«Побачити, як замок жив»: у Франківську розповіли про 3D-мандрівку Галицьким замком

Галицький замок вивчають уже понад півтора століття, і за цей час про його історію, вигляд та функціонування все одно залишається чимало прогалин. Про це на Форумі зі збереження спадщини, що відбувся у Палаці Потоцьких у межах Днів європейської спадщини, розповів Андрій Стасюк — завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич».

Замок ніколи не був лише оборонною спорудою. У різні часи він правив за адміністративний і політичний осередок Галицької землі: тут містилася резиденція старости, ухвалювали судові рішення, а часом відбувалися й зібрання, пов'язані з політичним життям того часу. «Це місце військових баталій і політичних рішень, які інколи впливали на долю цілого регіону, який ми сьогодні називаємо Галичиною», — пояснив Стасюк.

Важливим поштовхом для сучасних досліджень стало оцифрування архівів. Саме завдяки йому науковці натрапили на найдавніший із відомих на сьогодні інвентарів Галицького замку — документ 1582 року. Кілька його сторінок присвячені докладному опису споруди. Цей матеріал уже опрацювали та опублікували у збірнику наукових праць заповідника. Дослідники мають також ілюстрацію Галича 1616 року, яка може додати відомостей про тогочасне місто та його об'єкти. «Можливості джерел для вивчення історії Галицького замку далеко не вичерпані. Вони потребують більш детального і ретельного опрацювання», — зазначив Стасюк.

Та старі документи вирішили використати не лише для наукових статей. У 2025 році разом із доцентом Університету Короля Данила та студентом-магістрантом дослідники спробували створити гіпотетичний 3D-тур Галицьким замком. За основу взяли попередні 3D-моделі та знайдений опис 1582 року. Відтворювали не тільки зовнішній вигляд споруди, а й окремі деталі інтер'єру — аж до розташування предметів та описаних у документах печей.

Стасюк наголошує: така реконструкція не претендує на абсолютну історичну точність, адже частину деталей можна відтворити лише гіпотетично. Завдання в неї інше — дати людині змогу не просто дивитися на сучасні руїни, а уявити, як замок міг виглядати і як у ньому жили наприкінці XVI — на початку XVII століття. «Це створено в першу чергу для атракційності, аби відвідувачі замку могли зануритися або спробувати зануритися за допомогою інноваційних технологій і побачити, як замок жив», — пояснив дослідник.

На його думку, розвиток Галицького замку має спиратися на чотири речі: автентичність, доступність, зрозуміле представлення історії та використання сучасних технологій. При цьому експозиція не повинна перетворюватися просто на набір старих речей. «Експозиція має не просто показувати предмети, а відповідати на питання, що це місце означало для людей тоді», — сказав він.

Реставрують Галицький замок із початку 2000-х років. Частину споруд дослідили та відновили, однак чимало планів так і не реалізували. За словами Стасюка, частина проєктної документації за цей час уже встигла застаріти. Перед повномасштабною війною роботи планували продовжити в межах державної програми «Велика реставрація», однак після російського вторгнення фінансування припинилося. Тож одним зі шляхів для подальших досліджень та збереження замку учасники форуму називають грантові програми та співпрацю держави, громад і приватного сектору.

Про іншу проблему замкової спадщини Прикарпаття говорила докторка архітектури, професорка Зоряна Лукомська. За її словами, область має значну кількість замкових та оборонних об'єктів, але частина з них відома лише вузькому колу дослідників. «У нас є об'єкти, які відносно відомі, які вже трошки розкручені. Є об'єкти, які взагалі лишилися поза кадром», — сказала Лукомська.

Один із прикладів — Чернелицький замок. Турист, який самостійно приїде до Чернелиці, побачить передусім мальовничі руїни. Але, за словами архітекторки, якщо розглядати лише сам замок, губиться значна частина історії цього місця. Чернелицький замок був частиною значно більшого містобудівного комплексу: поруч існували ринкова площа, сакральні споруди, житлова забудова, дороги та брами. «Його цінність можна помножити в кілька разів. Тому що це не просто якийсь оборонний об'єкт», — пояснила Лукомська.

Водночас із багатьма такими місцями є дуже практична проблема: до них складно дістатися, бракує туристичної інфраструктури, а інформацію про історію доводиться збирати буквально по крупинках. Саме тому, на думку дослідників, збереження спадщини має означати не лише ремонт старих мурів. Не менш важливо досліджувати пам'ятки, оцифровувати документи, створювати зрозумілі реконструкції та пояснювати, що саме людина бачить перед собою і чому це місце важливе.