Врятував подружжя після влучання КАБу: історія інструктора з Сум Федора Зайцевського

3 липня, коли російський КАБ влучив у Сумах, Федір Зайцевський опинився поряд із двома тяжко пораненими. Ними виявилося подружжя — Денис і Карина, чиї імена він дізнався вже згодом. У жінки були ампутовані дві кінцівки, на одній із них уже стояв турнікет. «Я визначив, що це масивна кровотеча, дістав турнікет зі своєї аптечки й затягнув ним іншу кінцівку. У Дениса була перебита артерія на нозі — масивна кровотеча. Тож другий турнікет я наклав йому», — пригадує Федір.

За кілька секунд Денис знепритомнів. Федір послухав дихання — його не було. Оглянув чоловіка на інші поранення, яких не виявив, і вирішив робити компресію грудної клітки. Після цього поранений почав дихати. «Я перевернув його в "стабільне бокове" положення і був поруч, поки не прибули екстрені служби. Першими приїхали волонтери Червоного Хреста. Вони відвезли поранених до лікарні. За кілька днів я провідав Дениса. Зараз родина на реабілітації у Львові», — розповідає він.

Федір переконаний: подружжя вдалося врятувати завдяки навичкам домедичної допомоги, які він опанував за останні роки. Він міркує, що якби сам опинився на місці пораненого, то хотів би, аби хтось із сум'ян був готовий його врятувати. Так, на його думку, містянам варто пристосовуватися до життя в постійній небезпеці. Сам він почав це робити ще у 2022 році.

40-річний Федір Зайцевський близько 10 років працював у сумському слідчому ізоляторі — фахівцем соціально-виховної й психологічної служби, оперативним працівником і начальником оперативного відділу. У 2016 році він занурився в аграрну сферу, а нині працює спеціалістом у службі безпеки аграрної компанії «Зернова індустрія», що входить до мережі «АВІСУКРАГРО».

У перші дні повномасштабного вторгнення Федір разом із кількома колегами-аграріями залишився в Сумах і організовував передачу їжі тим, хто її потребував, по всьому регіону. «Щойно Сумщину звільнили й аграрії вирішили продовжувати роботу, виникла потреба навчити їх домедичної допомоги. Бо тепер працювати у цій сфері стало ризиковано. Як фахівець із безпеки, я запрошував інструкторів і організовував навчання передусім охоронців і керівників компаній мережі "АВІСУКРАГРО"», — каже він.

Протягом 2022–2023 років Федір спілкувався з багатьма людьми зі сфери тактичної медицини, яка з початком вторгнення, за його словами, «стала мейнстрімом». Зрештою він дійшов думки, що тренінги з домедичної допомоги потрібні не лише аграріям, а й усім мешканцям Сум, адже російська загроза не минала.

Восени 2023 року Федір разом із колегами зв'язався із Благодійним фондом Сергія Притули й запропонував створити в прифронтовому місті Центр готовності цивільних — проєкт фонду, покликаний навчити цивільних навичок життя в умовах війни та базової військової підготовки. «30 вересня 2023 року сумський ЦГЦ запрацював офіційно. У нас з'явилися партнерські організації, які підтримали фінансово — це передусім аграрії: "Зернова індустрія", "Довіра 2008", "АВІСУКРАГРО". Завдяки їм ми придбали симулятори поранень, набори для накладання бандажа, турнікетів і тампонування. Особливо коштовною була купівля масогабаритних макетів для навчання стрілецької справи», — розповідає Федір.

Один зі спонсорів-аграріїв передав центру приміщення. Інструкторів шукали серед друзів і знайомих — так вийшли на досвідченого бойового медика з Києва Ігоря, який на старті проводив чимало тренінгів. Згодом доєдналися інструктори сумського екіпажу «Госпітальєрів». Нині в ЦГЦ сформувалася команда з чотирьох інструкторів: з домедичної допомоги, стрілецької справи, орієнтування на місцевості й психологічного напряму. Координаторами простору стали Федір і його колега Вікторія.

За три роки роботи тренінги центру відвідали 3 858 людей. Проєкт і досі благодійний: його фінансують передусім спонсори, за ці кошти оплачують комунальні послуги та купують розхідні матеріали — турнікети, бинти, канцелярію для психологічних тренінгів. Донатять і відвідувачі, їхні внески поповнюють запаси води, кави, чаю й печива. «Зараз, коли обираємо курси, ми відштовхуємося від запиту людей. Наприклад, сьогодні найбільший попит на домедичку. Найменш популярні — стрілецька справа, орієнтування на місцевості й психологія. Тому такі тренінги проводимо рідше», — говорить чоловік.

Оскільки знайти постійних фахівців із домедичної допомоги було складно, Федір вирішив сам стати інструктором. Протягом 2023–2024 років він завершив кілька навчань: здобув сертифікат бойового медика від «Госпітальєрів», пройшов курси Всеукраїнської ради реанімації, а цьогоріч навчався у Тернопільському медичному університеті, де отримав рівень «Перший на місці події другого рівня» й сертифікат інструктора. З листопада 2024 року він навчає порятунку під час масивних кровотеч і серцево-легеневої реанімації. Його «фішка» як інструктора — уникати складних медичних термінів і знаходити підхід до різних поколінь. «Із часом я навчився знаходити підхід і до зумерів, і до міленіалів, і до "покоління X". Це допомагає привертати їхню увагу під час навчання: іноді треба змінити тембр голосу на гучніший, щоб зреагували. З одними людьми я можу більше жартувати, з іншими — бути серйозним», — розповідає він.

Нині Федір роздумує про новий курс для сум'ян під назвою «Перший на місці події» — дієвіший алгоритм допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. «Така схема допомоги працює за міжнародним алгоритмом DRs-CABC. Кожна літера відповідає за певну дію: оцінка безпеки, перевірка рівня свідомості постраждалого, виклик допомоги, виявлення і зупинка масованої кровотечі, далі перевірка дихальних шляхів, оцінка дихання й контроль постраждалого. Цей курс важливий саме тому, що кровотечі — не єдине, що забирає життя під час обстрілу. Тому треба знати, як допомогти й під час інших травм», — пояснює він.

Навички домедичної допомоги не раз ставали йому в пригоді: під час побутових порізів чи випадкового утоплення в басейні. Федір також врятував чоловіка, який постраждав від обстрілу в Сумах 13 квітня, коли дві російські ракети поцілили по центру міста: у пораненого була пробита грудна клітина, тож Федір оглянув його й заклеїв отвір оклюзійною наліпкою. Та найскладнішим випадком стало 3 липня. «Хоч я і не боюся побачити поранення чи навіть смерть, але психологічно після цього було складно. Звісно, я не хотів отримувати цього досвіду, а опинився там випадково. Після пережитого я трохи поплакав, поговорив із друзями, які похвалили мене зі словами: "Тепер життя ти точно не дарма прожив, можна вже й на пенсію йти". Розуміння, що ти когось врятував, і справді дає відчуття ейфорії. Але врешті після неї зупиняюся на думці: "Та годі, я ж цьому вчився, тому нічого особливого"», — ділиться Федір.

Після обстрілу міста КАБами 3 липня запити на тренінги в ЦГЦ не вщухають, і попит, який тоді виник, працівники центру не закрили й досі. У серпні Федору навіть довелося взяти відпустку на основній роботі, щоб попрацювати в центрі як волонтер. «За час існування центру я не раз помічав: такі стрибки відвідуваності виникають після масованих обстрілів міста. З останніх — після ракетного удару 13 квітня 2025 року та обстрілу КАБами 3 липня цьогоріч. Приходячи на навчання, люди передусім змотивовані врятувати себе, а тоді вже інших. І це правильно, адже лише живими вийде допомогти ще комусь. У більш безпечних регіонах — навпаки: попит на тренінги з домедичної допомоги значно нижчий», — каже чоловік. Схожий стрибок відвідуваності був і в Полтаві, пригадує Федір, коли російський удар прийшовся по Військовому інституту зв'язку: тоді працівники сумського ЦГЦ поїхали допомагати полтавському проводити чималу кількість тренінгів.

На думку Федора, сьогодні тренінги з домедичної допомоги відвідують значно більше сум'ян, ніж у 2023 році, але цієї кількості щодо всього населення все ще недостатньо. За його спостереженнями, чимало містян і досі не носять аптечок або ж беруть їх із собою, та не мають навичок допомоги. «Вміння надати домедичну допомогу й аптечка з необхідними засобами мають стати "базою" для тих, хто працює з людьми. Це передусім водії громадського транспорту, охоронці в ТРЦ, персонал кав'ярень і закладів. Втім, не хочу перекладати відповідальність лише на них», — говорить Федір.

Історія Федора Зайцевського — це розповідь про те, як звичайний фахівець із безпеки став інструктором, який щодня вчить сум'ян рятувати одне одного. За три роки через тренінги центру пройшли тисячі людей, а сам Федір довів власним прикладом: навички, здобуті на курсах, здатні втримати людину на межі життя і смерті.