Чому на Вімблдоні всі грають у білому: історія традиції

Сезон Вімблдону в самому розпалі, і щороку тенісисти змушені ретельно добирати білосніжну форму. Іноді організатори навіть забороняють виходити на корт у комплектах, які здаються їм «недостатньо білими». Так сталося, наприклад, із Маттео Берреттіні: спеціально до турніру 2026 року BOSS створив для італійця індивідуальний комплект, але судді не дозволили його використати, бо тканина мала молочний, а не чисто білий відтінок.

На перший погляд це може здатися дивним, але саме ця суворість робить Вімблдон унікальним. У світі, де спортивна форма дедалі більше нагадує яскраві модні колекції, турнір обирає стриманість: майже все має бути білим. Кольорові елементи дозволені лише у вигляді смужок завширшки не більше одного сантиметра на футболках, шортах, пов'язках, шкарпетках, кепках і взутті.

Щоб зрозуміти походження цього правила, треба зазирнути у Вікторіанську епоху. Наприкінці XIX століття теніс був розвагою британської аристократії, і відкрито демонструвати сліди поту вважалося непристойним. Білий одяг найкраще маскував такі плями, тому швидко став стандартом гри. Коли 1877 року відбувся перший Вімблдонський чемпіонат, біла форма вже була звичною, а згодом ця практика перетворилася на одну з головних традицій турніру та невіддільну частину його іміджу.

Пізніше білий колір став ще й важливим візуальним символом. Контраст білої форми із зеленою травою центрального корту створив один із найвпізнаваніших образів у світовому спорті: достатньо одного кадру, щоб зрозуміти, що перед вами — саме Вімблдон.

Попри консервативність, організатори іноді роблять поступки. З 2023 року тенісисткам дозволили носити темні або кольорові шорти під білою формою — це рішення ухвалили після численних звернень спортсменок, які говорили про дискомфорт і тривогу під час гри в період менструації. Цей крок показав, що навіть найсуворіший дрес-код може еволюціонувати, коли йдеться про комфорт і впевненість гравців.