заповідники

Володимир Погорілий,
В'ячеслав Баранько

У ПЕРСПЕКТИВІ-ВІДРОДЖЕННЯ

Славнозвісна Качанівка... Майже 150 років (з 1771 по 1918) існувала вона як дворянська садиба. Тут сформувався унікальний архітектурно-парковий ансамбль, утворився визначний осередок мистецької культури. Після кількох десятиріч занедбання Качанівки вже майже двадцять років існує як історико-культурний заповідник. Проте тільки останнім часом розвиток його набирає концептуальних форм, що дає надію на майбутнє відродження Качанівки.

Історична площа садиби становить 732 гектари, з них 439 - це лісо-паркова зона, 132 - озерно-ставкове господарство, влаштоване по верхоріччі Смошу, 160 - орні землі, оточені парком. В історичній частині садиби збереглося чимало цікавих будівель ХУШ-ХХ століть: палац, Георгіївська церква, господарські споруди. Усі вони, за винятком північного службового флігеля, потребують реставрації.

Занедбаною лишається садово-паркова зона. Озера й орні землі, які є невід'ємними від архітектурно-паркового ансамблю, належать не заповідникові, а рибо-меліоративній станції "Чернігівська" й місцевому колективному господарству, що експлуатують їх з порушенням елементарних екологічних вимог.

Майже повністю втрачено історичну доріжково-алейну систему парку, кущові насадження. Багато старих дерев і кущів уражені різними хворобами.

Нині реставраційно-санітарні роботи в парку провадяться на основі ескізного проекту, розробленого Північно-Західним лісоупоряджувальним підприємством об'єднання "Лісопроект", проектно-кошторисну документацію виготовив науково-дослідний інститут "Укрпроектреставрація".

Протягом останніх років завдяки фінансовій допомозі Міністерства культури Вільної землі Баварії відреставровано храм св.Георгія (наразі без інтер'єру), ліву фасадну частину палацу з відновленням архітектурних елементів, вестибюль з відтворенням мальовання стелі. Відновлено також "кімнату-ліхтарик" і камін у кімнаті І.Штернберґа, повністю відреставровано парадну їдальню. Під готель пристосовано будинок садівника.

Генеральний план розвитку заповідника передбачає повну реставрацію всіх дотепер збережених пам'яток архітектури й садово-паркового мистецтва, а також відтворення втрачених раніше найцікавіших споруд садибного комплексу з пристосуванням Їх для потреб туризму.

Палац планується використати під музей. Крім того, в ньому мають бути опоряджені кілька апартаментів для гостей, як це було за Тарновських.

У перспективі за межами садиби передбачається будівництво екскурсійно-туристичного комплексу.

Основна ж мета всіх виконуваних робіт - це відродження заповідної садиби як національного культурно-мистецького центру. У зв 'язку з цим, гадаємо, неодмінно треба включити Качанівку до державної програми проведення щорічних Шевченківських днів, започаткувати відзначення в ній національних свят.

З огляду на колишню ролю Качанівки в українсько-російських культурних зв'язках у заповіднику можуть організовуватися спільно з російською стороною різноманітні літературні, музичні та інші мистецькі імпрези, передусім присвячені вшануванню пам 'яті М.Гоголя й М.Глинки.

Багатонадійним нині видається посилення уваги держави до дальшої долі заповідника. Сподіваємося, що відродженню Качанівки прислужаться й громадські ініціативи, зокрема в рамках діяльності Міжнародного товариства "Друзі Качанівки".

ПУ № 1 2000 р.