заповідники

Досвід паспортизації об'єктів культурної спадщини
Національного заповідника
"Батьківщина Тараса Шевченка"

А.І.Звіряка

Тарас Григорович Шевченко є центральною постаттю українського лiтературного процесу XIX ст. Його творчiсть мала вирiшальне значення у становленнi й розвитку нової української лi-тератури, затверджуючи в нiй загальнолюдськi демократичнi цiнностi та пiдносячи її до рiвня передових лiтератур свiту. У своїй поезiї Т. Г. Шевченко звернувся до тем, проблем та iдей (соцiальних, полiтич-них, фiлософських, iсторичних, художнiх), якi до нього ще не порушувалися в українськiй лiтературi або порушувалися надто несмiливо й соцiально обмежено. Збагачуючи українську лiтературу новими життєвими темами й iдеями, Т Г. Шевченко став новатором i в пошуках нових художнiх форм та засобiв.

В усi часи виникає iнтерес до видатних дiячiв культури. Завжди важливо знати бiографiю людини: де вона народилася, в яких умовах виросла, що впливало на формування її свiтогляду, оскiльки всi цi фактори впливають на її творчiсть. Тому цiнною є установа, що зберiгає та охороняє пам'ятки пов'язанi з життям та творчiстю Т. Г. Шевченка.

Об'єкти культурної спадщини, що розташованi на територiї Нацiонального заповiдника "Батькiвщина Тараса Шевченка", є цiкавими пам'ятками культурної спадщини, що характеризують життя та творчiсть Т. Г. Шевченка. Нацiональний заповiдник "Батькiвщина Тараса Шевченка" розташований у мальовничому куточку України - Черкаськiй областi.

Як державний iсторико-культурний, заповiдник створено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 березня 1992 р. на базi нерухомих пам'яток культурної спадщини i природи сiл Шевченкове (колиш-ня Кирилiвка), Моринцi, Будища, вiдтворених меморiальних садиб у Моринцях та Лiтературно-меморiального музею Т. Г. Шевченка в с. Шевченковому (iснує з 1939 р.), пов'язаних з дитинством, життям i творчiстю Тараса Григоровича Шевченка, для збереження Шевченкiвських меморiальних мiсць. Загальна площа заповiдника - 27,3 га. До його складу входить 43 об'єкти культурної спадщини, що мають iсторичну, наукову та культурну цiннiсть. Загальна кiлькiсть фондових одиниць зберiгання - 7800. Статусу нацiонального заповiднику надано Указом Президента України № 74/2006 вiд 26 сiчня 2006 року.

Важливу роль в охоронi культурної спадщини України вiдiграють заходи держави з виявлення, фiксацiї та взяття на державний облiк пам'яток iсторiї та культури. Паспортизацiя об'єктiв культурної спадщини проводиться згiдно з Постановою Кабмiну вiд 9.09.2002 р. № 1330 "Про затвердження Комплексної програми паспортизацiї об'єктiв культурної спадщини на 2003-2010 роки".

У груднi 2005 року автором була проведена паспортизацiя семи об'єктiв культурної спадщини Нацiонального заповiдника "Батькiвщина Тараса Шевченка". Два об'єкти взятi на облiк, як пам'ятки мiсцевого значення: хата дяка, в якiй у 1824-1827 рр. навчався Т. Г. Шевченко та могила матерi Т. Г. Шевченка; п'ять об'єктiв є щойно виявленими пам'ятками, що пропонуються для взяття на облiк, як пам'ятки мiсцевого значення: Будинок музею Т. Г. Шевченка, скульптура "Тарас Мандрує", пам'ятний знак Т. Г. Шевченку, пам'ятний знак Т. Г. Шевченку на в'їздi в село Шевченкове з боку Звенигородки, Меморiальна алея.

Паспорти на об'єкти культурної спадщини складенi за новою формою, що затверджена Наказом Мiнкультури та Держкомiтетом з будiвництва та архiтектури вiд 13.05.2004 р. № 295/104 "Про затвердження форм облiкової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини" i виконанi згiдно з "Методичними рекомендацiями щодо заповнення облiкової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини", що схваленi Наказом Державної служби охорони культурної спадщини вiд 03.06.2004 р. № 11.

Об'єкти паспортизацiї локалiзуються у центральнiй меморiальнiй зонi села Шевченкове, що входить, як було сказано вище, до складу Нацiонального заповiдника "Батькiвщина Тараса Шевченка".

Хата дяка, в якiй у 1824-1827 рр. навчався Т. Г. Шевченко, розташована по вул. Петровського, за 400 метрiв на захiд вiд будинку-музею Т. Г. Шевченка. На державний облiк її взято за рiшенням Черкаського облвиконкому вiд 28.09.1973 р. № 544. За видовою приналежнiстю об'єкт є пам'яткою iсторiї.

Хата збудована у 1782 роцi, про що свiдчить вирiзьблений на сволоку напис церковнослов'янською мовою "року 1782 м-ця апреля дня 2 рабом Божим..."(1) Кiнець сволока обгорiв, тому iм'я та прiзвище фундатора залишилось невiдомим. Пiд час пожежi 7 грудня 1909 року згорiла половина хати (в якiй жив дяк) та дах. Вiдновили тiльки дах, а з залишкiв дерева приробили малi сiни. В такому змiненому виглядi хата достояла до 1941 року. Пiд час Другої свiтової вiйни i до 1956 року в нiй жила Ксенiя Платонiвна (дочка священика). Пiсля неї в хатi нiхто не мешкав.

У 1961 роцi над хатою звели захисну скляну споруду. У 1964 роцi її було обгороджено дерев'яним парканом. На вулицi встановлено вказiвний знак: "Хата дяка, де вчився i наймитував Тарас Шевченко"(2). З 1970-х рокiв доступ вiдвiдувачiв до хати припинено. Її огляд здiйснюється через склянi вiкна захисної споруди.

В часи навчання Т. Г. Шевченка в школi, це була хата на двi половини: в лiвiй половинi мешкали дяки, а у правiй мiстилася школа.(3)

За типологiєю об'єкт є культурно-просвiтницьким. Розмiр територiї об'єкта: довжина - 50 м, ширина - 40 м. Розмiр об'єкта: довжина - 7,85 м, ширина - 5,0 м, висота - 1,95 м.

Споруда дерев'яна, прямокутна в планi, витягнута з пiвночi на пiвдень, одноповерхова, з чотирисхилою солом'яною покрiвлею. Потинькована та побiлена. Членується вертикальними дерев'яними балками.

Декор в iнтер'єрi вiдсутнiй, стiни побiленi, перекриття дерев'янi балковi, пiдлога земляна, покрiвля солом'яна. В хатi збереглися речi часiв Шевченкового навчання у школi: стiл, лави, iкона. Бiля дверей, з правої сторони, стоїть скульптура маленького Тараса, що несе воду. Лiворуч вiд входу розташована побiлена пiч з лежанкою.

Захисний павiльйон цегляний, прямокутний в планi, з великими скляними вiкнами прямокутної форми. Дах металевий, двосхилий. Фасади членуються мiжвiконними пiлястрами. Споруда по периметру завершена профiльованим карнизом.

Могила матерi Т. Г. Шевченка розташована по вул. Петровського, за 25 метрiв на пiвнiч вiд будинку музею Т. Г. Шевченка. На державний облiк взята за рiшенням Черкаського облвиконкому вiд 28.09.1973 р. № 544. За видовою приналежнiстю об'єкт є пам'яткою iсторiї.

Могила розташована на територiї земельної дiлянки батькiв Т. Г. Шевченка (в минулому). Дiлянка об'єкта розташована в пiвнiчнiй частинi села в меморiальнiй, заповiднiй зонi, в глибинi садибної дiлянки, за будинком музею Т. Г. Шевченка. До могили матерi Т. Г. Шевченка веде крута стежка з подвiр'я музею.

Мати Т. Г. Шевченка - Катерина Якимiвна Шевченко народилася у 1783 роцi в с. Моринцях у сiм'ї селянина-крiпака Якима Бойка. В1802 роцi, пiсля одруження з Григорiєм Івановичем Шевченком, Катерина Якимiвна жила в сiм'ї батькiв свого чоловiка у с. Кирилiвцi. У 1810 роцi вони переїхали в с. Моринцi, де оселилися у вiльнiй хатi засланця в Сибiр Копiя. Тут у 1814 роцi в них народжується син Тарас. В1816 роцi Копiй повертається iз заслання i батьки Тараса переїжджають в с. Кирилiвку, де купують хату та проживають у нiй до кiнця життя.(4)

Катерина Якимiвна виростила семеро дiтей. Злиднi та тяжка праця пiдiрвали її здоров'я, вона тяжко хворiла i 20 серпня 1823 року померла.(5) Похована на садибi, в саду, недалеко вiд своєї хати.

Первiсно могила була з земляного насипу та з дерев'яним хрестом. У 1930 роцi могилу було впорядковано. Встановлено металеву огорожу та бiлу мармурову плиту з написом:

"Могила К. Я. Шевченко
матерi народного поета
революцiонера-демократа
Тараса Шевченка".
У 1961 роцi замiнено огорожу та плиту. Змiнено напис:
"Тут похована К. Я. Шевченко -
мати Т. Г. Шевченка -
поета, революцiонера-демократа".

У 1989 р., до 175-рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка, встановлено гранiтний хрест у формi козацького хреста. Замiнено огорожу та плиту. Змiнено напис:

"Тут похована
Катерина Якимiвна Шевченко,
Мати Т. Г. Шевченка
1783-1823".
В головах могили родичами Т. Г. Шевченка посаджено кущ калини.

Об'єкт увiчнює пам'ять Катерини Якимiвни Шевченко, матерi Т. Г. Шевченка - видатного українського поета, художника, гравера.

Будинок музею Т. Г. Шевченка по вул. Петровського, 33 на державний облiк не взято. Це - щойно виявлений об'єкт культурної спадщини. За видовою приналежнiстю - об'єкт iсторiї та архiтектури.

Лiтературно-меморiальний музей Т. Г. Шевченка збудовано у 1939 роцi, до 125 рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка, за проектом архiтектора Т. Василенка.(6) В музеї зберiгаються речi, матерiали, документи, фотографiї та картини, що характеризують життя i творчiсть Т. Г. Шевченка, його особистi речi часiв дитинства.

За типологiєю об'єкт є культурно-просвiтницьким. Розмiри об'єкта: довжина - 19,5 м; ширина - 12,0 м; висота - 8,0 м.

Споруда цегляна, прямокутна в планi, витягнута з заходу на схiд, одноповерхова, з чотирисхилим металевим дахом з заломами. Потинькована та покрита пiщанкою. Наличники вiкон та дверей побiленi. Споруда має один сходовий вузол. По периметру завершена профiльованим карнизом, членується гранiтним цоколем. Має виразну симетрично-осьову композицiю. Внутрiшнє планування - анфiладне. Архiтектурно-художнє вирiшення будiвлi будується на стильових засадах україн-ського архiтектурного модерну.

Декор в iнтер'єрi вiдсутнiй, стiни потинькованi та побiленi. Матерiали стiн - цегла на вапняно-пiщаному розчинi. Конструкцiї - несучi зовнiшнi стiни та внутрiшня поздовжня стiна споруди; тип перекриттiв - дерев'янi балковi. Ступiнь капiтальностi - мурована споруда з не вогнестiйким перекриттям. Покриття даху - мiдний лист.

В музеї експонуються та зберiгаються матерiали, що вшановують та увiчнюють пам'ять поета, художника, гравера Т. Г. Шевченка, характеризують його життя та творчiсть.

Скульптура "Тарас Мандрує" по вул. Петровського, 33 (на садибi батькiв Т. Г. Шевченка). На державний облiк не взято, є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини. За видовою приналежнiстю - це об'єкт монументального мистецтва.

Скульптура розташована на територiї колишньої садибної дiлянки батькiв Т. Г. Шевченка на однiй територiї з Будинком музею Т. Г. Шевченка, хатою батькiв Т. Г. Шевченка та будинком фондосховища. Земельна дiлянка розташована в пiвнiчнiй частинi села в меморiальнiй, заповiднiй зонi, що межує з приватною сiльською забудовою i прилягає до сiльської вулицi з пiвдня. Об'єкт розмiщено в центрi садибної забудови, орiєнтовано на захiд.

У 1908 роцi на мiсцi, де стояла хата Т. Г. Шевченка, було встановлено камiнь сiрого кольору(7), дiаметром 1,1 м, товщиною 0,1 м, взятий з млина. На каменi був напис (зроблений петербурзьким художником олiйною фарбою): "Тут була хата Тараса Григоровича Шевченка". У 1956 роцi поряд з каменем встановлено гранiтний обелiск з написом: "На цьому мiсцi стояла хата, в якiй провiв дитячi роки Т. Г. Шевченко".(8)

У 1992 роцi на мiсцi обелiску встановлено скульптуру "Тарас Мандрує", постать 13-лiтнього Тараса. Автори - скульптор А. В. Кущ та архiтектор М. Барановський. Скульптура виконана з бронзи, встановлена на гранiтному постаментi. Скульптура орiєнтована обличчям на захiд. Постать виконана на повний зрiст, в русi: лiва нога попереду, права - позаду. Правою рукою хлопчик тримає торбину, що перекинута через праве плече. Лiва рука витягнута вперед, тримає посох, який перекинуто через лiве плече. На ньому - чоботи, що лежать на лiвому плечi. Хлопчик з босими ногами, в полотнянiй одежi. Одяг промодельовано. В скульптурi зберiгаються портретнi риси Т. Г. Шевченка.

Пам'ятний знак Т. Г. Шевченку по вул. Шевченка (центр села). На державний облiк не взято, є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини. За видовою приналежнiстю - об'єкт монументального мистецтва.

Об'єкт розташовано в центральнiй частинi села, з пiвденного боку Меморiальної алеї. Встановлено на початку алеї з лiвого боку.

Розмiри об'єкта: довжина - 1,78 м, ширина - 0,52 м, висота - 3 м.

Гранiтна плита сiрого кольору, витягнутої шестикутної форми з бронзовим барельєфом у верхнiй частинi плити та написом пiд ним: "Лiтературно-меморiальний музей Т. Г. Шевченка". Барельєф - погрудний портрет молодого поета.

Пам'ятний знак Т. Г. Шевченку на в'їздi в село Шевченкове з боку Звенигородки. На державний облiк не взято - знак є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини. За видовою приналежнiстю - об'єкт монументального мистецтва. Автори - скульптор А. В. Кущ та архiтектор М. Й. Барановський. Встановлено у 1988 роцi, вiдкрито у 1989 роцi до 175-ої рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка. Об'єкт розташований на в'їздi в село Шевченкове з боку Звенигородки у природному середовищi на околицi.

Гранiтна сiра плита прямокутної форми з вставленим барельєфом круглої форми у верхнiй частинi плити. Вставка виготовлена з листової мiдi. На барельєфi зображено сiльську хату. Розмiри плити: довжина - 1,1 м, ширина - 0,35 м, висота - 2,4 м. Дiаметр барельєфа - 0,87 м.

Нижче барельєфа - iнформацiйний напис: "У селi Шевченкове пройшли дитячi роки Т. Г. Шевченка".

Поруч з плитою (лiворуч) - знаково-iнформацiйна установка назви села Шевченкове, що являє собою об'ємно-просторову шрифтову композицiю.

Меморiальна алея - вiд вул. Шевченка до будинку музею Т. Г. Шевченка. На державний облiк не взято, є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини. За видовою приналежнiстю - це об'єкт садово-паркового мистецтва.

Алея закладена мешканцями села у 1929 роцi, до 115-ої рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка(9). В цьому ж роцi село Кирилiвка було перейменовано на Шевченкове(10). У 1989 роцi, до 175-ої рiчницi з дня народження Т. Г. Шевченка, алею впорядковано, вiдкрито пам'ятний знак на початку алеї, що був встановлений у 1988 роцi.

Алея орiєнтована з пiвдня на пiвнiч. Тополина алея, з невеликою кiлькiстю акацiй. Дорiжка алеї заасфальтована, по обидва боки розта-шованi бетоннi лавки з дерев'яними елементами.

Працюючи над облiковою документацiєю, автор використовув дослiдницькi та фондовi матерiали Нацiонального заповiдника "Батькiвщина Тараса Шевченка", опрацьовував бiблiографiчнi матерiали на дану тематику. Також автором були проведенi натурнi дослiдження пам'яток та зроблена детальна фотофiксацiя об'єктiв.

Об'єкти паспортизацiї мають загальнокультурну цiннiсть як такi, що увiчнюють пам'ять видатного поета, художника, гравера Т. Г. Шевченка, характеризують його життя та творчiсть. В будинку музею експонуються та зберiгаються оригiнальнi експонати пов'язанi з життям та творчiстю Т. Г. Шевченка. Будiвлю виконано за авторським проектом. Вона є оригiнальною пам'яткою українського модерну, що донесла до нашого часу свою автентичнiсть. Вищезгаданi об'єкти культурної спадщини є невiд'ємною частиною Нацiонального заповiдника "Батькiвщина Тараса Шевченка", який зберiгає пам'ять та традицiї, пов'язанi з iм'ям Т. Г. Шевченка.

Інвентаризацiя має велике значення для визначення категорiї об'єкта культурної спадщини, його збереження та занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Важливiсть паспортизацiї полягає в тому, що паспорт несе всебiчну, докладну й достовiрну iнформацiю про об'єкт.

Література