Його кров рятує немовлят: історія черкаського донора Максима Костриці

Максим Костриця — звичайний хлопець із Черкас, який уже два роки є ізоімунним донором. Це означає, що в його крові — високий рівень антитіл до резус-фактора. Саме з такої плазми виготовляють ліки, що запобігають смерті немовлят.

Донором Максим став одразу після повноліття. Але шлях до ізоімунного донорства був непростим. Спершу він пройшов спеціальну програму імунізації, яка триває від п’яти до 18 місяців. Це кілька внутрішньом’язових ін’єкцій, після яких організм починає виробляти потрібні антитіла. Лише тоді можна здавати плазму.

«Багато чого читав про це, з терапевтом обговорював перед тим, як стати донором, — розповідає Максим. — Це ж добра справа. Ти розумієш, що замінників імунізованої плазми немає».

Лікарка-трансфузіологиня Світлана Трінько пояснює: «Це особливий вид донорства плазми, що містить високий рівень антитіл до резус-фактору. Ці компоненти вводяться як профілактичне лікування резус-негативним жінкам під час вагітності та після вагітності для того, щоб зберегти здоров'я і життя дитини».

Щоб отримати одну дозу імуноглобуліну (всього два мілілітри), потрібна плазма кількох донорів. Спочатку заготовляють великий об’єм, а потім формують партію препаратів.

Максим добре знає, як важливо рятувати ще ненароджених. Його мама Таміла виношувала трійню, і він — один із тих дітей. «Виношувати було тяжко, бо вага велика, вони народилися понад три кілограми усі троє», — розповідає жінка. Спочатку вона насторожено ставилася до донорства сина, але Максим був непохитний: «Я буду, хочете ви цього чи ні».

У родині Костриць усі діти є донорами крові. Два старших брати зараз на фронті, спілкуються з рідними через відеозв’язок. Але ізоімунним донором — лише Максим.

Акушерка-гінекологиня Інна Гончаренко підкреслює: без таких донорів не обійтися. «Загрожує розвитком гемолітичної хвороби новонароджених — це коли руйнуються червоні клітини крові, що провокує тяжку анемію і смертність. Введення цього препарату є надзвичайно важливим».

Максим планує залишатися донором усе життя. «Розумієш, що колись із моєї плазми, з частини моєї крові, будуть рятувати чиїсь життя», — каже він.