13 вересня: що здавна шанували цього дня і чого остерігалися

Осінь уже впевнено бере своє, і кожен її день у народній пам'яті має власне ім'я та власні правила. 13 вересня — не виняток: із цією датою пов'язують і церковні вшанування, і побутові звичаї, які століттями передавалися від старших до молодших.

Насамперед це день пам'яті священномученика Корнилія Сотника. За переданням, він був римським сотником, який увірував після зустрічі з апостолом Петром, а згодом прийняв мученицьку смерть за віру. У народі цю дату називали Корнилів день — і вважали її рубежем, від якого починається справжня осінь.

Із Корниловим днем пов'язано чимало господарських клопотів. Селяни завершували збирання коренеплодів, насамперед буряків і моркви, бо вірили: хто встигне до цього дня, той матиме запас на всю зиму. Господині солили на зиму капусту, а в деяких регіонах починали випікати хліб із борошна нового врожаю.

Побутувало й повір'я про птахів. Казали, що від 13 вересня птахи збираються в далеку дорогу — отже, час готувати дім до холодів: утеплювати вікна, лагодити печі, запасати дрова. Тих, хто відкладав ці справи на потім, старші лагідно докоряли: мовляв, зима не питатиме, чи готовий ти.

Були й свої обереги. На Корнилів день не радили позичати гроші чи хліб — вважалося, що разом із позиченим із дому йде й достаток. Не варто було й сваритися, особливо за столом: мир у родині цінували понад усе. А ще остерігалися вирушати в далеку дорогу без потреби — мовляв, осінні шляхи стають непевними.

Звісно, до цих застережень можна ставитися по-різному. Але в них — досвід багатьох поколінь, які вміли читати природу й жити з нею в злагоді. Тож 13 вересня — гарна нагода і згадати давні звичаї, і просто приділити час домівці та близьким.