Борщ-батл у Кмитові: 15 команд, 11 номінацій та смак традицій

5 вересня територія Кмитівського музею образотворчого мистецтва імені Йосипа Буханчука, що у Глибочицькій громаді, перетворилася на велике кулінарне містечко. Сюди з'їхалися учасники Музейного борщ-батлу — кухарі-аматори з різних куточків Житомирщини та інших областей України. Разом вони зготували понад півтора десятка страв: від традиційного червоного та білого борщу до екзотичної шурпи з дичиною.

Завідувачка музею Валентина Гурська розповіла, що головна мета заходу — об'єднати громаду та привернути увагу до музею, який є єдиною картинною галереєю в Україні. Цьогоріч змагання відбувалися у 11 номінаціях, серед яких — найкреативніший, найкольоровіший та музейний борщ. Переможців не обирали журі: найкращу страву визначали самі відвідувачі голосуванням. «Немає переможців, у нас всі переможці!» — наголосила пані Валентина.

Олена Загацька разом із колегами з Пулинської громади привезла на батл одразу дві страви: традиційний червоний борщ та мисливську шурпу. Своїм секретом насиченого кольору жінка поділилася охоче: буряк треба натерти на морквяну тертушку, додати трохи яблучного оцту — і борщ виходить яскравим та смачним. «Секрет цього борщу в тому, щоб зберегти колір і, звичайно, повинен бути смак. А щоб був смак, то треба добре, гарне, якісне м'ясо. І гарний настрій!» — розповіла учасниця. Окрім кулінарії, команда Пулинської громади долучилася до благодійного збору: біля їхнього столу стояла скринька, куди охочі могли покласти кошти на підтримку Збройних сил України.

Цьогоріч до змагань долучилися й студенти. Володимир Остапко, майбутній фахівець з готельно-ресторанної справи, разом з одногрупниками з Житомирської політехніки приготував борщ, який назвав «традиційно-технологічним». «Ми вирішили зробити його більш таким традиційно-технологічним в плані, щоб закласти туди всі знання, які ми здобули під час навчання. Щоб люди бачили, що це не тільки культура, а ще й наука трішки», — поділився хлопець. У їхньому казані — копчені реберця, м'ясо, овочі та картопля.

Ганна Степаненко, яка родом з Кіровоградщини, але вже пів століття живе на Житомирщині, приготувала знаменський борщ — страву зі своєї малої батьківщини. «Одна смакота. І квасолинка, і помідор натуральний. Як же без помідора? Червоненький, щоб все. І ребринку туди, і морквинку туди. І перчик зараз вкинемо. Все натуральне, домашнє із півдня, де помідори стинуть такі гарні зараз», — розповіла пані Ганна.

А от Тетяна Кирилюк з Гришковецької громади привезла білий борщ. Його особливість — цукрові буряки, які ріжуть соломкою та заквашують у посудині щонайменше на місяць. Лише після цього їх додають до борщу разом із зажаркою та м'ясом.

Серед відвідувачів були й гості здалеку. Олександр із родиною приїхав на свято з Вінниці. Він зізнався, що це їхній перший борщ-батл, тож вони планують скуштувати всі страви, аби визначити найсмачнішу. Інша відвідувачка, Тетяна, зазначила, що такі заходи допомагають переключитися від буденності та згадати традиції. «Зараз такий час, що ми вже втомилися. Хочеться переключитися. І це наші традиції. Борщ — це наша основна страва, тому дуже приємно і хочеться спробувати, скуштувати. Кожен має якусь свою родзинку», — поділилася враженнями гостя.

Музейний борщ-батл у Кмитові вкотре довів: борщ — це не просто страва, а справжній культурний код, що об'єднує людей, покоління та громади.