурна цінність об'єкта спадщини:
а) є виноходами або спорудами, що справили значний вплив на розвиток фундаментальної та галузевої науки та виробничої практики;
б) є етапними витворами знаменитих особистостей;
в) є кращими взірцями типових споруд, що ілюструють певні етапи у різних галузях науково - технічного прогресу.

31. Занесення нерухомих пам'яток науки і техніки до Державного реєстру національного культурного надбання проводиться на основі складених облікових документів: облікової картки та паспорту. Облікові документи виготовляються відповідно затвердженим формам облікової картки та паспорту на об'єкти нерухомої спадщини. (Наказ Мінкультури та Держбуду від 13. 05. 04, № 295/104).

33. В пункті 6 облікової картки - "Стислий опис об'єкта" обов'язково треба вказати наявність та збереженість технологічного устаткування з наведенням переліку основних механізмів та інженерних технологічних пристроїв (при індустріальному виготовленні - вказати фірму виробника та рік випуску). У випадку, якщо об'єкт використовується за первісним призначенням, відзначити ступінь збереженості старих технологій.

34. В пункті 8 облікової картки - "Ступінь схоронності об'єкта" вказати ступінь схоронності технологічного устаткування або технологічних ліній.

35. Як для облікової картки, так і для паспорту, графічні та фотоматеріали повинні бути доповнені зображеннями технологічних інженерних пристроїв.

36. В пункті 11 паспорту - "Відомості про сучасний стан об'єкту" в графі "Наявність інженерних мереж та інженерного обладнання" необхідно дати детальний опис технологічних інженерних пристроїв та устаткування. В разі збереженості виробничих технологій - дати їх стислий опис.
37. Відповідність кожного об'єкту науки і техніки, критеріям, зазначеним в п. 20 цих Методичних рекомендацій, за даними проведених обстежень і досліджень, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини, де в складі наукової (вченої) ради є сектори (фахівці), що спеціалізуються в галузі охорони об'єктів науки і техніки.

38. За результатами попередньої оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає об'єкт науки і техніки, і до якої категорії слід віднести даний об'єкт.

39. В разі надання пам'ятці попереднього статусу "пам'ятка національного значення", протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

40. Протокол, зазначений в п. 39, дає підстави центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини створити експертну комісію для розгляду пропозиції щодо надання об'єкту науки і техніки статусу "пам'ятка національного значення". Склад експертної комісії та процедурні дії мають відповідати чинному законодавству з охорони пам'яток нерухомої культурної спадщини України (Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1760, § 13).
41. Якщо в протоколі, зазначеному в п. 38, попередній статус об'єкту спадщини визначається як "пам'ятка місцевого значення", її прийняття відноситься до компетенції спеціальних уповноважених органів охорони культурної спадщини: органу охорони культурної спадщини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

42. Якщо об'єкти науки і техніки, що пропоновані до занесення до Державного реєстру культурного надбання України знаходяться в зоні відчуження та обов'язкового відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, або в умовах виникнення інших надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, управління охороною культурної спадщини здійснюється Адміністрацією зони та центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій, згідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та інших відповідних документів.

Виконавець - завідувач відділу Державного реєстру та обліку об'єктів культурної спадщини НДІ пам'яткоохоронних досліджень, канд. архітектури - Ієвлева Валерія Павлівна.

Рукопис закінчено 2005 р.
Результати роботи розглянуто Вченою радою Інституту пам'яткоохоронних досліджень,
Протокол № 4, від 9.листопада 2005 р.