Алла Кіптель придбала майже 100-річний будинок на хуторі Руда на Рівненщині

Алла Кіптель зізнається: рішення купити стару оселю прийшло невипадково. На цьому хуторі жили її дідусь і бабуся, і жінка проводила тут усе дитинство. Згодом, коли народилися власні діти, вона часто приїжджала до дідуся. У листопаді минулого року дідусь помер у віці 85 років.

«Я подумала: "Ну все, на цьому моє село і завершилося". Взимку ми приїхали, я думала, що того вже буде достатньо. Але відчуття зовсім інше, коли ніхто не чекає, коли нікого немає», — розповідає Алла.

Будинок, який придбало подружжя, стояв зачиненим 20 років. Жінка пам'ятала цю хату з дитинства, тому коли одного вечора побачила її знову, одразу запропонувала чоловікові купити дачу. Той відповів, що це не питання. Ініціативу підтримав і батько Алли — він настільки надихнувся, що за пів року придбав сусідній будиночок. Місцеві вже жартують, що родина скуповує землі.

Із лютого подружжя проводить на хуторі кожні вихідні. Працюють багато: вичищають оселю, розбирають старі речі. Іноді, каже Алла, після роботи вони перевдягаються і їдуть до театру в Рівне. У будинку лишилися речі попередніх власників. Серед знахідок — старенька Біблія, кілька картин і скриня, яку жінка називає справжнім скарбом. Картини вона планує відновити й почистити, а скриню зберегти попри те, що вона була мокрою й брудною.

На подвір'ї росте стара груша, якій, за словами господині, приблизно 100 років. Дерево було в заростях, і чоловік Алли навесні почав його розчищати. Сусіди попросили не зрізати грушу — вона досі родить смачні плоди. Тож дерево вирішили зберегти.

Долю самого будинку родина ще не визначила: або серйозна реставрація, або знесення і будівництво автентичної оселі з використанням збережених речей. Жінка мріє облаштувати подвір'я та відділити зони відпочинку.

Аллу захоплює місцева природа. Весною тут співають солов'ї, а цього року в селі вперше за довгий час оселилися лелеки — господиня вважає це добрим знаком. «Природа неймовірна. Природа лікує, вона наповнює. Ти приїхав, посидів, відновився — і такий щасливий, наповнений», — ділиться враженнями жінка.

Спочатку старша донька не розуміла, навіщо батькам стара хата. Але коли мама засумувала через великий обсяг роботи, дівчина підтримала її: «Заспокойся, все буде добре. Трішечки погребетесь, побудуєте. І потім ми будемо туди приїжджати і проводити солодко час».

Алла Кіптель зізнається: хоче прищепити дітям любов до села. «Я вважаю це своєю маленькою місією — зберігати традиції, українство. У простих речах, власне, є життя. І любов у серці тримати, і вірити в Бога, так, як нас вчили бабусі й дідусі».