212 днів на одній позиції: історія стрільця Пікассо зі 102-ї бригади

Сергій, який узяв собі позивний Пікассо, служить стрільцем у другому батальйоні 102-ї окремої бригади. Він родом із Сєвєродонецька, а до війни заробляв на життя будівництвом. У вересні 2025 року його мобілізували до лав ЗСУ.

Після навчання Сергій потрапив до 102-ї бригади. Спершу це був Запорізький напрямок, згодом — Херсонський. А в лютому разом зі своїм побратимом на позивний Дємон він зайшов на позицію, з якої вони вибралися лише через 212 днів.

«Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв’язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди», — розповідає боєць.

Бували й зовсім важкі дні. Кілька разів позицію щільно накривали газом, і тоді майже весь час доводилося перебувати в укритті. Назовні вибиралися лише на короткий час — принести води та їжі, передати інформацію або виконати необхідне завдання.

Та навіть у такій реальності Сергій знаходив місце для звичайного життя. Він малював. Малювання було його захопленням ще до війни, а на позиції стало чимось значно більшим. На його малюнках — портрети рідних і побратимів, а також коти. Усе це дозволяло хоч на якийсь час переключити увагу.

Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж потрапили на його малюнки. Для Сергія малювати означало пам’ятати, що він не лише боєць, що він залишається людиною.

«Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній», — каже Сергій.

Він зізнається, що спочатку сам не хотів іти до війська, але після базової загальновійськової підготовки його ставлення змінилося.

«Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться», — говорить Пікассо.

Тим, хто сьогодні лише думає про службу, він радить не шукати легких шляхів, а знайти справу до снаги.

«Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу», — підсумовує Сергій.