заповідники

Національний заповідник "Херсонес Таврійський"

Територія заповідника охоплює розташування стародвнього грецького міста - Херсонеса Таврійського, що виникло тут, на узбережжі Чорного моря, у 5 ст. до н. е.
Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді в грецькому та римському світі. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, рибозасолованне обладнання, колодязі та ін.
Територія досліджується археологами уже 170 років. За цей час відкрито більше третини міста. Серед археологічних знахідок є унікальні предмети - присяга громадян Херсонеса, декрети, фрески, мозаїки, шиферні ікони християнських храмів, написи-присвяти, численні побутові предмети. Загалом музейні зібрання заповідника нараховують понад 200 тис. експонатів.
Національний заповідник "Херсонес Таврійський" - унікальний на Україні заклад культури, де найбільш повно представлені пам'ятки періоду античної та візантійської культур.
Заповідник має філії - середньовічні фортеці в Інкермані (Севастополь) та в м. Балаклаві.
Адреса: м. Севастополь, вул. Древня,1.
тел: 24 14 15, 24 13 01

Херсонес виник наприкінці VI ст. до н.е. і проіснував до початку XV ст. н.е. Протягом двох тисячоліть, за часів розквіту стародавньої Греції, Риму та Візантії Херсонес був значним центром культури на Кримському півострові. Херсонес відіграв також особливу роль у взаємовідносинах між Візантією та Київською Руссю і був провідним центром розповсюдження християнства на східнослов'янських землях. Херсонес та його сільськогосподарська округа (хора) насичені пам'ятками, які в унікальному автентичному стані збереглися до сьогодення тільки на цій території та є надбанням світової цивілізації.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 31.01.1978 року № 77, враховуючи історичну, архітектурну, художню цінність комплексу пам'яток античного Херсонеса, на базі Херсонеського історико-археологічного музею у м. Севастополі було створено Херсонеський державний історико-археологічний заповідник площею близько 500 га, з філіями "Фортеця Чембало", "Фортеця Каламіта", та відділом "Гераклейські клери". Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 77 Херсонеський державний історико-археологічний заповідник було передано до державної власності з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури і туризму України. Управління здійснює Державна служба з питань національної культурної спадщини. Враховуючи особливу цінність пам'яток Херсонеса, Президент України Указом від 11.10.1994 року № 587/94 надав Заповіднику статус Національного. Пам'ятки заповідника включені як номінація до попереднього Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Розроблено і затверджено Генеральний план розвитку заповідника.
Комплекс пам'яток, що входить до складу заповідника "Херсонес Таврійський", має не тільки національне значення, а і міжнародне. До його складу входять:
5 археологічних комплексів - городище Херсонеса Таврійського, некрополь Херсонеса в Карантинній, фортеця Чембало, фортеця Каламіта, античні земельні наділи та садиби;
11 пам'яток архітектури на території городища та фортеці Каламіта.
З 1994 року Заповідник веде дослідження на херсонеській хорі разом з групою науковців Техаського університету. Між Заповідником і Інститутом класичної археології при Техаському університеті укладено спільний договір та проекти щодо вивчення Херсонеса та його хори. Розроблено проект реконструкції колишньої монастирської бані, розташованої на території Херсонеського городища, з пристосуванням її під сучасне фондосховище.
На цей час опрацьовується проект концепції Державної програми розвитку Національного заповідника "Херсонес Таврійський" на 2006-2020 роки, якою, зокрема передбачається утворення Археологічного парку.