Артезіан, Пантікапей, Курган Виноградний клин: як в окупації ведуть розкопки української спадщини

У 31-му томі збірки «Стародавності Боспора», яку видає Інститут археології РАН, вийшла стаття археолога Миколи Винокурова. У ній ідеться про дослідження городища Артезіан, що в Криму. Автор описує роботи 2024—2025 років на південному теменосі пам'ятки та прилеглих ділянках: там, за його словами, відкрили нові культові об'єкти.

Серед знахідок — вівтарі, жертовники та ботроси, тобто ями, пов'язані з ритуальними практиками. У статті згадані жертовник і сирцевий вівтар, а також кулі з підношеннями: керамічними, червонолаковими та ліпними судинами. Для Винокурова це не перший сезон на цій ділянці — у бібліографії він посилається на власні попередні публікації про південний теменос Артезіана та його культові споруди. Зокрема, 2024 року він опублікував роботу про землетрус другої половини III століття і нового жертовника хтонічним богам, а також текст про храм Зевса Генарха з написом царю Фарнаку.

Проблема не в датуванні окремих об'єктів, а в самому факті робіт. Розкопки на окупованій українській території проводять без дозволів Міністерства культури України, тож є незаконними. Після окупації Криму Росія вибудувала власну мережу археологічних установ і продовжила дослідження українських пам'яток за своїми правилами. Українські правоохоронці фіксували такі випадки: 2025 року Національна поліція повідомила про підозру російському археологу, який організував розкопки на території комплексу «Стародавнє місто Пантікапей» у Керчі. За версією слідства, ці роботи призвели до часткової руйнації пам'ятника.

У серпні 2026 року про підозру двом археологам повідомила СБУ. За даними слідства, після окупації Криму вони продовжили розкопки без дозволів українського міністерства, а свою діяльність намагалися легалізувати так званими відкритими листами, виданими окупаційними органами. Наслідки, за версією слідства, — безповоротно зруйнований культурний шар пам'ятника й незаконно вилучені артефакти.

Міністерство культури України повідомляло і про систематичне присвоєння Росією культурних цінностей, знайдених під час таких розкопок у Криму. 2025 року ГУР оприлюднило інформацію про 110 культурних цінностей, виявлених зокрема під час робіт на Артезіані, у Херсонесі та в Генуезькій фортеці Чембало.

Окремий випадок стався 2026 року в Генічеському районі Херсонської області. У червні російські археологи заявили про «виявлення» кургану між селами Виноградний Клин та Сокологірне, назвавши його «Курган Виноградний клин 1». За твердженням окупаційної сторони, насип багато років розоряли, через що його висота скоротилася приблизно до 0,5 метра, а сам курган попередньо датували періодом від бронзового віку до середньовіччя. Однак в українських документах курган біля села Виноградний Клин зафіксований як пам'ятка археології ще до окупації: він є у списку об'єктів культурної спадщини Херсонської області, ухваленому 2000 року на підставі рішення 1983 року. Тобто російські дослідники обстежили територію, яка вже мала історію археологічного обліку в Україні, а вже потім окупаційні органи оформили об'єкт за власними правилами: 1 липня 2026 року так зване «Міністерство культури Херсонської області» видало наказ про включення «Кургана Виноградний клин 1» до переліку виявлених об'єктів культурної спадщини. Про археологічні роботи росіян у Генічеському районі українська сторона поінформована.

За кожною такою публікацією — не лише наукова дискусія про датування. Це люди, які приїздять на чужу землю зі своїми інструментами й звітами, і пам'ятки, які вже мають своє ім'я в українських документах. Стаття у виданні РАН фіксує лише черговий епізод систематичних досліджень української культурної спадщини в умовах окупації — і чергову спробу вписати її в російську систему обліку.