Два перших місця, перчик і ряба квасоля: як на Житомирщині обирали найкращий борщ

Дванадцятого вересня в селі Гальчин Гришковецької громади відбувся перший пілотний Чемпіонат борщу. Чотирнадцять команд із чотирнадцяти областей України привезли сюди свої борщі — кожен за локальним або родинним рецептом, з історією та характерними для своєї місцевості продуктами.

Місцем для події обрали територію історичної садиби XIX століття Михайла Чайковського. Чемпіонат став головною гастрономічною частиною V Гастрофестивалю «Білий борщ і не тільки». Задум організаторів — не просто обрати найсмачнішу страву, а зберегти й показати, наскільки різним буває український борщ у різних куточках країни.

«Борщ не має одного універсального рецепта. У кожній громаді він інший, бо зберігає історію конкретної родини, місцеві продукти та способи приготування, які передаються між поколіннями. Для нас важливо не лише визначити переможця, а й показати це різноманіття та зберегти його», — зауважили організатори Чемпіонату.

Серед страв, які дегустували журі, були кременецький вишневий борщ із Тернопільщини, борщ із карасями з Андрушівської громади на Житомирщині, пісний борщ із Северинівської громади на Вінниччині та підбиваний борщ із Новокалинівської громади Львівщини. Окремо представили два зелені борщі — за давнім рецептом із Новобузької громади на Миколаївщині та донецький зелений борщ від команди з Краматорська.

Оцінювали страви у відкритому форматі за трьома критеріями: смак, автентичність і подача. До журі увійшли шеф-кухар і голова ГО «Культ Фуд» Євген Клопотенко, начальник відділу охорони культурної спадщини Управління культури та туризму Житомирської ОДА Владислав Пєшкін, голова Гришковецької територіальної громади Ірена Лісова, експерт з управління європейськими проєктами Григорій Борщ та переможець першого сезону «МастерШеф Діти» Антон Булдаков-Алюшин.

Коли бали порахували, два борщі вийшли на однаковий результат. Журі вирішило не проводити додаткове голосування, а залишити два перших місця — з міркування, що борщ має об'єднувати, а не роз'єднувати.

Перше місце здобула «незламна Херсонщина» з Нововоронцовської громади з родинним борщем з перчинкою. «Я представляю Херсонщину — сонячний край, якому зараз дуже тяжко, але ми тримаємося. Ми привезли свій борщ. Він з великою кількістю овочів, а головна родзинка — гіркий перчик, який додає гостроти й пікантного солодкувато-гострого присмаку. Ще з давніх-давен наші діди-прадіди вірили, що саме гострий червоний перець дає силу. А ми — регіон, який любить свою землю і живе з тваринництва, працюємо без спину, і організм треба чимось підтримувати», — розповіла представниця громади.

Друге перше місце виборола Кіровоградщина. Команда Добровеличківської громади приготувала забілений борщ на свинячих реберцях, із рябою квасолею, який заправляють квашеними томатами та вершками. Використали квашений ситцевий буряк, а подавали страву з домашнім хлібом із печі. «Ми з самого серця України. Варимо родинний борщ, рецепт якого ніколи не записувався — його передавали з вуст в уста чотири покоління. Його особливість у тому, що готується він на квашених домашніх томатах, із рябою квасолею. А найбільша особливість — вершки додаються ще під час готування, борщ забілюється просто в казані, і сметану на подачу зазвичай уже не подають. Хоча за бажанням можна», — поділилася капітан команди.

Фестивальна програма не обмежилася кухнею. Протягом дня на сцені виступили понад тридцять творчих колективів із десяти областей — від фольклорних ансамблів громад Житомирщини до гостей із Рівненщини, Сумщини, Вінниччини та Івано-Франківщини. Свої пісні й танці показали також польська та німецька національні спільноти Житомирщини. Загалом подія зібрала понад п'ятсот учасників і гостей.

Чемпіонат відбувся в межах проєкту «Фестиваль борщу 2026 — платформа співпраці громад і ОГС для збереження живої гастрономічної спадщини», який реалізує ГО «Проєктний офіс громад» за підтримки Фонду Аскольд і Дір. Своєю чергою у 2022 році ЮНЕСКО внесло культуру приготування українського борщу до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони.

Збір родинних рецептів триває й після фестивалю. Кожна громада, родина чи носій традиції може надіслати свій рецепт із історією — вони увійдуть до відкритого цифрового архіву українського борщу, який громади зможуть поповнювати самостійно.