Джузеппе Занотті: від диджея до короля взуттєвої розкоші

Джузеппе Занотті не вважає себе художником. «Я не Мікеланджело і не да Вінчі, — казав він в інтерв'ю. — Моя місія — служити ринку». Та саме ця скромна філософія привела його до світового визнання.

Народився майбутній дизайнер 17 квітня 1957 року в Сан-Мауро-Пасколі, неподалік Ріміні. Його батьки займалися виробництвом морозива, але батько пристрасно колекціонував старовинні речі — посуд, картини та меблі. У родині, окрім Джузеппе, росло ще три сестри, тож хлопець змалку звик до жіночих примх щодо одягу і взуття. Перші туфлі, які його вразили, належали матері: він годинами розглядав незвичну форму мису та поєднання шкіри з вишивкою.

У сімнадцять років Занотті влаштувався диджеєм на місцеве радіо. Сім років він вивчав музичні субкультури вісімдесятих, що назавжди відбилося на його естетиці. Лише у двадцять чотири роки він повернувся до взуттєвої справи — спочатку працював на фабриці, потім брав замовлення як фрилансер і розсилав портфоліо модним будинкам. На нього звернули увагу у Valentino.

Наступні роки стали школою високої моди. Занотті створив сотні ескізів для Valentino, Christian Dior, Missoni, Thierry Mugler, Gianfranco Ferré, Roberto Cavalli та Fendi. На початку 1990-х він викупив невелику фабрику Vicini в рідному містечку і заснував власну студію. Починав із п’ятнадцятьма працівниками, особисто навчаючи їх роботі з люксовою сировиною — кристалами та пір'ям.

У цей же час Занотті познайомився з Чинцією Казадей, спадкоємицею взуттєвого бренду Casadei. Пара побралася, у них народилося двоє синів.

У 1994 році дизайнер представив першу колекцію під власним іменем у Нью-Йорку. Saks Fifth Avenue, Neiman Marcus і Barneys New York одразу взяли її на реалізацію. Наприкінці десятиліття його взуття вже носили Мадонна та Брітні Спірс. У 2000 році на міланській Via Montenapoleone відкрився перший монобутик бренду.

Фірмовий почерк Занотті — скульптурні каблуки, масивні кристали, метал і контрасти форм. У його роботах рок-н-рол зустрічається з елегантністю, а хіп-хоп — із кутюрною вишуканістю. У 2012 році Бейонсе взула черевики «Tattoo» для кліпу «Mirrors» — і наступного дня вони були розпродані по всьому світу.

Особливою стала модель «Adele» — туфлі без каблука, натхненні лініями крісла Вернера Пантона 1967 року. Занотті створив їх для турне Леді Гаги «Born This Way Ball». «Для мене стало справжнім викликом знайти ідеальний баланс між підвісом і стійкістю за повної відсутності каблука», — пояснював він.

У 2010 році бренд випустив лінійку люксових кросівок, а згодом — і чоловічу колекцію. 2014 року інвестиційний фонд L Catterton (група LVMH) придбав близько 30% акцій компанії. Того ж року Занотті отримав нагороду FNAA Designer of the Year, а Marie Claire International відзначила його Prix d’Excellence de la Mode.

Наступне десятиліття принесло колаборації з Ритою Орою, Alexandre Vauthier, реперами Swae Lee та Evan Mock. Був і публічний конфлікт — у 2017 році з Нікі Мінаж через капсульну колекцію. У 2024 році підрозділ Giuseppe Zanotti UK пройшов ліквідацію, а американська структура GZ USA оголосила банкрутство. Та Занотті зберігає контрольний пакет акцій, а L Catterton залишається міноритарним партнером.

Сьогодні Giuseppe Zanotti — це одинадцять дочірніх підприємств, понад п'ятсот магазинів у сімдесяти країнах і п'ять фабрик в Італії. Щороку там вручну виготовляють понад 600 тисяч пар взуття. Кожен кристал закріплюють майстри особисто — жодного конвеєра, лише традиційне італійське ремесло.