212 днів на одній позиції: історія бійця Пікассо, який малював, щоб залишитися людиною

Сергій, відомий на фронті як Пікассо, служить стрільцем у 2 батальйоні 102-ї окремої бригади. Він родом із Сєвєродонецька, а до війни заробляв на життя будівництвом. У вересні 2025 року його мобілізували до лав ЗСУ.

Після навчання Сергій опинився у 102-й бригаді. Спершу був Запорізький напрямок, згодом — Херсонський. А в лютому разом зі своїм побратимом на псевдо Дємон він зайшов на позицію, з якої вони вибралися лише через 212 днів.

«Це як день бабака. Один день схожий на інший. Прокидаємось, за можливості готуємо каву. За потреби виходимо на зв’язок, доповідаємо, яка обстановка. Обід у нас десь о четвертій вечора, вечеря — близько дванадцятої ночі. А коли треба чергувати, то дві-три години спиш і міняєшся з побратимом. Найважче навіть не постійна небезпека. Найважче — не знати, коли зможеш звідти вийти, і постійно сподіваєшся погіршення погоди», — розповідає боєць.

Були дні, коли ставало зовсім тяжко. Кілька днів поспіль позицію щільно накривали газом, і більшість часу доводилося пересиджувати в укритті. Назовні виходили лише на короткий час — узяти води та їжі, передати інформацію чи виконати необхідне завдання.

Та навіть у такому ритмі Сергій знаходив місце для звичайного життя. Він малював. Захоплення малюванням було в нього ще до війни, а на позиції воно переросло в щось більше. Портрети рідних, побратимів, коти — Пікассо брався за все, що хоч на якийсь час перемикало увагу.

Поруч із бійцями жила кішка, яка згодом привела кошенят. Вони теж потрапили на його малюнки. Малювання означало пам’ятати, що ти не лише боєць. Що ти залишаєшся людиною.

«Можливо, саме такі речі й допомагають не втратити себе там, де кожен день схожий на попередній», — каже Сергій.

Він зізнається, що спочатку не мав бажання йти до війська. Та після базової загальновійськової підготовки його ставлення змінилося.

«Я сам одразу не хотів йти. Потім пройшов БЗВП, багато чого навчився і дізнався та вже налаштувався, що треба захищати країну. Що настала моя черга. Хто не боїться, той довго не живе. Всі бояться», — говорить Пікассо.

Тим, хто сьогодні замислюється про службу, боєць радить насамперед шукати своє місце: «Треба йти й просто долучатися на якусь посаду, яка тобі підходить. Бо в армії потрібні не лише ті, хто тримає зброю. Потрібні люди з різними навичками, характерами й професіями. Головне — знайти своє місце і бути готовим робити свою роботу».

Історія Сергія — про те, що навіть у найдовшій і найважчій зміні людина знаходить спосіб залишитися собою. Для когось це кава на світанку, для когось — олівець і аркуш паперу, на якому з’являються обличчя тих, заради кого варто триматися.